Рішення

від 14.12.2022 по справі 1.380.2019.004540

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2022 року

справа №1.380.2019.004540

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяКравців О.Р.,

секретар судового засіданняШийович Р.Я.,

від позивача Яцук Г.М.,

від відповідачаКельбас Р.А.,

розглянув в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західбуденергозбереження» до Головного управління ДПС у Львівській області, про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду 05.09.2019 звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Західбуденергозбереження» (далі позивач, ТОВ «Західбуденергозбереження») з позовною заявою до Головного управління ДФС у Львівській області (далі відповідач, ГУ ДФС у Львівській області), в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 27.08.2019:

- №0012331414 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» в загальній сумі 809496,00 грн. (в т.ч.: за податковими зобов`язаннями 647597,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 161899,00 грн.;

- №0012341414 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем (адміністративні штрафи та інші санкції» у сумі 510,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акта перевірки від 06.08.2019 №1131/14.14-21/32894356 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Західбуденергозбереження» (32894356) з питань проведення взаємовідносин із ТОВ «Мастіг» (20815282) за період грудень 2018 року та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податковій декларації з податку на прибуток». У вищенаведеному акті контролюючий орган вказав, зокрема, про те, що господарські операції між ТОВ «Західбуденергозбереження» та його контрагентом ТОВ «Мастіг» не спричинили реального настання юридичних наслідків. Позивач з такими висновками не погоджується, вважає їх помилковими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства. Зазначив, що відповідач не надав належної правової оцінки документам, які підтверджують факт реального здійснення господарських операцій позивача з названим контрагентом, а також доказам, які пов`язані з господарською діяльністю ТОВ «Західбуденергозбереження». Натомість долучена до матеріалів справи первинна документація повністю спростовує висновки відповідача про порушення податкового законодавства щодо заниження податку на додану вартість у періоді, що перевірявся. Зазначила, що контролюючий орган не враховує принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування. Всі припущення щодо нібито нереальності господарських операцій зроблені відповідачем виключно на підставі бази даних АІС «Податковий блок», без жодної перевірки та/або звірки щодо контрагентів позивача та їх контрагентів. З урахуванням викладеного, вважає оскаржувані податкові повідомлення рішення від 27.08.2019 №0012331414 та №0012341414 протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.11.2019, залишеним без змін відповідно до постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2020, позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 27.08.2019 №0012331414 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» в загальній сумі 809496,00 грн.; у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 27.08.2019 №0012341414 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем «адміністративні штрафи та інші санкції» у сумі 510,00 грн. відмовлено; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь ТОВ «Західбуденергозбереження» судовий збір в сумі 12142,45 грн.

Постановою Верховного Суду від 18.11.2021 у справі №1.380.2019.004540 (касаційне провадження №К/9901/12783/20) касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задоволено частково; рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2020 у справі № 1.380.2019.004540 скасовано; справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою від 03.12.2021 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. Учасникам справи запропоновано надати суду письмові пояснення щодо предмету позову з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 18.11.2021, з наданням підтверджуючих відповідні обставини доказів.

18.01.2022 за вх. №4880 від Головного управління ДПС у Львівській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Львівській області) надійшов відзив на позовну заяву /Т.3, арк.спр.107-111/.

Оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем за результатами перевірки, що оформлена актом від 06.08.2019, в процесі проведення якої встановлено факт безпідставного відображення позивачем у податковому обліку господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мастіг» (далі ТОВ «Мастіг», контрагент), оскільки такі фактично не відбувалися.

В матеріалах перевірки описана інформація щодо неможливості виконання цивільно-правових зобов`язань в частині здійснення будівельних робіт у зв`язку з відсутністю у вказаного суб`єкта господарювання економічних можливостей. В основу висновків про нереальний характер задокументованих позивачем господарських операцій покладена інформація, що міститься в АІС «Податковий блок».

