Рішення

від 14.12.2022 по справі 902/1080/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" грудня 2022 р. Cправа № 902/1080/22

Господарський суд Вінницької області у складу судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Глобі А.С.

За участю представників сторін

позивача Климович Д.С., ордер СА № 1039974 від 21.10.2022 (в режимі ВКЗ);

відповідача не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ-А-ХІМ" (вул. Рибальська, б. 22, оф.2.03, м. Київ, 01011)

до: Приватного акціонерного товариства "ВІННИЦЯПОБУТХІМ" (вул. Академіка Янгеля, буд. 4, м. Вінниця, 21001)

про стягнення 641142,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БІ-А-ХІМ" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "ВІННИЦЯПОБУТХІМ" про стягнення 641 142,99 грн. заборгованості, з яких 448 434,00 грн - основного боргу, 102 242,04 грн - пені, 8 403,53 грн -3% річних та 82 063,42 грн - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе обов`язків за Договором №126/18 від 30.03.2018 в частині повної оплати за поставлений товар.

Ухвалою суду від 27.10.2022 відкрито провадження у справі № 902/1080/22 за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче засідання на 21.11.2022.

31.10.2022 на адресу суду засобами електронного зв`язку надійшли клопотання представника позивача №б/н від 31.10.2022 про долучення до матеріалів справи Акту №12 здачі-приймання наданих адвокатом послуг від 12.10.2022 та про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 31.10.2022 клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено.

За наслідками судового засідання 21.11.2022 суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 14.12.2022 о 10:00. Крім того, задоволено клопотання представника позивача про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Враховуючи неявку в судове засідання представника відповідача, суд ухвалою від 23.11.2022 повідомив останнього про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.

На визначену судом дату (14.12.2022) в судове засідання з`явився представник позивача, яка брала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Відповідач правом участі свого представника в судовому засіданні не скористався, вимог ухвал суду не виконав. Про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та в установленому законом порядку, що стверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відзиву, будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи (14.12.2022) від відповідача до суду не надходило. Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 42 ГПК України, зокрема, стосовно виявлення поваги до суду та до інших учасників судового процесу; сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

У зв`язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 14.12.2022 судом долучено вступну та резолютивну частину рішення до матеріалів справи без проголошення, в звязку з неявкою представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

30.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БІ-А-ХІМ" (позивач, в договорі Постачальник) та Приватним акціонерним товариством "ВІННИЦЯПОБУТХІМ" (відповідач, в договорі Покупець) укладено договір №126/18 (далі Договір), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується постачати, а Покупець приймати та оплачувати Товар, який постачається окремими партіями в асортименті, кількості та в строки, згідно замовлення Покупця в межах підписаних Специфікацій.

Найменування Товару, його одиниця виміру, ціна, період дії, зазначаються у Специфікації згідно Додатку 2 (п. 1.3. Договору).

Ціни визначаються щоквартально в Додатку до Договору. На всі замовлення, розміщенні за час дії Додатку ціни зміні не підлягають. Якщо Постачальник не заявив про збільшення ціни Товару за 15 днів до закінчення дії Додатку, тоді ціна та період її дії пролонгується на 90 днів. В разі більш пізнього повідомлення про зміну ціни, Постачальник зобов`язаний поставити Товар на умовах, погоджених в Специфікації, за наявності замовлень Покупця. В тому випадку якщо Сторони не погодили нову ціну та період її дії, Покупець має право розмістити заказ за ціною, узгодженою в останній Специфікації до даного Договору протягом 15 днів, а Постачальник зобов`язаний їх виконати (п. 2.1. - 2.4. Договору).

Замовлення містять: дату замовлення, найменування Товарів, виробника, одиницю виміру, а також кількість та строк поставки. Замовлення надсилається Постачальнику в електронному вигляді на електронну адресу посадової особи зазначеної в Договорі. Після отримання замовлення, Постачальник не пізніше 3-х днів, зобов`язаний направити електронне повідомлення про прийняття замовлення до виконання. В разі відсутності будь якої відповіді на надіслане замовлення Покупець додатково засобами телефонного зв`язку інформує Постачальника щодо надісланого замовлення, а Постачальник письмово підтверджує прийняття замовлення в роботу, тільки після цього замовлення вважається прийнятим Постачальником до виконання (п. 3.1. Договору).

