Постанова

від 23.12.2022 по справі 480/10971/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: О.М. Кунець

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2022 р. Справа № 480/10971/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Катунова В.В. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Великописарівської селищної ради Охтирського району Сумської області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.01.2022, по справі № 480/10971/21

за позовом ОСОБА_1

до Великописарівської селищної ради Сумської області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Великописарівської селищної ради від 31.08.2021 № 451, яким відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2.00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Великописарівської селищної ради;

- зобов`язати Великописарівську селищну раду затвердити позивачці проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Великописарівської селищної ради та надати земельну ділянку з кадастровим номером 5921281300:09:002:0029 у власність позивачу.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11.01.2022 позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення восьмої сесії восьмого скликання Великописарівської селищної ради Охтирського району Сумської області від 31.08.2021 № 451 "Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 ".

Зобов`язано Великописарівську селищну раду Охтирського району Сумської області затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Великописарівської селищної ради та надати земельну ділянку з кадастровим номером 5921281300:09:002:0029 у власність ОСОБА_1 .

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Великописарівської селищної ради Охтирського району Сумської області суму судового збору в розмірі 908 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 700 грн.

Великописарівська селищна рада, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог зазначено, що спірна земельна ділянка відноситься до земель природно - заповідного фонду загальнодержавного значення на території Гетьманського національного природного парку, а відповідно до ст. 83, 84 ЗК України, ст. 4 Закону Країни "Про природно - заповідний фонд" землі природно - заповідного фонду не можуть передаватися у приватну власність.

Враховуючи відсутність учасників судового засідання, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягаєчастковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадасту у Сумській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пунктів на території Дмитрівської сільської ради Великописарівського району Сумської області.

Наказом від 19.08.2020 № 18-25351/16-20-СГ Головне управління Держгеокадастру у Сумський області відмовило у наданні дозволу на розроблення про землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Дмитрівської сільської ради Великописарівського району Сумської області.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2020 по справі № 480/6789/20 визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 19.08.2020 №18-25351/16-20-СГ, зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Сумської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Дмитрівської сільської ради Великописарівського району Сумської області.

Головне управління Держгеокадастру у Сумській області на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.04.2021 по справі № 480/1340/21, повторно розглянувши заяву позивача, наказом № 18-6122/16-21-СГ від 19.05.2021 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою" надало дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, за межами населених пунктів на території Дмитрівської сільської ради Великописарівського району Сумської області.

ОСОБА_1 звернувся до Великописарівської селищної ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Великописарівською селищною радою рішенням восьмої сесії восьмого скликання від 31.08.2021 позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою, оскільки бажана земельна ділянка відноситься до земель природно - заповідного фонду загальнодержавного значення на території Гетьманського національного природного парку, що відповідно до ст. 83, 84 Земельного кодексу України, ст. 4 Закону Країни "Про природно - заповідний фонд" виключає можливість передачі земель природно - заповідного фонду у приватну власність.

Не погодившись із відмовою відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного рішення, оскільки підстави відмови у затвердженні проекту землеустрою, викладені у рішенні від 31.08.2021, не передбачені ст. 186-1 Земельного кодексу України.

Колегія суддів частково погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 14 Конституції України земля визнана основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 280/97-ВР (далі - Закон 280/97-ВР) місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до ст. 25 Закону 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара; в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара; ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара; д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Згідно із ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Порядок затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлено п. 6 ч. 3 ст. 186 Земельного Кодексу України.

Відповідно до п. 9 ст. 118 Земельного Кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно з ч. 8 ст. 186 Земельного Кодексу України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Відповідно до ч. 10 ст. 186 Земельного Кодексу України висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію.

Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення).

Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

Зі змісту рішення восьмої сесії восьмого скликання Великописарівської селищної ради № 2151 від 31.08.2021 року встановлено, що підставою відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність стали висновки про те, що бажана земельна ділянка, яка розташована за межами населених пунктів на території Великописарівської селищної ради (кадастровий номер 5921281300:09:002:0029), відноситься до земель природно-заповідного фонду загальнодержавного значення на території Гетьманского національного природного парку, що в силу ст. 83, 84 Земельного кодексу України, ст. 4 Закону Країни "Про природно - заповідний фонд" виключає можливість передачі її у приватну власність.

Обґрунтовуючи правомірність відмови відповідач посилається, у тому числі, на розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації № 776 від 28.11.2011 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування за межами населених пунктів на території Великописарівського, Охтирського та Тростянецького районів Сумської області», відповідно до якого Гетьманскому національному природному парку надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтовною площею 9720,6 га за рахунок земель державної власності (запасу), розташованих за межами населених пунктів на території, зокрема Великописарівської селищної ради, з подальшим наданням їх у постійне користування для забезпечення функціонування природно-заповідного фонду Гетьманского національного природного парку.

Також, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 183-р від 27.03.2013 року Гетьманскому національному природному парку надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 1952,6 га (землі державної власності лісогосподарського призначення (ліси), що перебувають у постійному користуванні державних підприємств, згідно з додатком, розташованих на території Великописарівського, Охтирського та Тростянецького районів Сумської області, з подальшим наданням їх у постійне користування для забезпечення функціонування природно-заповідного фонду Гетьманского національного природного парку.