Так, згідно з даними вказаної інформаційної системи та даних Єдиного реєстру податкових накладних, ТОВ «Мастіг» не здійснювало придбання послуг субпідряду, залучення до виконання робіт третіх осіб, а також послуг з придбання чи оренди основних засобів. ТОВ «Мастіг», маючи невідповідний штат працівників, оформлено документи на виконання значних обсягів будівельних та ремонтних робіт одночасно у значній кількості районних центрів та сіл Львівської області, Одеській області, Київській області, Тернопільській області, Хмельницькій області, Закарпатській області, Закарпатській області, Чернівецькій області, Волинській області, Рівненській області, що свідчить про нереальний характер їх фактичного проведення.

З позиції контролюючого органу, контрагент позивача не міг здійснювати відповідні господарські операції.

Крім того, позивачем не надано до перевірки належних документів на підтвердження здійснення господарських операцій з цим контрагентом. Позивачу в ході перевірки вручено листи-вимоги про надання інформації та документів щодо проведених операцій, однак станом на 24.07.2019 та 30.07.2019 позивачем запитувані документи в повному обсязі не представлено, що засвідчується актом ненадання документів. До перевірки представлено лише частину документів щодо підтвердження досліджуваних операцій, зокрема виключно документи (договори, довідки про вартість виконаних робіт та акти виконаних робіт) по взаємовідносинах із ТОВ «Мастіг». Документи, які підтверджують факт прийняття робіт безпосереднім замовником, а також містять інформацію щодо місця здійснення робіт та визначають умови допуску до об`єкта підрядника та субпідрядні організації, долучено лише до матеріалів справи.

Оскільки позивач не надав документи для проведення перевірки, в тому числі, й у строк визначений абз. 2 п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України, у контролюючого органу були законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкового кредиту та визнати ці суми не підтвердженими документально.

Крім того, відповідач зазначив, що позивач власними довідками та документами наданими на виконання вимог тендерної документації в рамках здійснення державних закупівель робіт та послуг підтверджено факт незалучення субпідрядних організацій, в тому числі і ТОВ «Мастіг» та виконання робіт власними силами та засобами.

За таких обставин, висновки контролюючого органу підтверджуються документально, а тому винесені податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають.

20.04.2022 за вх. №28502 від позивача надійшли письмові пояснення /Т.3, арк.спр.133-137/.

Зазначено, зокрема, що твердження контролюючого органу не відповідають фактичним обставинам, оскільки до перевірки надано усі первинні документи, які підтверджують здійснення фінансово-господарської операції з відповідними контрагентами, а саме: договори, акти прийому виконаних будівельних робіт, виписки банку, оборотно-сальдові відомості по взаєморозрахунках між контрагентами.

На момент проведення перевірки в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України не встановлено розбіжностей по взаєморозрахунках між даними контрагентами. Боргові зобов`язання перед бюджетом у ТОВ «Мастіг» відсутні, підприємство не перебуває в стані припинення чи ліквідації.

Вважає, що первинні документи по взаєморозрахунках між позивачем та його контрагентами належним чином оформлені. В ході проведення перевірки податковий орган не довів, що документи, якими платник обґрунтовує своє право на податковий кредит, оформлені з порушенням вимог чинного законодавства, містять недостовірні відомості, підписані не уповноваженою особою.

При цьому податковий орган не заперечує, що відомості, які містяться у договорах та інших первинних документах, податкових накладних контрагентів, відповідають даним, які містяться у податковій інформації податкового органу.

Саме описова частина акта перевірки містить опис первинних документів, що надавалися при перевірці, які і слугують підтвердженням реальності господарських операцій та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Крім того, первинні документи надані на вимогу податкового органу від 15.04.2019 при поданні відповіді від 14.05.2019.

Також зазначено, що у контролюючого органу відсутні підстави для встановлення завищення позивачем сум податкового кредиту згідно з зареєстрованими у Єдиному реєстрі податкових накладних, виписаних на ТОВ «Західбуденергозбереження» - ТОВ «Мастіг» за період грудень 2018 року, оскільки єдиною підставою для віднесення сум до податкового кредиту є реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних органом ДПС після проведення перевірки на відповідність критеріям ризику.

