Рішення

від 23.12.2022 по справі 335/7341/22

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/7341/22 2/335/3009/2022

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23грудня 2022 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районнийсуд м.Запоріжжя ускладі:головуючого судді АпаллоновоїЮ.В.,за участюсекретаря ДзюбаненкоО.І., розглянувшиу залі суду у м. Запоріжжя в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хунсінь Україна» про визнання трудового договору розірваним та визнання повноважень припиненими,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Хунсінь Україна», в обґрунтування позову вказавши наступне.

На підставі протоколу загальних зборів засновників ТОВ"ХУНСІНЬ УКРАЇНА" від 20.03.2015 № 4 та Наказу від 20.03.2015 №2/К "Про звільнення-призначення директора" ОСОБА_1 з 20.03.2015 виконувала за сумісництвом обов`язки директора ТОВ "ХУНСІНЬ УКРАЇНА" .

У межах законодавства України відповідні відомості, про неї, як керівника цього товариства, були внесені до Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань та містяться на сьогодення.

В червні 2022 року Позивач виявила бажання реалізувати своє право, передбачене частиною першою статті 38 КЗпП України, про припинення трудових відносин із Відповідачем.

21.06.2022 у відповідності до положень підпункту 7.16.2. та пункту 7.17 Статуту та статей 31, 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", вона як керівник товариства, ініціювала скликання загальних зборів учасників товариства, шляхом направлення на адресу учасника товариства компанії «ХУБЕЙ ЧАНЯН ХУНСІНЬ ІНДАСТРІАЛ ГРУП КА.» повідомлення від 21.06.2022 №1 "Про скликання позачергових Зборів Учасників товариства з обмеженою відповідальністю " ХУНСІНЬ УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 38563223) та заяву про звільнення від 21.06.2022.

Повідомлення від 21.06.2022 та заява про звільнення від 21.06.2022 була направлена на адресу компанії «ХУБЕЙ ЧАНЯН ХУНСІНЬ ІНДАСТРІАЛ ГРУП КА.» Укрпоштою відправленням ЕМS.

У повідомленні від 21.06.2022 №1 зазначено про проведення позачергових Зборів Учасників ТОВ " ХУНСІНЬ УКРАЇНА" 25.07.2022 о 11 год. 00 хв. за адресою: Україна, Запорізька обл., м. Запоріжжя вул. Тбіліська, буд. 17, для вирішення питання її звільнення з займаної посади директора на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України. До повідомлення була додана заява від 21.06.2022, в якій зазначалося прохання про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ "ХУНСІНЬ УКРАЇНА" 25.07.2022.

Учасником товариства було проігноровано обов`язок бути присутніми на позачергових зборах товариства 25.07.2022 о 11 год. 00 хв, учасник товариства не з`явився, Збори Учасників не відбулися - про що складено відповідний Акт від 25.07.2022. Також Учасник товариства не надсилав та не повідомляв про підстави та причини не прибуття на загальні збори учасників товариства 25.07.2022, також не висловлювали будь-яким шляхом свою незгоду щодо порядку денного загальних зборів учасників товариства, призначеного на 25.07.2022, а саме щодо звільнення позивача як директора ТОВ "ХУНСІНЬ УКРАЇНА" на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України.

З 26.07.2022 Позивач не виконував обов`язки директора ТОВ "ХУНСІНЬ УКРАЇНА".

Зважаючи на вищевикладене трудові права ОСОБА_1 були порушені, зокрема, право бути звільненим із займаної посади за власним бажанням та право на вільне обрання місця роботи на власний розсуд. У зв`язку з чим Позивач звернулася до суду з позовною заявою в якій просить суд визнати з 26.07.2022 розірваним трудовий договір, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання якої зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ., і Товариством з обмеженою відповідальністю "ХУНСІНЬ УКРАЇНА", код ЄДРПОУ 38563223, місцезнаходження юридичної особи: 69091, Запорізька обл., м. Запоріжжя вул. Тбіліська, буд. 17, та припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 і Товариством з обмеженою відповідальністю "ХУНСІНЬ УКРАЇНА" у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 із займаної посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ХУНСІНЬ УКРАЇНА" на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Ухвалою суду від 05.11.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.

В судове засідання позивач не з`явився, суду надав письмову заяву про розгляд справи у її відсутність без проведення фіксації судового процесу, в якій зазначив, що підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи у відсутність та відзиву на позов не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У зв`язку з чим, на підставі ст. 247, 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу, в порядку заочного розгляду.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані та досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до наступного висновку.

У відповідності зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 13, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Встановлено, що ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ХУНСІНЬ УКРАЇНА", ідентифікаційний код юридичної особи 38563223, згідно статутних документів та відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: є зареєстрованою, у відповідності до вимог законодавства України, юридичною особою - дата запису в реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи від 05.02.13, Номер запису: 11031020000033888; знаходиться за адресою 69091, Запорізька обл.,м. Запоріжжя вул. Тбіліська, буд. 17; засновниками (учасниками) товариства є компанія «ХУБЕЙ ЧАНЯН ХУНСІНЬ ІНДАСТРІАЛ ГРУП КА.» («Hubei Changyang Hongin Industrial Group Co. Ltd) адреса засновника КИТАЙ, 128 МІД-РІНГ РОУД, ЛУНЧЖОУ ТАУН, МІСТО ЧАНЯН, ПРОВІНЦІЯ ХУБЕИ, яка володіє 100 % (79 860,00 грн.) статутного капіталу товариства; керівником (директором, виконавчим органом товариства) є ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 8.1 Статуту виконавчим органом товариства є директор. Директор Товариства призначається та відкликається (звільняється) з посади Зборами, на підставі протоколу Зборів ( п. 8.2 Статуту).

На підставі протоколу загальних зборів засновників ТОВ " ХУНСІНЬ УКРАЇНА" від 20.03.2015 № 4 та Наказу від 20.03.2015 №2/К "Про звільнення-призначення директора" ОСОБА_1 з 20.03.2015 виконувала за сумісництвом обов`язки директора ТОВ "ХУНСІНЬ УКРАЇНА" .

У межах законодавства України відповідні відомості, про неї, як керівника цього товариства, були внесені до Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань та містяться на сьогодення.

В червні 2022 року Позивач виявила бажання реалізувати своє право, передбачене частиною першою статті 38 КЗпП України, про припинення трудових відносин із Відповідачем.

21.06.2022 у відповідності до положень підпункту 7.16.2. та пункту 7.17 Статуту та статей 31, 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", вона як керівник товариства, ініціювала скликання загальних зборів учасників товариства, шляхом направлення на адресу учасника товариства компанії «ХУБЕЙ ЧАНЯН ХУНСІНЬ ІНДАСТРІАЛ ГРУП КА.» повідомлення від 21.06.2022 №1 "Про скликання позачергових Зборів Учасників товариства з обмеженою відповідальністю " ХУНСІНЬ УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 38563223) та заяву про звільнення від 21.06.2022.

Повідомлення від 21.06.2022 та заява про звільнення від 21.06.2022 була направлена на адресу компанії «ХУБЕЙ ЧАНЯН ХУНСІНЬ ІНДАСТРІАЛ ГРУП КА.» Укрпоштою відправленням ЕМS. В митній декларації ЕА691005664UA від 21.06.2022 наведено опис вкладення, де зазначений перелік документів, які були відправленні.

У повідомленні від 21.06.2022 №1 зазначено про проведення позачергових Зборів Учасників ТОВ " ХУНСІНЬ УКРАЇНА" 25.07.2022 о 11 год. 00 хв. за адресою: Україна, Запорізька обл., м. Запоріжжя вул. Тбіліська, буд. 17, для вирішення питання її звільнення з займаної посади директора на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України. До повідомлення була додана заява від 21.06.2022, в якій зазначалося прохання про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ "ХУНСІНЬ УКРАЇНА" 25.07.2022.

Учасник товариства обов`язок бути присутніми на позачергових зборах товариства 25.07.2022 о 11 год. 00 хв, не виконав, на збори не з`явився, чого не спростовано відповідачем.

Збори Учасників не відбулися - про що складено відповідний Акт від 25.07.2022. Також Учасник товариства не надсилав та не повідомляв про підстави та причини не прибуття на загальні збори учасників товариства 25.07.2022, також не висловлювали будь-яким шляхом свою незгоду щодо порядку денного загальних зборів учасників товариства, призначеного на 25.07.2022, а саме щодо звільнення позивача як директора ТОВ "ХУНСІНЬ УКРАЇНА" на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України.

З 26.07.2022 Позивач не виконував обов`язки директора ТОВ "ХУНСІНЬ УКРАЇНА".

За положеннями ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань",якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

На момент звернення до суду ОСОБА_1 значиться на посаді директора ТОВ "ХУНСІНЬ УКРАЇНА", а факт її перебування у трудових відносинах з вказаним товариством підтверджується копією протоколу загальних зборів засновників ТОВ " ХУНСІНЬ УКРАЇНА" від 20.03.2015 № 4 та копією Наказу від 20.03.2015 №2/К "Про звільнення-призначення директора", а отже на позивача у питаннях її прийняття на роботу та звільнення, поширюються положення трудового законодавства.

Відповідно спірні правовідносини сторін регулюються ч. 1 ст. 21, п. 1 ч. 1 ст. 23, ч. 4 ст. 24, п. 4 ч. 1 ст. 36, ст. 38 КзпП України, оскільки між сторонами існували трудові правовідносини.

Відповідно до ст. 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заборонена примусова праця. Визначено, що ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

Заборона примусової праці закріплена й у національному законодавстві України.

Згідно зі ст. 2, ст. 5-1 КЗпП України, право громадян України на працю, серед іншого, включає право на вільний вибір професії, роду занять і роботи. Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України вільний вибір виду діяльності.

Окрім того, за приписами ст. 22 КЗпП України відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

Відповідно до ст. 36 КЗпП однією з підстав припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39).

Так, відповідно до ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні.

Разом з тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників ТОВ "ХУНСІНЬ УКРАЇНА".

Як зазначалося вище, директор Товариства призначається та відкликається (звільняється) з посади Зборами, на підставі протоколу Зборів (п. 8.2 Статуту).

Відповідно до підпункту 7.7.3. Статуту до виключної компетенції Зборів належить обрання та відкликання (звільнення) Директора Товариства.

Відповідно до підпункту 7.16.2. Статуту позачергові збори скликаються на вимогу Директора Товариства.

Відповідно до пункту 7.17. Статуту про проведення Зборів Учасники повідомляються письмово із зазначенням часу, місце проведення та порядку денного не менше як за ЗО днів до скликання Зборів учасників.

Зазначені вимоги Статуту щодо порядку скликання загальних зборів відповідають статтями 31, 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (далі - Закон). Так, відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також: з ініціативи виконавчого органу товариства. Відповідно до частин 1-5 ст. 32 загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за ЗО днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення ЗхМІн до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін.

ОСОБА_1 , подаючи заяву про її звільнення з посади директора ТОВ "ХУНСІНЬ УКРАЇНА", дотрималася визначеної законодавством процедури, вжила заходів для завчасного попередивши учасника ТОВ "ХУНСІНЬ УКРАЇНА" про своє бажання звільнитися, шляхом направленням їм заяви про звільнення, але рішення про звільнення так і не було прийнято. Загальні збори учасників ТОВ "ХУНСІНЬ УКРАЇНА", уповноважені на звільнення директора ОСОБА_1 , не розглянули по суті протягом передбачених законодавством строків заяву директора про звільнення, не виконали покладені на них Статутом обов`язків щодо вирішення питання про звільнення директора, прийняття в неї документації та печатки, а також по призначенню нового директора, або прийняттю на себе обов`язків по управлінню товариством.

З огляду на викладене, своєю бездіяльність, яка виразилася у не розгляді та не вжитті заходів для прийняття рішення про звільнення позивача, Відповідачем в особі ТОВ "ХУНСІНЬ УКРАЇНА" були порушені трудові права ОСОБА_1 , зокрема її право бути звільненою із займаної посади за власним бажанням, та право на вільне обрання місця роботи на власний розсуд. Таке порушення права позивача є триваючим та може бути захищене судом.

