Постанова

від 06.12.2022 по справі 910/10954/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2022 р. Справа№ 910/10954/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Шапрана В.В.

Андрієнка В.В.

секретар

судового засідання Рибчич А.В.

за участю представників:

скаржника (позивача за зустрічним позовом) - Євсєєв В.В.

позивача (відповідача за зустрічним позовом) - не з`явились

відповідача - не з`явились

третіх осіб - не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Music Trade"

на рішення Господарського суду м. Києва від 01.12.2021 р. (повний текст складено 20.12.2021 р.)

у справі № 910/10954/19 (суддя - Нечай О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агробіопродукт"

про визнання договору недійсним

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Music Trade"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакс"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Берегиня-Агро"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом 1. ОСОБА_1

2. ОСОБА_2

про стягнення 2500000,00 грн

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бакс" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агробіопродукт" про визнання недійсним договору безпроцентної позики № 125/33 від 06.08.2013 р.

Вимоги позивача обгрунтовані тим, що договір безпроцентної позики № 125/33 від 06.08.2013 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бакс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агробіопродукт", підлягає визнанню недійсним, у зв`язку з тим, що сторонами не було погоджено істотні умови.

У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агробіопродукт" звернулось з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакс" про стягнення штрафу в розмірі 2500000,00 грн.

До суду 13.07.2020 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агробіопродукт" надійшла заява про зміну предмету зустрічного позову, відповідно до якої позивач за зустрічним позовом просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакс" на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агробіопродукт" заборгованості з повернення позики за договором позики № 125/33 від 06.08.2013 р. в розмірі 78125,00 дол. США, що станом на 16.06.2017 р. еквівалентно 2100000,00 грн та штрафу в розмірі 400000,00 грн.

Вимоги позивача за зустрічним позовом обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Бакс", в порушення умов укладеного договору безпроцентної позики № 125/33 від 06.08.2013 р., не повернуло позику у повному обсязі в передбачений вказаним договором термін, внаслідок чого у останнього виникло зобов`язання з повернення частини позики та сплати штрафу.

До суду 01.09.2021 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агробіопродукт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Music Trade" надійшла заява про заміну сторони у справі її правонаступником.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.09.2021 р. задоволено заяву та залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Music Trade" як правонаступника позивача за зустрічним позовом.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.12.2021 р. у справі № 910/10954/19 у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакс" та у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Music Trade" відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Music Trade" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та ухвалити нове рішення про задоволення зустрічного позову в повному обсязі.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач за зустрічним позовом посилається на те, що перераховані Товариством з обмеженою відповідальністю "Бакс" грошові кошти за договором, відповідно до ст. 534 ЦК України, були оприбутковані в наступному порядку, а саме грошові кошти в сумі 4857509,00 грн були зараховані в погашення суми позики, оскільки в призначенні платежу було зазначено про повернення безпроцентної позики за договором, у зв`язку з чим розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакс" було зменшено на вказану суму, що в еквіваленті становить 180576,54 дол США (4857509,00 грн/26,9), а грошові кошти в сумі 3569234,00 грн були зараховані в рахунок погашення штрафу, зважаючи на те, що в призначеннях платежу було зазначено про погашення кредиторської заборгованості за договором, у зв`язку з чим розмір штрафу було зменшено на вказану суму.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2022 р. апеляційну скаргу у справі № 910/10954/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2022 р. відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Music Trade" на рішення Господарського суду м. Києва від 01.12.2021 р. до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/10954/19, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/10954/19.

До суду 14.02.2022 р. надійшли матеріали справи № 910/10954/19.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 р. апеляційну скаргу у справі № 910/10954/19 залишено без руху на підставі ст. 260 ГПК України.

Колегія суддів вказує на те, що на підставі Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. в Україні з 24.02.2022 р. введено воєнний стан та продовжено його дію до 23.08.2022 р. відповідно до указу № 341/2022 від 17.05.2022 р.

До суду 13.06.2022 р. від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги (подана засобами поштового зв`язку 09.06.2022 р.), до якої додано квитанцію про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення у розмірі 56250,00 грн. та докази надсилання копії апеляційної скарги сторонам у справі листом з описом вкладення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2022 р. поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/10954/19 та призначено до розгляду на 12.07.2022 р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 р. у судовому засіданні оголошено перерву до 16.08.2022 р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2022 р. у судовому засіданні оголошено перерву до 20.09.2022 р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 р. розгляд справи № 910/10954/19 відкладено до 04.10.2022 р.

У судовому засіданні 04.10.2022 р. представники позивача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом надали усні пояснення по суті апеляційної скарги, після чого ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 р. розгляд справи № 910/10954/19 відкладено до 25.10.2022 р.

На електронну адресу суду 12.10.2022 р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакс" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 25.10.2022 р. у цій справі у режимі відеоконференції з Зарічним районним судом м. Суми.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2022 р. задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакс" про проведення судового засідання у справі № 910/10954/19 у режимі відеоконференції з Зарічним районним судом м. Суми.

25.10.2022 р. розгляд справи № 910/10954/19 не відбувся у зв`язку з відсутністю енергопостачання.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2022 р. справу № 910/10954/19 призначено до розгляду на 22.11.2022 р. у режимі відеоконференції з Господарським судом Сумської області.

Призначене судове засідання 22.11.2022 р. у режимі відеоконференції з Господарським судом Сумської області не відбулось по технічним причинам.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 р. у судовому засіданні було оголошено перерву до 06.12.2022 р.

30.11.2022 р. через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакс" надійшла заява про визнання зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Music Trade" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакс" про стягнення заборгованості з повернення позики за договором позики № 125/33 від 06.08.2013 р. в розмірі 78125,00 дол. США, що станом на 16.06.2017 р. еквівалентно 2100000,00 грн та неустойки в розмірі 400000,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2022 р. було відмовлено у прийнятті визнання Товариством з обмеженою відповідальністю "Бакс" зустрічного позову та продовжено розгляд справи № 910/10954/19.

У судовому засіданні 06.12.2022 р. представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Music Trade" надав додаткові усні пояснення по суті апеляційної скарги, інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, хоча повідомлялись про час і місце розгляду скарги. В порядку ст. 122 ГПК України, останні викликались в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Крім цього, ухвали Північного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження та в подальшому ухвали про відкладення розгляду справи було вчасно офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, з якими учасники справи, які не з`явились в судове засідання, мали змогу ознайомитись.

Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання вказаних представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення призведе до безпідставного затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об`єктивного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

06.08.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бакс" (далі - позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агробіопродукт" (далі - позикодавець) було укладено договір безпроцентної позики № 125/33 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору позикодавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується надати позичальнику позику (фінансову допомогу на зворотній основі), а позичальник зобов`язується прийняти і повернути позику (фінансову допомогу на зворотній основі) позикодавцеві у термін та на умовах, визначених цим договором.

За змістом п. п. 1.2 - 1.4 договору, в редакції наданій Товариством з обмеженою відповідальністю "Бакс", позика, визначена у цьому договорі, надається позичальникові на безвідсотковій основі та є зворотною фінансовою допомогою.

Як передбачено п. 2.1 договору, в редакції наданій Товариством з обмеженою відповідальністю "Бакс", розмір позики за цим договором становить 2500000,00 грн.

У відповідності до п. 3.1 договору, в редакції наданій Товариством з обмеженою відповідальністю "Бакс," позичальник зобов`язується повернути позикодавцю позику до 31 грудня 2013 року включно.

Пунктом 5.1 договору, в редакції наданій Товариством з обмеженою відповідальністю "Бакс", позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві суму позики згідно з вимогами цього договору.

У відповідності до п. 6.2 договору, в редакції наданій Товариством з обмеженою відповідальністю "Бакс", у випадку прострочення повернення позики більше ніж на п`ять днів, позичальник сплачує позикодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості за кожен день такого прострочення.

Цей договір набуває чинності з моменту передачі грошових коштів позичальникові і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 7.1 договору в редакції, наданій Товариством з обмеженою відповідальністю "Бакс").

Рішенням Господарського суду Сумської області від 05.10.2017 р. у справі № 920/174/17 було задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агробіопродукт" та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакс" 37664,78 дол США заборгованості, що є еквівалентом 1000000,00 грн згідно з готівковим курсом продажу долара США для фізичних осіб в ПАТ "Державний ощадний банк України" станом на 18.05.2017 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бакс" зазначає, що протягом 2017 - 2019 років ним було повністю сплачено Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агробіопродукт" грошові кошти в сумі 8426743,30 грн в якості повернення суми позики за договором позики, проте 15.05.2019 р. за заявою останнього приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищевказаного судового рішення про стягнення частини позики в сумі 1000000,00 грн.

