Ухвала

від 21.12.2022 по справі 926/3740/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 926/3740/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства «Аріс» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.06.2022 (колегія суддів: Малех І. Б., Гриців В. М., Зварич О. В.) та рішення Господарського суду Чернівецької області від 10.02.2022 (суддя Тинок О. С.) у справі

за позовом Приватного підприємства «Аріс» до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради та Дочірнього підприємства «Чернівцітурист» Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» про визнання протиправним і скасування рішення, відновлення становища, яке існувало до порушення, й усунення перешкод у користуванні власністю,

про час і місце розгляду касаційної скарги сторони повідомлені належним чином, але не скористалися правом направити для участі у справі своїх повноважних представників,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2021 року Приватне підприємство «Аріс» (далі - ПП «Аріс») звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Чернівецької міської ради (далі - Рада) та Дочірнього підприємства «Чернівцітурист» ПАТ «Укрпрофтур» (далі - ДП «Чернівцітурист») про:

- визнання протиправним і скасування рішення Виконавчого комітету Ради від 22.09.2020 № 448/21, яким визнано таким, що втратив чинність, пункт 2 рішення Виконавчого комітету Ради від 12.08.2008 № 591/16 «Про надання дозволу юридичним особам на будівництво об`єктів містобудування та внесення змін у деякі рішення виконавчого комітету»;

- відновлення становища, яке існувало до порушення прав і законних інтересів ПП «Аріс» шляхом зобов`язання ДП «Чернівцітурист» здійснити роботи по монтажу малих архітектурних форм у кількості вісімнадцять одиниць на місця, де вони розміщувалися по вулиці Героїв Майдану, 184 у місті Чернівці, згідно зі схематичним планом земельної ділянки технічного паспорту, виготовленого 04.11.2020 Чернівецьким міським комунальним бюро технічної інвентаризації, та позначені літерами: «и», «й», «к», «л», «м», «н», «о», «п», «р», «с», «т», «у», «ф», «х», «ч», «ц», «ш», «я»;

- зобов`язання усунути перешкоди у користуванні цими архітектурними формами шляхом зобов`язання ДП «Чернівцітурист» демонтувати огорожу (паркан), якою обмежується доступ до них.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

2. 01.06.2007 між ПП «Аріс» та ДП «Чернівцітурист» укладено договір строком на один рік, предметом якого була реконструкція території готелю «Турист» у зв`язку з наближенням 600-річчя міста Чернівці та поліпшення якості обслуговування мешканців і гостей міста й області. Позивач зобов`язався побудувати на цій території МАФ за власні кошти з можливістю подальшого демонтажу, забезпечити його необхідним обладнанням та упорядкувати прилеглу територію. Згодом укладалися нові договори, а саме 01.08.2008 із аналогічним предметом, що у договорі від 01.06.2007.

3. 01.09.2009 між позивачем та ДП «Чернівцітурист» укладено договір строком на п`ять років, предметом якого була спільна діяльність по експлуатації прилеглої території готелю «Турист», а 01.09.2011 між цими ж сторонами укладено договір, який за змістом в частині прав та обов`язків ідентичний договору від 01.09.2009. У період з 01.07.2013 по 01.12.2014 сторони уклали вісім додаткових угод до договору від 01.09.2011, якими змінювали свої права та обов`язки, встановлювали розмір плати за надання території під розміщення МАФів, а також продовжили термін його дії.

4. 24.06.2012 Управління порядку та контролю за благоустроєм видало припис № 23 про усунення порушень законодавства у сфері благоустрою щодо виявлених порушень статті 152 КУпАП та Правил благоустрою м. Чернівці, а саме: відсутності паспортів прив`язки на МАФи за адресою: м. Чернівці, вул. Героїв Майдану». Цим приписом запропонувало усунути порушення до 24.07.2021 шляхом демонтажу МАФів або шляхом отримання дозвільних документів (паспортів прив`язки).

