Ухвала

від 12.12.2022 по справі 760/17731/22

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/17731/22

1-кс/760/5867/22

У Х В А Л А

про скасування арешту майна

12 грудня 2022 року слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва

ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

представника заявника - ОСОБА_3 (ордер від 29.11.2022),

прокурора - ОСОБА_4 (посвідчення),

розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 , який дій в інтересах власника майна - ОСОБА_5 , про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 28.10.2022 у кримінальному провадженні № 42022102090000099 від 27.05.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

ВСТАНОВИВ:

29.11.2022 до Солом`янського районного суду надійшло вказане клопотання представника власника майна - ОСОБА_5 , про скасування арешту майна в якому заявник просить скасувати арешт майна, що належить ОСОБА_5 , а саме: банківських рахунків відкритих АТ КБ «Приват банк» НОМЕР_1 ; АТ КБ «Приват банк» НОМЕР_2 , на Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОРЛД СПІРІТ ЕЛІТ ПЛЮС» (ЕДРПОУ 44160158) власником якого є ОСОБА_5 син ОСОБА_6 ; банківських рахунків відкритих у АТ «АЛЬФА-БАНК» у м. КИЄВІ НОМЕР_3 ; АТ «АЛЬФА-БАНК» у м. КИЄВІ НОМЕР_3 ; АТ КБ «Приват банк» НОМЕР_4 ; АТ КБ «Приват банк» НОМЕР_5 ; АТ КБ «Приват банк» НОМЕР_6 ; Акціонерний банк «Південний» НОМЕР_7 ; АТ КБ «Приват банк» НОМЕР_8 ; АТ КБ «Приват банк» НОМЕР_9 на товариство з обмеженою відповідальністю «ВОРЛД СПІРІТ ЕЛІТ» (ЕДРПОУ 43152127) власником якого є ОСОБА_5 син ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні № 420221020900000099 від 27.05.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

В обґрунтування клопотання, зокрема, вказано наступне:

-Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 28.10.2022 накладено арешт на майно, власником якого є ОСОБА_6 , а саме: на автомобіль «VOLKSWAGEN TOUAREG» д.н.з. НОМЕР_10 , VIN код НОМЕР_11 ,2018 року, торгівельні марки та банківські рахунки відкриті у АТ КБ «Приват банк» на ОСОБА_6 , як на фізичну особу-підприємця. Крім того, накладено арешт на: банківські рахунки власником якого є ОСОБА_5 син ОСОБА_6 ;

-Накладаючи арешт на майно з метою відшкодування шкоди у кримінальному провадженні № 420221020900000099, слідчий суддя не врахував того, що про підозру у кримінальному провадженні повідомлено ОСОБА_6 , в той час, як ОСОБА_5 не має жодного процесуального статусу у кримінальному провадженні, в рамках якого накладено арешт;

-Відсутні будь-які дані на підтвердження тому, що у кримінальному провадженні заявлено цивільний позов до ОСОБА_5 ;

-Слідчий суддя ототожнив членів сім`ї ОСОБА_6 з ним самим, тим самим втрутившись у право непричетної до злочину особи, яким є ОСОБА_5 , на мирне володіння належним йому майном;

-Жодного відношення до діяльності підприємства підозрюваний ОСОБА_6 не має, а ТОВ «ВОРЛД СШРГГ ЕЛІТ ПЛЮС» також не є юридичною особою щодо якої здійснюється кримінальне провадження;

-Будучи позбавленим у праві на користуванням банківськими рахунками ОСОБА_5 не може належним чином здійснювати свою підприємницьку діяльність та своєчасно сплачувати податки та збори до бюджету, і фактично позбавлений права на працю;

-Банківські рахунки не є матеріальним об`єктами та самі по собі не мають будь-якої матеріальної цінності, а тому на них не може буде накладено арешт.

Протоколом автоматичного визначення слідчого судді від 29.11.2022 для розгляду зазначеного клопотання визначено слідчого суддю ОСОБА_1 . Фактично матеріали клопотання були передані слідчому судді по реєстру 01.12.2022.

Розгляд справ двічі відкладався, в т.ч. з метою витребування матеріалів кримінального провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 107 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою технічних засобів.

В судовому засіданні представник заявника підтримав доводи та вимоги, викладені у клопотанні, просив його задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, вказуючи, що ухвала про арешт відповідних рахунків є законною та обґрунтованою, та на даний час є доцільним залишити арешт на рахунках.