20.05.2019 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агробіопродукт" направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакс" вимогу про сплату заборгованості за договором в розмірі 3431105,73 грн та штрафу в розмірі 425230,27 грн, у відповідь на яку позивач за первісним позовом повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "Агробіопродукт" про повну сплату суми позики та відсутність заборгованості за укладеним договором.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 20.06.2019 р. наказ від 24.10.2017 р., виданий на виконання рішення суду від 05.10.2017 р. у справі № 920/174/17, було визнано таким, що не підлягає виконанню.

Вбачається, що під час розгляду справи № 920/174/17 було проведено дві судові експертизи і при вирішенні спору суд дійшов висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин редакції договору, наданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агробіопродукт".

Позивач за первісним позовом посилається на те, що між наданою ним редакцією договору та редакцією договору, наданою Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агробіопродукт" наявні істотні відмінності, а саме: договором у редакції відповідача за первісним позовом перебачено, що розмір позики за цим договором становить 2500000,00 грн (п. 2.1 договору); сума позики 2500 000,00 грн є еквівалентною 307503,00 долара США згідно з курсом 8,13 грн за долар США (п. 2.2 договору); термін надання позики визначається з моменту отримання позичальником грошових коштів на власний розрахунковий рахунок і становить один календарний рік до 08 серпня 2014 року (п. 3.1 договору); позичальник зобов`язується повернути позикодавцю позику до 08 серпня 2014 року (п. 3.2 договору); позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві суму позики (фінансову допомогу на зворотній основі) згідно з вимогами цього договору. У випадку зростання ринкового курсу долара США відносно до гривні більше ніж на 1%, позичальник зобов`язується повернути позикодавцю позику у гривнях України в сумі, яка повинна бути збільшена пропорційно збільшенню ринкового курсу долара США відносно до гривні і яка повинна бути еквівалентною 307503,00 долара США, згідно з готівковим курсом продажу долара США для фізичних осіб в одному з таких банків України за вибором позикодавця: ПАТ КБ "Приватбанк", ПАТ "Альфа-Банк", ПАТ "Державний ощадний банк України" на день повернення позики (п. 5.1 договору); у випадку прострочення повернення позики більш ніж на п`ять днів, позичальник сплачує позикодавцю штраф у розмірі 50% від загальної суми позики.

З огляду на викладене, позивач за первісним позовом посилається на те, що надана Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Агробіопродукт" редакція договору позики визначає еквівалент грошового зобов`язання в доларах США, інший строк повернення суми позики, а також повернення суми позики у прив`язці до долара США та відповідальність за порушення строку повернення позики у вигляді штрафу, натомість надана ним редакція договору містить інші умови.

Спір у справі за первісним позовом виник у зв`язку з тим, що оскільки сторонами не було погоджено істотних умов договору, тому, на думку позивача за первісним позовом, такий договір підлягає визнанню недійсним.

У свою чергу, спір у справі за зустрічним позовом виник у зв`язку з тим, що відповідач за зустрічним позовом, на думку позивача за зустрічним позовом, не виконав свого зобов`язання за укладеним договором позики та не повернув у повному обсязі суму позики в передбачений договором строк.

За твердженнями позивача за зустрічним позовом, додатковою угодою від 30.07.2014 р. до договору, сторони погодили строк повернення суми позики до 01.09.2017 р. Крім цього, у гарантійному листі від 22.06.2016 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Бакс" гарантувало повернення суми позики до 22.12.2016 р., проте не виконало взяті на себе зобов`язання.

Також позивач за зустрічним позовом вказує, що 19.08.2016 р. між сторониами було підписано акт звірки взаєморозрахунків за договором, відповідно до якого станом на 19.08.2016 р. заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакс" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "Агробіопродукт" становила 7988928,55 грн.

