Постанова

від 08.12.2022 по справі 910/21343/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2022 р. Справа№ 910/21343/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Гуньці О.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 08.12.2022

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Євротехнології»

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2022

у справі № 910/21343/21 (суддя Босий В.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Старбуд Проект»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Євротехнології»

про стягнення 771 302,84 грн.

В судовому засіданні 08.12.2022 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2022 у справі № 910/21343/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Старбуд Проект» задоволено частково; вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Євротехнології» заборгованість у розмірі 537 905, 92 грн., пеню у розмірі 80 237,98 грн., 3% річних у розмірі 48 323, 53 грн., інфляційні у розмірі 104 747, 41 грн. та судовий збір у розмірі 11 568, 22 грн., в іншій частині в задоволені позову відмовлено

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2022 у справі № 910/21343/21 в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 80 237, 98 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 80 237, 98 грн. відмовити; в іншій частині рішення Господарського суду м. Києва від 13.10.2022 залишити без змін.

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Старбуд Проект» (ТОВ «Старбуд Проект», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Євротехнології» (ТОВ «Виробниче підприємство «Євротехнології», відповідач) про стягнення суми простроченої заборгованості за договором підряду в сумі 537 905, 92 грн., суми пені за прострочення оплати в сумі 80 237,98 грн., 3% річних за прострочення оплати в сумі 48 411, 53 грн., суми збитків від інфляції в результаті прострочення оплати в сумі 104 747, 41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання із оплати виконаних на підставі договору підряду №25/06 від 25.06.2018 робіт.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2022 у справі № 910/21343/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Старбуд Проект» задоволено частково.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступного:

- акт приймання виконаних будівельних робіт №2 від 21.12.2018, акт вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт від 21.12.2018 та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 21.12.2018 були підписані ТОВ «Виробниче підприємство «Євротехнології» 21.12.2018, а відтак відповідач мав здійснити оплату позивачу не пізніше 22.12.2018;

- матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 537 905, 92 грн. за виконані на підставі Договору роботи; відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано;

- відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності;

- виходячи з положень п. 7.5 Договору сторони в договірному порядку передбачили, що нарахування, зокрема, пені не обмежується будь-якими строками від дня, коли зобов`язання мало бути виконано,

- враховуючи встановлений судом строк виконання грошового зобов`язання, позивачем неправомірно нараховано 3% річних за 21.12.2018 та 22.12.2018, оскільки в ці дні прострочення виконання грошового зобов`язання не було; з відповідача стягнуто нараховану позивачем суму пені;

- за розрахунком суду з відповідача належить стягнути 3% річних у розмірі 48 323,53 грн. та інфляційних у розмірі 104 747,41 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Згідно доводів апеляційної скарги нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання згідно договору є безпідставним, оскільки з моменту коли грошове зобов`язання згідно договору повинно бути виконано відповідачем, минуло 3 роки, а тому право позивача нараховувати пеню припинилося; акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року від 21.12.2018 та акт вартості устаткування що придбавається виконавцем робіт від 21.12.2018 року було підписано 21.12.2018; а з позовом позивач звернувся до суду 20.12.2021.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/21343/21. Відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2022 до надходження матеріалів справи №910/21343/21 з Господарського суду міста Києва.

10.11.2022 матеріали справи №910/21343/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Євротехнології» розгляд справи призначено на 08.12.2022.

Явка представників сторін

Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, зважаючи на те, що явка представників сторін обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

25.06.2018 між ТОВ «Виробниче підприємство «Євротехнології» (замовник) та ТОВ «Старбуд Проект» (підрядник) був укладений договір підряду №25/06 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов`язання на власний ризик за завданням замовника виконати комплекс загально-будівельних робіт на об`єкті «Будівництво пластмасового вишкільного центру по вул. Антонія Михайловського, 54, м. Буча Київської області».

Згідно з п. 3.2 Договору замовник приймає виконані підрядником належним чином роботи шляхом підписання акту приймання виконаних робіт, які є підставою для розрахунків за фактично виконані роботи.

Пунктом 4.1 Договору до початку виконання робіт замовник перераховує аванс підряднику в сумі 210 000,00 грн., в тому числі ПДВ (20%) - 35 000,00 грн.

Відповідно до п. 4.3 Договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати замовником по факту виконаних робіт, при умові надходження коштів з джерел фінансування на даний об`єкт.

Поточні та остаточний розрахунки за виконані роботи замовник здійснює лише при умові надходження коштів з джерел фінансування, на підставі актів форми КБ-2в, КБ-3, підписаних уповноваженими представниками сторін. Акти виконаних робіт готує підрядник і передає їх для підписання замовнику у строк не пізніше 15-го числа звітного місяця в паперовому вигляді та на електронному носії (п. 4.4 Договору).

На виконання умов Договору позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи на суму 520 625,92 грн., а також придбано та встановлено устаткування на суму 137 280,00 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт №2 від 21.12.2018, актом вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт, від 21.12.2018 та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 21.12.2018.