Дослідивши клопотання та додані до нього документи, матеріали кримінального провадження, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення даного клопотання з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

Частиною 1 ст. 1 КПК України встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 КПК України. За змістом ст. 173 цього Кодексу питання про накладення арешту на майно вирішують слідчий суддя або суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

При цьому, частиною 10 ст. 170 КПК України визначено, що арешт може бути накладено в тому числі на гроші у безготівковій формі, які знаходяться на банківських рахунках.

За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України забороняється накладати арешт на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення роз рахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання" і статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки".

Відповідно до положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Отже, правовий аналіз норм КПК України свідчить, що арешт майна накладається саме на грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках.

Наявність доказів у кримінальному провадженні має давати впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Разом з тим, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також за умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна у відповідності до ст.ст. 94, 132, 173 КПК України слідчий суддя повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу арешту майна; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального судочинства.

Вбачається, що ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 28.10.2022 у справі № 760/15156/22 (провадження № 1-кс/760/4984/22), зокрема, накладено арешт на:

- банківські рахунки відкриті у АТ КБ «Приват банк» НОМЕР_1 ; АТ КБ «Приват банк» НОМЕР_2 , на Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОРЛД СПІРІТ ЕЛІТ ПЛЮС» (ЕГРПОУ 44160158) власником якого є ОСОБА_5 син ОСОБА_6

- банківські рахунки відкриті у АТ «АЛЬФА-БАНК» у м. КИЄВІ НОМЕР_3 ; АТ «АЛЬФА-БАНК» у м. КИЄВІ НОМЕР_3 ; АТ КБ «Приват банк» НОМЕР_4 ; АТ КБ «Приват банк» НОМЕР_5 ; АТ КБ «Приват банк» НОМЕР_6 ; Акціонерний банк «Південний» НОМЕР_7 ; АТ КБ «Приват банк» НОМЕР_8 ; АТ КБ «Приват банк» НОМЕР_9 на Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОРЛД СПІРІТ ЕЛІТ» (ЕГРПОУ 43152127) власником якого є ОСОБА_5 син ОСОБА_6 .

Слідчий суддя звертає увагу на те, що як клопотання про накладення відповідного арешту, так і ухвала слідчого судді про його накладення, не містять обґрунтувань в частині того, що рахунки підприємства, власником якого є син підозрюваного у кримінальному провадженні, можуть бути використані з метою уникнення покарання підозрюваним в частині конфіскації та відшкодування спричинених ним збитків (шкоди).

Матеріали кримінального провадження № 420221020900000099 не містять доказів на підтвердження причетності ТОВ відповідальністю «ВОРЛД СПІРІТ ЕЛІТ» та ТОВ «ВОРЛД СПІРІТ ЕЛІТ ПЛЮС» до відповідного кримінального правопорушення.

Разом з тим, слідчому судді не надано доказів та не доведено існування правових підстав для подальшого збереження арешту відповідного майна.

Статтями 7, 16 КПК України визначено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому дим Кодексом.

Враховуючи наведене, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання про скасування арешту майна.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 170-174, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 , який дій в інтересах власника майна - ОСОБА_5 , про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 28.10.2022 у кримінальному провадженні № 42022102090000099 від 27.05.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України, - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 28.10.2022 у справі № 760/15156/22 (провадження № 1-кс/760/4984/22) в частині накладення арешту на:

-на банківські рахунки відкриті у АТ КБ «Приват банк» НОМЕР_1 ; АТ КБ «Приват банк» НОМЕР_2 , на товариство з обмеженою відповідальністю «ВОРЛД СПІРІТ ЕЛІТ ПЛЮС» (ЕДРПОУ 44160158) власником якого є ОСОБА_5 ;

-на банківські рахунки відкриті у АТ «АЛЬФА-БАНК» у м. КИЄВІ НОМЕР_3 ; АТ «АЛЬФА-БАНК» у м. КИЄВІ НОМЕР_3 ; АТ КБ «Приват банк» НОМЕР_4 ; АТ КБ «Приват банк» НОМЕР_5 ; АТ КБ «Приват банк» НОМЕР_6 ; АБ «Південний» НОМЕР_7 ; АТ КБ «Приват банк» НОМЕР_8 ; АТ КБ «Приват банк» НОМЕР_9 на товариство з обмеженою відповідальністю «ВОРЛД СПІРІТ ЕЛІТ» (ЕДРПОУ 43152127) власником якого є ОСОБА_5 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1