Постанова

від 20.12.2022 по справі 918/822/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 918/822/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

представники учасників справи:

позивача - Грабовський В. А.,

відповідачів - Тимошенко О. В., Янчук В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Колективного підприємства "ОЗОН"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.08.2022 (судді: Василишин А. Р. - головуючий, Філіпова Т. Л., Грязнов В. В.), рішення Господарського суду Рівненської області від 08.02.2022 і додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 21.02.2022 (суддя Н. Церковна) у справі

за позовом Колективного підприємства "ОЗОН"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Градобуд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Демидівські смаколики"

про визнання недійсним акта приймання-передачі та скасування записів про державну реєстрацію,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У вересні 2021 року Колективне підприємство "ОЗОН" (далі - КП "ОЗОН") звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-будівельна компанія "Градобуд" (далі - ТОВ "ІБК "Градобуд") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Демидівські смаколики" (далі - ТОВ "Демидівські смаколики") про:

- визнання недійсним акта приймання-передачі майнового внеску до статутного капіталу товариства від 04.09.2018;

- скасування державної реєстрації права власності з одночасним припиненням речового права за ТОВ "Демидівські смаколики" на об`єкти нерухомого майна, а саме: будівлю хлібопекарні, загальною площею 488,7 м2, розташованої за адресою: Рівненська область, Демидівський район, смт Демидівка, вул. Хмельницького (вул. 40-річчя Жовтня), будинок, 9, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 64471956214; земельну ділянку кадастровий номер 5610100000:01:041:0077, площею 0,0552 га, що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Чайковського, 5 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1072690656101; земельну ділянку кадастровий номер 5610100000:01:041:0521, площею 0,0468 га, що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Чайковського, 5 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1072709156101; земельну ділянку кадастровий номер 5610100000:01:041:0079, площею 0,0123 га, що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Чайковського, 5 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1072668956101; земельну ділянку кадастровий номер 5610100000:01:041:0550, площею 0,102, що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Рівне, вул. Чайковського, 5 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1655209756101 (далі - спірне нерухоме майно; спірні земельні ділянки).

1.2. Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на положення статей 203, 215, 234 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що ТОВ "ІБК "Градобуд", відчужуючи свої права власника ТОВ "Демидівські смаколики", було обізнано про наявність боргу перед позивачем і передбачало негативні наслідки для себе у разі необхідності повернення боргу. Позивач зазначав, що метою правочину з передачі майна до статутного капіталу іншої юридичної особи - ТОВ "Демидівські смаколики" була необхідність приховати майно для запобігання необхідності у майбутньому повернути борг позивачеві за рахунок такого майна.

1.3. У відзиві на позовну заяву ТОВ "ІБК "Градобуд" просило відмовити в її задоволенні, вказуючи на те, що оспорюваний у справі акт приймання-передачі майнового внеску до статутного капіталу ТОВ "Демидівські смаколики" жодним чином не порушує прав КП "ОЗОН"; майно товариства не перебувало в арешті, були відсутні будь-які заборони щодо майна на його відчуження чи вчинення інших дій і товариство як власник мало повне право розпоряджатися належним йому майном. Ціни в оскаржуваному акті відповідають ринковим. При цьому ТОВ "ІБК "Градобуд" не продавало майно, а передало його до статутного капіталу юридичної особи, отже доводи позивача про заниження вартості майна, що є ознакою фіктивності, безпідставні.

ТОВ "ІБК "Градобуд" акцентувало увагу на тому, що КП "ОЗОН", вважаючи невиконаним зобов`язання відповідача з повернення позики, нарахувало штрафні санкції, інфляційні та річні, у зв`язку з чим заборгованість з 87 132,00 грн зросла до 1 160 953,25 грн, тобто у 13 разів. Проте ТОВ "ІБК "Градобуд" зазначало, що у товариства не обліковувався борг перед КП "ОЗОН".

Відповідач також зазначав, що оскаржуваний акт приймання-передачі майнового внеску до статутного капіталу від 04.09.2018 не має ознак фіктивного правочину, а також відсутні підстави для віднесення цього акта до фраудаторних правочинів, а позивачем зазначеного спростовано не було.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 08.02.2022, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.08.2022, у задоволенні позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій, зокрема, зазначили про те, що докази у справі не підтверджують факту укладення акта приймання-передачі майнового внеску ТОВ "ІБК "Градобуд" до статутного капіталу ТОВ "Демидівські смаколики" від 04.09.2019 з метою ухилення від сплати боргу за договорами про переведення боргу (заміну боржника) від 21.08.2018 за договором позики на умовах поворотної фінансової допомоги від 23.07.2018 та від 03.04.2017.

Додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області від 21.02.2022, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.08.2022, задоволено заяву ТОВ "ІБК "Градобуд", стягнуто з КП "ОЗОН" на користь ТОВ "ІБК "Градобуд" витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.08.2022, рішенням Господарського суду Рівненської області від 08.02.2022 та додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області від 21.02.2022, КП "ОЗОН" у касаційній скарзі просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланням на пункти 1 та 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.1.1. Так, оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник вважає, що судові рішення у справі є незаконними та необґрунтованими, оскільки винесені без врахування висновку щодо застосування норм права (статей 3, 13, 216, 234 Цивільного кодексу України, статей 73, 74, 79, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України) у найбільш подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суд від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постановах Верховного Суду від 01.06.2018 у справі № 904/8478/16, від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 20.05.2020 у справі № 922/1903/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 08.04.2021 у справі № 922/2321/20, від 29.04.2021 у справі № 916/3904/19, від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, від 01.07.2021 № 917/549/20, від 20.07.2021 у справі № 921/490/18, від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19.

Заявник касаційної скарги зазначає, що загальний розмір боргу ТОВ "ІБК "Градобуд" перед КП "ОЗОН" за договорами позики на умовах поворотної фінансової допомоги від 23.07.2018 та від 03.04.2017 станом на 03.09.2021 становить 1 160 953,25 грн.

При цьому рішенням Господарського суду Рівненської області від 28.04.2022 у справі № 918/777/21 стягнуто з ТОВ "ІБК "Градобуд" на користь КП "ОЗОН" заборгованість, пеня, річні та інфляційні втрати за договорами поворотної фінансової допомоги від 23.07.2018 та від 03.04.2017.

Водночас 09.10.2018 КП "ОЗОН" з інформаційної довідки стало відомо, що ТОВ "ІБК "Градобуд" за актом приймання-передачі майнового внеску від 04.09.2018 передало до статутного капіталу ТОВ "Демидівські смаколики" майно, а саме земельні ділянки з визначенням вартості у сумі 5710,00 грн, 4800,00 грн, 1230,00 грн, а також будівлю хлібопекарні з грошовою оцінкою у розмірі 77 140,00 грн. Підставою для такої передачі майна до статутного капіталу стало створення 04.09.2018 ТОВ "ІБК "Градобуд" разом із ОСОБА_1 ТОВ "Демидівські смаколики".

При цьому КП "ОЗОН" наголошує на тому, що останнім днем для повернення боргу згідно з договорами поворотної фінансової допомоги від 23.07.2018 та від 03.04.2017 було визначено 31.08.2018, а через чотири дні після цього ТОВ "ІБК "Градобуд" вирішує створити юридичну особу та передати як свій вклад майно, яке могло покрити борг за зобов`язанням перед КП "ОЗОН", що свідчить про вчинення навмисних дій з виведення активів товариства, з єдиною метою, не відповідати за зобов`язання, які були раніше ним взяті.

Скаржник зазначає, що обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.07.2021 у справі № 921/490/18.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувана за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

Відтак, як акцентує увагу скаржник, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам). Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/835/18.

КП "ОЗОН" зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) вказала про те, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (частина 3 статті 13 Цивільного кодексу України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 Цивільного кодексу України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 вказаного Кодексу.

Передача майна до статутного капіталу юридичної особи є правочином з відчуження такого майна.

Отже, ТОВ "ІБК "Градобуд", відчужуючи свої права власника іншій юридичній особі, засновником якої виступило, було обізнане про наявність боргу перед КП "ОЗОН" і передбачало негативні наслідки для себе у випадку необхідності повернення боргу. Метою вказаного правочину з передачі майна до статутного капіталу іншої юридичної особи була необхідність приховати таке майно від необхідності у майбутньому за його рахунок повернути борг КП "ОЗОН", який у ТОВ "ІБК "Градобуд".

Проте суди попередніх інстанцій не взяли до уваги доводів та доказів позивача, не врахували правові висновки Верховного Суду про фраудаторність вчиненого правочину та неправильно застосували норми матеріального права.

Натомість суди помилково навели правові норми та висновки Верховного Суду щодо фіктивності правочину та на підставі цього дійшли висновку про те, що спірний акт приймання-передачі майнового внеску ТОВ "ІБК "Градобуд" до статутного капіталу ТОВ "Демидівські смаколики" 04.09.2018 не може бузи визнано фіктивним зважаючи на вчинення ТОВ "ІБК "Градобуд" та ТОВ "Демидівські смаколики" дій, спрямованих на зміну цивільних прав та обов`язків, які мають юридичні наслідки, в той час як КП "ОЗОН" обґрунтовував свої позовні вимоги саме тим, що правочин вчинений на шкоду кредитору, тобто є фраудаторним.

3.1.2. Оскаржуючи судові рішення у справі з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, КП "ОЗОН" зазначає, що станом на сьогоднішній день відсутній висновок щодо застосування положень статей 3, 13, 215, 216, 234 Цивільного кодексу України в однакових правовідносинах, які склалися у цій справі щодо можливості (неможливості) визнання недійсним та класифікації як фраудатарного правочину за обставин:

- відсутності станом на момент укладення спірного правочину щодо відчуження майна відкритого провадження про неплатоспроможність боржника, в якого настав строк виконання зобов`язань зі сплати грошових коштів;

- відсутності відкритого судового провадження кредитора про стягнення з боржника заборгованості за договорами, строк виконання зобов`язань за якими настав до моменту відчуження майна такого боржника;

- прийняття судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості після відчуження боржником свого майна.