При вирішенні спору, суд першої інстанції правильно виходив з того, що укладений між сторонами Договір є договором підряду, а між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України; Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

З посиланням на приписи ч. 1 ст. 173 ГК України, ст. ст. 837, 853, 854, 882 Цивільного кодексу України судом першої інстанції підтверджено виконання позивачем та прийняття відповідачем робіт на підставі Договору на суму 520 625,92 грн., а також придбання та встановлення устаткування на суму 137 280,00 грн. згідно акту приймання виконаних будівельних робіт №2 від 21.12.2018, акту вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт від 21.12.2018 та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 21.12.2018.

За умовами договору (п. 4.3) відповідач мав здійснити оплату по факту виконаних робіт, тобто на наступний день після їх прийняття замовником, внаслідок чого судом першої інстанції визначено, що відповідач мав здійснити оплату позивачу не пізніше 22.12.2018, оскільки акт приймання виконаних будівельних робіт №2 від 21.12.2018, акт вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт, від 21.12.2018 та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 21.12.2018 були підписані ТОВ «Виробниче підприємство «Євротехнології» 21.12.2018.

За встановлених обставин, суд першої інстанції задовольнив вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 537 905,92 грн., визнавши їх правомірними і обгрунтованими.

Відповідальність у вигляді пені передбачена умовами договору, зокрема:

- згідно з п. 7.3 Договору за порушення строків оплати обумовлених договором платежів замовник сплачує виконавцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за виконані роботи за кожен день прострочення;

- в пункті 7.5 Договору сторони дійшли згоди про те, що нарахування штрафних санкцій (пені, інших видів неустойки) за прострочення виконання зобов`язання, не обмежується будь-якими строками від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. При цьому, встановлені законом строки позовної давності на вимоги про стягнення пені обчислюються за кожен день її нарахування окремо.

Перевіривши розрахунок та підстави нарахування пені за порушення строків оплати та інфляційних збитків згідно ст. 625 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення вимог в частині їх стягнення.

Вимоги про стягнення нарахованих 3% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції задовольнив частково з урахуванням визначеного періоду прострочення з 23.12.2018, зазначивши про безпідставність нарахування за 21.12.2018 та 22.12.2018, в цій частині позову (3% річних у розмірі 88,00 грн.) відмовлено.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду підлягає зміні, виходячи з наступного.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення 537 905,92 грн. боргу за Договором підряду №25/06 від 25.06.2018, що виник внаслідок несплати відповідачем виконаних робіт на суму 520 625,92 грн., а також придбання та встановлення устаткування на суму 137 280,00 грн. згідно акту приймання виконаних будівельних робіт №2 від 21.12.2018, акту вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт від 21.12.2018 та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 21.12.2018, а також про стягнення пені за прострочення оплати 80 237,98 грн., 3% річних - 48 411, 53 грн., збитків від інфляції 104 747, 41 грн. через наявне прострочення в періоді станом на 20.12.2021.

Відповідно до приписів частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків, є договори.

Спірний договір № 29 від 19.04.2021 на виконання робіт за своєю правовою природою є господарським договором з елементами підрядних відносин та укладений між сторонами виходячи з приписів ст. ст. 627, 628 Цивільного кодексу України.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України; відповідно рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 537 905,92 грн. суми основного боргу є правомірним.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку про обгрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат згідно положень ст. 625 ЦК України в сумах 3% річних - 48 323, 53 грн., збитків від інфляції у розмірі 104 747, 41 грн.

В частині незгоди відповідача з рішенням суду про стягнення 80 237,98 грн пені, судом апеляційної інстанції враховується наступне.

Відповідальність у вигляді пені передбачена п. 7.3 договору, у якому сторони домовились, що за порушення строків оплати обумовлених договором платежів замовник сплачує виконавцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за виконані роботи за кожний день прострочення.

У постанові від 09.03.2021 у справі №924/441/20 Верховний Суд дійшов висновку, що приписами частини 6 статті 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього строку, але такий строк, з урахуванням положень ст. ст. 251, 252 ЦК України має бути визначений. При цьому, перебіг вказаного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін. Зазначене стосується і строку позовної давності, який за своєю суттю є строком, згідно положень ст. 256 ЦК України, і також може бути збільшений за домовленістю сторін, але обов`язково повинен мати конкретно визначений період, зважаючи на положення ст. ст. 251, 252 ЦК України.

Згідно з частиною шостою статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Приписами частини шостої статті 232 ГПК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане.

При цьому, частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.

Разом з цим, згідно зі статтею 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

За приписами статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Частиною першою статті 259 ЦК України визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на подання позову про стягнення такої санкції виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Відповідно до пункту 1 частини другої статі 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік.

Отже, з огляду на те, що нарахування господарських санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним, то позовна давність спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію.

Близька за змістом правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.07.2019 зі справи №911/1563/18, від 22.08.2019 зі справи №914/508/17, від 11.11.2019 зі справи №904/1038/19, від 11.02.2020 у справі №916/612/19.

При цьому, слід звернути увагу, що законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі №910/6379/14.

Зважаючи на вищезазначене, апеляційний господарський суд зазначає, що приписами частини шостої статті 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього строку, але такий строк, з урахуванням положень статей 251, 252 ЦК України має бути визначений. При цьому, перебіг вказаного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.