Поставка Товару здійснюється відповідно до замовлення Покупця. Не допускається збільшення чи зменшення замовлення без погодження з Покупцем. Кожна поставка Товарів супроводжується наступним комплектом документів: - видаткова (товарна) накладна; - товаро-транспортна накладна, рахунок-фактура, - сертифікат якості чи паспорт якості на кожну вироблену партію Товару, що постачається (п. 4.1 та 4.2. Договору).

Розділами 5 та 6 договору визначено доставка, пакування, маркування та приймання Товару.

Оплата здійснюється протягом 65 днів з дати видаткової накладної, якщо інше не визначено в Специфікації (п. 7.1. Договору).

В разі не виконання Покупцем умов оплати за отриманий Товар, Постачальник має право виставити, Покупець зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,1% від суми поставленого Товару за кожен день прострочки (п. 8.2. Договору).

Даний договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31 січня 2020 року, а в фінансових розрахунках - до повного виконання (п. 11.1. Договору).

Договір вважається пролонгованим строком на один рік в разі, якщо після закінчення терміну його дії, визначеного в п. 11.1. жодна з Сторін не виявить бажання припинити його дію (п. 11.3. Договору).

13.04.2020 між сторонами підписана Додаткова угода №1, в якій сторони погодили внести зміни в п. 7.1. Договору, а саме викласти його в наступній редакції «Оплата здійснюється протягом 45 днів з дати видаткової накладної, якщо інше не визначено в Специфікації». Решта умов договору залишено незмінними.

14.12.2020 між сторонами підписана Додаткова угода №2 відповідно до умов якої сторонами внесено зміни в п. 3.1., 3.2., 4.3., 6.7., 12. та зокрема в п. 11.1. Договору, а саме викласти його в наступній редакції «Даний договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31 грудня 2021 року. Якщо жодна з сторін за 30 днів до закінчення строку дії Договору не повідомить письмово іншу сторону про розірвання Договору, строк його дії буде автоматично продовжуватись на кожний наступний календарний рік». Решта умов договору залишено незмінними.

На виконання умов договору та додаткових угод до нього позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 448 434,00 грн, що підтверджується рахунком №49 від 17.01.2022 року, видатковою накладною №88 від 17.01.2022 року та Товарно-транспортною накладною №88 від 17.01.2022 року.

За поставлений товар відповідач у визначений договором строк оплату не здійснив, на підставі цього між сторонами підписано та скріплено печатками сторін Акт звірки розрахунків в якому відповідачем визнано заборгованість перед позивачем в розмірі 448 434,00 грн.

З огляду на це позивач був змушений звернутись з позовом до суду в якому просить стягнути з відповідача 641 142,99 грн. заборгованості, з яких 448 434,00 грн - основного боргу, 102 242,04 грн - пені, 8 403,53 грн -3% річних та 82 063,42 грн - інфляційних втрат.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Приписами статей ст. 173, 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, в порушення прийнятих на себе зобов`язань за договором №126/18 від 30.03.2018р. та додаткових угод до нього, не було здійснено оплати вартості поставленого позивачем товару на суму 448 434,00 грн.

В результаті викладеного, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ-А-ХІМ" в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "ВІННИЦЯПОБУТХІМ" основної заборгованості у розмірі 448 434,00 грн. є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 102 242,04 грн - пені, 8 403,53 грн -3% річних та 82 063,42 грн - інфляційних втрат за період прострочення з 03.03.2022 по 17.10.2022.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, відповідно до п. 8.2. Договору, в разі не виконання Покупцем умов оплати за отриманий Товар, Постачальник має право виставити, а Покупець зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,1% від суми поставленого Товару за кожен день прострочки.

Позивачем здійснено нарахування пені за період з 03.03.2022 по 17.10.2022, у розмірі визначеному в договорі (0,1% від несвоєчасно оплаченої суми).

