Постанова

від 12.08.2010 по справі 2-а-2783/10/0270

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

м. Вінниця,    вул. Островського, 14

тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

12 серпня 2010 р.                 Справа № 2-а-2783/10/0270

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів   

до:   приватного підприємства "Корзи"  

про: стягнення санкцій в сумі 4108 грн. 17 коп.

ВСТАНОВИВ:

В червні 2010 до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів з позовом про стягнення з приватного підприємства "Корзи" адміністративно-господарські санкції в розмірі 4010 грн. 67 коп. та пеню в розмірі 97 грн. 50 коп.

Позов мотивовано тим, що не виконуючи вимоги ст.ст. 18, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відповідач у поданому звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік вказав середньооблікову кількість штатних працівників – 15 осіб, середньооблікову кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб. Таким чином, відповідач не забезпечив встановленого нормативу 1-го робочого місця для працевлаштування інвалідів та не сплатив адміністративно-господарські санкції в розмірі 4010 грн. 67 коп., що зумовило нарахування пені у розмірі 97 грн. 50 коп.

11.08.2010 року позивачем надано заяву про зменшення позовних вимог (а.с. 25), оскільки відповідачем сплачено частину адміністративно-господарських санкцій в сумі 1400 грн. 00 коп., а тому позивач просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції в розмірі 2610 грн. 67 коп. та пеню в розмірі 97 грн. 50 коп.

Відповідно до частини 1 статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) позивач має право змінити підставу або предмет адміністративного позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити у повному обсязі. В зв'язку з неявкою позивача представник позивача не заперечувала проти розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідач письмових заперечень на позовну заяву з нормативно-документальним обґрунтуванням суду не надав, в судове засідання жодного разу не з’явився, повноважного представника не направив, про час, дату та місце судових засідань був повідомлений завчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 16, 24).

Суд вважає, що відповідач повідомлення суду проігнорував, а його неявка свідчить про небажання приймати участь у засіданні, і містить ознаки наміру затягування розгляду справи.

Оскільки відсутня необхідність у виклику свідків та експерта, суд, вважає за можливе та доцільне розглянути дану адміністративну справу без участі сторін на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження, що відповідає положенням ч. 6 ст. 128  Кодексу адміністративного судочинства України.

Повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 19 Закону  України від 21.03.1991 р. "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (зі змінами, далі –Закон)  встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.   Підприємства, установи,    організації,    у    тому    числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Статтею 20 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до п. 10 Положення про робоче місце інваліда  і порядок працевлаштування  інвалідів, затвердженого Постановою КМ України від 03.05.1995р.     № 314 працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами  Мінсоцзахисту, місцевими  Радами народних депутатів, громадськими організаціями  інвалідів  з  урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Відповідно до п. 14 Положення про робоче місце інваліда  і порядок працевлаштування  інвалідів, затвердженого Постановою КМ України від 03.05.95 № 314 підприємства інформують державну службу  зайнятості  та  місцеві   органи соціального  захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженим постановою КМ України від 03.05.1995 р. N 314, визначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (п. 1). Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п. 3).

Згідно з п. 5 Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування  інвалідів.  

Виходячи з даних положень Закону, на підприємстві відповідача повинно бути створене одне робоче місце для працевлаштування інваліда, про що також зазначено  в звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009р. (а.с. 4). Як вбачається з даного звіту, середньорічна заробітна плата штатного працівника на підприємстві за  2009 р. становила 5013 грн. 33 коп., таким чином сума штрафних санкцій складає 5013 грн. 33 коп.,  що відповідачем і задекларовано.

З матеріалів справи вбачається, що в 2009р. приватне підприємство "Корзи" інформацію про наявність вакансій для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями до Мурованокуриловецького районного центру зайнятості не подавало, про що свідчить відповідний лист за вихідним  № 03-06/1139 (а.с. 9).

Таким чином, відповідач не забезпечив встановлення нормативу 1-го робочого місця для працевлаштування інваліда та самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції, що зумовило нарахування пені в розмірі 97 грн. 50 коп.

З огляду на обставини, з'ясовані в ході розгляду справи, суд вважає, що приватне підприємство "Корзи" фактично визнало порушення ним вимог ст. 19 Закону  України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Одним із підтверджень цього є часткова сплата суми адміністративно-господарських санкцій.

Так, відповідачем 06.05.2010 року було самостійно сплачено частину адміністративно-господарських санкцій в сумі 1002 грн. 66 коп., що підтверджується копією з доходного рахунку спецфонду держбюджету від 06.05.2010 року (а.с. 10).

03.08.2010 року відповідачем самостійно сплачено частину адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1400 грн. 00 коп., що підтверджується копією з доходного рахунку спецфонду держбюджету від 03.08.2010 року (а.с. 26).

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що заборгованість відповідача по сплаті адміністративно-господарських санкцій, станом на момент розгляду справи судом, становить 2610 грн. 67 коп. та пені у розмірі 97 грн. 50 коп.

В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги  та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.

Таким чином з урахуванням фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.     

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст. 124 Конституції України,     ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257  КАС України, ст.ст. 19, 20 Закону  України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, Положенням про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування  інвалідів, суд -  

ПОСТАНОВИВ:

1.  Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Корзи" (вул. Ватутіна, 2, с. Михайлівці, Мурованокуриловецький район, Вінницька область, код ЄРПОУ 35087698,                       р/р 2600884599, "Райффайзен банк Аваль", МФО 380805) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач: Держбюджет Мурованокуриловецький район, р/р 31218230700354, код ЄДРПОУ 34701188, банк одержувача: ГУДКУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000, призначення платежу: "платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2009 рік") адміністративно-господарські санкції у розмірі 2610 грн. 67 коп. (дві тисячі шістсот десять грн. 67 коп.) та пеню у розмірі 97 грн. 50 коп.     ( дев'яносто сім. грн. 50 коп.)

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки визначені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови оформлено:   17.08.10  

Суддя                                                    Свентух Віталій Михайлович

                     12.08.2010