3.1.3. Оскаржуючи додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 21.02.2022, скаржник зазначає, що додаткове рішення про стягнення судових витрат на правову допомогу, залишене без змін постановою суду апеляційної інстанції, ухвалене всупереч положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для цього, без врахування висновків про застосування вказаних норм, що містяться в постановах Верховного Суду, наведених у касаційній скарзі, а також ігноруючи умови договору про надання правової допомоги, яким було визначено значно менша вартість послуг адвоката, ніж та, яка була заявлена до стягнення, а також без врахування факту відсутності надання певних послуг.

3.2. ТОВ "ІБК "Градобуд" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін, з посиланням на необґрунтованість та безпідставність доводів скаржника з підстав, викладених у відзиві.

Так, відповідач зазначає, зокрема, що зі змісту постанов Верховного Суду, на які посилається заявник касаційної скарги, вбачається, що всі ці постанови ухвалені в інших правовідносинах, які не є подібними до справи № 918/822/21, отже наявні підстави для закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

ТОВ "ІБК "Градобуд" щодо оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України звертає увагу на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17 та зазначає, що договори можуть визнаватися фраудаторннми та застосовуватися відповідні наслідки виключно за наявності процедури банкрутства боржника та наявності виконавчих проваджень з приводу стягнення коштів з боржника. У решті випадків слід застосувати інше нормативне обґрунтування.

Однак на час звернення КП "ОЗОН" до суду та розгляду справи ТОВ "ІБК "Градобуд" не перебуває у будь-якій стадії банкрутства, а щодо стягнення боргу з відповідача за договорами позики від 23.07.2018 та 03.04.2017 не відкрито виконавче провадження. Отже, відсутні підстави вважати оспорюваний позивачем акт приймання-передачі майнового внеску до статутного капіталу товариства фраудаторним правочином. При цьому фіктивність оспорюваного акта позивачем не доведена.

Натомість ТОВ "ІБК "Градобуд" вказує про подання ним позову до господарського суду щодо зловмисних дій представника товариства та укладення ним за підробленими документами договору про переведення боргу (заміни боржника), оскільки ТОВ "ІБК "Градобуд" не брало на себе зобов`язань з повернення КП "ОЗОН" боргу ТОВ "Рівнеагробуд" і у ТОВ "ІБК "Градобуд" не обліковується борг перед КП "ОЗОН".

При цьому за вимогами КП "ОЗОН" щодо оскарження акта приймання-передачі майнового внеску до статутного капіталу товариства від 04.09.2018 відкрито провадження у справах № 918/777/21, № 569/22521/18, що свідчить про створення позивачем фіктивних підстав для звернення до суду та не можливість доведення порушення його прав.

ТОВ "ІБК "Градобуд" також вважає безпідставними доводи заявника касаційної скарги в частині оскарження додаткового рішення Господарського суду Рівненської області щодо розподілу судових витрат.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, слід закрити, а з інших підстав касаційного оскарження - залишити касаційну скаргу без задоволення з огляду на таке.

4.2. Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції не приймає і не розглядає доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням обставин справи.

4.3. Суди попередніх інстанцій установили, що ТОВ "ІБК "Градобуд" є власником нерухомого майна, а саме:

- нежитлового приміщення - будівлі хлібопекарні, розташованого за адресою: Рівненська область, смт Демидівка, вул. Богдана Хмельницького, 9, яке товариством придбано за 77 148,00 грн на підставі договору купівлі-продажу від 23.08.2017, посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Кострикіним В. І;

- земельних ділянок площею 0,0552 га (кадастровий номер 5610100000:01:041:0077), площею 0,0468 га (кадастровий номер 5610100000:01:041:0521), площею 0,0123 га (кадастровий номер 5610100000:01:041:0579) розташованих за адресою: місто Рівне, вул. Чайковського, 5, придбаних за 5 520,00 грн, 4 680,00 грн, 1230,00 грн на підставі договорів купівлі-продажу земельної ділянки від 28.12.2017, посвідчених приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Кострикіним В. І.

4.4. Суди попередніх інстанцій також установили, що 03.04.2017 між КП "ОЗОН" та ТОВ "Рівнеагробуд" укладено договір позики на умовах поворотної фінансової допомоги, за умовами якого КП "ОЗОН" надало ТОВ "Рівнеагробуд" позику на умовах фінансової поворотної допомоги у сумі 4 312,00 грн на строк до 31.08.2018 (том 1, а. с. 70- 71).

Як свідчать матеріали справи, згідно з договором позики на умовах поворотної фінансової допомоги від 23.07.2018 КП "ОЗОН" надало ТОВ "Рівнеагробуд" позику на умовах фінансової поворотної допомоги у сумі 82 820,00 грн на строк до 31.08.2018 (том 1, а. с. 64- 65).

21.08.2018 між ТОВ "Рівнеагробуд" (первісний боржник) та ТОВ "ІБК "Градобуд" (новий боржник) укладено договори про переведення боргу (заміну боржника), за умовами яких ТОВ "ІБК "Градобуд" стало новим боржником за договорами позики на умовах поворотної фінансової допомоги від 03.04.2017 та від 23.07.2018.