У випадку відсутності рішення власника підприємства про звільнення директора, директору (керівнику) з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання припиненими трудових відносин. Аналогічні правові позиції викладені Верховним Судом у постановах від 03.07.2019 у справі N 520/11437/16-ц (провадження N 61-11763св18), від 24.12.2019 у справі N 758/1861/18 (провадження N 61-49113св18), від 17.02.2021 у справі N 390/1449/19.

Згідно зі статтею 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно достатті 2 ЦПК Українизавданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першоїстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У частині 19ЦПК Українипередбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин

Згідно з частиною першоюстаттею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя «включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру». Стаття 8 Конвенції «захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом». Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine, № 21722/11, § 165)).

З урахуванням положень частини першоїстатті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта усталеної практики Європейського Суду з прав людини необхідно зробити висновок, що наявність у реєстрі інформації щодо позивача як про керівника товариства відноситься до професійної діяльності останнього та охоплюється поняттям «приватне життя».

У пункті 4 частини першоїстатті 36 КЗпП Українивизначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з частиною першоюстатті 38 КЗпП Українипрацівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначенестаттею 43 Конституції Україниправо на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на розірвання трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованихКонституцією України.

Передбачений частиною першоюстатті 38 КЗпП Українипорядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

За встановлених у цій справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

У постанові від 03 липня 2019 року в справі №61-11768св 18 Верховний Суд виклав позицію з цього питання та зазначив, що недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.Аналогічні висновки викладені в постанові ВС від 17.02.2021 у справі N 390/1449/19.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatismutandisрішення Європейського суду з прав людини у справах «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. andOthersv. Bulgaria», заява № 1365/07, § 39), «Олександр Волков проти України» («Oleksandr Volkovv. Ukraine», заява № 21722/11, § 170)).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Кантоні проти Франції» («Cantoni v. France», заява № 17862/91, § 31-32), «Вєренцов проти України» («Vyerentsov v. Ukraine», заява «№ 20372/11, § 65)).

Частиною другоюстатті 5 ЦПК Українивстановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно підкреслює цінність та важливість дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися правова визначеність та повага до суду. В той же час «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки» (Beles and Others v. the Czech Republic, заява № 47273/99, § 50-51, 69); «Волчі проти Франції» (Walchli v. France, заява № 35787/03, § 29).

При проведенні оцінювання Європейський суд з прав людини часто наголошує на питаннях «правової визначеності» та «належного здійснення правосуддя» як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятим застосуванням процесуальних формальностей. Зокрема, Європейський суд з прав людини виходить з того, що є порушенням права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі правової визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (див., наприклад, рішення у справах «Карт проти Туреччини» (Kart v. Turkey [ВП], заява № 8917/05, § 79 (в кінці); «Ефстатіу та та інші проти Греції» (Efstathiou and Others v. Greece, заява № 36998/02, § 24 (в кінці); «Ешим проти Туреччини» (Esim v. Turkey, заява № 59601/09, § 21).

Відповідно до вимог частини другоїстатті 5 ЦПК України, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між сторонами, суд вважає, що позовні вимоги про визнання трудового договору розірваним та визнання трудових відносин припиненими - є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хунсінь Україна» про визнання трудового договору розірваним та визнання повноважень припиненими, задовольнити.

Трудовий договір, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання якої зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , і Товариством з обмеженою відповідальністю "ХУНСІНЬ УКРАЇНА", код ЄДРПОУ 38563223, місцезнаходження юридичної особи: 69091, Запорізька обл., м. Запоріжжя вул. Тбіліська, буд. 17, визнати розірваним з 26.07.2022 року, а трудові відносини між ОСОБА_1 і Товариством з обмеженою відповідальністю "ХУНСІНЬ УКРАЇНА" визнати припиненими з 26.07.2022 року у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання якої зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ., за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Повне судове рішення складено 23.12.2022 року, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Копію заочного рішення направити сторонам, які не з`явились в судове засідання, в порядку, передбаченомустаттею 272ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня отримання його копії.

Суддя: Ю.В. Апаллонова