Рішення

від 14.12.2022 по справі 902/810/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" грудня 2022 р. Cправа № 902/810/22

Господарський суд Вінницької області у складу судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Глобі А.С.

За участю представників сторін:

позивача Антощук В.Д., ордер серії АВ №1048326 від 30.09.2022;

відповідача не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" (вул. Замостянська/просп. Коцюбинського, 26/58, м. Вінниця, 21009)

до: Приватного акціонерного товариства "Ямпільске автотранспортне товариство 10551" (вул. Автотранспортна, 11, м. Ямпіль, Могилів-Подільський район, Вінницька обл., 24500)

про стягнення 964654,78 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальна організація "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" звернулась до Господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Ямпільске автотранспортне товариство 10551" про стягнення 964 654,78 грн. заборгованості, з яких: 700 000,00грн. - основний борг, 65 429,00 грн. - 6% річних за користування кредитними коштами, 169 016,01 грн - інфляційні нарахування та 30209,77 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов кредитного договору №15 від 20.05.2019 в частині повернення кредитних коштів та нарахованих процентів.

Ухвалою від 05.09.2022 відкрито провадження у справі №902/810/22 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 03.10.2022.

За наслідками судового засідання 03.10.2022 суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання на 31.10.2022 о 11:00.

Враховуючи неявку у судове засідання представника відповідача, суд ухвалою від 04.10.2022 повідомив останнього про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.

За наслідками судового засідання 31.10.2022 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 23.11.2022 о 10:00 год. (Протокольна ухвала).

Враховуючи неявку у судове засідання представника відповідача, суд ухвалою від 08.11.2022 повідомив останнього про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.

За наслідками судового засідання 23.11.2022 суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду справи по суті на 14.12.2022 о 14:30. Крім того, в зв`язку з поверненням до суду ухвал направлених на адресу відповідача, суд постановив здійснити повідомлення останнього про дату, час та місце наступного судового засідання телефонограмою, у порядку визначеному ч. 6 ст. 120 ГПК України.

На визначену судом дату в судове засідання 14.12.2022 з`явився представник позивача.

Щодо повідомлення відповідача суд зазначає наступне.

Ухвали суду, направлені на адресу відповідача зазначену у Витязі з ЄДРЮО ФОП ГФ: вул. Автотранспортна, 11, м. Ямпіль, Могилів-Подільський район, Вінницька обл., 24500. Конверти з ухвалами повернуто до суду з відмітками поштового відділення «адресат відсутній за даною адресою».

Листом Міністерства юстиції України від 06.08.2014 р. № 404-0-2-14/8.1 «Щодо визначення терміну "місцезнаходження юридичної особи"» повідомлено, що згідно зі статтею 17 Закону в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР) щодо юридичної особи мають міститися відомості, зокрема, про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до частини першої вищезазначеної статті Закону відомості про юридичну особу включаються до ЄДР шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору. Форми реєстраційних карток, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 14 січня 2011 року № 3178/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 жовтня 2011 року за № 1207/19945, містять поля для зазначення відомостей про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до статті 1 Закону місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Водночас статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Слід враховувати, що норми чинного законодавства оперують поняттями "місцезнаходження юридичної особи" і не містять визначень щодо "фактичної" чи "юридичної" адреси юридичної особи. Законом України від 3 березня 2005 року № 2452 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до статті 88 Цивільного кодексу України, частин другої та четвертої статті 57 Господарського кодексу України, які передбачають виключення відомостей про місцезнаходження юридичної особи із переліку відомостей, що мають обов`язково міститися в установчих документах юридичної особи. При цьому частиною першою статті 88 Цивільного кодексу України передбачено, що у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом. Вимоги до змісту статуту господарського товариства встановлені статтею 4 Закону України "Про господарські товариства", відповідно до положень якої відомості про місцезнаходження товариства мають міститися в установчих документах. Водночас частиною третьою статті 8 Закону встановлено, що установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи. Відповідно до частини першої статті 27 Закону однією з підстав для відмови у проведенні державної реєстрації, які застосовуються і при державній реєстрації змін до установчих документів, є, зокрема, невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону.

Ураховуючи вищевикладене, у разі відсутності в установчих документах товариства відомостей про його місцезнаходження державний реєстратор відмовляє у проведенні державної реєстрації юридичної особи (змін до установчих документів) на підставі невідповідності установчих документів вимогам частини третьої статті 8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Відповідно до ч.3,7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17.

Крім того, суд на підставі ч. 6 ст. 120 ГПК України намагався повідомити відповідача про дату, час та місце наступного судового засідання телефонограмою, за номерами телефону зазначені позивачем в позовній заяві, однак оператором зв`язку дані номери не обслуговуються.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 14.12.2022 судом долучено вступну та резолютивну частину рішення до матеріалів справи без її проголошення, в зв`язку з неявкою представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

20.05.2019 між Комунальною організацією "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" (позивач, в договорі Фонд) та Приватним акціонерним товариством "Ямпільске автотранспортне товариство 10551" (відповідач, в договорі Позичальник) укладено Кредитний договір №15, відповідно до п. 1.1. якого Фонд згідно умов цього Кредитного договору зобов`язується надати Позичальнику, а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Фонду кредит у сумі 250 тис. грн. (надалі - Сума кредиту), яка підлягає поверненню в термін до 20 травня 2022 року.

Цільове призначення кредиту: кредит надається Позичальнику для розвитку підприємницької діяльності, придбання автобуса МЕRSEDESS (п. 1.2. Договору).

За користування кредитними коштами Позичальник сплачує Фонду відсотки в розмірі 6 % (шести) відсотків річних. (п. 2.1. Договору).

Кредит надається частинами, при наявності фінансування, шляхом перерахування Суми Кредиту відповідно до цільового призначення на банківські рахунки вказані Позичальником у кредитному договорі. Фонд має право призупинити чи відмовитись від надання кредиту у разі якщо вказані у заяві відомості дають підстави сумніватися, що кредитні кошти будуть використай Позичальником не за цільовим призначенням. Заборгованість Позичальником за цим Кредитним договором складається з суми кредиту та відсотків за користування кредитом. Заборгованість підлягає сплаті Позичальником шляхом здійснення платежу, який відповідає Графіку повернення кредитних коштів. Платіж зазначений в Графіку повернення кредитних коштів, який є Додатком № 1 до цього Кредитного договору є його невід`ємною частиною. Даний платіж включає в себе відповідну частину суми кредиту, відсотки за користування кредитом, що підлягають поверненню Позичальником у відповідному Платіжному періоді. Нарахування відсотків за користування кредитом починається з дня наступного за днем надання кредиту відповідно до умов цього Договору по день повного повернення кредиту (п. 2.2. Договору).

Позичальник зобов`язується, зокрема, забезпечити повне повернення кредиту та відсотків за користування ним з урахуванням інфляції (якщо таке має місце) згідно з умовами кредитного договору, повертати кредит згідно з графіком повернення кредитних коштів (додаток № 1). Внесення платежу проводиться частинами або однією сумою в обумовлені строки. Останню частку кредиту повернути в строк до 20 травня 2022 року (п. 3.4. Договору).

Цей договір набуває законної сили з моменту його підписання сторонами та діє до остаточного повернення наданого Фондом кредиту, сплати відсотків за користування ним та інших обумовлених договором платежів (п. 5.1. Договору).