В подальшому, Головним управлінням Держземагенства у Сумській області висновком № 32 від 10.09.2013 року погоджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування за межами населених пунктів Гетьманскому національному природному парку для забезпечення функціонування природно-заповідного фонду парку на території Великописарівської, Кириківської селищних рад, Вільненської, Дмитрівської, Добрянської, Солдатської, Катанської, Попівської, Рябинівської та Ямненської сільських рад Великописарівського району Сумської області.

У ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 , не погоджуючись із висновками відповідача щодо віднесення спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, надає інформацію Державного земельного кадастру про право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 5921281300:09:002:0029 станом на 06.10.2021 року, відповідно до якої цільове призначення зазначеної ділянки ведення особистого селянського господарства, категорія земель землі сільськогосподарського призначення.

У той же час, Великописарівська селищна рада відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ґрунтує на твердженні, що така ділянка відноситься до земель природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про природно-заповідний фонд» території природних заповідників, заповідні зони біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю Українського народу.

Пунктом «в» ч. 4 ст. 83 Земельного кодексу України встановлено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п. в ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, у тому числі, землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Втім, наявні у матеріалах справи докази, у тому числі розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації № 776 від 28.11.2011 року, розпорядження Кабінету Міністрів України № 183-р від 27.03.2013 року, додаток до розпорядження Кабінету Міністрів України № 183-р від 27.03.2013 року, висновок Головного управління Держземагенства у Сумській області № 32 від 10.09.2013 року, містять лише інформацію про загальне розташування земельної ділянки, яка надається Гетьманскому національному природному парку.

При цьому, даних стосовно того чи входить конкретна земельна ділянка із кадастровим номером 5921281300:09:002:0029, з приводу відведення якої у власність позивачу виникли спірні правовідносини, до масиву земельних ділянок, що були передані Гетьманскому національному природному парку для забезпечення функціонування природно-заповідного фонду парку, ні надані відповідачем документи, ні матеріали справи не містять.

Відсутні посилання на таку інформацію і у оскаржуваному рішенні відповідача.

Отже, колегія суддів зазначає, що відмовляючи ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою з наведених вище підстав відповідач не довів належним чином, а позивач не спростував обставини щодо віднесення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Великописарівської селищної ради із кадастровим номером 5921281300:09:002:0029 до земель природно-заповідного фонду загальнодержавного значення на території Гетьманского національного природного парку., на яких грунтується оскаржуване рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведених обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення відповідача про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є необґрунтованим і, як наслідок, підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо висновків суду першої інстанції про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки колегія суддів зазначає наступне.

Умови, за яких орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити проект або не затвердити (відмовити). Згідно з законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 22.12.2018 у справі № 804/1469/17, від 14.08.2019 у справі № 0640/4434/18, від 12.09.2019 у справі № 0640/4248/18 та від 28.11.2019 року по справі № 803/1067/17.

Щодо ефективності вибраного способу захисту, колегія суддів зазначає, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Зобов`язання судом відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації, та встановлених чинним законодавством обмежень на надання у власність земельних ділянок в залежності від їх цільового призначення та розташування.

При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив. А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати затвердити проект землеустрою без належної перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови, може бути необґрунтованим та призвести до затвердження проекту землеустрою з порушенням закону.

В контексті обставин спору застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для затвердження проекту землеустрою. Проте наведених обставин судовим розглядом не встановлено.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що хоча і повноваження відповідача щодо затвердження проекту землеустрою не є дискреційними, проте належним способом захисту, відновлення прав позивача за даних фактичних обставин, необхідно визнати саме зобов`язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача про затвердження проекту землеустрою.

Такий висновок суду узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 10.10.2019 по справі № 814/1959/17 та від 28.11.2019 року по справі № 803/1067/17, яка згідно ч. 4, 5 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковою для всіх суб`єктів владних повноважень та враховується іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність та скасування оскаржуваного рішення відповідача, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність таких висновків.

Разом з тим, з урахуванням вищенаведеного, оскільки обставинами справи не підтверджено, що відповідачем здійснена повна перевірка наявності чи відсутності підстав для затвердження проекту землеустрою, судова колегія вважає, що належним способом захисту прав позивача є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, за межами населених пунктів на території Великописарівського району Сумської області.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - частковому скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Великописарівської селищної ради Охтирського району Сумської області - задовольнити частково.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.01.2022 по справі № 480/10971/21 скасувати в частині задоволення позову щодо зобов`язання Великописарівської селищної ради затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Великописарівської селищної ради, та надати земельну ділянку з кадастровим номером 5921281300:09:002:0029 у власність ОСОБА_1 .

Прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Зобов`язати Великописарівську селищну раду Сумської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Великописарівської селищної ради, з кадастровим номером 5921281300:09:002:0029.

В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.01.2022 по справі № 480/10971/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов І.С. Чалий