Ухвала

від 21.12.2022 по справі 810/3497/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

21 грудня 2022 року Київ№ 810/3497/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши заяву Головного управління Пенсійного фонду у Київській області про видачу дубліката виконавчого листа в межах матеріалів адміністративної справи за позовом Києво-Святошинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області до публічного акціонерного товариства "Південтехгаз" про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах,

в с т а н о в и в:

рішенням КОАС від 24.10.2018, яке набрало законної сили 26.11.2018, вимоги Києво-Святошинського об`єднаного управління ПФУ Київської області до ПАТ "Південтехгаз" були задоволені, стягнуто з ПАТ "Південтехгаз" на користь позивача заборгованість на відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2018 року розмірі 13508,34 грн.

14.11.2022, до суду надійшла заява ГУ ПФУ у Київській області про видачу дубліката виконавчого листа про примусове виконання рішення КОАС від 24.10.2018 у справі №810/3497/18, яка була передана на розгляд судді 07.12.2022, що підтверджується актом відділу документального забезпечення і контролю КОАС від цієї ж дати у складі начальника ВДЗК Тарай О.М.; заступника начальника ВДЗК Ільєвої Ю.А.; провідного спеціаліста ВДЗК Кірсенко А.І. та секретаря судового засідання ВДЗК Волосян Ю.М.

Дослідивши заяву та долучені до неї документи, суд вважає за необхідне повернути її без розгляду, беручи до уваги наступне:

положеннями ч. 1 ст. 55 КАС України передбачено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до вимог ч. 3 вказаної норми юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Разом з цим, приписами ст. 131-2 Конституції України встановлено, що представництво іншої особи в суді здійснює виключно адвокат. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Аналогічна правова норма закріплена також у пп. 11 п. 16-1 розділу XV Перехідні положення Конституції України якою визначено, що представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.

При цьому, суд зазначає, що приписами підпункту 19 пункту 1 розділу VII Перехідні положення КАС України передбачено, що положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV Перехідні положення Конституції України, а відповідно до вимог ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Отже, з аналізу наведених норм законодавства слідує, що з 01 січня 2020 року суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі (за виключенням справ щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів та малозначних спорів) через свого керівника, члена виконавчого органу або іншу особу, уповноважену діяти від його імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво суб`єкта владних повноважень), або через представника, яким є адвокат або прокурор.

Суд звертає увагу на те, що підпунктом 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України врегульовані лише питання представництва.

Водночас, самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

Враховуючи наведене, допуск особи до участі у справі та визнання належно вчиненими будь-яких інших з переліку передбачених ст. 44 КАС України процесуальних прав, можливий за умови сукупної наявності зазначених умов.

Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначено її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).

Статтею 82 ЦК України визначено, що на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Згідно з ч.4 ст. 87 ЦК України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються, окрім Цивільного кодексу України, і спеціальним законом, а саме Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Загальні засади державної реєстрації, а також її основні принципи визначені в статті 4 вказаного Закону. До них, зокрема, належать обов`язковість та публічність державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі. Частиною першою статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що з метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, з-поміж інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (частина третя статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1 цього Закону, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 26.03.2020 року у справах №№ 520/9703/19, К/9901/7965/20, 520/9703/19.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У свою чергу, порядок і умови надання правової допомоги, права й обов`язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються КАС України та Законом України від 05.07.2012 № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги.

Згідно з ч.1 ст. статті 26 Закону №5076 адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ч.2 ст. 26 Закону №5076 ордером є письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Типова форма ордера на надання правової допомоги, встановлена у Додатку №1 до вказаного Положення, а також у Додатку №1 до Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17.12.2012 №36.

Як вбачається з заяви, поданої 14.11.2022 від імені ГУ ПФУ у Київській області, яке є органом державної влади, вона підписана головним спеціалістом-юрисконсультом відділу представництва інтересів в судах та інших органах №3 юридичного управління ГУ ПФУ у Київській області Степаненком Р.В., на підтвердження повноважень якого надано оригінал довіреності №5927/09-16 від 28.06.2022 та витяг з наказу про переведення Степаненка Р.В. від 22.06.2022 №340-О.