25.05.2022 за вх. №36559 від представника позивача надійшли додаткові пояснення /Т.3, арк.спр.141-143/.

Ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати від 25.05.2022 відповідача в порядку передбаченому ст. 48 КАС України замінено на належного Головне управління ДПС у Львівській області (ЄДРПОУ 43968090).

Ухвалою суду від 25.05.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

21.11.2022 за вх. №73149 від представника позивача надійшли додаткові пояснення /Т.4, арк.спр.1-8/.

07.12.2022 за вх. №76838 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення /Т.4, арк.спр.128-131/.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю. Просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, просила відмовити у його задоволенні.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з`ясував підстави позову, відзиву, письмових пояснень, фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, дослідив письмові докази, долучені до матеріалів справи, та, -

в с т а н о в и в :

ТОВ «Західбуденергозбереження» (код ЄДРПОУ: 32894356) зареєстроване, як юридична особа, 07.04.2004; основним видом економічної діяльності названого підприємства, згідно з відомостями, які містяться у ЄДР, є діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (71.12).

На підставі направлення від 24.07.2019 №7715, виданого ГУ ДФС у Львівській області, відповідно до підп. 16.1.5 підп. 16.1.7 п. 16.1 ст. 16, підп. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20, п. 73.3 ст. 73, підп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями), на підставі наказу ГУ ДФС у Львівській області від 31.07.2019 №4401, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Західбуденергозбереження» (32894356) з питань проведення взаємовідносин із ТОВ «Мастіг» (20815282) за період грудень 2018 року та правомірності їх відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податковій декларації з податку на прибуток, за результатами якої складено акт від 06.08.2019 №1131/14.14-21/32894356 /Т.1, арк.спр.14-35/.

В ході проведення перевірки директору ТОВ «Західбуденергозбереження» - І.Т. Ставицькому вручено листи-вимоги від 24.07.2019 №1/14.14-15, від 26.07.2019 №2/14.14-15 та від 30.07.2019 №3/14.14-15 про надання документів та інформації щодо проведених операцій, зокрема: оригінали та засвідчені підписом посадової особи та печаткою копії документів, що безпосередньо стосуються господарської діяльності по взаємовідносинах із придбання робіт, послуг з ТОВ «Мастіг» (20815282) за грудень 2018 року. Однак станом на 24.07.2019 року та 30.07.2019 року, ТОВ «Західбуденергозбереження» не представлено контролюючому органу витребуваних документів, що засвідчено актом ненадання документів від 30.07.2019 року №839/14.14/32894356 /Т.1, арк.спр.46-50/.

У висновках цього акта контролюючий орган зазначив про порушення позивачем:

- п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198, п.п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (далі ПК України), в результаті чого встановлено завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за період грудень 2018 року на загальну суму 647597,00 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 18) за грудень 2018 року в сумі 647597,00 грн.;

- п.п.85.2, 85.4, 85.8 ст.85, п.121.1 ст.121 ПК України.

На підставі акта перевірки від 06.08.2019 ГУ ДФС у Львівській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.08.2019:

- №0012331414, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» в загальній сумі 809496,00 грн. (в т.ч.: за податковими зобов`язаннями 647597,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 161899,00 грн.;

- №0012341414, згідно з яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) за платежем (адміністративні штрафи та інші санкції) у сумі 510,00 грн. /Т.1, арк.спр.37-38/

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем вищезазначених податкових повідомлень-рішень, вважаючи їх такими, що суперечать вимогам податкового законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.11.2019, залишеним без змін відповідно до постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.09.2020, позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 27.08.2019 №0012331414 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість» в загальній сумі 809496,00 грн.; у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 27.08.2019 №0012341414 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за платежем «адміністративні штрафи та інші санкції» у сумі 510,00 грн. відмовлено; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області на користь ТОВ «Західбуденергозбереження» судовий збір в сумі 12142,45 грн.

Постановою Верховного Суду від 18.11.2021 у справі №1.380.2019.004540 (касаційне провадження №К/9901/12783/20) касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задоволено частково; рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2020 у справі № 1.380.2019.004540 скасовано; справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надаючи оцінку обставинам у справі та скасовуючи судові рішення у цій справі Верховний Суд виходив з неповного з`ясування судами попередніх інстанцій усіх обставин справи.

Верховний Суд вказав, що під час нового розгляду справи судам слід встановити обставини пов`язані з належністю, допустимістю та достовірністю доказів, надати оцінку таким обставинам в контексті вимог статті 44 ПК України, та у разі необхідності встановити реальність господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, наявність відповідних первинних документів, що підтверджують рух активів від постачальника до покупця.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (далі ПК України), у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з п. 44.3 ст. 44 ПК України, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до вимог п. 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (п. 85.8 ст. 85 ПК України).

Разом з тим, в силу вимог п. 121.1 ст. 121 ПК України, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Таким чином у разі якщо до закінчення перевірки або протягом десяти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених первинними документами, реєстрами бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством, зазначена імперативна норма передбачена пунктом 44.1 статті 44 і кореспондується з вимогами пункту 198.6 статті 198, якою передбачено, що у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За змістом підп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначено ст. 198 ПК України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п .198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За правилами п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження (абз.3 п.201.10 ст.201 ПК України).

Аналіз наведених вище положень законодавства дає підстави для висновку, що право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару/послуг, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичного придбання такого товару; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому, податкова накладна, складена та зареєстрована платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Разом з тим, суд враховує, що Головне управління ДФС у Львівській області не оспорює факт реєстрації контрагентом позивача податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних після 01.07.2017 року та формування позивачем податкового кредиту саме за вказаними накладними, однак вважає, що ці обставини не є безумовним доказом реальності господарських операцій, оскільки інші обставини свідчать про недостовірність інформації, зазначеної в цих документах.

Так, у період, що був предметом перевірки, між ТОВ «Західбуденергозбереження» (замовник) та ТОВ «Мастіг» (підрядник) укладено наступні договори підряду на виконання будівельних робіт:

- №02.07/1 від 02.07.2018 року;

- №20.07/1 від 20.07.2018 року;

- №25.07/1 від 25.07.2018 року;

- №05.09/1 від 05.09.2018 року;

- №08.10/1 від 08.10.2018 року;

- №05.11/1 від 05.11.2018 року;

- №12.11/1 від 12.11.2018 року;

- №19.12/1 від 19.12.2018 року.

ТОВ «Мастіг» (код ЄДРПОУ: 20815282) зареєстроване, як юридична особа, 13.04.1998 року; основним видом економічної діяльності названого підприємства, згідно з відомостями, які містяться у ЄДР, є будівництво житлових і нежитлових будівель (41.20).

Крім того, ТОВ «Мастіг» має ліцензію №19-Л від 04.04.2018 року на виконання будівельно-монтажних робіт, видану Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.

ТОВ «Мастіг» виписано та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні для ТОВ «Західбуденергозбереження» всього на суму 3885582,00 грн., в т.ч. ПДВ: 647597,00 грн.

Суми ПДВ за зазначеними податковими накладними включено ТОВ «Західбуденергозбереження» до складу податкового кредиту за грудень 2018 року.

Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 по контрагенту ТОВ «Мастіг» обліковується кредиторська заборгованість на початок грудня 653266,80 грн., в грудні 2018 року за виконані роботи проведено оплату на розрахунковий рахунок в сумі 653266,80 грн.