За доводами позивача за зустрічним позовом, перераховані Товариством з обмеженою відповідальністю "Бакс" грошові кошти за договором, відповідно до ст. 534 ЦК України, були оприбутковані в наступному порядку, а саме грошові кошти в сумі 4857509,00 грн були зараховані в погашення суми позики, оскільки в призначенні платежу було зазначено про повернення безпроцентної позики за договором, у зв`язку з чим розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакс" було зменшено на вказану суму, що в еквіваленті становить 180576,54 дол США (4857509,00 грн/26,9), а грошові кошти в сумі 3569234,00 грн були зараховані в рахунок погашення штрафу, зважаючи на те, що в призначеннях платежу було зазначено про погашення кредиторської заборгованості за договором, у зв`язку з чим розмір штрафу було зменшено на вказану суму.

За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як передбачено ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. ч. 2, 3 ст. 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 252 ЦК України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (ч. ч. 1 - 3 ст. 632 ЦК України).

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У відповідності до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Як передбачено ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним, необхідним є: по-перше, пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; по-друге, наявність підстав для оспорення правочину; по-третє, встановлення чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 р. у справі № 904/10956/16, від 19.11.2019 р. у справі № 918/204/18 та від 07.04.2020 р. у справі № 904/3657/18, постановах Верховного Суду від 02.10.2019 р. у справі № 910/22198/17 та від 05.05.2020 р. у справі № 911/1634/19.

Позивач, звертаючись до суду з позовом про визнання договору недійсним, має довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а не відповідач повинен доводити правомірність договору. Тобто обов`язок доказування обставин, з якими закон пов`язує недійсність договору, покладається на позивача. При цьому, враховувати необхідно саме підстави заявленого позивачем позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Як передбачено ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 05.10.2017 р. у справі № 920/174/17 було задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Агробіопродукт" та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакс" 37664,78 дол США заборованості, що є еквівалентом 1000000,00 грн згідно з готівковим курсом продажу долара США для фізичних осіб в ПАТ "Державний ощадний банк України" станом на 18.05.2017 р.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень вказане рішення набрало законної сили 24.10.2017 р. і на його виконання було видано відповідний наказ.

Зі змісту судового рішення у справі № 920/174/17 вбачається, що за результатами проведених експертиз було складено відповідні висновки судово-технічної експертизи документів № 912, № 913 від 30.08.2017 р., а також висновки № 910, № 911 від 04.09.2017 р. судово-почеркознавчої експертизи, якими встановлено, що відтиск печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Агробіопродукт" у договорі позики, наданому Товариством з обмеженою відповідальністю "Бакс", виконано не рельєфним кліше, що виготовляється з дотриманням технології виготовлення кліше печаток та штампів та використовується на спеціалізованих штемпельно-гравільних підприємствах, та, відповідно, не кліше печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Агробіопродукт", експериментальні зразки якого надані для порівняльного дослідження. Відтиск кліше печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакс" у договорі позики та гарантійному листі від 22.06.2016 р. виконані не рельєфним кліше печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакс", експериментальні зразки якого надані для порівняльного дослідження.

Також встановлено, що підпис від імені Базася О.В. на другому аркуші договору безпроцентної позики № 125/33 від 06.08.2013 р., наданого Товариством з обмеженою відповідальністю "Бакс", в графі "Позикодавець" виконаний за допомогою пасти (паст) для кулькових ручок рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не Базасем О.В., а іншою особою.

З огляду на вищенаведене, при ухваленні рішення у справі № 920/174/17 суд керувався умовами договору позики в редакції, яка надана Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "Агробіопродукт".

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже обставини щодо укладення сторонами договору позики в редакції, наданій Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "Агробіопродукт", не потребують доказування при розгляді цієї справи.

Зі змісту договору, в редакції наданій Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "Агробіопродукт", вбачається, що сторони погодили розмір позики у сумі 2500000,00 грн та її еквівалент - 307503,00 дол США, термін повернення позики - до 08.08.2014 р., порядок повернення суми позики, а також відповідальність позичальника у випадку прострочення повернення суми позики у вигляді штрафу, про що свідчать п. п. 2.1, 2.2, 3.1, 3.2, 5.1 та 6.2 договору.

Таким чином, сторонами договору були погоджені всі істотні умови укладеного договору позики.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи викладене, а також те, що сторонами було погоджено умови договору позики, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача за первісним позовом про визнання недійсним договору безпроцентної позики № 125/33 від 06.08.2013 р. є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Агробіопродукт" про застосування строків позовної давності, оскільки правила про позовну давність мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а у зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Стосовно вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Music Trade" за зустрічним позовом, колегія суддів зазначає наступне.