4.5. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, 04.09.2018 ТОВ "ІБК "Градобуд" в особі директора Поддубного М. І. та Гнатенко Т. Г. вирішили створити ТОВ "Демидівські смаколики", що підтверджується рішенням № 1 засновників (учасників) ТОВ "Демидівські смаколики", згідно з яким визначено розмір статутного капіталу товариства у розмірі 100 000,00 грн та такий порядок його формування:

- ОСОБА_1 - вид вкладу грошовий, номінальна вартість 11 120,00 грн;

- ТОВ "ІБК "Градобуд" - вид вкладу не грошовий, номінальна вартість 88 880,00 грн. Склад вкладу товариства: земельна ділянка площею 0,0468 га, кадастровий номер 5610100000:01:041:0521, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташована за адресою: м. Рівне, вул. Чайковського, 5, що належить засновнику на праві власності, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за 24225195, реєстровий номер об`єкта нерухомого майна 1072709156101, грошова оцінка у розмірі 4800,00 грн; земельна ділянка площею 0,0552 га, кадастровий номер 5610100000:01:041:0077, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташована за адресою: м. Рівне, вул. Чайковського, 5, що належить засновнику на праві власності, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за 24222048, реєстровий номер об`єкта нерухомого майна 1072690656101, грошова оцінка у розмірі 5710,00 грн; земельна ділянка площею 0,0123 га, кадастровий номер 5610100000:01:041:0579, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, розташована за адресою: м. Рівне, вул. Чайковського, 5, що належить засновнику на праві власності, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за 24224468, реєстровий номер об`єкта нерухомого майна 1072668956101, грошова оцінка у розмірі 1230,00 грн; будівля хлібопекарні, загальною площею 488,7 м2, розташована за адресою: Рівненська область, смт Демидівка, вул. Богдана Хмельницького, буд. 9, що належать ТОВ "ІБК "Градобуд" на праві власності, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за 22027803, реєстровий номер об`єкта нерухомого майна 64471956214, грошова оцінка у розмірі 77 140,00 грн.

Передача внеску ТОВ "ІБК "Градобуд" до статутного капіталу ТОВ "Демидівські смаколики" підтверджується актом приймання-передачі майнового внеску від 04.09.2018.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 09.10.2018 № 140746204 право власності на об`єкти нерухомого майна зареєстровані за ТОВ "Демидівські смаколики".

4.6. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога КП "ОЗОН" про визнання недійсним акта приймання-передачі майнового внеску до статутного капіталу ТОВ "Демидівські смаколики" від 04.09.2018 та скасування державної реєстрації права власності з одночасним припиненням речового права за ТОВ "Демидівські смаколики" на об`єкти нерухомого майна - будівлю хлібопекарні та земельні ділянки, з посиланням на положення статей 202, 203, 215, 234 Цивільного кодексу України, вважаючи, що метою оспорюваного правочину з передачі майна до статутного капіталу іншої юридичної особи була необхідність приховати таке майно від необхідності в майбутньому за його рахунок повернути борг позивачеві.

4.7. Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 цієї статті передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (статті 15, 16 Цивільного кодексу України).

У частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України законодавець визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також зазначив, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За своїм призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Насамперед захист цивільних прав та інтересів полягає в з`ясуванні того, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, наприклад, договори та інші правочини, створення речей, творча діяльність, результатом якої є об`єкти права інтелектуальної власності, завдання майнової (матеріальної та моральної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених згаданими актами або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

4.8. Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 зазначеного Кодексу).

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом частин 1, 2 статті 234 Цивільного кодексу України, на яку посилався позивач у позовній заяві, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Порушення загальних засад цивільного законодавства (засад справедливості, добросовісності та розумності), визначених імперативно пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України, які мають наслідком вихід учасниками правочину за межі здійснення цивільних прав, наданих договором чи актами цивільного законодавства, з наміром завдати шкоди іншій особі (частина 3 статті 13 Цивільного кодексу України) може бути самостійною підставою недійсності правочину. Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення), і настання відповідних наслідків та у разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (пункти 10.5, 10.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20).

4.9. У пунктах 32, 33 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17 зазначено таке:

"32. …Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину.

Спеціальними нормами в окремих сферах передбачено, що правочини про відчуження, обтяження активів або прийняття зобов`язань особою, вчинені особою з метою уникнення виконання іншого майнового зобов`язання цієї особи або з метою унеможливити задоволення вимоги стягувача за рахунок майна, є за певних умов нікчемними (частина третя статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") або можуть бути визнані недійсними (частина перша статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", частина четверта статті 9 Закону України "Про виконавче провадження"). У юридичній науці такі правочини відомі як фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду інтересам кредиторів).

Загальної норми, яка б безпосередньо встановлювала нікчемність або можливість бути визнаними недійсними договорів, які мають такий юридичний дефект, цивільне законодавство не містить.

Разом з тим у судовій практиці договір, укладений з метою уникнути виконання грошового зобов`язання, кваліфіковано як фіктивний у справах за позовами осіб, на шкоду чиїм майновим інтересам відповідачами у цих справах були за твердженнями позивачів вчинені відповідні правочини (постанови Верховного Суду України від 19.10.2016 у справі № 6-1873цс16, від 23.08.2017 у справі № 306/2952/14-ц, від 09.09.2017 у справі № 359/1654/15-ц). Отже такі правочини можуть вважатись фіктивними правочинами".