Суд не приймає у якості доказу повноважень представника заявника в судових інстанціях витяг з наказу від від 22.06.2022 №340-О про переведення Степаненка Р.В. на посаду головного спеціаліста-юрисконсульта відділу представництва інтересів в судах та інших органах №3 юридичного управління ГУ ПФУ у Київській області, оскільки це є лише доказом його трудових відносин з суб`єктом владних повноважень, за відсутності визначення переліку його прав та обов`язків як представника у суді.

Так само суд не приймає у якості доказу повноважень представника довіреність, яка видана начальником ГУ ПФУ у Київській області, оскільки вона сама по собі не може бути єдиним доказом права на здійснення представницьких функцій від імені ГУ ПФУ у Київській області.

Так, згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником ГУ ПФУ у Київській області (код ЄДРПОУ - 22933548) є Фатхутдінов В.Г. Відомості про особу, що підписала позовну заяву в реєстрі відсутні.

У Єдиному реєстрі адвокатів України також відсутні відомості про те, що Степаненко Р.В. має статус адвоката і такого документа до позовної заяви не приєднано.

Всі інші додані до заяви документи (серед яких копія положення про юридичне управління ГУ ПФУ у Київській області, копія посадової інструкції головного спеціаліста-юрисконсульта) не приймаються судом в якості доказів з огляду на таке:

відповідно до статті 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Порядок засвідчення копії документів визначений пунктом 5.26 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлення документів» (ДСТУ 4163-2020, затвердженого наказом Державного підприємства «Український науководослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (ДП «УкрНДНЦ») від 01.07.2020 № 144 з 2021-09-01). За вказаним нормативно-правовим актом, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.

При цьому, не є доказом засвідчення належним чином ксерокопій документів доданих до позовної заяви, напис на пакеті документів «прошито та пронумеровано», оскільки даний напис свідчить лише про скріплення (прошиття) певного пакету документів, а не про засвідчення, що дані ксерокопії відповідають оригіналу, як це передбачено п.5.26 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2020).

Отже, відповідно до вимог чинного законодавства належним чином засвідчуються або кожний лист окремо, шляхом проставлення печатки «Згідно з оригіналом», найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії, або ж шляхом скріплення (прошиття) певного пакету документів з відповідним написом «прошито та пронумеровано» та на звороті, такого напису, ставиться печатка «Згідно з оригіналом» із вказівкою - найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.

Разом з цим, як вбачається з додатків до заяви про видачу дубліката виконавчого листа, в якості документів, які підтверджують повноваження Степаненка Р.В. діяти від імені ГУ ПФУ у Київській області, додано копії положення про юридичне управління ГУ ПФУ у Київській області та посадової інструкції головного спеціаліста-юрисконсульта, які не містять належних відміток про засвідчення копій, передбачених п. 5.26 ДСТУ 4163-2020, а саме дати засвідчення копії.

Як зазначено в правових висновках Верховного Суду у справі № 904/8549/17 від 11.07.2018 р. "неналежно засвідчений документ не може бути використаний судом у якості допустимого доказу". Така позиція була підтримана і у подальшому, зокрема у справі №160/7887/18 від 08.05.2019.

Крім того, Верховний Суд у справі № 904/8549/17 висловив правову позицію, що не належно засвідчена копія документу є недопустимим доказом та має юридичної сили.

Таким чином, суд доходить висновку, що всі представлені Степаненком Р.В. документи не дають йому права на підписання заяви від імені ГУ ПФУ у Київській області.

Відповідно до п.3 ч.4 ст.169 КАСУ, позовна заява повертається у разі якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати.

Приписами ч.6 ст. 7 КАСУ передбачено право суду застосовувати закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), при відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, а за відсутності такого закону виходити із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Приймаючи до уваги неврегульованість питання про повернення заяви про видачу дубліката виконавчого листа, поданою неповноважною особою, суд приходить до висновку про необхідність застосування до спірних відносин норми закону, який регулює подібні відносини.

Керуючись статтями 7, 55, 59, 169, 243, 248, 373 КАС України, суд

у х в а л и в:

заяву про видачу дубліката виконавчого листа у справі №810/3497/18, - повернути заявникові.

Копію ухвали направити заявнику для відома.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Брагіна О.Є.