Постанова

від 13.12.2022 по справі 450/735/15-ц

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2022 р. Справа №450/735/15-ц

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіГалушко Н.А.

суддівЖеліка М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання Олійник Н.

за участю представників учасників процесу:

від позивача (за первісним позовом): Рустамова Н.Р.- адвокат;

від відповідача (за первісним позовом): Галушка В.В.-представник;

від третіх осіб: не з`явилися;

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 №05/22-08.23-01 від 23.08.2022 (Вх № ЗАГС 01-05/2120/22 від 26.08.2022)

на рішення Господарського суду Львівської області від 04.08.2022 (повний текст складено 12.08.2022)

у справі №450/735/15-ц

за первісним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Декра, м. Івано-Франківськ

до відповідача: ОСОБА_1 , с. Холодновідка, Пустомитівський район, Львівська область

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Універсальна логістична компанія, м. Львів,

третя особа: ОСОБА_2 , м. Львів

про стягнення грошових коштів за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі

за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , с. Холодновідка, Пустомитівський район, Львівська область,

до: Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Декра, фірма Файненшл Інвестмент Енерджі Холдінг Істеблішмент

третя сторона: Товариство з обмеженою відповідальністю Універсальна логістична компанія

про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним,

за позовом третьої особи, яка заявила самостійні вимоги: ОСОБА_3 , с. Холодновідка, Пустомитівський район, Львівська область

до: Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Декра, ОСОБА_1 , с.Холодновідка, Пустомитівський район, Львівська область, фірми Файненшл Інвестмент Енерджі Холдінг Істеблішмент,

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Універсальна логістична компанія

про визнання недійсним договору від 07.12.2011 року купівлі-продажу частки у статутному капіталі

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

27.03.2015 ТОВ «Фінансова компанія «Декра» звернулось до Пустомитівського районного суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: ТОВ «Універсальна логістична компанія» про стягнення грошових коштів за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі, в якому просило стягнути з відповідача 288 251, 38грн заборгованості, яка виникла в звязку з невиконанням грошового зобов`язання за договором купівлі - продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Універсальна логістична компанія» від 07.12.2011, 43 786,57грн пені, 12 177,63грн - трьох відсотків річних, 28 825,14грн штрафу, 105 252,00грн інфляційних нарахувань та судові витрати.

Позов обгрунтовано тим, що 30.06.2010 здійснено державну реєстрацію ТОВ «Універсальна логістична компаніями», учасниками вказаного товариства стали компанія «Файненшл Інвестмент Енерджі Холдінг Істеблішмент»» з частковою у розмірі 60 % статутного капіталу, фізична особа ОСОБА_2 з часткою у розмірі 20 % та відповідач ОСОБА_1 з часткою у розмірі 20 %.

07.12.2011 між учасниками ТОВ «Універсальна логістична компанія» фірмою «Файненшл Інвестмент Енерджі Холдінг Істеблішмент» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Універсальна логістична компанія», який передбачав можливість фірми відчужити на користь відповідача частку в розмірі 30 % статутного капіталу на певних умовах у майбутньому. Відповідно до п.3.5 договору право власності на частку в статутному капіталі товариства переходить від продавця до покупця з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі частки в статутному капіталі товариства .

Продавець належним чином виконав свої зобов`язання за вказаним договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі, підписавши 10.10.2013 акт приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ «Універсальна логістична компанія» та передав, а покупець прийняв у власність зазначену частку. Договірна ціна частки, що підлягала оплаті відповідачем, становила 288 251, 38 грн без ПДВ.

Отримавши у власність вказану частку, підписавши акт приймання-передачі частки в статутному товаристві, відповідач зобов`язався сплатити продавцеві договірну вартість частки протягом трьох банківських днів з моменту укладення Акту приймання-передачі частки. На виконання положень вказаного акта приймання-передачі Компанія «Файненшл Інвестмент Енерджі Холдінг Істеблішмент» 10.10.2013 надіслала цей акт відповідачу, який отриманий ним 15.10.2013.

Однак, відповідач своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Універсальна логістична компанія» від 07.12.2011 щодо оплати не виконав.

13.02.2015 між компанією «Файненшл Інвестмент Енерджі Холдінг Істеблішмент» та ТОВ «Фінансова компанія «Декра» укладено договір відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Універсальна логістична компанія» від 07.12.2011. Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача 288 251,38 грн заборгованості за невиконання грошового зобов`язання за договором купівлі - продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Універсальна логістична компанія» від 07.12.2011.

Відповідно до п. 7.3, 7.4 договору позивачем заявлено до стягнення з відповідача 43 786,57грн пені та 28 825,14грн штрафу за невиконання зобов`язання. У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних за час прострочення зобов`язання в сумі 12 177,63грн та 105 252,34грн інфляційних витрат.