На підтвердження здійснення господарських операцій з вищевказаним контрагентом позивач представив суду:

- виписки з банку за грудень 2018 року;

- накази про призначення та звільнення відповідальних осіб;

- вищеописані договори підряду на виконання будівельних робіт та акти приймання виконаних будівельних робіт за цими договорами;

- оборотно-сальдові відомості по рахунку 631;

- податкові накладні з квитанціями, які відображені в декларації за грудень 2018 року та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У п. 2.6 акта перевірки від 06.08.2019 вказано, що при проведенні перевірки використана інформація:

-Автоматизована інформація системи ГУ ДФС у Львівській області: БД АІС «Податковий блок»;

-Архів електронної звітності Центру обробки електронної звітності ДФС України;

-Запит від 15.04.2019 №20714/10/14.14-13 «Про надання інформації (пояснень) та її документального підтвердження» по взаєморозрахунках із ТзОВ «Мастіг» за період грудень 2018 року;

-Відповідь платника на отриманий запит органу ДФС від 14.05.2019 №14.05 /Т.1, арк.спр.16/.

Судом також встановлено, що в ході проведення перевірки директору ТОВ «Західбуденергозбереження» вручено листи-вимоги «Про надання документів від 14.07.2019, 26.07.2019, 30.07.2019.

Для проведення перевірки позивачем надано наступні документи: копії наказів на призначення директора та головного бухгалтера; договори; зведені документи бухгалтерського обліку: оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 по контрагенту ТОВ «Мастіг» /Т.1, арк.спр.16-17/.

Так, судом встановлено, що вперше із запитом про надання пояснень та їх документального підтвердження за результати господарських відносин позивача з ТОВ «Мастіг» у грудні 2018 року контролюючий орган звернувся 15.04.2019 (№20714/10/14.14-13) /Т.1, арк.спр.44/. Зокрема просив надати засвідчені підписом посадової особи позивача та скріплені печаткою копії документів, що безпосередньо стосуються господарської діяльності по взаємовідносинах із ТОВ «Мастіг» за період грудень 2018 року.

У відповідь на вказаний запит позивач скерував лист за вих. №14.05/1 від 14.05.2019 /Т.1, арк.спр.39/, додатком до якого додав копії договорів та актів виконаних будівельних робіт згідно опису /Т.1, арк.спр.43/.

Надалі, контролюючий орган тричі звертався до позивача із запитами про надання документів від 24.07.2019 за №1/14.14.-15, від 26.07.2019 за №2 /14.14.-15, від 30.07.2019 за №3/14.14.-15 /Т.1, арк.спр.46-49/.

Згідно з актом про ненадання документів, їх завірених копій та пояснень від 30.07.2019 /Т.1, арк.спр.50/, контролюючим органом зафіксовано, що станом на 30.07.2019 до перевірки не представлено оригінали та засвідчені підписом посадової особи та печаткою копії документів, що безпосередньо стосуються господарської діяльності по взаємовідносинах із придбання робіт, послуг з ТОВ «Мастіг» за грудень 2018 року, зокрема:

-акти виконаних робіт, довідки про вартість виконаних будівельно-монтажних робіт, підсумкові відомості ресурсів, документи щодо перебування працівників ТОВ «Мастіг» на будівельному майданчику замовника, залізничні або інші накладні на транспортування ТМЦ, договори та акти виконаних робіт (послуг) з перевізниками, шляхові листи, сертифікати якості на товар від постачальника (виробника), довіреності, розрахунок собівартості, оптові та роздрібні ціни, документи складського обліку та інші документи, що підтверджують зберігання придбаних ТМЦ, які пов`язані з проведеними ТОВ «Західбуденергозбереження» фінансово-господарськими операціями з наведеним вище контрагентом; банківські виписки по всіх рахунках, інші платіжні документи, що підтверджують проведені розрахунки з наведеними вище контрагентами; журнали-ордери, картки рахунків, аналізи рахунків з вище наведеним контрагентом, документи, що підтверджують використання придбаних ТМЦ в господарській діяльності платника.