4.10. У пунктах 10.34- 10.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 зазначено таке:

"10.34. Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною. Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (див. постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02 червня 2021 року у справі № 904/7905/16, пункт 153). Відтак правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом.

10.35. Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам цивільних правовідносин, задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є «вживанням права на зло». За таких умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покликаний не допускати, або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати.

10.36. Метою доброчесного боржника повинне бути добросовісне виконання всіх своїх зобов`язань, а в разі неможливості такого виконання - надання своєчасного та справедливого задоволення (сатисфакції) прав і правомірних інтересів кредитора, зокрема у процедурі банкрутства.

10.37. Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об`єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій.

10.38. Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент (контрагенти), з яким (якими) боржник учиняє оспорюваний договір; ціна договору (ринкова / неринкова), наявність / відсутність оплати ціни договору контрагентом боржника; дотримання процедури (черговості) при виконанні зобов`язань, якщо така процедура визначена законом імперативно. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 02 червня 2021 року у справі № 904/7905/16 (пункт 155).

10.39. Учинення власником майна правочину на шкоду своїм кредиторам може полягати як у виведенні майна боржника власником на третіх осіб, так і у створенні преференцій у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог інших кредиторів.

10.40. Укладення фраудаторних правочинів є характерним для боржників у процедурах банкрутства, позаяк неплатоспроможність боржника означає ситуацію, коли не вистачає коштів для задоволення всіх вимог кредиторів і, діючи недобросовісно, боржник намагається створити переваги для задоволення вимог «дружнього» кредитора на шкоду іншим своїм кредиторам, порушивши встановлену законом черговість або пропорційність задоволення вимог окремого класу кредиторів.

10.41. Задоволення боржником вимог окремого кредитора поза межами конкурсної процедури банкрутства з використанням пов`язаних (або непов`язаних) із боржником осіб підтверджує неправомірну і недобросовісну мету боржника щодо створення йому преференції у виконанні зобов`язань та порушення імперативно встановленої у банкрутстві черговості задоволення вимог певних класів кредиторів боржника.

10.42. Отже, правочини за участю боржника, які допомагають реалізувати цю мету, мають ознаки фраудаторності, незалежно від того, чи такий правочин є двостороннім (одностороннім) чи багатостороннім (у якому буде задіяно низку учасників, об`єднаних єдиною неправомірною метою). Для класифікації правочину як фраудаторного має значення фактична участь боржника у ньому як одного з учасників вольових дій, направлених на виведення майна боржника з метою незадоволення вимог одного або декількох його кредиторів у легальній судовій процедурі".

4.11. Суди попередніх інстанцій установили, що при укладенні оскаржуваного акт приймання-передачі майнового внеску до статутного капіталу товариства від 04.09.2018 відсутня конструкція "фраудаторності", а саме:

- при створенні ТОВ "Демидівські смаколики" ТОВ "ІБК "Градобуд" не мав статусу боржника та не було встановлено його неплатоспроможність, не існувало будь-яких судових рішень щодо визнання його боржником з огляду на невиконання договірних зобов`язань;

- в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження звернення кредиторів до суду із заявами про відкриття провадження у справі відносно ТОВ "ІБК "Градобуд";

- у разі відкриття провадження в справі про банкрутство ТОВ "ІБК "Градобуд", призначений арбітражний керуючий буде зобов`язаний вчиняти дії щодо збільшення ліквідаційної маси та повернення майна (у тому числі земельних ділянок та нерухомого майна);

- відсутні докази на підтвердження існування невиконаних (порушених) відносно ТОВ "ІБК "Градобуд"; виконавчих проваджень;

- відсутні докази на підтвердження пов`язаності контрагента, з яким ТОВ "ІБК "Градобуд" підписав акт приймання-передачі (наприклад, родич боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа).

Отже, суд апеляційної інстанції установив, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження доводів КП "ОЗОН" про те, що ТОВ "ІБК "Градобуд" своїми діями шляхом підписання оспорюваного у справі акта приймання-передачі майнового внеску до статутного капіталу товариства від 04.09.2018 ухиляється від виконання зобов`язань, набуття ним статусу боржника та неплатоспроможної особи за існуючими зобов`язанням.

4.12. Крім того суд апеляційної інстанції не взяв посилання КП "ОЗОН" на рішення Господарського суду Рівненської області від 28.04.2022 у справі № 918/777/21 за позовом КП "ОЗОН" про стягнення з ТОВ "ІБК "Градобуд" 1 160 953,25 грн заборгованості за договорами позики на умовах поворотної фінансової допомоги від 03.04.2017 та від 23.07.2018, зазначивши таке.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 28.04.2022 у справі № 918/777/21 (яке набрало законної сили) позовні вимоги КП "ОЗОН" задоволені частково, стягнуто з ТОВ "ІБК "Градобуд" 165 178,90 грн, із зазначенням, що КП "ОЗОН", звертаючись із позовом про стягнення основного боргу у сумі 87 132,00 грн, здійснив нарахування пені, штрафу, річних та інфляційних на загальну суму 1 073 821,25 грн.

Звертаючись у вересні 2021 року до суду та обґрунтовуючи позовні вимоги у справі, яка розглядається, щодо визнання недійсним акта приймання-передачі майнового внеску до статутного капіталу товариства, КП "ОЗОН" посилався на наявність значної заборгованості ТОВ "ІБК "Градобуд" перед позивачем.

Проте суд апеляційної інстанції зазначив, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 28.04.2022 у справі № 918/777/21 позовні вимоги КП "ОЗОН" задоволені частково (стягнуто 165 178,90 грн із заявлених до стягнення 1 160 953,25 грн).

Крім того а рішення суду у справі № 918/777/21 ухвалене 28.04.2022 і лише з набранням чинності судового рішення у ТОВ "ІБК "Градобуд" виникла заборгованість (у сумі 165 178,90 грн) перед КП "ОЗОН".

У той же час КП "ОЗОН" з вимогами про визнання недійсним акта приймання-передачі майнового внеску до статутного капіталу товариства від 04.09.2018 звернувся до суду у вересні 2021 року.

При цьому доказів невиконання ТОВ "ІБК "Градобуд" рішення Господарського суду Рівненської області від 28.04.2022 у справі № 918/777/21 КП "ОЗОН" не надало.

4.13. У пунктах 10.60., 10.61. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20 зазначено таке:

"10.60. Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме собою невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання договору недійсним без застосування будь-яких наслідків. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає її зовнішньому прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно. Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину (такі правові висновки сформулювала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19)).

10.61. Отже, при кваліфікації оспорюваного правочину як фіктивного судам необхідно встановити факт його вчинення для годиться (про людське око) обома сторонами, позаяк якщо одна зі сторін діяла лише для годиться, а інша намагалася досягти правового результату - такий правочин не можна визнати фіктивним".

4.14. Як вже зазначалося, суди попередніх інстанцій також установили, що 04.09.2018 ТОВ "ІБК "Градобуд" в особі директора Поддубного М. І. та ОСОБА_1 вирішили створити юридичну особу - ТОВ "Демидівські смаколики", що оформлено рішенням № 1 засновників (учасників) ТОВ "Демидівські смаколики" від 04.09.2018, в якому зазначено про склад вкладу, номінальну вартість не грошових вкладів та порядок їх внесення.

Суди попередніх інстанцій установили, що рішення № 1 засновників (учасників) ТОВ "Демидівські смаколики" виконано повністю шляхом передачі вкладів, зокрема, об`єктів нерухомого майна, згідно з актом приймання-передачі майнового внеску ТОВ "ІБК "Градобуд" до статутного капіталу ТОВ "Демидівські смаколики", проведення державної реєстрації новоствореної юридичної особи та права власності на об`єкти нерухомості за ТОВ "Демидівські смаколики".

Отже, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що оскаржуваний акт приймання-передачі майнового внеску ТОВ "ІБК "Градобуд" до статутного капіталу ТОВ "Демидівські смаколики" від 04.09.2018 не може бути визнано фіктивним зважаючи на вчинення ТОВ "ІБК "Градобуд" та ТОВ "Демидівські смаколики" фактичних дій спрямованих на встановлення, зміну цивільних прав та обов`язків, які мають юридичні наслідки, а КП "ОЗОН", звертаючись з позовом до суду, не довів порушення його прав, за захистом яких він звернувся до суду.

4.15. КП "ОЗОН", оскаржуючи судові рішення у справі з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначав про ухвалення судових рішень без урахування висновків щодо застосування норм права, зокрема, статей 3, 13, 215, 234 Цивільного кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду, а саме постанові від 20.07.2021 у справі № 921/490/18, від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, від 10.06.2020 у справі № 922/1903/18.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і в справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

4.16. Так, заявник касаційної скарги посилається на неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.07.2021 у справі № 921/490/18 стосовно того, що обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

У постанові Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 921/490/18 зазначено, що спір у справі виник через заперечення позивачем та третьою особою дійсності укладеного між відповідачами договору про відступлення права вимоги, зокрема з тих підстав, що оспорюваний правочин є удаваним, вчинений на шкоду позивачу та третьої особи, як кредиторів відповідача, а майно, що є предметом договору, не могло бути відчужене, оскільки перебувало під обтяженням (арештом), накладеним в межах виконавчого провадження щодо стягнення грошової суми з відповідача на користь позивача.

Залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції у справі № 921/490/18 про задоволення позову, Верховний Суд зазначив, що як установив апеляційний суд оспорюваний у справі правочин з відчуження на користь відповідача-2 права вимоги відповідача-1 до позивача був укладений протягом строку накладеного виконавцем арешту на майно, тому цей правочин призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача - позивача до відповідача-1 у межах виконавчого провадження № 55502558 (з виконання рішення щодо стягнення з відповідача-1 на користь позивача грошових коштів), оскільки через відчуження майнових прав відповідача-1 у нього не залишилось будь-яких інших активів (майна), за рахунок яких стягувач (позивач) міг би задовольнити свої вимоги до Відповідача-1 у вказаному виконавчому провадженні. Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав, зокрема передбачених частиною четвертою статті 9 Закону України "Про виконавче провадження", для визнання недійсним оспорюваного договору за вимогами позивача через порушення цим правочином його права отримати задоволення своїх вимог до відповідача-1 у відповідному виконавчому провадженні.