22.07.2015 відповідачем ОСОБА_1 подано зустрічний позов до ТОВ «Фінансова компанія «Декра», Фірми „Файненшл і Інвестен Енерджі Холдінг Істеблішмент, третя особа: ТОВ «Універсальна логістична компанія» про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним, в якому просив визнати недійним укладений між Компанією „Файненшл і Інвестен Енерджі Холдінг Істеблішмент та ТОВ «Фінансова Компанія «Декра» договір від 13.02.2015 про відступлення прав вимоги за договором купівлі-продажу в статутному капіталі ТОВ «Універсальна логістична компанія» від 07.12.2011.

25.02.2016 третя особа із самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ТОВ „Фінансова компанія „Декра", ОСОБА_1 , Фірми „Файненшл і Інвестен Енерджі Холдінг Істеблішмент", третя особа ТОВ „Універсальна логістична компанія" про визнання недійсним договору від 07.12.2011 купівлі-продажу частки у статутному капіталі.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 20.04.2018 у справі № 450/735/15-ц позов ТОВ Фінансова компанія Декра до ОСОБА_1 , третя особа: ТОВ Універсальна логістична компанія задоволено повністю. В задоволенні зустрічного позову та позову ОСОБА_3 відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 02.07.2021 у справі № 450/735/15-ц апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 20.04.2018 скасовано, провадження у справі закрито. Роз`яснено позивачу про його право на звернення до апеляційного суду із заявою про передачу справи до Господарського суду Львівської області, як суду першої інстанції.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 30.09.2021 заяву ТОВ Фінансова компанія Декра про передачу справи за встановленою юрисдикцією задоволено. Передано справу № 450/735/15-ц до Господарського суду Львівської області за встановленою юрисдикцією.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.11.2021 прийнято первісну позовну заяву ТОВ "Фінансова компанія "Декра", м.Івано-Франківськ до ОСОБА_1 , третіх осіб: ТОВ "Універсальна логістична компанія", ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.11.2021, яка набрала законної сили, зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 та позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 повернуто заявникам на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України. Після цього справа розглядалась Господарським судом Львівської області в частині первісного позову на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 231 ГК України.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.08.2022 у справі №450/735/15-ц первісний позов ТОВ «Фінансова компанія «Декра» до ОСОБА_1 , за участі третьої особи ТОВ «Універсальна логістична компанія», за участі третьої особи ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Декра» 288 251,38 грн заборгованості, 9 366,19 грн пені, 28 825,14 грн штрафу, 12 177,63 грн 3% річних, 105 252,34 грн інфляційних втрат та 6 658,09 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем умов договору від 07.12.2011 купівлі-продажу частки в статутному капіталі в частині оплати вартості цієї частки у встановлений договором строк. Факт неперерахування грошової суми, про яку йдеться у п.п. 4.1., 4.2 договору купівлі-продажу та у Акті приймання-передачі від 10.102013, відповідачем не заперечується. Порушене відповідачем право позивача за первісним позовом підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 288 251,38грн заборгованості, яка виникла на підставі договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Універсальна логістична компанія» від 07.12.2011 та Договору № 3/15ВПВ від 13.02.2015 про відступлення права вимоги.

Короткий зміст апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 04.08.2022 у справі №450/735/15-ц та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Декра до ОСОБА_1 відмовити.

Зокрема, скаржник стверджує, що умови пункту 3.5 та абзацу другого п.3.6 договору від 07.12.2011 обмежують можливість ОСОБА_1 фактично і юридично набути такі корпоративні права, бо моментом набуття ОСОБА_1 від фірми Файненшл Інвестмент Енерджі Холдінг Істеблішмент корпоративних прав у статутному капіталі ТОВ Універсальна логістична компанія є момент підписання сторонами акту приймання-передачі частки в статутному капіталі товариства, а тому відповідно до ч.1 ст.27 ЦК України такі умови є нікчемними.

Скаржник вважає, що Фірма Файненшл Інвестмент Енерджі Холдінг Істеблішмент прострочила свій обов`язок передати у власність ОСОБА_1 право власності на частку в статутному капіталі ТОВ Універсальна логістична компанія в розмірі 30% статутного капіталу цього товариства та корпоративні права на ТОВ Універсальна логістична компанія. При простроченні Фірмою «ФІЕХІ» свого обов`язку передати у власність ОСОБА_1 право власності на частку в статутному капіталі ТОВ «УЛК» в розмірі 30% статутного капіталу цього товариства та корпоративні права на ТОВ «УЛК», зобов`язання ОСОБА_1 оплачувати на користь Фірми «ФІЕХІ» вартість зазначених часток у статутному капіталі ТОВ «УЛК» та корпоративних прав на ТзОВ «УЛК» підлягає відстроченню на час прострочення Фірмою «ФІЕХІ», а остання не має права вимагати від ОСОБА_1 процентів за час прострочення.