Зазначене стосується і строку позовної давності, який за своєю суттю є строком, згідно положень статті 256 ЦК України, і також може бути збільшений за домовленістю сторін, але обов`язково повинен мати конкретно визначений період, зважаючи на положення статей 251, 252 ЦК України.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 902/959/19, від 07.06.2019 у справі №910/23911/16, від 13.09.2019 у справі №902/669/18, від 12.06.2018 у справі №910/4164/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17.

У п. 7.5 договору підряду №25/06 від 25.06.2018 встановлено домовленість сторін, що нарахування штрафних санкцій (пені, інших видів неустойки) за прострочення виконання зобов`язання, не обмежується будь-якими строками від дня, коли зобов`язання мало бути виконано; при цьому встановлені законом строки позовної давності на вимоги про стягнення пені обчислюються за кожний день її нарахування окремо.

Таким чином, суд першої інстанції посилаючись на те, що сторонами у договорі погоджено інший строк аніж частиною шостою статті 232 ГК України, а саме - «не обмежується будь-якими строками від дня, коли зобов`язання мало бути виконано», тобто, погоджено нарахування штрафних санкцій без обмежень строку, визначеного цією нормою, вказаного не врахував та дійшов до передчасних висновків про наявність підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі, нарахованому позивачем.

Зазначене не узгоджується з висновками Верховного Суду, які містяться в постанові від 09.03.2021 у справі №924/441/20, та повністю за аналогічного формулювання положень договору переглянуто Верховним Судом справу № 925/1386/19 (постанова від 16.12.2021) правозастосування якої враховується під час вирішення даного спору.

Таким чином, передбачивши в договорі, що «нарахування штрафних санкцій (пені, інших видів неустойки) за прострочення виконання зобов`язання, не обмежується будь-якими строками від дня, коли зобов`язання мало бути виконано» сторони не погодили певного конкретного, іншого строку аніж передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України (шість місяців), у зв`язку з чим строк нарахування пені обмежується законодавчо встановленим строком - 6 місяців.

Згідно наведених положень закону, з відповідача підлягає стягненню розмір пені визначений в межах строку позовної давності (обчислений в межах одного року до дня звернення з позовом, оскільки перебіг строку позовної давності по пені визначається у відношенні кожного дня її нарахування) за шість місяців її нарахування.

Позивачем здійснено розрахунок пені за період один рік до дня звернення з позовом до суду, а не лише за 6 місяців, як це передбачено частиною шостою статті 232 ГК України, а відтак в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає зміні, до стягнення з відповідача належить сума пені в розмірі 35 672, 83 грн. (за період прострочення з 20.12.2020 по 20.06.2021)

За таких обставин, обґрунтованими визнаються доводи апеляційної скарги в частині неправомірності стягнення судом першої інстанції суми пені, нарахованої позивачем, а вимоги позивача в цій частині слід задовольнити частково в розмірі 35 672, 83 грн.

В іншій частині, наведені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки позивач звернувся до суду в межах загального строку позовної давності 3 роки, такий строк станом на 20.12.2021 не пропущений (строк виконання зобов`язання є таким що настав 22.12.2018), строк позовної давності по пені обчислюється у відношенні кожного дня її нарахування, а отже обмежується одним роком до звернення з позовом до суду, який позивачем у здійсненому розрахунку пені не порушений, а отже доводи апеляційної скарги не є підставою для повної відмови у стягненні суми пені.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги відповідача частково знайшли підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - змінити.

Судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції розподіляються пропорційно задоволених вимог по результату вирішення спору, витрати за розгляд апеляційної скарги відповідача на підставі ст.129 ГПК України покладаються частково на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276 ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Євротехнології» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2022 у справі № 910/21343/21 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2022 у справі № 910/21343/21 змінити, викласти резолютивну частину рішення наступним чином:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Євротехнології» (04076, м. Київ, пр. Степана Бандери, будинок 21, офіс 4; ідентифікаційний код 35489006) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Старбуд Проект» (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, будинок 63; ідентифікаційний код 40540870) заборгованість у розмірі 537 905, 92 грн. (п`ятсот тридцять сім тисяч дев`ятсот п`ять гривень 92 копійки), пеню у розмірі 35 672, 83 грн. (тридцять п`ять тисяч шістсот сімдесят дві гривні 83 копійки), 3% річних у розмірі 48 323, 53 грн. (сорок вісім тисяч триста двадцять три гривні 53 копійки), інфляційні у розмірі 104 747, 41 грн. (сто чотири тисячі сімсот сорок сім гривень 41 копійку), та судовий збір у розмірі 10 875, 33 грн. (десять тисяч вісімсот сімдесят п`ять гривень 33 копійки).

В іншій частині позову відмовити.»

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Старбуд Проект» (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, будинок 63; ідентифікаційний код 40540870) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Євротехнології» (04076, м. Київ, пр. Степана Бандери, будинок 21, офіс 4; ідентифікаційний код 35489006) 1 832, 04 грн. (одну тисячу вісімсот тридцять дві гривні 04 копійки) витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4.Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

5. Матеріали справи № 910/21343/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 26.12.2022.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська