Постанова

від 26.12.2022 по справі 380/2586/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/2586/22 пров. № А/857/12526/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Большакової О.О., Пліша М.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2022 року (суддя Коморний О.І., м. Львів) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська земельна корпорація «Зелений клин» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Українська земельна корпорація Зелений клин (далі ТОВ Українська земельна корпорація Зелений клин) у лютому 2022 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України(далі ГУ ДПС у Львівській області, ДПС України відповідно), в якому просило:скасувати Рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної, розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 15.11.2021 № 3371221/42085825, від 15.11.2021 № 3371223/42085825, від 15.11.2021 № 3371222/42085825,від 15.11.2021№ 3371225/42085825,від 15.11.2021 № 3371224/42085825; зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 2 від 13.10.2021,№ 3 від 16.10.2021, № 4 від 17.10.2021,№ 5 від 19.10.2021,№ 6 від 22.10.2021.В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до приписів пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України (далі ПК України) позивачем складено податкові накладні та направлено для реєстрації в ЄДРПН. Однак реєстрацію спірних податкових накладних зупинено та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН. Позивач зазначає, що відповідно до підпункту 201.16.2. пункту 201.16. статті 201 ПКУкраїни направив до ДПС України в електронному вигляді повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних, реєстрацію яких зупинено. Проте, рішенням комісії ГУ ДПС у Львівській області - відмовлено у реєстрації спірної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вважає рішення про відмову у реєстрації податкових накладних за своїм характером необґрунтованим як нормативно, так і документально.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУДПС у Львівській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної, розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 15.11.2021 № 3371221/42085825, від 15.11.2021 № 3371223/42085825, від 15.11.2021 № 3371222/42085825, від 15.11.2021 № 3371225/42085825, від 15.11.2021 № 3371224/42085825. Зобов`язано ДПС України зареєструвати Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 2 від 13.10.2021, податкову накладну № 3 від 16.10.2021, податкову накладну № 4 від 17.10.2021, податкову накладну № 5 від 19.10.2021, податкову накладну № 6 від 22.10.2021.

Стягнуто на користь ТОВ "Українська земельна корпорація "Зелений клин" з ГУДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 6202,50 грн. Стягнуто на користь ТОВ "Українська земельна корпорація "Зелений клин" з ДПС України за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 6202,50 грн. Стягнуто на користь ТОВ "Українська земельна корпорація "Зелений клин" з ГУДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн. Стягнуто на користь ТОВ "Українська земельна корпорація "Зелений клин" з ДПС України за рахунок бюджетних асигнувань витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.

Не погодившись з ухваленим рішенням, його оскаржило ГУ ДПС у Львівській області, яке із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що пунктом 5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 № 1245/34216 (далі - Порядок № 520) визначений перелік необхідних документів для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної, які мають бути подані платником для підтвердження реєстрації в ЄРПН податкової накладної. Відповідно обов`язком для платника податків є надання повного пакету первинних документів для підтвердження реєстрації податкової накладної. Зазначає, що зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні є втручанням в дискреційні повноваження. Також, стосовно стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн з кожного відповідача зазначає, що позивач належним чином не обґрунтував суму компенсації витрат на правову допомогу, яка б фактично відповідала дійсно наданими адвокатом послуг.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити таку без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ТОВ «Українська земельна корпорація «Зелений клин» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у 2018 році та є сільськогосподарським товаровиробником, основний вид діяльності - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Згідно звіту про посівні площі сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду (форма 4-сг) у 2021 році посівна площа під зернові та зернобобові культури, кукурудзу та сою становила 268 га.

З 01.02.2021 позивач зареєстрований платником податку на додану вартість згідно витягу №2113254500015 з реєстру платників податку на додану вартість.

12 жовтня 2021 року між ТОВ «Українська земельна корпорація «Зелений клин» та ТОВ «Традекс Агрі» укладено договір поставки №12-10-21 від 12.10.2021.

Відповідно до п. 1.1. Постачальник (Позивач) зобов`язується у порядку та на умовах визначених Договором передати (поставити) у власність Покупця зернові та олійні культури (надалі- Товар»), визначені цим Договором та Специфікаціями до нього, які є його невід`ємними частинами, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар у строки і на умовах, що передбачені цим Договором та специфікаціями до нього.

Відповідно до п. 1.2 Договору Товар поставляється партіями. Найменування та інші характеристики Товару визначаються для кожної партії окремо у відповідній специфікації на таку партію Товару. За відсутності окремої специфікації до Договору, видаткова накладна вважається специфікацією на відповідну партію Товару, якщо вона містить підписи уповноважених представників обох сторін договору.

Відповідно до п. 3 Специфікації №1 поставка цієї партії Товару має бути здійснена у строк до 22.10.2021 на умовах СРТ поставка оплачена до адреси : Рівненська область, Дубненський р-н, с. Тараканів.

Відповідно до п. 3.1 Договору Покупець оплачує Товар за ціною, визначеною специфікацією на кожну партію окремо. Оплата партії Товару проводиться в українських гривнях, шляхом банківського переказу на поточний рахунок Постачальника, що вказаний в цьому Договорі, протягом десяти банківських днів з дня звернення поставки відповідної партії Товару. Можлива часткова або повна попередня оплата Товару. У специфікаціях сторони можуть погодити інший порядок розрахунків.

На умовах Специфікації №1 Позивач поставив ТОВ «Традекс Агрі» сою за наступними видатковими накладними: № 5 від 13 жовтня 2021 року; № 6 від 16 жовтня 2021 року; № 7 від 17 жовтня 2021 року; №8 від 19 жовтня 2021 року.

Шляхом укладення Специфікації № 2 Сторони погодили поставку 60 тон сої +1-2 % за ціною 16 860,00 гривень.

На умовах Специфікації №2 позивач поставив ТОВ «Традекс Агрі» сою згідно з видатковою накладною № 9.

Згідно із Специфікацією №1 від 12.10.2021 сторони домовились про поставку партії Товару українського походження, врожаю 2021 року, а саме сої нестандартної в кількості 225,250 тон +1-2% загальною вартістю Товару з ПДВ 4 347 370,05 гривень, вартість товару за 1 тонну 16 930,00 гривень, ПДВ - 2 370,20

Як підтверджується виписками по банківському рахунку позивача, що долучались до повідомлення про надання пояснень, в період з 20.10.2021 по 26.10.2021 ТОВ «Традекс Агрі» оплатило на користь позивача 1 418 522, 13 (один мільйон чотириста вісімнадцять тисяч п`ятсот двадцять дві тисячі 13 гривень).

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України позивачем по факту вищезазначених поставок сформовано наступні податкові накладні: № 2 від 13.10.2021; №3 від 16.10.2021; №4 від 17.10.2021; №5 від 19.10.2021; №6 від 22.10.2021.

Згідно з квитанціями № 2 реєстрація податкових накладних зупинена. Підставою зупинення зазначено: «платник податку, яким подано для реєстрації в ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідає п. 7 Критеріїв ризиковості платника податку та запропоновано платнику надати пояснення на підтвердження інформації що міститься ПН для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної.» Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПК/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

09 листопада 2021 року позивачем надано повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено.

15 листопада 2021 року за результатами розгляду пояснень комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято рішення про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийнято Оскаржувані рішення, якими позивачу відмовлено в реєстрації податкових накладних : №2 від 13.10.2021; №3 від 16.10.2021; №4 від 17.10.2021; №5 від 19.10.2021; №6 від 22.10.2021, з підстав - ненадання платником копій документів:- договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів з додатками до них, первинних документів, - первинних документів щодо постачання/придбання, товарів/послуг зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи) у тому числі рахунків-фактури, інвойсів, актів приймання-передачі товарів, - розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних).

Позивач оскаржив рішення до ДПС України та рішеннями від 30.12.2021 за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідач залишив скаргу без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.

Позивач не погодився з прийнятими рішеннями про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, вважає його такими, що не відповідає законодавству України та не ґрунтуються на результатах аналізу наданих документів платника податків.

Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного критерію оцінки ступеня ризиків, а також зазначення у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної чіткого переліку документів, чого зроблено не було. Відтак, на переконання суду, надіслані позивачем письмові пояснення з копіями первинних та інших документів повністю відображають зміст господарських операцій позивача із його контрагентом та були достатніми для прийняття податковим органом рішення про реєстрацію податкових накладних. Також, суд першої інстанції стосовно стягнення витрат на правничу допомогу зазначив, що з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, виходячи з критерію пропорційності, розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 4000,00 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, в тому числі, стосовно реєстрації податкової накладної, регулюються нормами ПК України.

Згідно підпунктів а, б пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 ПК України).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно із пунктом 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Пунктом 201.7 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з пунктом 74.2 статті 74 ПК України, в ЄРПН забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних в ЄРПН.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України, реєстрація податкової накладної в ЄРПН може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11 грудня 2019 року №1165 (набрання чинності, відбулась 01.02.2020), якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - Порядок №1165).

Згідно з приписами пункту 4 Порядку №1165 у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі.

Пунктом 5 Порядку №1165 передбачено, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку, показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій.

Відповідно до вимог пункту 6 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 7 Порядку №1165).

Відповідно до пункту 10 Порядку №1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації (пункт 11 Порядку №1165).

Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку (пункт 25 Порядку №1165).

Так, судом встановлено із квитанцій від 27.10.2021, підставою зупинення зазначено: «платник податку, яким подано для реєстрації в ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідає п. 7 Критеріїв ризиковості платника податку та запропоновано платнику надати пояснення на підтвердження інформації що міститься ПН для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної.» Запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПК/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На момент формування квитанцій, якою зупинено реєстрацію податкових накладних, Критерії ризиковості платника податку на додану вартість визначені додатком 1 до Порядку №1165.

Пункт 7 додатку 1 до Порядку №1165 відносить до ознак ризиковості платника податку: Платником податку на прибуток підприємств не подано контролюючому органу фінансової звітності за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України.

Апеляційний суд зазначає, що належної мотивації підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до пункту 7 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість вищезазначені квитанції не містять.

При цьому, Додатком № 4 до Порядку № 1165 затверджено бланк рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку.

Загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Така інформація контролюючим органом не подана, як і не підтверджено її наявність.

Також, згідно вказаних квитанцій від 27.10.2021 про зупинення реєстрації податкових накладних, запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПК/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд першої інстанції виходив з того, що у квитанції не зазначено, які саме документи слід надати платнику податків та чого мають стосуватися пояснення такого платника податків для того, аби реєстрація податкової накладної стала можливою.

Апелянт з таким не погоджується, оскільки перелік документів, який має надати платник податків визначений Порядком №520.

Колегія суддів зазначає, що сформована у такий спосіб пропозиція щодо надання документів є загальною та формальною, вона за своїм змістом дублює припис підпункту 3 пункту 11 Порядку №1165. Така пропозиція щодо надання документів не є конкретизованою, що може свідчити про наявність у платника податків вільного розсуду щодо переліку документів, які слід надати.

У постанові Верховного Суду від 22 липня 2019 року у справі №815/2985/18 сформовано висновок, згідно з яким у випадку не конкретизації переліку документів у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд відхиляє доводи апелянта, що у квитанції про реєстрацію ПН не повинно бути зазначено перелік документів, який необхідно надати, оскільки такий залежить від специфіки господарської операції в кожному конкретному випадку, оскільки суперечить позиції Верховного Суду.

Варто зазначити, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від зазначення у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної чіткого переліку документів. При цьому, у разі зупинення реєстрації податкової накладної на підставі пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, контролюючий орган повинен вимагати від платника документи на спростування наявних у органу ДПС сумнівів, пов`язаних з легальністю діяльності юридичної особи, вказавши які саме аспекти належить висвітлити платнику податків у своїх поясненнях, чого зроблено не було.

Загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його оформлення (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт Критеріїв, без наведення відповідної підстави і розрахованих показників за критерієм, якому відповідає платник податку, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 18 червня 2019 року у справі № 0740/804/18, від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/1817/1).

Також судом встановлено, що позивач надав контролюючому органу копії документів на власний розсуд, оскільки відповідачем в квитанціях про зупинення реєстрації податкової накладної не зазначено, які саме конкретно документи та в підтвердження якої обставини необхідно подати. Однак вважаючи подані документи та пояснення недостатніми, контролюючий орган прийняв оскаржувані рішення.

Стосовно оскаржуваних рішень про відмову в реєстрації податкових накладних варто зазначити наступне.

Як слідує зі змісту вказаних рішень (а.с. 177-181), підставою для відмови податковим органом позивачу у реєстрації податкових накладних є ненадання платником податків копій:

договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання- передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних; розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків. Поле Додаткова інформація у вказаних рішеннях не заповнене.

Разом з тим, форма рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН встановлена додатком до Порядку № 520. Вказаний Порядок передбачає необхідність підкреслити первинні документи, які не надані платником, та у вказаній формі наявна графа додаткова інформація.

Однак, спірні рішення податкового органу не містять підкреслень за найменуваннями первинних документів, яких не надав платник. Відповідні позначки про ненадання документів стосуються групи первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

Наведене дає підстави для неоднозначного розуміння прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення та позбавляє можливості встановити, неподання яких саме документів не дало можливості прийняти рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН.

Відтак, покликання апелянта на те, що спірні рішення є обґрунтованими, апеляційний суд не приймає.

При цьому, як вже зазначалось, контролюючим органом в квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних не вказано необхідність доручення конкретних документів.

За вказаних обставин, колегія суддів робить висновок про те, що податковим органом, як при зупиненні реєстрації податкових накладних, так і при винесенні оскаржуваних рішень, обмежився лише загальними фразами та не вказав конкретно, які саме документи не подані і що вони мали б підтвердити або спростувати.

Такі висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 27 січня 2022 року у справі № 380/2365/21.

При цьому, колегія суддів враховує, що судом першої інстанції проаналізовано надані позивачем документи, якими оформлено здійснення господарських операцій, та зроблено висновок, що такі відповідають вимогам діючого законодавства до первинних документів та мають відповідну юридичну силу та доказовість.