Спір у справі в частині вимог за зустрічним позовом виник у зв`язку з тим, що, на думку позивача за зустрічним позовом, відповідач за зустрічним позовом неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язання та не повернув суму позики в повному обсязі у передбачений договором строк, у зв`язку з чим позивач за зустрічним позовом заявив вимогу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакс" заборгованості в розмірі 78125,00 дол США, що є еквівалентом 2100000,00 грн згідно з готівковим курсом продажу долара США для фізичних осіб в ПАТ "Державний ощадний банк України" станом на 16.06.2017 р., та штрафу в розмірі 400000,00 грн. В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бакс" вважає, що ним було повернуто суму позики у повному обсязі та заперечує наявність будь-якої заборгованості за договором, а також вважає, що позивач за зустрічним позовом неправомірно нарахував штрафні санкції.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на виконання умов договору позики Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "Агробіопродукт" перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакс" суму позики у розмірі 2500000,00 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Вбачається, що предметом позову у справі № 920/174/17 була вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Агробіопродукт" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакс" частини позики в сумі 36724,20 дол США, що є еквівалентом 1000000,00 грн згідно з курсом Національного банку України станом на 15.02.2017 р.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 05.10.2017 р. у справі № 920/174/17 було стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Агробіопродукт" 37664,78 дол США заборгованості, що є еквівалентом 1000000,00 грн згідно з готівковим курсом продажу долара США для фізичних осіб в ПАТ "Державний ощадний банк України" станом на 18.05.2017 р.

Пунктом 3.1 договору сторонами було погоджено строк повернення суми позики - 08.08.2014 р.

При розгляді справи № 920/174/17 судом також було встановлено, що позичальник повинен був повернути позикодавцю суму позики до 08.08.2014 р.

З матеріалів справи вбачається, що 30.07.2014 р. між сторонами було укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої вирішено продовжити строк повернення суми позики до 01.09.2017 р.

У свою чергу, правова оцінка повідомленим ТОВ "Бакс" обставинам щодо відсутності у нього примірника вказаної додаткової угоди була надана судом при розгляді його заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Сумської області від 05.10.2017 р. у справі № 920/174/17, наявності правових підстав для задоволення якої судом не було встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як передбачено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Бакс" повернуло Товариству з обмеженою відповідальністю "НВП "Агробіопродукт" позику в загальній сумі 8 426743,30 грн, що підтверджується платіжними дорученнями.

При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бакс" повернуло суму позики з порушенням строку, встановленого укладеним договором, з урахуванням додаткової угоди від 30.07.2014 р., що підтверджується датами, вказаними на платіжних дорученнях та датами проведення платежів банківською установою.

Відповідно до ст. 534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Згідно з п. п. 3.1, 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22 (далі - Інструкція), платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків. Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками. У випадку, коли в графі платіжного доручення "Призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно з яким здійснюється платіж тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Наведений вище алгоритм розподілу коштів урегульований статтею 534 Цивільного кодексу України, яка визначає правила виконання грошового зобов`язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені. У такому випадку вимоги кредитора погашаються у встановленій черговості. Інший порядок погашення вимог кредитора може бути встановлений договором. Сторони можуть передбачити, наприклад, першочергове погашення основної суми боргу або інші правила тощо.

Можливість застосування положень статті 534 Цивільного кодексу України безпосередньо залежить від змісту реквізиту "Призначення платежу" платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 цього Кодексу застосовуватися не може.

Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отримано без реквізиту "Призначення платежу" чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо.

Відповідний порядок наведено у пункті 3.8 Інструкції та в пункті 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 р. у справі № 904/12527/16, від 26.09.2019 р. у справі № 910/12934/18 та від 26.12.2019 р. у справі № 911/2630/18.

Як передбачено ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У відповідності до ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов`язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

За ч. 3 ст. 232 ГК України вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Отже, у зв`язку з порушенням відповідачем за зустрічним позовом своїх зобов`язань щодо вчасного повернення суми позики, у Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Агробіопродукт" виникло лише право на нарахування штрафу.