Разом з цим у справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій установили, що при створенні ТОВ "Демидівські смаколики" ТОВ "ІБК "Градобуд" не мав статусу боржника та не було встановлено його неплатоспроможність; не існувало будь-яких судових рішень щодо визнання його боржником з огляду на невиконання договірних зобов`язань; відсутні докази на підтвердження звернення кредиторів до суду із заявами про відкриття провадження у справі відносно ТОВ "ІБК "Градобуд"; відсутні докази на підтвердження існування невиконаних (порушених) відносно ТОВ "ІБК "Градобуд" виконавчих проваджень.

Отже, суд апеляційної інстанції установив, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження доводів КП "ОЗОН" про те, що ТОВ "ІБК "Градобуд" своїми діями шляхом підписання оспорюваного у справі акта приймання-передачі майнового внеску до статутного капіталу товариства від 04.09.2018 ухиляється від виконання зобов`язань, набуття ним статусу боржника та неплатоспроможної особи за існуючими зобов`язанням.

4.17. Скаржник у касаційній скарзі наводить перелік постанов Верховного Суду та зазначає, що суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не врахували висновки, викладені у зазначених ним постановах, що свідчать про фраудаторність вчиненого правочину щодо передачі ТОВ "ІБК "Градобуд" майна до статутного капіталу ТОВ "Демидівські смаколики".

Проте суд апеляційної інстанції зазначив, що розглядаючи доводи позивача (КП "ОЗОН") про визнання недійсним акта приймання-передачі майнового внеску до статутного капіталу товариства від 04.09.2018 з підстав наявності ознак фраудаторного правочину, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання акта недійсним на момент його вчинення та наявність фраудаторних ознак такого правочину і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідають дії сторін щодо заснування товариства.

Як вже зазначалося суд апеляційної інстанції установив обставини стосовно того, що на час укладення (підписання) акта приймання-передачі майнового внеску до статутного капіталу товариства від 04.09.2018 ТОВ "ІБК "Градобуд" не мало статусу боржника, не було визнано неплатоспроможним, не існувало судових рішень щодо невиконання товариством договірних зобов`язань та існування виконавчих проваджень відносно ТОВ "ІБК "Градобуд", а тому дійшов висновку про передчасність вимог позивача, відсутність порушеного права позивача та недоведеність посилань КП "ОЗОН" на наявність ознак фраудаторності оспорюваного акта.

При цьому КП "ОЗОН", вказуючи на ненадання ТОВ "ІБК "Градобуд" доказів на спростування доводів позивача щодо передачі майна до статутного капіталу ТОВ "Демидівські смаколики" з метою недопущення звернення стягнення на майно боржника, не надав доказів неможливості виконання ТОВ "ІБК "Градобуд" зобов`язань перед позивачем внаслідок укладення (підписання) акта про передачу майна до статутного капіталу ТОВ "Демидівські смаколики" від 04.09.2018.

У той же час, як вказувало ТОВ "ІБК "Градобуд" на розгляді у Господарському суді Рівненської області знаходиться справа № 918/925/21 за позовом ТОВ "ІБК "Градобуд" до КП "ОЗОН" та ТОВ "Рівнеагробуд" щодо договорів про передачу боргу (заміни боржника), оскільки ТОВ "ІБК "Градобуд" не брало на себе зобов`язань з повернення боргів ТОВ "Рівнеагробуд" і у ТОВ "ІБК "Градобуд" не обліковуються борги перед КП "ОЗОН".

4.18. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, на яку також посилається заявник касаційної скарги, за результатами розгляду позову Публічного акціонерного товариства "Банк Фамільний" (далі - Банк) до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним і скасування державної реєстрації права власності залишено без змін судові рішення про задоволення позову. Так, суди у справі № 369/11268/16-ц установили, що вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 19.06.2012 у справі № 1-590/2012, крім іншого, задоволено цивільний позов і стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь Банку 580 849, 84 грн. 02.11.2012 Голосіївським районним судом міста Києва видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 солідарно на користь Банку грошових коштів. 19.11.2012 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції в м. Києві прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вказаного виконавчого листа. 27.12.2012 ОСОБА_2 укладено з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 спірний договір дарування нерухомого майна.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

4.19. Верховний Суд у справі № 910/835/18 (постанова від 28.11.2019, на яку посилається скаржник), скасовуючи судові рішення та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції зазначив, що суди не врахували, що вчиненню оспорюваного договору передувало попередньо укладення ряду правочинів (договорів відступлення права вимоги від 08.06.2016 та від 17.08.2016, договору поруки від 13.07.2016 тощо), суди не надали правової оцінки правовій природі відповідних договорів, відповідності їх вимогам законодавства, наслідку їх сукупного укладення на права та інтереси позивача як кредитора, а також залишили поза увагою ухвали постановлені в межах кримінальних проваджень стосовно фіктивності господарських операцій за договором купівлі-продажу товарів № 30/03 від 03.05.2011 тощо.