На думку скаржника,·договір про відступлення права вимоги від 13.02.2015 між фірмою Файненшл Інвестмент Енерджі Холдінг Істеблішмент та ТОВ Універсальна логістична компанія укладений з метою завдання шкоди ОСОБА_1 .

Скаржник зазначає, що в силу вимог норм ЦК України, ГК України, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», «Про господарські товариства» від Фірми «ФІЕХІ» до ОСОБА_1 могло перейти особисте немайнове право на корпоративні права у ТОВ «УЛК» пропорційно до частки у розмірі 30% статутного капіталу ТОВ «УЛК», що відчужується на підставі Договору від 07.12.2011, лише після внесення загальними зборами ТОВ «УЛК» змін до Статуту товариства, державної реєстрації у Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців змін у складі учасників ТОВ «УЛК», однак Фірма «ФІЕХІ» не прийняла участь у Загальних зборах ТОВ «УЛК», чим унеможливила набуття ОСОБА_1 корпоративних прав пропорційно до придбаної частини в статутному капіталі товариства..

На думку скаржника, визнання ТОВ «УЛК» банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури впливає на виконання ОСОБА_1 своїх договірних зобов`язань за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «УЛК».

ТОВ ФК «Декра» у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що вказане рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності до вимог матеріального та процесуального законодавства України, з повним врахуванням усіх фактичних обставини справи та в межах наданих суду повноважень.

Позивач зазначає, що станом на сьогодні відповідач не виконав свої зобов`язання щодо оплати договірної ціни частки, передбаченої укладеним договором та актом приймання-передачі частки. Договір купівлі-продажу є чинним, не визнано недійсним, не був розірваним чи припиненим тощо.

Позивач вважає, що ОСОБА_1 в односторонньому порядку відмовився від виконання своїх договірних зобов`язань, чим порушив норми чинного законодавства та не виконав свій обов`язок щодо оплати договірної вартості частки відповідно до умов укладеного договору купівлі-продажу.

Отже, на думку позивача, умови п.3.5 та абзацу другого п.3.6 договору жодним чином не обмежують права ОСОБА_1 , а лише визначають момент виникнення права власності на майно, тому немає жодних підстав вважати їх нікчемними. Право власності на частку в статутному капіталі ТОВ «УЛК» перейшло до ОСОБА_1 з моменту, визначеного в договорі, а саме згідно з п.3.5 договору право власності на частку в статутному капіталі товариства та корпоративні права на товариство (що випливають з частки) переходять від продавця до покупця з моменту підписання сторонами Акта приймання-передачі частки в статутному капіталі товариства.

Позивач вважає, що підстави позовів у постановах Великої Палати Верховного суду у справах № 910/5394/15-г від 16.05.2018і; № 922/2383/16 від 19.06.2018; №2-3007/11 від 12.12.2018; №757/31606/15-ц від 16.01.2019; №910/719/19 від 19.05.2020, на які покликається скаржник і у справі №464/2728/15-ц, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, час, підстави виникнення правовідносин) є різними, отже зазначене виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.

На думку позивача, судом першої інстанції в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору та надано їм належну правову оцінку, рішення суду є обгрунтованим та прийнятим відповідно до вимог чинного законодавства.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2022 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 31.08.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 №05/22-08.23-01 від 23.08.2022 (Вх № ЗАГС 01-05/2120/22 від 26.08.2022) у справі №450/735/15-ц та призначено розгляд справи на 04.10.2022.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 відкладено розгляд справи на 01.11.2022.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 оголошено перерву в судовому засіданні до 15.11.2021.

15.11.2022 судове засідання в режимі відеоконференції не відбулося у зв`язку з несправністю камер відеоконференцзв`язку та неможливістю вийти на зв`язок, що підтверджується актом про несправність (неналежне функціонування) системи відеоконференцзв`язку.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 призначено судове засідання у справі №450/735/15-ц на 29.11.2022.

29.11.2022 розгляд вказаної справи не відбувся у зв`язку із відпусткою судді члена колегії Орищин Г.В. з 29.11.2022 по 01.12.2022.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.12.2022 призначено судове засідання у справі №450/735/15-ц на13.12.2022.

Представники позивача та відповідача (за первісним позовом) в судовому засіданні виклали доводи та заперечення щодо вимог апеляційної скарги.

Враховуючи те, що явка представників третіх осіб судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на обмежений ч. 2 ст. 273 ГПК України строк для перегляду рішень місцевого господарського суду, неодноразове відкладення розгляду справи, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснення перевірки рішення суду в апеляційному порядку за відсутності представників третіх осіб, які належним чином повідомлялись про час та місце судового засідання

Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 13.12.2022 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

30.06.2010 здійснено державну реєстрацію ТОВ «Універсальна логістична компаніями», учасниками вказано товариста стали компанія «Файненшл aає; Інвестмент Енерджі Холдінг Істеблішмент»» з частковою у розмірі 60 % статутного капіталу, Фізична особа ОСОБА_1 з часткою у розмірі 20 % та Фізична особа ОСОБА_2 з часткою у розмірі 20 %. 07.12.2011

Згідно рішення установчих зборів ТОВ «УЛК», оформленого його учасниками: ОСОБА_1 , Фірмою «ФІЕХІ» та ОСОБА_2 протоколом №1 від 25.05.2010, ОСОБА_1 прийнятий на посаду директора ТОВ «УЛК».

07.12.2011 між Фірмою Файненшл Інвестмент Енерджі Холдінг Істеблішмент та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ Універсальна логістична компанія, відповідно до умов якого продавець Фірма Файненшл Інвестмент Енерджі Холдінг Істеблішмент протягом строку придбання, визначеного в пункті 2.4 цього договору, зобов`язується передати у власність покупця, а покупець ОСОБА_1 протягом строку придбання зобов`язується в порядку, передбаченому договором, прийняти у свою власність та оплатити частку в статутному капіталі ТОВ Універсальна логістична компанія у розмірі 30 % статутного капіталу товариства.

Відповідно до п. 2.4 договору строк придбання за цим договором визначається як період в часі, який розпочинається 01 грудня 2011 року та закінчується 31 грудня 2013 року і протягом якого покупець зобов`язується на першу вимогу продавця, в порядку, визначеному цим договором прийняти у свою власність та повністю оплатити частку в статутному капіталі товариства.

Відповідно до п. 3.5 договору право власності на частку в статутному капіталі товариства та корпоративні права на товариство переходять від продавця до покупця з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі частки в статутному капіталі товариства сторонами.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що покупець зобов`язується сплатити продавцеві протягом 3 банківських днів з моменту укладення акта приймання-передачі частки в статутному капіталі товариства. Оплата частки здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування відповідної грошової суми на банківські поточні рахунки, що будуть вказані продавцем у письмовому повідомленні-вимозі, у грошовій одиниці України-гривні (п. 4.3 договору).

Відповідно до п.6.2.2 договору сторони узгодили, що продавець зобов`язаний після підписання акта приймання-передачі частки в статутному капіталі товариства покупцем підписати усі документи, які відповідно до чинного законодавства необхідні для набуття покупцем частки в статутному капіталі товариства, державної реєстрації змін до статуту товариства, виходу продавця зі складу учасників товариства, переходу частки в статутному капіталі товариства від продавця до покупця.

Згідно з п.6.3.2 договору покупець зобов`язаний протягом строків, передбачених в п.2.4 цього договору, та на першу вимогу (повідомлення) покупця прийняти частку в статутному капіталі товариства. Протягом строків, передбачених у п.3.4 договору, підписати Акт приймання-передачі частки в статутному капіталі товариства, окрім випадку, передбаченого п.3.4.1, коли Акт приймання-передачі частки в статутному капіталі товариства ввжається підписаним покупцем.

Відповідно до п.6.3.4 договору покупець зобов`язаний здійснити усі дії, які необхідні для набуття покупцем права власності на частку в статутному капіталі товариства, державної реєстрації змін до Статуту товариства ( в тому числі підписати Статут товариства в новій редакції, протокол зборів учасників товариства про зміну учасників товариства), виходу продавця зі складу учасників товариства, переходу частки в статутному капіталі товариства від продаця до покупця.

Пунктом 7.3 договору визначено, що у випадку повної або часткової не оплати покупцем договірної ціни (вартості) частки в статутному капіталі товариства, визначеної в п.4.1 договору в строк, передбачений п.4.2 та 3.4 цього договору, покупець сплачує продавцеві пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день протермінування оплати.

У випадку невиконання покупцем будь-якого зі своїх зобов`язань, передбачених, зокрема, пунктами 6.3.2, 6.3.4., 6.3.5 цього договору, та/або відмови покупця від прийняття частки в статутному капіталі товариства на вимогу продавця покупець зобов`язується сплатити на корить продавця одноразово штраф в розмірі 10% договірної ціни (вартості) частки в статутному капіталі товариства, визначеної в п. 4.1 договору, лише за перший випадок такого штрафного порушення покупця. Сплата покупцем штрафу за вчинення будь-якого вищезазначеного штрафного порушення покупця виключає в подальшому можливість продавця застосовувати таку штрафну санкцію за інші/наступні штрафні порушення покупця.

Надалі, 01.10.2013 між Фірмою Файненшл Інвестмент Енерджі Холдінг Істеблішмент та ОСОБА_1 укладено додатковий договір про внесення змін до договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ Універсальна логістична компанія від 07.12.2011. Відповідно до умов цього додаткового договору сторони погодились викласти п.4.3 договору купівлі-продажу в такій редакції: Оплата договірної ціни частки в статутному капіталі товариства здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування відповідної грошової суми в гривнях на банківські поточні рахунки продавця або ТОВ Фінансова компанія Декра, яка є уповноваженим представником продавця.

Написаною власноручно ОСОБА_1 заявою від 10.10.2013 підтверджується факт отримання ним від Фірми Файненшл Інвестмент Енерджі Холдінг Істеблішмент повідомлення про готовність передати частку в статутному капіталі ТзОВ Універсальна логістична компанія в розмірі 30% статутного капіталу. Цією заявою також підтверджено ОСОБА_1 його зобов`язання у встановлений договором строк прийняти згадану частку та оплатити її договірну ціну (вартість) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТзОВ Фінансова компанія Декра.

Актом приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ Універсальна логістична компанія в рамках договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ Універсальна логістична компанія від 07.12.2011, який складено та підписано сторонами 10.10.2013, підтверджується факт передачі Фірмою Файненшл Інвестмент Енерджі Холдінг Істеблішмент в порядку та на умовах договору купівлі-продажу у власність відповідача, ОСОБА_1 , частки в статутному капіталі ТОВ Універсальна логістична компанія в розмірі 30 % статутного капіталу товариства. Цим актом підтверджується й факт прийняття ОСОБА_1 у власність згаданої частки та підтвердження ним зобов`язання оплатити частку в статутному капіталі товариства (30 % статутного капіталу номінальною вартістю 150 000грн) за договірною ціною (вартістю) 288 251,38 грн без ПДВ.

На виконання положень вказаного Акта приймання-передачі частки в статутному капіталі Компанія Файненшл Інвестмент Енерджі Холдінг Істеблішмент 10.10.2013 надіслала цей акт приймання-передачі частки відповідачу (про що свідчать відповідні поштові документи, які додаються до позовної заяви). Відповідач отримав поштове відправлення 15.10.2013, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення.

13.02.2015 між Фірмою Файненшл Інвестмент Енерджі Холдінг Істеблішмент та позивачем за первісним позовом укладено договір № 3/15ВПВ відступлення права вимоги, відповідно до якого до ТОВ Фінансова компанія Декра перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ Універсальна логістична компанія від 07.12.2011 та додатковим договором до нього від 01.10.2013.

На момент вирішення справи судом доказів виконання відповідачем взятих на себе за договором купівлі-продажу зобовязань з своєчасної оплати вартості придбаної частки у статутному капіталі ТОВ Універсальна логістична компанія немає. Позивач факт оплати цієї частки відповідачем заперечує та просить його позов задовольнити повністю.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст.20 ГПК України господарські суди розглядають спори, що виникають з корпоративних правовідносин.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Ця норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

З огляду на положення статті 4 Господарського процесуального кодексу України і статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Відтак, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/ захисту в обраний спосіб.

Враховуючи зміст позовної заяви та характер спірних правовідносин між учасниками справи, до переліку обставин, які є предметом доказування у справі, належить доказування існування: факту укладення між Фірмою Файненшл Інвестмент Енерджі Холдінг Істеблішмент та ОСОБА_1 . Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ Універсальна логістична компанія з Додатковим договором до нього, факту порушення відповідачем взятих на себе за договором зобовязань з своєчасної оплати придбаної частки у статутному капіталі товариства; факту переходу до позивача за первісним позовом прав та обовязків продавця за договором купівлі-продажу на підставі укладеного між ним та Фірмою Файненшл Інвестмент Енерджі Холдінг Істеблішмент договору № 3/15ВПВ відступлення права вимоги від 13.02.2015 або ж спростування наявності наведених вище обставин учасником справи, який має у справі протилежний процесуальний інтерес.

Предметом спору у даній справі є невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань щодо оплати договірної вартості частки в статутному капіталі товариства, яка була передана йому у власність за договором купівлі-продажу та на підставі акта приймання-передачі частки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 83 ЦК України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Зокрема, товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві; воно може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 83 ЦК України).

Пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів віднесено розгляд справ у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Відповідно до змісту частини першої статті 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно із частиною третьою статті 167 ГК України під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У даному випадку таким правочином є укладений між Компанією ФІЄХ (продавець) та скаржником (покупець) договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ Універсальна логістична компанія від 07.12.2011.