5. 22.09.2020 Виконавчий комітет Чернівецької міської ради виніс рішення № 448/21, яким визнав таким, що втратив чинність пункт 2 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 12.08.2008 № 591/16. Рішенням № 591/16 надано дозвіл ДП «Чернівцітурист» влаштувати малі архітектурні форми у кількості 19 скляних павільйонів (МАФів) для здійснення торгівлі товарами на земельній ділянці, яка знаходиться в постійному користуванні ДП «Чернівцітурист». Пунктом 5 рішення визначено, що воно є дозволом на будівництво об`єктів містобудування на підставі статті 24 Закону України «Про планування та забудову територій». На підставі цього рішення між позивачем та ДП «Чернівцітурист» укладені вищевказані договори про співпрацю, відповідно до яких позивач тривалий час здійснював свою господарську діяльність на місці, в якому Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради дозволено розмістити МАФи згідно з паспортом прив`язки. Вважає, що на підставі рішення від 12.08.2008 № 591/16 між позивачем і ДП «Чернівцітурист» виникли довготривалі господарські правовідносини, пов`язані з реалізацією суб`єктивних прав та інтересів.

6. ПП «Аріс» вважає, що оскаржуване рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради порушує його майнові права, оскільки на підставі нього управління благоустрою винесло припис від 24.06.2021 № 23 та здійснило демонтаж частини МАФів, ДП «Чернівцітурист» обмежило доступ позивачу до МАФів, шляхом спорудження огорожі. Перешкоди відповідачів у використанні позивачем МАФів позбавляють останнього права на подальше безперешкодне використання свого майна за цільовим призначенням.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

7. 10.02.2022 Господарський суд Чернівецької області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.06.2022, про відмову у задоволенні цього позову.

8. Щодо визнання протиправним і скасування рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 22.09.2020 № 448/21 суди мотивували своє рішення тим, що ним не порушені майнові права позивача, оскільки не вирішені питання щодо необхідності демонтажу МАФів по вул. Героїв Майдану, 184 у м. Чернівцях та обмеження доступу позивача до них шляхом спорудження огорожі. Оскаржуване рішення стосується визнання таким, що втратив чинність, окремого пункту рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, яким надано дозвіл на влаштування МАФів для ДП «Чернівцітурист», а не для позивача. Тому у ПП «Аріс» відсутнє право на звернення до суду з такою вимогою, оскільки воно не є заінтересованою особою, на яку поширює свою дію це рішення.

9. Стосовно інших вимог суди виходили з того, що для розміщення спірних МАФів загальною площею 431,6 кв. м (згідно з технічним паспортом) не розроблявся паспорт прив`язки, не отримувався дозвіл Виконавчого комітету Чернівецької міської ради та не розроблявся робочий проект. Договірні відносини між ПП «Аріс» і ДП «Чернівцітурист» щодо влаштування МАФів за адресою м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 184 припинені, тоді як чинним є лише договір про надання готельних послуг від 01.01.2020. Право ДП «Чернівцітурист» на проведення підготовчих робіт на земельній ділянці за адресою колишнього розташування малих архітектурних форм у м. Чернівці на вул. Героїв Майдану, 184 є чинним, а тому зроблено висновок, що огородження будівельного майданчика дерев`яним парканом за цією адресою відбулося у межах виконання підготовчих робіт на замовлення ДП «Чернівцітурист». У справі відсутні будь-які правовстановлюючі документи позивача на розміщені за цією адресою МАФи.

Короткий зміст касаційної скарги

10. ПП «Аріс» оскаржило ці судові рішення до Верховного Суду та у касаційній скарзі просило їх скасувати та позов задовольнити. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки позивач наполягає на тому, що суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржувані судові рішення без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17 та від 16.10.2018 у справі № 9901/415/18.

11. 21.12.2022 представник скаржника подав до суду касаційної інстанції заяву про відкладення розгляду його касаційної скарги внаслідок неможливості прийняття участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції, причиною чого є відсутність електропостачання, а також у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги по всій території Чернівецької області.

12. Утім, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення цієї заяви, оскільки розгляд касаційної скарги ПП «Аріс» тричі відкладався, у тому числі 23.11.2022 за клопотанням останнього, в якому цей же представник посилався на ті самі причини.

13. Відповідно до частини першої статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

14. За змістом частини першої, пункту 1 частини другої статті 202 цього ж Кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

15. Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судових засідань, що підтверджено матеріалами справи, також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційних скарг по суті за відсутності зазначених представників.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

16. Відповідачі не скористалися наданим їм статтею 295 ГПК України правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

17. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

18. Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

19. Разом з тим, на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

20. Як зазначалося раніше, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскаржуване рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 22.09.2020 № 448/21 не порушує прав позивача, оскільки стосується надання дозволу на влаштування МАФів для ДП «Чернівцітурист», а не для позивача.

21. У цьому контексті скаржник посилається на те, що суди не врахували висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.10.2018 у справі № 9901/415/18, про те, що право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується.