До даного договору сторонами підписано Додаток в якому визначено: Сума кредиту - 250 000,00 грн, Дата початку погашення кредиту - 20.06.2019 р., Дата закінчення погашення кредиту 20.05.2022 р., Строк користування кредитом 3 роки, 6% річних за користування кредитом - 23 629,00 грн., разом 273 629,00 грн

18.10.2019 між сторонами підписано Додаткову угоду №1 до кредитного договору №15 від 20.05.2019 р. відповідно до умов якої сторони погодили п. 1.1. Договору викласти в наступній редакції: «Фонд згідно умов цього Кредитного договору зобов`язується надати Позичальнику, а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Фонду кредит у сумі 700 тис. грн. (сімсот тисяч гривень) (надалі - Сума кредиту), яка підлягає поверненню в термін до 20 травня 2022 року.». Додаток № 1 до Договору змінити та викласти в новій редакції, що додається. Дана додаткова угода діє з моменту її підписання Сторонами та є невід`ємною частиною Договору. Всі інші умови залишаються незмінними і Сторони підтверджують по ним свої зобов`язання.

До Додаткової угоди №1 сторонами підписано Додаток в якому визначено: Сума кредиту - 700 000,00 грн, Дата початку погашення кредиту - 20.12.2019 р., Дата закінчення погашення кредиту 20.05.2022 р., Строк користування кредитом 3 роки., 6% річних за користування кредитом - 65 429,00 грн., разом 765 429,00 грн.

На виконання умов договору позивач 18.10.2019 платіжним дорученням № 152 перерахував відповідачу 200 000,00 грн., 24.10.2019 платіжним дорученням №154 перерахував відповідачу 250 000,00 грн., 21.05.2019 платіжним дорученням №121 перерахував відповідачу 250 000,00 грн.

Таким чином, позивачем було надано відповідачу грошові кошти на загальну суму 700 000,00 грн.

Як зазначено позивачем в позовній заяві свої зобов`язання по договору відповідачем не виконано.

На день подачі позовної заяви до суду за відповідачем рахується заборгованість в сумі 765 429,00 грн., з яких 700 000,00 грн - основний борг та 65 429,00 грн - 6% що і стало підставою звернення позивача до суду, а також позивачем, за неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором, заявлено до стягнення з відповідача 169 016,01 грн - інфляційні нарахування та 30 209,77 грн. - 3% річних.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Правовідносини що виникли між сторонами регулюються главою 71 Цивільного кодексу України «Позика. Кредит. Банківський вклад.».

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вказаного Договору позивачем перераховано відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 700 000,00 грн., тобто виконано свої зобов`язання у повному обсязі, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжними дорученнями, проте відповідачем не виконано взяті на себе зобов`язання в строк визначений договором а саме не повернуто кредитні кошти та проценти в строк до 20.05.2022.

За наведених вище обставин судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов`язання за Договором, не здійснив повернення суми кредиту та відсотків за Договором, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 765 429,00 грн., факт існування якої позивачем належним чином доведений та відповідачем не спростований.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 169 016,01 грн - інфляційні нарахування та 30209,77 грн. - 3% річних.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних в системі «Ліга Закон» за період визначений позивачем помилки не виявив, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 169 016,01 грн - інфляційні нарахування та 30209,77 грн. - 3% річних підлягають задоволенню як такі що визначені законом.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню повністю.

В зв`язку з задоволенням позовних вимог витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 7, 13, 46, 73, 74, 76-80, 86, 91, 113, 118, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Ямпільске автотранспортне товариство 10551" (вул. Автотранспортна, 11, м. Ямпіль, Могилів-Подільський район, Вінницька обл., 24500, код ЄДРПОУ 00426348) на користь Комунальної організації "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву" (вул. Замостянська/просп. Коцюбинського, 26/58, м. Вінниця, 21009, код ЄДРПОУ 24893824) 700 000,00 грн. - основний борг, 65 429,00 грн. - 6% річних за користування кредитними коштами, 169 016,01 грн - інфляційні нарахування, 30209,77 грн. - 3% річних та 14 469,82 грн. - витрат пов`язаних із сплатою судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом та на відому суду адресу електронної пошти позивача: ІНФОРМАЦІЯ_1

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 26 грудня 2022 р.

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. Автотранспортна, 11, м. Ямпіль, Могилів-Подільський район, Вінницька обл., 24500)