Статтею 334 ЦК України визначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 190 ЦК України визначено, що майном як особливим об`єктом вважаються, зокрема, майнові права та обов`язки, в тому числі і частка в статутному капіталі господарського товариства.

У пункті 4 частини 1 статті 116 ЦК України зазначено, що учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, здійснити відчуження частки (її частини) у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.

Перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи був врегульований статтею 147 ЦК України, положення якої кореспондуються зі статтею 53 Закону України "Про господарські товариства" (яка була чинною на момент укладення спірного договору). Згідно з цими нормами права учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Право власності на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю у третьої особи виникає з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 911/2218/18).

Відповідно до ч. 1 ст. 363 ЦК України частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача за договором з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов`язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За первісним позовом між позивачем та відповідачем виникло зобов`язання на підставі укладеного договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Тобто, на загальних засадах, визначених ст.664 ЦК України, момент передачі об`єкта купівлі-продажу - це момент вручення цього об`єкта покупцеві. Проте частку у статутному капіталі неможливо передати фізично. На підтвердження умов договору відчуження сторони можуть скласти акт приймання-передачі.

Окрім того, судова колегія зазначає, що відступлення частки у статутному капіталі є правовим механізмом, за яким відбувається її відчуження на підставі договору купівлі-продажу, міни, дарування або іншого зобов`язального договору. Наслідком відчуження частки є набуття іншою стороною договору права на частку.

Учинення правочину з відчуження частки не має наслідком автоматичний перехід корпоративних прав від первісного власника до набувача. Договором може бути передбачено, що право власності на частку переходить до набувача з моменту підписання договору, однак для переходу володіння часткою є необхідним волевиявлення обох сторін щодо цього. Передання частки від учасника набувачу може бути, зокрема, кінцевим етапом виконання договору (наприклад, після сплати покупної ціни), що можливо значно пізніше від укладення зобов`язального договору. Відтак акт приймання-передачі частки є документом, що відображає волевиявлення сторін щодо передання володіння від учасника товариства до набувача частки.

Відповідно до частини другої ст. 334 ЦК України переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки; до передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Отже, як передання частки у статутному капіталі товариства слід розуміти надання набувачу можливості здійснювати права учасника товариства (зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19).

Як вбачається із матеріалів справи, директором ТОВ «УЛК» Чорним І.І. надіслано Фірмі Файненшл Інвестмент Енерджі Холдінг Істеблішмент та ОСОБА_2 повідомлення вих. №01/014 від 26.11.2013 про проведення 30.12.2013 позачергових Загальних зборів учасників ТОВ «УЛК», в якому повідомилено учасників товариства про укладення договорів №1 від 07.12.2011, в редакціїї Додаткового договору від 01.10.2013 та №2 від 07.12.2013 в редакції Додаткового договору від 01.10.2013 про придбання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 часток у статутному капіталі ТОВ «УЛК» у розмірі 60% .

Отже, директор товариства ОСОБА_1 ініціював проведення позачергових Загальних зборів ТОВ «УЛК» з наступним порядком денним:

1)обрання голови тв секретаря Загальних зборів учасників ТОВ «УЛК»;

2)виключення /вихід Фірми «ФІЕХІ» зі складу учасників ТОВ «УЛК»;

3)перерозподіл частки Фірми «ФІЕХІ» у розмірі 60% статутного капіталу ТОВ «УЛК» між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частинах, тобто по 30%;

4)внесення змін до статуту ТОВ «УЛК» щодо складу учасників ТОВ «УЛК» і розміру їх часток у статутному капіалі ТОВ «УЛК», а саме: ОСОБА_1 -50% статутного капіталу ТОВ «УЛК», ОСОБА_2 50% статутного капіталу ТОВ «УЛК»;

5)про доручення проведення заходів, пов`язаних із внесенням змін до реєстраційної справи ТОВ «УЛК» у зв`язку з прийняттям на позачергових Загальних зборах учасників ТОВ «УЛК» рішення.

Зазначене повідомлення направлено учасникам ТОВ «УЛК» належним чином, що підтвердждується матеріалами справи (том 4 а.с.91-92).

Докази проведення зазначених Загальних зборів в матеріалах справи відсутні.

Скаржник зазначив, що без участі Фірми «ФІЕХІ» відповідно до ч.1 ст. 60 Закону України «Про господарські товариства» загальні збори є неповноважними, оскільки решта учасників товариства ( ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ) володіли лише 40% голосів, що унеможливило прийняття Загальними зборами будь-якого рішення, зокрема, про внесення змін до статуту ТОВ «УЛК» та рішення щодо державної реєстраці у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб- підприєціву змін у складі учасникеів ТОВ «УЛК» з визначенням частки кожного учасника.