Представник позивача в ході судового розгляду повідомив, що перевірці передував ряд запитів, на які надано відповіді разом із підтверджуючими запитувану інформацію документами. Тобто документи щодо господарських відносин у грудні 2018 року із ТОВ «Мастіг» в частині надані до перевірки.

Скеровані під час перевірки листи-вимоги були аналогічними попереднім запитам тому, враховуючи у тому числі звільнення бухгалтера, відповіді на такі вже не надано. Наголошено, що запитувані документи у відповідача вже були.

Суд також звертає особливу увагу на те, що контролюючий орган у своєму відзиві від 18.01.2022 /Т.3, арк.спр.108 зворот/ визнає факт часткового надання документів щодо підтвердження досліджуваних операцій, зокрема, договорів, довідок про вартість виконаних робіт та актів виконаних робіт по взаємовідносинах з ТОВ «Мастіг». Однак документи, які підтверджують факт прийняття робіт безпосереднім замовником, а також містять інформацію щодо місця здійснення робіт та визначають умови допуску до об`єкта підрядника та субпідрядні організації, долучено лише до матеріалів справи.

Своєю чергою відповідач не аргументував, яким чином документи, які підтверджують факт прийняття робіт безпосереднім замовником, а також містять інформацію щодо місця здійснення робіт та визначають умови допуску до об`єкта підрядника та субпідрядні організації приймали участь у формування даних бухгалтерського та податкового обліку.

Актом перевірки підтверджується використання при перевірці ряду запитуваних документів, однак факт ненадання усіх документів на вимогу контролюючого органу залишився неспростованим стороною позивача.

Таким чином, хоч позивач і надав на запит контролюючого органу частину запитуваних під час перевірки документів, та такі використані податковим інспектором для встановлення чи спростування обставин, що підлягали дослідженню, однак вказане не позбавило обов`язку позивача відповідно до приписів п. 85.2 ст. 85 ПК України надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Суд зважає на те, що такі документи відповідно до приписів ст. 44 ПК України були наявними у позивача та надані до матеріалів справи, однак вказане не впливає на відповідальність за п. 121.1 ст. 121 ПК України.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 27.08.2019 за №0012341414 є правомірним та слід залишити в силі.

Досліджуючи правомірність податкового повідомлення-рішення від 27.08.2019 №0012331414 в контексті встановлених вище обставин та вказівок Верховного Суду, доцільно зазначити таке.

Дійсно, як встановлено вище, позивачем до перевірки не надано документи, які підтверджують факт прийняття робіт безпосереднім замовником, а також містять інформацію щодо місця здійснення робіт та визначають умови допуску до об`єкта підрядника та субпідрядні організації приймали участь у формування даних бухгалтерського та податкового обліку. Однак, з позиції суду, відповідні документи не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції, оскільки вони не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. А тому, неподання таких документів не може слугувати спростуванням реального виконання господарської операції.

Крім того, відповідні документи не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ПК України, не приймають участі у формування даних бухгалтерського та податкового обліку, а відтак не можуть слугувати підставами для висновків щодо реальності господарських операцій.

Крім того, відсутність окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних можливо встановити, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Представник позивача в ході судового розгляду пояснила, що відповідно до наказу позивача від 31.10.2018 за №31.10/1 «Про внесення змін до штатного розпису» кількість працюючих становила 27 працівників, включно з керівником, головним бухгалтером та бухгалтером, а тому відповідний обсяг робіт виконувати самостійно силами позивача складно, а тому залучено субпідрядників для виконання певних робіт та дотримання відповідних графіків будівництва.

Стосовно аргументів відповідача щодо неможливості залучення субпідрядників, суд вважає, що представником позивача такі спростовано повністю. Так, представник позивача вказала, що договори підряду містять в своїх істотних умовах розділ, де узгоджено питання залучення субпідрядників для виконання робіт, що не суперечить вимогам чинного законодавства /Т.4 арк.спр.133-200/. Договори підряду не визнані нікчемними, укладені відповідно до вимог ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Укладення відповідних договорів та відсутність порушень підтверджується довідкою Західного офісу Держаудитслужби від 27.05.2019 №19-35/45 /Т.4, арк.спр.111-115/.