Також апеляційний суд зазначає, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарської операції позивача на предмет її реальності. Змістовна оцінка господарської операції може бути проведена лише за результатами здійснення податкової перевірки, підстави та порядок якої визначено нормами ПК України. У свою чергу, при реєстрації податкової накладної фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями.

Апеляційний суд констатує, що позивачем були надані документи, які підтверджують реальність господарських операцій, а контролюючим органом не дотримано вимог стосовно форми та змісту квитанцій про зупинення реєстрації податкової накладної, відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, оскаржувані рішення про відмову в реєстрації податкових накладних є протиправними та їх слід скасувати.

Стосовно покликання апелянта на те, що зобов`язання ДПС України є втручанням в дискреційні повноваження, апеляційний суд зазначає.

Суд враховує, що відповідно до вимог пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України реєстрацію податкової накладної в ЄРПН віднесено до обов`язків платника податків. Разом з тим, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування механізм її подальшої реєстрації в ЄРПН є іншим.

За приписами частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до пункту 19 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, окрім іншого, визначено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій, зокрема набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення).

Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку. Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням. (пункт 20 Порядку №1246).

Отже, реєстрація в ЄРПН податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію якої попередньо було зупинено, є повноваженням ДПС України.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про протиправність спірних рішень, а подані позивачем пояснення та документи, на думку суду, підтверджують здійснення господарської операції, за якою складені спірні податкові накладні, ознак порушення вимог законодавства щодо їх складення вони не містять та є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію вказаної податкової накладної, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд першої інстанції правильно задовольнив похідну позовну вимогу про зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні № 2 від 13.10.2021, № 3 від 16.10.2021, № 4 від 17.10.2021, № 5 від 19.10.2021, № 6 від 22.10.2021.

Апелянт також зазначає стосовно стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн з кожного відповідача, що позивач належним чином не обґрунтував суму компенсації витрат на правову допомогу, яка б фактично відповідала дійсно наданими адвокатом послуг.

Відповідно до статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу;2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з частиною четвертою статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з матеріалами справи, професійна правнича допомога позивачу надавалася АО «Пролекс» на підставі договору б/н про надання правничої допомоги від 15.12.2021 та додаткової угоди № 2 від 15 грудня 2021 року до договору б/н про надання правничої допомоги від 15.12.2021.

Відповідно до додаткової угоди № 2 від 15 грудня 2021 року до договору б/н про надання правничої допомоги від 15.05.2021 сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару (винагороди) за надання адвокатом правничої допомоги, що полягає у представництві інтересів клієнта у Львівському окружному адміністративному суді рішень Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної, розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: 15.11.2021 № 3371221/42085825; 15.11.2021 № 3371223/42085825; 15.11.2021 № 3371222/42085825; 15.11.2021 № 3371224/42085825; 15.11.2021 № 3371225/42085825 в розмірі 12 500 (дванадцять тисяч п`ятсот) тисяч гривень.

На виконання умов додаткової угоди № 2 від 15 грудня 2021 року до договору б/н про надання правничої допомоги від 15.05.2021 позивачем здійснено оплату правничої допомоги в сумі 8 (вісім)тисяч гривень, а саме: 17.01.2022 в сумі 4 (чотири) тисячі гривень згідно з платіжним дорученням № 296; 03.02.2022 року в сумі 4 (чотири) тисячі гривень згідно з платіжним дорученням № 303, платіжні доручення, рахунки та виписка по банківському рахунку АО «Пролекс».

Відповідач в суді першої інстанції подав заперечення щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу та просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Суд першої інстанції вирішуючи питання про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, у відповідності до частини п`ятої статті 242 КАС України також врахував висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові 21.01.2021 №280/2635/20, відповідно до якого КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Як свідчать матеріали справи, дана справа розглядається відповідно до статті 262 КАС України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), загальний розмір понесених позивачем витрат професійну правничу допомогу становить 12500,00 грн.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, розмір понесених витрат на правничу допомогу в сумі 12500,00 грн по даній справі не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

Відповідно до частин дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року N 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Дана справа згідно положень статей 4, 12, 262 КАС України є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглядалася судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами у справі.

Вказаний обсяг виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом, суд першої інстанції вірно вважав завищеним, оскільки дана справа незначної складності та не потребує значної затрати часу на вказані роботи.

Також, судом враховано відомості Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій з аналогічного предмету спору та аналогічними мотивами тим, що приведені у адміністративному позові позивача, що спрощувало роботу адвоката при підготовці даного адміністративного позову.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі East/WestAllianceLimited проти України, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

Таким чином, задовольняючи вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн з кожного відповідача, суд першої інстанції врахував обставини та критерії на які покликається ГУДПС у Львівській області в апеляційній скарзі. Відтак, колегія суддів вважає рішення в цій частині правильним та обґрунтованим.

Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2022 року в справі №380/2586/22- без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. О. Большакова М. А. Пліш