Постанова

від 29.07.2010 по справі 2-а-2901/10/0270

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

29 липня 2010 р.                   Справа № 2-а-2901/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича,

при секретарі судового засідання:   Мороз Вікторії Валентинівні  

за участю представників сторін:

позивача      :   Шимчик С.А. - представник за дорученням; 

відповідача :   ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Немирівського районного центру зайнятості   

до:   ОСОБА_2  

про: стягнення допомоги по безробіттю в сумі 6678 грн. 80 коп.

ВСТАНОВИВ:

В липні 2010 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся Немирівський районний центр зайнятості з позовом до ОСОБА_2 про стягнення допомоги по безробіттю в сумі 6678 грн. 80 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 11.12.2008 році  гр. ОСОБА_2 був зареєстрований у Немирівському районному центрі зайнятості , як такий, що шукає роботу. 18.12.2008р. йому надано статус безробітного та було призначено допомогу по безробіттю. Внаслідок проведеної Немирівським РЦЗ  перевірки встановлено факт перебування в трудових відносинах ОСОБА_2 в період з 03.11.2008 року по 27.01.2009 року з ТОВ "ВКП "Техногаз". 02.06.2010 року було видано наказ № 31 про повернення ОСОБА_2 виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків в сумі 6678 грн. 80 коп.

Враховуючи, що відповідачем кошти в сумі 6678 грн. 80 коп. в добровільному порядку не повернуті, тому позивач звернувся до суду з позовом про їх примусове стягнення.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала повністю, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволені позову.

Заслухавши пояснення сторін, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Громадянин ОСОБА_2 був зареєстрований у Липовецькому районному центрі зайнятості, як такий, що шукає роботу, про що свідчить його відповідна заява.

18.12.2008 року відповідачу було надано статус безробітного та було призначено допомогу по безробіттю відповідно до п.п. 2, 4 ст. 22, п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

З акту розслідування обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 01 червня 2010 року № 10049 вбачається,  що матеріальна допомога, яка виплачувалась ОСОБА_2 відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", виплачувалась в період одночасного перебування його на обліку в центрі зайнятості і роботи на підприємстві ТОВ "ВКП "Техногаз" (а.с. 12). Так, в акті зазначено, що ОСОБА_2  працював на ТОВ "ВКП "Техногаз" з 03.11.2008 року по 27.17.2009 рік та  отримував дохід, тобто в період перебування на обліку в РЦЗ.

Таким чином, на підставі досліджених вище документів судом встановлено факт перебування відповідача у трудових відносинах із підприємством ТОВ "ВКП "Техногаз". Крім того визнана обставина не спростовувалась відповідачем в судовому засіданні.

Відповідно ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 року  безробітними  визнаються  працездатні громадяни працездатного віку, які через  відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених  законодавством  доходів  і зареєстровані у державній службі  зайнятості  як  такі,  що шукають роботу, готові та здатні приступити  до  підходящої  роботи.  Безробітними визнаються також інваліди,   які   не  досягли  пенсійного  віку,  не  працюють  та зареєстровані як такі, що шукають роботу. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або  підвищити свою кваліфікацію.

Частиною 1 статті 22 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що застраховані  особи,  визнані  у   встановленому   порядку безробітними,  які  протягом  12  місяців,  що  передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня)  не  менше  26  календарних  тижнів та сплачували страхові внески,  мають  право  на  допомогу  по  безробіттю  залежно   від страхового стажу.

Окрім цього, розмір зазначеної допомоги визначається ст. 23 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Згідно із ч. 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" застраховані особи,  зареєстровані в установленому порядку як   безробітні,  зобов'язані  своєчасно  подавати  відомості  про обставини,  що впливають  на  умови  виплати  їм  забезпечення  та надання соціальних послуг. У  разі  виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як  безробітна,  за  межі  України  з  метою  працевлаштування  чи здійснення  іншої  діяльності,  спрямованої на отримання прибутку, така  особа зобов'язана  повідомити  про  це  державну  службу зайнятості.

А абз. 1 ч. 3 цієї статті Закону передбачено, що  сума   виплаченого   забезпечення   та   вартості  наданих соціальних   послуг   застрахованій   особі   внаслідок   умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи  відповідно  до  законодавства України  з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 11 березня 2008 року №125/116 у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

З системного аналізу встановлених в судовому засіданні обставин адміністративної справи та положень чинного законодавства, судом встановлено, що кошти по безробіттю, виплачені ОСОБА_2 центром зайнятості, були отримані ним протиправно, на підставі недостовірних відомостей, а тому вони підлягають стягненню на користь Немирівського  районного центру зайнятості Вінницької області.

Як свідчить наказ директора Немирівського районного центру зайнятості від 02 червня 2010 року № 31 та лист-претензія від 03.06.2010 року вих. номер 04-07/1051, центром зайнятості вживалися заходи щодо повернення виплачених відповідачеві коштів на підставі подання недостовірних відомостей про перебування в трудових відносинах (а.с. 7,10), однак вони не дали успішного результату.

З розрахунку позову Немирівського районного центру зайнятості (а.с. 9), судом встановлено, що сума коштів по безробіттю, виплачених ОСОБА_2 за період з 18.12.2008 року по 01.07.2008 року становить 6678 грн. 80 коп.

Вказана сума заборгованості підтверджується довідкою, актом звірки, який обопільно підписаний сторонами.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

Таким чином, враховуючи встановлені з матеріалів адміністративної справи обставини та вищезазначені положення чинного законодавства України, суд, вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_2 6678 грн. 80 коп. допомоги по безробіттю є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а тому підлягають задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, Закону України “Про зайнятість населення”, Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним,  суд -    

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) кошти в сумі 6 678 грн. 80 коп. (шість тисяч шістсот сімдесят вісім  грн. вісімдесят  коп.) допомоги по безробіттю на рахунок Немирівського районного центру зайнятості (вул. Леніна, 93, м. Немирів, Вінницька область, 22800,                                р/р 37172304900380 УДК у Вінницькій області, код платежу 50040400, код                ЄДРПОУ 20088126, МФО 802015).

Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється  з  дня  отримання  нею  копії  постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови оформлено:   03.08.10  

Суддя          Свентух Віталій Михайлович

29.07.2010