При цьому, станом на дати перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю "Бакс" грошових коштів на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Агробіопродукт" у відповідача за зустрічним позовом існувало лише зобов`язання по поверненню суми позики, відтак неправомірним є зарахування позивачем за зустрічним позовом перерахованих Товариством з обмеженою відповідальністю "Бакс" грошових коштів у загальній сумі 3 569 234,00 грн в рахунок погашення штрафу за укладеним договором.

Крім цього, при розгляді заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакс" про визнання наказу Господарського суду Сумської області від 24.10.2017 р., виданого на виконання рішення суду від 05.10.2017 р. у справі № 920/174/17, таким, що не підлягає виконанню, судом було також встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Бакс" перерахувало на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Агробіопродукт" грошові кошти в загальній сумі 7988928,55 грн, у зв`язку з чим ухвалою від 20.06.2019 р. було задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакс" та визнано виконавчий документ у вказаній справі таким, що не підлягає виконанню.

Вбачається, що здійснюючи перерахування грошових коштів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бакс" у платіжних дорученнях вказувало у призначенні платежу саме "погашення кредиторської заборгованості за договором позики № 125/33 від 06.08.2013" та "повернення безпроцентної позики за дог. № 125/33", а не оплату штрафу, відтак безпідставними є посилання скаржника на положення ст. 534 ЦК України та можливість зарахування частини перерахованих коштів в рахунок нарахованого ним штрафу.

Таким чином, грошові кошти в загальній сумі 8426743,30 грн, перераховані Товариством з обмеженою відповідальністю "Бакс" на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Агробіопродукт", є поверненням позики за укладеним договором позики.

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Як вбачається зі змісту укладеного договору, суму позики було визначено сторонами у національній валюті України - гривні.

Відповідно до п. 5.1 договору, в редакції Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Агробіопродукт", у випадку зростання ринкового курсу долара США відносно до гривні більше ніж на 1 %, позичальник зобов`язується повернути позикодавцю позику у гривнях України в сумі, яка повинна бути збільшена пропорційно збільшенню ринкового курсу долара США відносно до гривні і яка повинна бути еквівалентною 307 503,00 долара США, згідно з готівковим курсом продажу долара США для фізичних осіб в одному з таких банків України за вибором позикодавця: ПАТ КБ "Приватбанк", ПАТ "Альфа-Банк", ПАТ "Державний ощадний банк України" на день повернення позики.

Таким чином, сторони погодили повернення суми позики у гривні, яка повинна бути еквівалентною 307503,00 дол США станом на день повернення позики згідно з готівковим курсом продажу долара США для фізичних осіб в одному із вказаних банків.

При розгляді справи № 920/174/17 судом було встановлено, що 19.08.2016 р. сторони склали акт звірки взаєморозрахунків за договором, відповідно до якого погодили, що станом на 20.08.2016 р. заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакс" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "Агробіопродукт" складає 7988928,55 грн, що є еквівалентом 307503,00 дол США згідно з готівковим курсом продажу долара США в ПАТ "Державний ощадний банк України" станом на 19.08.2016 р.

У вимозі-повідомленні № 79/2017 від 11.09.2017 р. позивач за зустрічним позовом підтвердив, що станом на 07.09.2017 р. заборгованість по поверненню суми позики складає 7988928,55 грн.

У бухгалтерській довідці (вимозі про сплату боргу) № 5/2019 від 22.03.2019 р. позивач за зустрічним позовом, у зв`язку із проведеним ним оприбуткуванням (зарахуванням) перерахованих Товариством з обмеженою відповідальністю "Бакс" грошових коштів за договором у відповідності до ст. 534 ЦК України, а саме 4857509,00 грн в рахунок оплати суми позики та 3569234,00 грн в рахунок погашення штрафу, зазначив, що станом на 22.03.2019 р. заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакс" складає 3431105,73 грн (127503,00 дол США х 26,91).

Враховуючи те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Бакс" було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Агробіопродукт" грошових коштів у загальній сумі 8426743,30 грн, а також враховуючи відсутність у позивача за зустрічним позовом правових підстав для зарахування вказаних грошових коштів у рахунок погашення штрафу за договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач за зустрічним позовом у повному обсязі погасив заборгованість по поверненню суми позики за договором.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом заборгованості з повернення позики за договором позики № 125/33 від 06.08.2013 р. в розмірі 78125,00 дол США, що станом на 16.06.2017 р. еквівалентно 2100000,00 грн, є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакс" штрафу в розмірі 400000,00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як було встановлено вище, відповідно до умов укладеного договору, з урахуванням укладеної додаткової угоди від 30.07.2014 р. до договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бакс" повинно було повернути суму позики у строк до 01.09.2017 р.

