Постанова

від 12.12.2022 по справі 910/21367/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2022 р. Справа№ 910/21367/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Тищенко А.І.

Яковлєва М.Л.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрармпласт"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2022 у справі №910/21367/21 (суддя Баранов Д.О., повний текст рішення складено 08.07.2022)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрармпласт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко Трейдінг Груп"

про стягнення 181 263, 12 грн

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрармпласт" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко Трейдінг Груп", в якому позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки № 13/10/2021-02 від 13.10.2021 в загальному розмірі 181 263, 12 грн, яка складається із суми основного боргу 178 920, 00 грн, 3 % річних - 911, 76 грн та інфляційних втрат - 1 431, 36 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2022 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрармпласт" задоволено. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко Трейдінг Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрармпласт" заборгованість в сумі 178 920 грн 00 коп., 3% річних в сумі 911 грн 76 коп., інфляційні втрати в сумі 1 431 грн 36 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 718 грн 95 коп.

16.06.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрармпласт" про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко Трейдінг Груп" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000, 00 грн. та клопотання про долучення доказів (понесення судових витрат на правничу допомогу).

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2022 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрармпласт" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко Трейдінг Груп" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000, 00 грн - відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні вказаної заяви суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належних та достатніх доказів, на підставі яких вбачалося б за можливе встановити гонорар адвоката, його вартість, обсяг наданих адвокатських послуг, їх вартість, яким чином та на підставі чого має бути здійснена така оплата.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрармпласт" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2022 та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко Трейдінг Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрармпласт" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до тверджень щодо того, що ненадання суду договору про надання правничої допомоги не є обов`язковою умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу.

18.07.2022 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрармпласт" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2022 у справі №910/21367/21.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Тищенко А.І., Куксов В.В.

На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №910/21367/21 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв`язку з чим ухвалою від 19.07.2022 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрармпласт" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2022 у справі №910/21367/21 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду міста Києва надіслати матеріали справи №910/21367/21 на адресу Північного апеляційного господарського суду

27.07.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/21367/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2022 у справі №910/21367/21 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрармпласт" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2022 у справі №910/21367/21 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

Через канцелярію Північного апеляційного господарського суду 01.08.2022 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.

Головуючий суддя Шаптала Є.Ю. з 01.08.2022 по 14.08.2022 перебував у щорічній відпустці.

Суддя Тищенко А.І. з 15.08.2022 по 29.08.2022 перебувала у щорічній відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрармпласт" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2022 у справі №910/21367/21, розгляд якої ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/3161/22 від 05.10.2022, відповідно до рішення зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2022, з метою дотримання передбачених законом процесуальних строків розгляду вищевказаної справи, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М. Л., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрармпласт" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2022 у справі №910/21367/21 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі.

Відповідач своїм процесуальним правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Так, згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ст. 126 ГПК України).

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом перевірено, що позивачем при поданні позовної заяви у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат зазначено, що витрати, які поніс і які очікує понести позивач у зв`язку із розглядом справи складають 10 000, 00 грн.

Як було зазначено вище, позивач звернувся із заявою до суду про ухвалення додаткового рішення, у якій просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко Трейдінг Груп" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000, 00 грн. та надав клопотання про долучення доказів (понесення судових витрат на правничу допомогу).

Оскаржуваним додатковим рішення в задоволенні вказаної заяви позивача було відмовлено з підстав недоведеності суду наданих адвокатських послуг, а саме - ненадання договору про надання правової допомоги № УАП-29/07/20 від 29.09.2020 та додаткової угоди від 01.12.2021 до договору № УАП-29/07/20 від 29.09.2020.

Однак, апелянт не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зазначаючи, що ненадання суду договору про надання правничої допомоги не є обов`язковою умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу, посилаючись на судову практику.

Перевіривши вказані доводи, судова колегія зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічну правову позицію наведено в постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19.

З матеріалів справи вбачається, що представником позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрармпласт" є адвокат Пересунько Оксана Віталіївна, яка діє на підставі ордеру серії АІ № 1187772. У вказаному ордері зазначено, що він виданий на підставі договору про надання правової допомоги № УАП-29/07/20 від 29.09.2020 (вказаний ордер доданий до позовної заяви - а.с. 4).