4.20. У справі № 922/1903/18, на постанову в якій також посилається скаржник, розглядалося питання про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Рекуперація свинцю".

4.21. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики з вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

4.22. Ураховуючи викладене колегія суддів вважає, що обставини, встановлені судами у справах № 921/490/18, № 369/11268/16-ц, № 922/1903/18, на неврахування висновку в яких вказує заявник касаційної скарги, та у справі, що розглядається, не є подібними.

4.23. Оскаржуючи судові рішення у справі з підстави, передбаченої у пункті 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає про відсутність висновку щодо застосування положень статей 3, 13, 215, 216, 234 Цивільного кодексу України в однакових правовідносинах щодо можливості (неможливості) визнання недійсним та класифікації як фраудатарного правочину за обставин: відсутності станом на момент укладення спірного правочину щодо відчуження майна відкритого провадження про неплатоспроможність боржника, в якого настав строк виконання зобов`язань зі сплати грошових коштів; відсутності відкритого судового провадження кредитора про стягнення з боржника заборгованості за договорами, строк виконання зобов`язань за якими настав до моменту відчуження майна такого боржника; прийняття судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості після відчуження боржником свого майна.

З огляду на зміст вимог процесуального закону, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Однак скаржник у касаційній скарзі не обґрунтував необхідність формування єдиної правозастосовчої практики стосовно застосування зазначених ним норм права.

При цьому Верховний Суд зазначав, що ознакою фраудаторного правочину, який ставиться під сумнів у частині його добросовісності, є те, що він учиняється (виконується) саме боржником на шкоду кредиторам (пункт 4.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20).

У пункті 33 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17 вказано, що спеціальними нормами в окремих сферах передбачено, що правочини про відчуження, обтяження активів або прийняття зобов`язань особою, вчинені особою з метою уникнення виконання іншого майнового зобов`язання цієї особи або з метою унеможливити задоволення вимоги стягувача за рахунок майна, є за певних умов нікчемними (частина третя статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") або можуть бути визнані недійсними (частина перша статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", частина четверта статті 9 Закону України "Про виконавче провадження"). У юридичній науці такі правочини відомі як фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду інтересам кредиторів).

4.24. Щодо оскарження КП "ОЗОН" додаткового рішення Господарського суду Рівненської області від 21.02.2022, яким стягнуто з позивача на користь ТОВ "ІБК "Градобуд" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 2- 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин 5, 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд першої інстанції під час ухвалення додаткового рішення установив, що ТОВ "ІБК "Градобуд" надано докази на підтвердження надання правової допомоги, а саме: копію договору про надання правничої допомоги від 22.10.2021 № 248/21; акт про надання правничої допомоги; квитанцію (чек) від 09.02.2022 № 0.0.2450357831.1 на суму 15 000,00 грн.

Представник КП "ОЗОН" у клопотанні про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката просив відмовити в її задоволенні повністю, вказуючи, зокрема, на незначну складність заперечень та пояснень виготовлених адвокатом, а також на те, що справа не є складною і в разі задоволення позову не мала б негативних наслідків для ТОВ "ІБК "Градобуд".

Суд першої інстанції установив, що згідно з актом про надання правничої допомоги від 08.02.2022 на виконання умов договору про надання правової допомоги ТОВ "ІБК "Градобуд" було надано послуг на 15 000,00 грн, що підтверджується підписом та печаткою замовника, які були сплачені відповідачем.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, приймаючи до уваги обставини, викладені у клопотанні про розподіл судових витрат і запереченнях позивача щодо такого клопотання, враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у Господарському суді Рівненської області та часу, який мав витратити адвокат на підготовку матеріалів, беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, дійшов висновку про обґрунтованість клопотання ТОВ "ІБК "Градобуд" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, що полягають у представництві інтересів товариства в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, у свою чергу, дійшов висновку, що такий розподіл судових витрат є оптимальним та відповідає критерію необхідності та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, що відповідає вимогам статей вимогам статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що КП "ОЗОН" не довів, що витрати у задоволеній судом сумі є завищеними та не довів, що такі витрати стягнуті за послуги, що не надавалися адвокатом ТОВ "ІБК "Градобуд".

Доводи касаційної скарги в цій частині колегія суддів вважає такими, що зводяться до незгоди із судовим рішенням.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.3. Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги КП "ОЗОН" про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, вважає, що касаційне провадження у справі за касаційною скаргою КП "ОЗОН" на судові рішення у справі, відкрите з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, слід закрити, а з інших підстав оскарження судових рішень, визначених заявником - залишити судові рішення у справі без змін.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки підстав для скасування судового рішення, а також задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317,332 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Колективного підприємства "ОЗОН" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.08.2022, рішення Господарського суду Рівненської області від 08.02.2022 і додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 21.02.2022 у справі № 918/822/21 закрити.

2. Касаційну скаргу Колективного підприємства "ОЗОН" залишити без задоволення.

3. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.08.2022, рішення Господарського суду Рівненської області від 08.02.2022 і додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 21.02.2022 у справі № 918/822/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак