Рішення

від 15.12.2022 по справі 904/2781/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2022м. ДніпроСправа № 904/2781/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання Риженко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Джерело", смт. Ювілейне, Дніпровський район, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Лайф", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором підряду у розмірі 407 342, 74 грн.

Представники:

Від позивача: Сустав Н.В., ордер серії АЕ № 1150645 від 31.08.2022, адвокат

Від відповідача: не з`явився

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Джерело" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Лайф" про стягнення заборгованості за договором підряду № 01-08/18-2 від 01.08.2018 у розмірі 407 342, 74 грн., яка складається з:

- 309 020, 60 грн. - основного боргу;

- 27 082, 77 грн. - пені;

- 8 202, 67 грн.- 3 % річних;

- 63 036, 70 грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою від 06.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 27.09.2022.

27.09.2022 сторони в судове засідання не з`явилися.

Позивач направив заву про відкладення підготовчого засідання, у зв`язку із зайнятістю повноважного представника в іншому судовому засіданні.

Ухвалою від 27.09.2022 відкладено підготовче засідання на 18.10.2022.

18.10.2022 відповідач в судове засідання не з`явився, відзив на позов та клопотання про відкладення підготовчого засідання не надав.

Позивач заявив усне клопотання про закриття підготовчого засідання.

Ухвалою від 18.10.2022 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14.11.2022.

11.11.2022 від позивача надійшла заява про долучення доказів понесених витрат на правничу допомогу.

14.11.2022 позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з`явився.

Ухвалою від 14.11.2022 відкладено розгляд справи по суті на 06.12.2022.

06.12.2022 позивач підтримав позовні вимоги, надав заяву про долучення доказів та заяву про долучення доказів понесених витрат на правничу допомогу.

Відповідач в судове засідання не з`явився.

Ухвалою від 06.12.2022 відкладено розгляд справи по суті на 15.12.2022.

15.12.2022 позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав заяву про доручення доказів понесених витрат на правничу допомогу та стягнення витрат на правничу допомогу.

Відповідач в судове засідання не з`явився.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

15.12.2022 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору підряду № 01-08/18-2 від 01.08.2018 в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 309 020,60 грн.

У зв`язку із простроченням оплати вартості наданих послуг позивач нарахував та просить стягнути з відповідача:

- 63 036,70 грн. - інфляційні збитки за загальний період прострочення з липня 2021 по липень 2022

- 8 202,67 грн. - 3 % річних за загальний період прострочення з 29.06.2021 по 29.08.2022;

- 27 082,77 грн. - пеню за загальний період прострочення з 29.08.2021 по 09.06.2022.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь судовий збір у розмірі 6 110,15 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 13 800,00 грн.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

У зв`язку з відсутністю фінансування потреб Господарського суду Дніпропетровської області на відправку поштової кореспонденції суду, зокрема, в період з 24.02.2022 по теперішній час (15.12.2022), ухвали суду по даній справі не були відправлені учасникам даної справи засобами поштового зв`язку.

В той же час, відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

У відповідності до вказаних вище положень, господарським судом було здійснено надсилання ухвал суду по справі на електронну адресу відповідача - kvaleriya77@gmail.com, які отримані останнім 07.09.2022, 04.10.2022, 21.10.2022, 02.12.2022, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа на електронну адресу відповідача (а.с. 66, 77, 84, 103).

Так, ухвалою суду від 06.09.2022, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 15.12.2022 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору, строку його дії, порядок та строки надання послуг, факт надання та передачі послуг замовнику, загальна вартість наданих послуг, настання строку їх оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати, наявність підстав для стягнення інфляційних втрат, пені та 3% річних у заявлених сумах. Наявність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Обставини укладання договору.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр-Лайф" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Джерело" (далі - виконавець, позивач) укладений договір підряду № 01-08/18-2 від 01.08.2018 (надалі - Договір).

Предмет договору. За даним договором виконавець зобов`язується за заявкою замовника виконати роботи, пов`язані з пакуванням та фасуванням товарно-матеріальних цінностей замовника - корму сухого для тварин (далі - ТМЦ).(п. 1.1. договору).

Ціна договору. Вартість робіт з виконання кожного замовлення за даним договором взазначається у відповідній специфікації та узгоджується виконавцем із замовником (п. 4.1. договору).

Строк. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо жодна із сторін, за один календарний місяць до припинення дії договору, не ініціювала припинення співробітництва письмово, проінформувавши іншу сторону. (п. 7.2. договору).

Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Природа договору.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вартості послуг за договором.

Укладений сторонами правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 903 Цивільного кодексу України).

Правовий аналіз наведених положень Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що договір надання послуг є двостороннім правочином, за яким обов`язку виконавця з надання певної послуги кореспондує обов`язок замовника з її оплати.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору надання послуг, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт надання послуг. Строк оплати. Наявність оплати.

До договору долучається специфікація з обумовленою ціною та допустимими відхиленнями по тех. втратам. При зміні умов попередньої специфікації, укладається нова, наступна по порядку та даті. Специфікація є невід`ємною частиною даного договору. ( п. 1.5. договору).

Згідно з п. 3.1. договору кожне замовлення на виконання робіт за даним договором оформлюється заявкою, яка складається замовником та підписується обома сторонами .

Сторони уклали специфікацію № 1 від 01.08.2018, якою передбачили умови та вартість фасування товару.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги вартістю 351 252,60 грн., про що свідчать акти надання послуг:

-№ 1191 від 28.05.2021 на суму 29 952,00 грн.,

-№ 1644 від 16.07.2021 на суму 47 232,00 грн.,

-№ 1969 від 23.08.2021 на суму 35 424,00 грн.,

-№ 1970 від 27.08.2021 на суму 10 922,00 грн.,

-№ 1971 від 01.09.2021 на суму 33 259,20 грн.,

-№ 2187 від 07.09.2021 на суму 9 151,20 грн.,

-№ 2188 від 09.09.2021 на суму 35 424,00 грн.,

-№ 2189 від 27.09.2021 на суму 33 948,00 грн.,

-№ 2387 від 05.10.2021 на суму 35 424,00 грн.,

-№ 2388 від 14.10.2021 на суму 14 760,00 грн.,

-№ 2390 від 22.10.2021 на суму 10 651,80 грн.,

-№ 2535 від 01.11.2021 на суму 35 424,00 грн.,

-№ 2536 від 09.11.2021 на суму 19 680,00 грн.,

Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень.

Доказів щодо наявності заперечень стосовно кількості або вартості наданих позивачем послуг матеріали справи не містять.

Отже, факт надання послуг на суму 351 252,60 грн. визнається підтвердженим.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що оплата робіт за даним договором здійснюється замовником по безготівковому розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, на підставі акту приймання-передачі фасованої продукції та рахунків, виставлених виконавцем на протязі 30 робочих днів після підписання відповідного акту приймання.

Господарський суд констатує, що строк оплати за договором № 01-08/18-2 від 01.08.2018 є таким, що настав.

Відповідач частково сплатив вартість наданих позивачем послуг за актом наданих послуг № 1644 від 16.07.2021 у розмірі 42 232,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2699 від 06.09.2021 на суму 32 232,00 грн. та № 2721 від 20.09.2021 на суму 10 000,00 грн.

Таким чином, заборгованість по наданим послугам за спірним договором становить 309 020,60 грн.

Доказів оплати заборгованості у розмірі 309 020,60 грн. матеріали справи не містять.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 309 020,60 грн. підлягають задоволенню.

Правомірність нарахування 3% річних.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. ст. 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 8 202,67 грн. 3 % річних за загальний період прострочення з 29.06.2021 по 29.08.2022.

Перевіривши розрахунки 3% річних, суд виявив помилки у визначенні початку періоду нарахування, тому вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню в розмірі 7 834,79 грн.

В частині стягнення 3% річних в розмірі 367,88 грн. слід відмовити.

Правомірність нарахування інфляційних втрат.

Пунктом. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивач заявив вимогу про стягнення 63 036,70 грн. інфляційних втрат за загальний період прострочення з липня 2021 по липень 2022.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат, суд виявив помилки у визначенні початку періоду нарахування, тому задоволенню підлягають інфляційні втрати у розмірі 60 131,13 грн.

В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 2 905,57 грн. слід відмовити.

Правомірність нарахування пені.

Відповідно до частини першої статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.3 договору передбачено, за порушення строку оплати, вказаного в п. 4.1. та п. 4.2. даного договору, замовник сплачує виконавцю неустойку із розрахунку 0,1% від суми прострочки оплати, за кожен день прострочки.

Позивач нарахував пеню у розмірі 27 082,77 грн. за загальний період прострочення з 29.08.2021 по 09.06.2022.

Перевіривши розрахунки пені, суд виявив помилки у визначенні початку періоду нарахування, тому задоволенню підлягає пеня у розмірі 26 462,79 грн.

В частині стягнення пені у розмірі 619,98 грн. слід відмовити.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 309 020,60 грн., інфляційних втрат в розмірі 60 131,13 грн., 3% річних у розмірі 7 834,79 грн., пені у розмірі 26 462,79 грн.

В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 2 905,57 грн., пені у розмірі 619,98 грн., 3% річних в розмірі 367,88 грн. слід відмовити

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Щодо витрат на правову допомогу.

Позивач просить стягнути витрати на правову до помогу в розмірі 13 800,00 грн.

Відповідно до п. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За змістом ст. 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді, які, в свою чергу, віднесені до судових витрат.

У відповідності до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України.

Зокрема, ст. 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

З матеріалів справи вбачається, що 09.08.2022 між Адвокатом Сустав Наталією Валеріївною (далі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Джерело" (далі-клієнт), укладено договір№ 143 про надання правничої допомоги (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. адвокат відповідно до вимог чинного законодавства України та доручення клієнта приймає на себе зобов`язання в якості надання правової допомоги направленої на стягнення заборгованості за договором № 01-08/18-2 від 01.08.2018, укладений між клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр-Лайф».

Гонорар адвоката за даним договором складає 1 200,00 грн за одну годину роботи адвоката. У разі необхідності надання клієнту правничої допомоги у вихідні (святкові) гонорар адвоката за даним договором складає 1 500,00 грн. за одну годину роботи.

Судове засідання оплачується мінімально за 1 годину, виходячи із тарифу (п. 4.1. договору).

Пунктом 4.2 договору встановлено, що виплата гонорару здійснюється клієнтом у розмірі, що встановлюється за домовленістю сторін. На кожну суму сторонами складається акт виконаних робіт (наданої правничої допомоги). Клієнт перераховує суму винагороди протягом 3 днів після підписання акту виконаних робіт (наданої правничої допмоги) на розрахунковий рахунок адвоката на підставі виставленого рахунку.

Позивачем надані підписані сторонами:

1. Акт №1 приймання-передачі послуг за договором про надання правничої допомоги від 09.08.2022 № 143 від 20.10.2022, яким зафіксовано надання наступних послуг:

- Ознайомлення з документам та надання письмової консультації з роз`яснення правових питань щодо стягнення заборгованості, 1 год., вартість 1 200,00 грн.

- Складання позовної заяви з розрахунком суми заборгованості, підготовка додатків до позовної заяви, відправлення позовної заяви до Відповідача, подання позовної заяви до суду, 6 год., вартість 7 200,00 грн.

- Участь Адвоката у судовому засіданні 18.10.2022, представлення інтересів Клієнта як Позивача по справі 904/2781/22, 1 год, 1 200,00 грн.

Загальна вартість наданих послуг за Актом № 1 становить 9 600,00 грн.

2. Акт №2 приймання-передачі послуг за договором про надання правничої допомоги від 09.08.2022 № 143 від 05.12.2022, яким зафіксовано надання наступних послуг:

- Участь Адвоката у судовому засіданні 14.11.2022, представлення інтересів Клієнта як Позивача по справі 904/2781/22, 1 год, 1 200,00 грн.

3. Акт №3 приймання-передачі послуг за договором про надання правничої допомоги від 09.08.2022 № 143 від 07.12.2022, яким зафіксовано надання наступних послуг:

- Участь Адвоката у судовому засіданні 06.12.2022, представлення інтересів Клієнта як Позивача по справі 904/2781/22, 1 год, 1 200,00 грн.

- Підготовка заяви про долучення додаткових доказів по справі 904/2781/22, відправлення заяви з додатками Відповідачу та подання до суду, 0,5 год., 600,00 грн.

Загальна вартість наданих послуг за Актом № 3 становить 1 800,00 грн.

Крім того, позивач зазначає про понесення витрат на участь Адвоката у судовому засіданні 15.12.2022, представлення інтересів Клієнта як Позивача по справі 904/2781/22, 1 год, 1 200,00 грн.

Таким чином, загальна вартість витрат, понесених позивачем на правничу допомогу становить 13 800,00 грн., яку він просить стягнути з відповідача.

Адвокат виставив рахунки на оплату вартості наданих послуг на суму 13 800,00 грн.:

від 20.10.2022 на суму 9 600,00 грн., від 07.11.2022 на суму 1 200,00 грн., від 06.12.2022 на суму 1 200,00 грн., від 07.12.2022 на суму 600,00 грн., від 09.12.2022 на суму 1 200,00 грн.

Позивач надав докази сплати вартості наданих послуг у розмірі 12 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2550 від 21.10.2022 на суму 9 600,00 грн., платіжною інструкцією № 3034 від 07.12.2022 на суму 1 200,00 грн., платіжною інструкцією № 2774 від 09.11.2022 на суму 1 200,00 грн.

За змістом положень ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку ст. 86 Господарського процесуального кодексу України надає належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74, ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт.

Така позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

За встановлених обставин щодо обсягу, вартості та співрозмірності заявлених до компенсації витрат на правову допомогу, суд, оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення договору та підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин та участь у судових засіданнях, дійшов висновку про те, що заявлена до стягнення сума компенсації витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 800,00 грн. є завищеною, не відповідає принципу співмірності та розумності, є неспіврозмірною з часом, витраченим на їх надання.

Враховуючи викладене, а також те, що справа незначної складності, не потребує багато часу для підготовки документації, практика по цих справах є стлою, крам того розрахунки, здійснені адвокатом, є невірними, суд частково задовольняє заяву позивача зі стягненням з відповідача 5 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

8 800,00 грн. витрат на правничу допомогу покладаються на позивача.

Щодо судового збору.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам..

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 250 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Джерело" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Лайф" про стягнення заборгованості за договором підряду у розмірі 407 342, 74 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Лайф" (Ідентифікаційний код: 39876532, місцезнаходження: 49000, місто Дніпро, вул. Байкальська, буд. 6) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Джерело" (Ідентифікаційний код: 13418273, місцезнаходження: 52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Ювілейне, вул.. Совхозна, буд. 54) 309 020,60 грн. - основного боргу, 26 462,79 грн. - пені, 7 834,79 грн. - 3% річних, 60 131,13 грн. - інфляційних втрат, 5 000,00грн. - витрат на правничу допомогу, 6 051,49 грн. - судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням чинності.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2022.

Суддя Н.Г. Назаренко