Разом з тим, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи суб`єкти підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

А ст. 3 даного Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що оскільки інший строк нарахування пені договором не встановлено, то підлягає застосуванню ч. 6 ст. 232 ГК України, а саме нарахування пені повинно бути припинено через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано та в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Суд, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені в системі «Ліга Закон» за період з 03.03.2022 по 03.09.2022, зазначає, що арифметично вірний розмір пені становить 79 735,25 грн, вимога позивача про стягнення з відповідача 102 242,04 грн - пені, підлягає частковому задоволенню у розмірі визначеному судом.

Щодо заявлених відповідачем 8 403,53 грн -3% річних та 82 063,42 грн - інфляційних втрат за період прострочення з 03.03.2022 по 17.10.2022 суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних в системі «Ліга Закон», за період визначений позивачем, суд помилок не виявив, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 8 403,53 грн -3% річних та 82 063,42 грн - інфляційних втрат підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимоги позивача правомірними та обґрунтованими, доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було, з огляду на що позовні вимоги підлягають задоволенню судом частково.

В зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Крім того, суд зазначає, що в позовній заяві позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Так позивачем заявлено до стягнення з відповідача 18725,00 грн. витрат на правничу допомогу, дані витрати підтверджуються: Ордером серія СА №1039974 від 21.10.2022; свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЧК №000974 від 01.08.2018, рахунком №12/10-1 від 12.10.2022 на суму 18 725,00 грн, Актом №12 здачі-приймання наданих послуг відповідно до якого: Адвокатом (Климович Д.С.) надано, а клієнтом (ТОВ «БІ-А-ХІМ») прийнято послуги складання та подання до суду позову до ПрАТ «Вінницяпобутхім» про стягнення заборгованості за договором поставки; Вартість наданих юридичних послуг складає 18 725,00 грн. та платіжним дорученням №6936 від 13.10.2022 на суму 20525,00 грн.

Як зазначалось вище 31.10.2022 на адресу суду засобами електронного зв`язку надійшли клопотання представника позивача №б/н від 31.10.2022 про долучення до матеріалів справи Акту №12 здачі-приймання наданих адвокатом послуг від 12.10.2022, в якому поміж іншого зазначено, що у платіжному дорученні №6936 від 13.10.2022 на суму 20525,00 грн. сума більша на 1 800,00 грн, оскільки одним платежем пройшла оплата також за проведення консультації з іншого питання, яке не відноситься до даної справи та додано Акт №11 здачі-приймання наданих адвокатом послуг від 12.10.2022 на суму 1800,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Дослідивши докази, надані позивачем в підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу судом встановлено, що заявлені витрати підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно із ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат понесених позивача на професійну правничу допомогу адвоката.

У п.3 ч. 4 ст. 129 ГПК України вказано, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, беручи до уваги факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також те, що сума зазначених витрат підтверджується матеріалами справи та враховуючи, що відповідачем в порядку, визначеному п. 6 ст. 126 ГПК України не доведено неспівмірність заявлених витрат, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 3, 7, 13, 46, 73, 74, 76-80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ВІННИЦЯПОБУТХІМ" (вул. Академіка Янгеля, буд. 4, м. Вінниця, 21001, код ЄДРПОУ 30684913) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІ-А-ХІМ" (вул. Рибальська, б. 22, оф.2.03, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 31839378) 448 434,00 грн - основного боргу, 79 735,25 грн - пені, 8 403,53 грн -3% річних та 82 063,42 грн - інфляційних втрат, 18 067,67 грн - судових витрат на правову допомогу та 9 279,54 грн. - відшкодування витрат на сплату судового збору.

3. У частині стягнення з відповідача 22 506,79 грн. пені відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

5. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом та на відому суду адресу електронної пошти представника позивача ІНФОРМАЦІЯ_1

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 26 грудня 2022 р.

Суддя Ігор МАСЛІЙ

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу (вул. Академіка Янгеля, буд. 4, м. Вінниця, 21001)