22. Утім, у справі № 9901/415/18 розглядався ініційований фізичною особою спір про визнання протиправним та нечинним Указу Президента України від 29.12.2017 № 449/2017 «Про ліквідацію та утворення місцевих загальних судів» на тій підставі, що жодна норма чинного законодавства не передбачає можливості утворення, реорганізації та ліквідації судів Указом Президента України. Тому, як вважав позивач, оскаржуваний Указ порушує його право на належний судовий захист, оскільки Президентом України створено суди не на підставі Конституції та законів України.

23. 19.04.2018 Верховний Суд постановив ухвалу, залишену без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2018, про закриття провадження в порядку пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України на тій підставі, що заявник не мав права на оскарження даного правового акта індивідуальної дії і цей позов не підлягав розгляду за правилами адміністративного судочинства. Велика Палата Верховного Суду, при цьому, зазначила, що оскільки фізична особа не є учасником (суб`єктом) правовідносин зі створення та ліквідації конкретних судів, передбачених в оскарженому Указі індивідуального характеру, то такий Указ не породжує для позивача права на захист, тобто права на звернення з цим адміністративним позовом, а законодавчі обмеження стосовно можливості оскарження актів індивідуальної дії не шкодять самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені у суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки. Однією з цілей таких обмежень є недопущення розгляду у судах позовів третіх осіб в інтересах (або всупереч інтересам) адресатів індивідуальних актів, зокрема, як у цій справі, ліквідовуваних або створюваних судів. І така мета досягається законодавчо встановленим обмеженням, тобто останнє є пропорційним переслідуваній меті.

24. Розглядаючи інші позовні вимоги у справі № 926/3740/21 про відновлення становища, яке існувало до порушення прав і законних інтересів ПП «Аріс» шляхом зобов`язання ДП «Чернівцітурист» здійснити роботи по монтажу МАФів, та зобов`язання усунути перешкоди у користуванні ними шляхом зобов`язання ДП «Чернівцітурист» демонтувати огорожу (паркан), якою обмежується доступ до них, суди встановили, що огородження будівельного майданчика дерев`яним парканом за адресою: м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 184 відбулося у межах виконання підготовчих робіт на замовлення ДП «Чернівцітурист», тоді як позивач не надав правовстановлюючих документів на розміщені за цією адресою МАФи, а крім того, для їх розміщення не розроблявся паспорт прив`язки, не отримувався дозвіл Виконавчого комітету Чернівецької міської ради та не розроблявся робочий проект, договірні відносини між ПП «Аріс» і ДП «Чернівцітурист» щодо влаштування МАФів припинені.

25. У цьому контексті скаржник посилається на те, що суди не врахували висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17, про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України та частиною першою статті 202 Господарського кодексу України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

26. У справі № 910/9072/17 розглядався позов Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в особі філії «Управління Укргазтехзв`язок» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквамарін-Глоу» про стягнення заборгованості, процентів за користування чужими грошовими коштами, пені та штрафу, який обґрунтовувався тим, що на виконання договору підряду позивач сплатив відповідачу аванс, частину якого останній не використав та, враховуючи сплив строку дії договору, позивач вважав, що невикористані грошові кошти відповідач утримує без належних правових підстав і на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України має повернути їх позивачу. Натомість відповідач заперечував проти позову, посилаючись на те, що спірні правовідносини мають договірний характер, оскільки виникли на підставі укладеного сторонами договору, який є чинним, що виключає можливість застосування положень статті 1212 Цивільного кодексу України. Суди першої й апеляційної інстанцій, з висновками яких погодилася Велика Палата Верховного Суду, відмовили у задоволенні позову, зазначивши про те, що позивач сплатив аванс на виконання умов договору, який станом на момент вирішення спору був чинний, а отже, застосування приписів статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставне.

27. Таким чином, правовідносини, що склалися між сторонами у справі, яка розглядається, відрізняються від правовідносин у вказаних вище справах. При цьому справи відрізняються підставами позовів, змістом правовідносин, фактично-доказовою базою (обставинами справи та зібраними у них доказами).

28. Отже, правовідносини у справах на які посилається скаржник, не є подібними правовідносинам у справі, що розглядається, і наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

29. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Судові витрати

30. У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження, судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягає.

Керуючись статтями 234, 235, 240, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства «Аріс» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.06.2022 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 10.02.2022 у справі № 926/3740/21 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя В. Ю. Уркевич