Стосовно аргументів про нереальність зазначених господарських операцій позивача з його контрагентом ТОВ «Мастіг», суд вважає за доцільне зазначити, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування податкового кредиту, а тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Зі змісту долучених до матеріалів справи первинних документів з`ясовано, що такі містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення та зумовили зміну майнового стану позивача.

Відповідач не надав суду належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів по ланцюгу постачання трудові ресурси та матеріально-технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару обумовленого укладеним договором з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які б свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Крім того, висновки про відсутність у контрагентів (по ланцюгу постачання) трудових та матеріально-технічних ресурсів, як і не подання такими контрагентами звітності, контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДПС, проте така податкова інформація, носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь-які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Така позиція суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.03.2021 у справі №826/9061/17.

До того ж, стверджуючи про порушення контрагентом податкового законодавства, контролюючий орган повинен був провести зустрічні звірки з метою документального підтвердження спірних господарських відносин, а також підтвердження виду, обсягу, характеру операцій та повноти розрахунків, для з`ясування їх реальності та правомірності відображення в обліку платника податків. Проте доказів проведення перевірок та/або зустрічних звірок щодо ТОВ «Мастіг» та його постачальників матеріали справи не містять.

Також критично оцінює суд покликання відповідача щодо не встановлення придбання контрагентами будь-яких послуг, необхідних для провадження господарської діяльності, у тому числі оренди складських, виробничих приміщень, послуг зберігання, транспортування тощо.

Відсутність (недостатність) у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Суд зауважує, що Єдиний державний реєстр податкових накладних містить відомості щодо операцій з придбання та реалізації, які оформлялися шляхом складення податкових накладних. Однак платник податків не позбавлений можливості придбавати той чи інший товар, послугу, у постачальників, які не є платниками ПДВ і у цьому випадку такі відомості у Єдиному реєстрі не можуть бути відображені.

Покликання контролюючого органу на можливі порушення норм інших галузей законодавства, зокрема при участі у тендерних закупівлях, у розглядуваній справі не впливають на правильність ведення податкового обліку, а тому не можуть свідчити про порушення інтересів держави у фіскальній сфері.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Також податковим органом не подано доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його контрагентів, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб`єкта господарювання, судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Суд при вирішенні цієї справи також враховує рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), в якому зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

У вищевказаному рішенні наголошується й на тому, що платник податків не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню.

Також, у рішеннях у справах «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» Європейський суд з прав людини звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням ст.77 КАС України.

Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку, суд дійшов висновку, що первинні документи, досліджені в ході судового розгляду та долучені до матеріалів справи, складені за результатом фактично проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами з дотриманням положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять достатні дані про зміст господарських операцій, їх учасників та підтверджують реальність здійснення таких операцій, а відтак позивачем правомірно сформовано дані податкового обліку за такими господарськими операціями.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги ТОВ «Західбуденергозбереження» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.08.2019 №0012331414. Однак позовна вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.08.2019 №0012341414 такі задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

За таких обставин на користь позивача слід стягнути судові витрати у виді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 12142,80 грн., оскільки позовні вимоги у задоволенні яких відмовлено (510,00 грн.) становлять 0,06% судового збору (7,30 грн.), який слід покласти на позивача. Однак, задоволена частина позовних вимог становить 99,94% судового збору, який слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 258, 262 КАС України, суд-

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0012331414 від 27.08.2019.

3.У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західбуденергозбереження» (79020, м. Львів, вул. Панча, 7А, офіс 26; ЄДРПОУ 32894356) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35; ЄДРПОУ 43968090) судові витрати у виді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 12142 (дванадцять тисяч сто сорок дві) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.12.2022.

СуддяКравців О.Р.