У відповідності до п. 6.2 договору у випадку прострочення повернення позики більш ніж на п`ять днів, позичальник сплачує позикодавцю штрафу у розмірі 50% від загальної суми позики.

Вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Бакс" здійснило погашення заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "Агробіопродукт" з порушенням встановленого договором строку, відтак останнім було правомірно нараховано Товариству з обмеженою відповідальністю "НВП "Агробіопродукт" штраф в розмірі 3994464,27 грн (7988928,55 грн х 50 %), про що зазначено у вимозі-повідомленні № 79/2017 від 11.09.2017 р.

З урахуванням заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Агробіопродукт" про зміну предмета зустрічного позову обґрунтованим є штраф у розмірі 400000,00 грн.

При цьому, під час розгляду справи місцевим судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бакс" звернулось із заявою про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимоги про стягнення штрафу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

До вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік, відтак стягнути неустойку можна лише у межах строку спеціальної позовної давності, про застосування якої просить відповідач. Перебіг позовної давності для стягнення неустойки (пені, штрафу) за кожним з прострочених платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення платежу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12 та від 23.06.2020 р. у справі № 536/1841/15-ц.

Як вбачається зі змісту додаткової угоди від 30.07.2014 р., договір було доповнено п. 7.10, згідно з яким сторони досягли згоди про збільшення всіх строків позовної давності по зобов`язанням сторін за цим договором на розмір, - в два рази більше, ніж строки, встановлені законом.

Згідно з ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Оскільки у ч. 1 ст. 259 ЦК України міститься загальне правило, з якого не встановлено винятків, за домовленістю сторін збільшена може бути як загальна, так і спеціальна позовна давність. Якщо сторони договору досягли згоди про збільшення позовної давності за всіма або окремими вимогами і така домовленість за змістом і формою відповідає вимогам ст. 6 і ч. 1 ст. 259 ЦК України, то розрахунок розміру пені та штрафу необхідно провести за кожною вимогою в межах збільшеної позовної давності, установленої сторонами в договорі, ураховуючи періодичність платежів, визначених договором.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.02.2016 р. у справі № 6-1824цс15, постановах Верховного Суду від 16.07.2020 р. у справі № 920/206/19 та від 10.11.2020 р. у справі № 903/802/18.

Враховуючи те, що додатковою угодою від 30.07.2014 р. сторонами було збільшено строк позовної давності лише по зобов`язанням сторін за договором в два рази більше, ніж строки, встановлені законом, а штраф за своєю правовою природою не є зобов`язанням, а є одним із передбачених ст. 546 ЦК України видів забезпечення виконання зобов`язання, тому сторонами не було укладено договору про збільшення позовної давності до вимоги про стягнення неустойки (штрафу), в розумінні ст. 259 ЦК України, відтак до вказаної вимоги застосовується визначений п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України строк спеціальної позовної давності - один рік.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, у позивача за зустрічним позовом виникло право на стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакс" штрафу за неналежне виконання зобов`язань за договором з 07.09.2017 р., тобто на шостий день після п`ятиденного прострочення позичальником повернення суми позики, відтак з позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом суми штрафу Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "Агробіопродукт" повинно було звернутись до 06.09.2018 р.

З матеріалів справи вбачається, що зустрічну позовну заяву було подано Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "Агробіопродукт" до суду 02.09.2019 р., що підтверджується відтиском календарного штемпеля підприємства поштового зв`язку на поштовому конверті.

Отже зустрічний позов у частині вимоги про стягнення штрафу подано Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "Агробіопродукт" поза межами строку позовної давності.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача за зустрічним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакс" штрафу в розмірі 400000,00 грн не підлягає задоволенню у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 276 ГПК передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 01.12.2021 р. у справі № 910/10954/19 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Music Trade" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Music Trade" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 01.12.2021 р. у справі № 910/10954/19 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Music Trade".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 26.12.2022 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Шапран

В.В. Андрієнко