У подальшому, до матеріалів справи представником позивача разом із заявою про ухвалення додаткового рішення та клопотанням про долучення доказів (понесення судових витрат на правничу допомогу) надано суду наступні документи:

- ордер на надання правової (правничої) допомоги серія АІ № 1187772;

- акт приймання-передачі наданих послуг від 14.06.2022;

- платіжне доручення №123 від 15.06.2022 на суму 10 000,00 грн.

Колегія суддів, оцінюючи надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивача, звертає увагу, що в акті приймання-передачі наданих послуг від 14.06.2022 зазначено, що на виконання умов додаткової угоди від 01.12.2021 до договору № УАП-29/07/20 від 29.09.2020 адвокатом - Пересунько О.В. надано клієнту - ТОВ "Укрармпласт" правничі послуги на суму 10 000, 00 грн.

Разом з цим, матеріали справи не містять ні вказаного договору про надання правової допомоги № УАП-29/07/20 від 29.09.2020, ні додаткової угоди від 01.12.2021 до договору № УАП-29/07/20 від 29.09.2020.

Отже, суд першої інстанції правильно зауважив, що в порушення приписів ст. 126 Господарського процесуального кодексу України заявником ані до позовної заяви, ані в подальшому до заяви про винесення додаткового рішення, ні до клопотання про долучення доказів (понесення судових витрат на правничу допомогу) не додано вказаного договору про надання правової допомоги та додаткової угоди до договору, посилання на які містить акт приймання - передачі наданих послуг.

Суд наголошує, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови в задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Наведена правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2020 у справі №638/7748/18, від 30.09.2020 у справі №379/1418/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зазначено, що для підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Тобто, Верховний Суд сформулював висновок про те, які документи можуть бути подані для підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. Цей перелік не є вичерпним. Питання оцінки достатності доказів, поданих у підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу чи тих, які будуть понесені, перебуває у межах дискреції суду.

Аналізуючи викладене в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відсутність в матеріалах справи договору та додаткової угоди позбавляє суд можливості встановити погоджений сторонами гонорар адвоката, про який у свою чергу Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрармпласт" вказувалося у попередньому розрахунку судових витрат на професійну правничу допомогу, а також, строк дії даного договору та додаткової угоди.

Щодо доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Твердження скаржника про те, що ненадання суду договору про надання правничої допомоги не є обов`язковою умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу з посиланням на судову практику судом сприймаються критично, оскільки за відсутності в матеріалах справи договору про надання правової допомоги № УАП-29/07/20 від 29.09.2020, та додаткової угоди від 01.12.2021 до договору № УАП-29/07/20 від 29.09.2020 при оцінці наданих позивачем доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в їх сукупності у суду відсутня об`єктивна можливість пересвідчитись щодо домовленості між адвокатом (Пересунько О.В.) та його клієнтом (позивачем) щодо погодженого розміру гонорару та порядку його сплати.

Водночас, разом з апеляційною скаргою позивач надає договір про надання правової допомоги № УАП-29/07/20 від 29.09.2020 та додаткову угоду від 01.12.2021 до договору № УАП-29/07/20 від 29.09.2020.

За змістом частин 1-3 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Судова колегія звертає увагу, що апелянт не наводить обґрунтованих підстав неможливості надання таких доказів під час розгляду справи в суді першої інстанції.

У процесі апеляційного провадження апеляційний суд в силу приписів статті 269 ГПК України має визначені межі перегляду справи, а з огляду на те, що скаржником обґрунтованих причин, з яких такі дії - щодо надання відповідних доказів суду (зокрема, разом із заявою про ухвалення додаткового рішення чи разом з клопотанням про долучення доказів) - не могли бути вчинені раніше з об`єктивних обставин, які унеможливили своєчасне вчинення таких процесуальних дій позивачем - не наведено, судова колегія не вбачає правових підстав для прийняття до розгляду нових доказів, доданих скаржником до апеляційної скарги, на стадії апеляційного провадження.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вмотивовано та обґрунтовано відмовлено позивачу у покладенні на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн, оскільки позивачем не надано суду належних та достатніх доказів, на підставі яких вбачалося б за можливе встановити гонорар адвоката, його вартість, обсяг наданих адвокатських послуг, їх вартість, яким чином та на підставі чого має бути здійснена така оплата.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрармпласт" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інко Трейдінг Груп" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000, 00 грн.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2022 у справі №910/21367/21 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції оскаржуваного додаткового рішення.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрармпласт" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2022 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 86, 123, 126, 129, 269, 270, 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрармпласт" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2022 - залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2022 у справі №910/21367/21 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/21367/21 повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді А.І. Тищенко

М.Л. Яковлєв