Однак, як було зазначено вище, для проведення Загальних зборів ТОВ «УЛК» участь учасника (Фірми «ФІЕХІ»), який продав свою частку у статутному капіталі є необов`язковою. Такі Загальні збори ТОВ «УЛК» повинні були бути проведені за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які володіли частками (в т.ч. і придбаними у Фірми «ФІЕХІ» ) у статутному капіталі ТОВ «УЛК».

Вказаним спростовується посилання скаржника в апеляційній скарзі щодо неможливості проведення загальних зборів ТОВ «УЛК», внесення змін в Статут товариства та здійснення державної реєстрації змін щодо учасників товариства та розміру часток в статутному капіталі товариства.

Предметом спору у справі не є набуття ОСОБА_1 частки в статутному капіталі та/або внесення змін до установчих документів та/або внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Предметом спору є невиконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань щодо оплати договірної вартості частки у статутному капіталі Товариства, яка була передана йому у власність за Договором купівлі-продажу та на підставі Акту приймання-передачі частки.

З огляду на викладене судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що Актом приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ Універсальна логістична компанія в рамках договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ Універсальна логістична компанія від 07.12.2011 підтверджується факт прийняття ОСОБА_1 у власність згаданої частки та підтвердження ним зобов`язання оплатити частку в статутному капіталі товариства (30 % статутного капіталу номінальною вартістю 150 000грн) за договірною ціною (вартістю) 288 251,38 грн без ПДВ.

Отже, 10.10.2013 ОСОБА_1 , підписавши вказаний Акт приймання-передачі частки набув право власності на частку в статутному капіталі ТОВ УЛК.

Укладений договір був належною підставою для внесення змін до установчих документів. У ОСОБА_1 була правова підстава та можливість здійснити відповідні дії для внесення зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо реєстрації зміни складу учасників.

Наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серед учасників ТОВ «Універсальна логістична компанія» Фірми «Файненшл Інвестмент Енерджі Холдінг Істеблішмент» не свідчить про прострочення фірмою свого обов`язку з передачі у власність ОСОБА_1 частки в статутному капталі ТОВ «Універсальна логістична компанія» та корпоративних прав, які з неї випливають. Згідно з умовами Договору, моментом передачі частки є підписання сторонами Акта.

Фірма «Файненшл Інвестмент Енерджі Холдінг Істеблішмент» жодним чином не може впливати на зміну відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців про ТОВ «Універсальна логістична компанія», оскільки відчужила свою частку в статутному капіталі цього товариства ще 13.10.2013.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає помилковим посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що умови пункту 3.5 та абзацу другого п.3.6 договору від 07.12.2011 обмежують можливість ОСОБА_1 набути такі корпоративні права.

Як зазначалось вище, право власності на частку в статутному капіталі ТОВ УЛК перейшло до ОСОБА_1 з моменту визначеного в договорі, а саме згідно з п.3.5. договору право власності на частку в статутному капіталі товариства та корпоративні права на товариство (що випливають з частки) переходять від продавця до покупця з моменту підписання сторонами Акта приймання-передачі частки в статутному капіталі товариства.

Відповідно до п.6.3.4 договору на покупця покладено обов`язок вчинити всі необхідні дії, необхідні для внесення змін до статуту та/або державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З матеріалі всправи вбачається, що на виконання п.6.2.2 договору продавець Компанія Файненшл Інвестмент Енерджі Холдінг Істеблішмент та положень Акта приймання-передачі частки в статутному капіталі 10.10.2013 надіслала акт приймання-передачі частки відповідачу. Відповідач отримав поштове відправлення 15.10.2013, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення, отже продавець вчинив всі необхідні дії відповідно до чинного законодавства для набуття покупцем частки в статутному капіталі товариства, державної реєстрації змін до статуту товариства, виходу покупця зі складу учасників товариства та переходу частки в статутному капіталі товариства від продавця до покупця.

Крім цього, відповідно до п.6.3.4 договору, саме на ОСОБА_1 покладено обов`язок вчинити всі необхідні дії спрямовані на внесення змін до Статуту та/або державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, відповідачем не виконано умов договору купівлі - продажу частки в статутному капіталі ТОВ Універсальна логістична компанія від 07.12.2011 у встановлений договором строк, в частині оплати вартості частки в статутному капіталі товариства.

При цьому, факт підписання акту приймання-передачі відповідачем не заперечується. Форму оплати (безготівковий розрахунок) погоджено сторонами у п.4.2, 4.3 договору, додатковим договором про внесення змін до договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ Універсальна логістична компанія від 01.10.2013.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 288 251,38 грн заборгованості за невиконання грошового зобов`язання за договором купівлі - продажу частки в статутному капіталі ТОВ Універсальна логістична компанія від 07.12.2011 з тих підстав, що ОСОБА_1 не виконав взятих на себе зобов`язань.

Судова колегія оцінює критично посилання скаржника на те, що договір купівлі частки Фірмою «ФІЕХІ» укладено з метою заподіяння шкоди скаржнику, оскільки матеріалами справи не оспорюється та не заперечується факт підписання Договору купівлі-продажу та Акта приймання-передачі частки продавцем та відповідачем на підставі їхнього вільного волевиявлення, зокрема, ОСОБА_1 .

Судова колегія прийшла до висновку, що ОСОБА_1 , уклавши договір від 07.12.2011 та підписавши акт від 10.10.2013 мав можливість реалізувати своє право на отримання корпоративних прав в розмірі 50% статутного капіталу ТОВ «УЛК», однак скористався наданим йому правом на власний розсуд.

Щодо договору відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Універсальна логістична компанія» від 07.12.2011 судова колегія зазначає таке.

Як зазначалось вище ОСОБА_1 заявлявся зустрічний позов про визнання недійним укладеного між Компанією „Файненшл і Інвестен Енерджі Холдінг Істеблішмент та ТОВ «Фінансова Компанія «Декра» договір від 13.02.2015 про відступлення прав вимоги за договором купівлі-продажу в статутному капіталі ТОВ «Універсальна логістична компанія» від 07.12.2011, який ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.11.2021, яка набрала законної сили, повернуто заявнику на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України.

Окрім того судова колегія зазначає, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 .11.2018 у справі № 2-383/2010).

Правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту (правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 577/5321/17,

Отже, у контексті застосування презумпції правомірності правочину, відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Універсальна логістична компанія» від 07.12.2011 у межах даної справи не може братися судом до уваги інакше як правомірний правочин, умови якого підлягаєть до виконання сторонами договору.

Посилання скаржника на визнання ТОВ «УЛК» банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури як на підставу, яка впливає на виконання ОСОБА_1 своїх договірних зобов`язань за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «УЛК», судова колегія не бере до уваги, оскільки станом на момент укладення договору, підписання Акта приймання передачі частки, ТОВ "УЛК" не перебувало на стадії банкрутства. З моменту отримання ОСОБА_1 права власності на частку в статутному капіталі (13.10.2013) до моменту прийняття постанови Господарським судом Львівської області про визнання ТОВ "УЛК" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури (03.02.2015) минуло більше одного року. Отже, на момент укладення договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «УЛК» та Акта приймання-передачі частки в статутному капіталі товариства повноваження загальних зборів учасників ТОВ «УЛК» не було припинено.

За змістом ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 ст. 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 ст. 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

На підставі п. 7.3, 7.4 договору позивач нарахував відповідачу 43 786,57 грн. пені за період з 16.10.2013 по 13.03.2015 та 28 825,14 грн. штрафу за невиконання зобов`язання.

Судом першої інстанції встановлено, що при визначенні розміру пені позивачем порушено вимоги ч. 1 ст. 231 ГК України та Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань в частині 6-місячного періоду нарахування пені.

Таким чином, здійснивши перерахунок суми пені, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки місцевого господарського суду про те, що розмір пені становить 9 342,50 грн. Решта позовних вимог в частині стягнення пені суперечать приписам ч. 6 ст. 232 ГК України та не підлягають задоволенню.

Висновки господарського суду про обгрунтованість нарахування штрафу в розмірі 28 825,14 грн є правильними.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, здійснивши перерахунок суми 3% річних та інфляційних втрат, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про правильність їх нарахування та задоволення в наступних розмірах 12 177,63 грн. 3% річних та 105 252,34 грн інфляційних витрат за період з 16.10.2013 по 13.03.2015, які вирахувані з суми боргу у розмірі 288 251,38 грн.

З огляду на встановлені у сукупності обставини, судова колегія вважає доведеними позовні вимоги ТОВ «Фінансоїва компанія» «Декра», які підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Скаржником не надано суду належних та допустимих доказів в обгрунтування доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Суд відзначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та дотриманням норм процесуального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачає.

Судовий збір.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 283, 284 ГПК України,

Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1.Рішення Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.08.2022 у справі №450/735/15-ц залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 №05/22-08.23-01 від 23.08.2022 (Вх № ЗАГС 01-05/2120/22 від 26.08.2022)- без задоволення.

2.Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 26.12.2022.

Головуючий суддяГалушко Н.А.

СуддяЖелік М.Б.

Суддя Орищин Г.В.