Рішення

від 26.12.2022 по справі 904/2766/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2022м. ДніпроСправа № 904/2766/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєва Е.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєтєвуха.ЮА" (03113, м. Київ, вул. Дружківка, буд. 10, ідентифікаційний код 44096315) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оксі Лайн" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Новобудівельна, буд. 5А, ідентифікаційний код 41897771) про стягнення 53 000,00 грн. попередньої оплати за непоставлений товар, 8 745,00 грн. пені, 5 263,04 грн. інфляційних втрат, 718,77 грн. 3% річних

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сєтєвуха.ЮА" за допомогою системи "Електронний суд" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №б/н від 01.09.2022 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оксі Лайн" заборгованості на загальну суму 67 726,81 грн., з яких:

- 53 000,00 грн. попередня оплата за непоставлений товар;

- 8 745,00 грн. пеня за період з 18.03.2022 до 29.08.2022;

- 5 263,04 грн. інфляційні втрати за період з квітня по липень 2022 року;

- 718,77 грн. 3% річних за період з 18.03.2022 по 29.08.2022.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у сумі 2 481,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №15-02/2022 від 15.02.2022 щодо своєчасної поставки товару, за який позивачем згідно рахунку від 15.02.2022 №41 перераховано відповідачу грошові кошти в сумі 53 000,00 грн. за платіжним дорученням №160 від 15.02.2022.

Ухвалою суду від 06.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/2766/22, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Поштове відправлення на вказану адресу відповідача, в якому містилися ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, повернулася до суду з поштовою відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

15 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сєтєвуха.ЮА" (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оксі Лайн" (далі - постачальник, відповідач) укладено договір поставки №15-02/2022 (далі - договір) відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язався здійснювати поставку товару покупцю на умовах договору, а покупець зобов`язався прийняти та оплати його.

Відповідно до п.1.2 договору кількість, асортимент, технічні характеристики, ціна товару, строки поставки, вказуються у Рахунках, що виставляються постачальником. Постачальник цим гарантує, що він є власником товару, який нікому не проданий, в податковій або іншій заставі, під забороною на відчуження не знаходиться, раніше не знаходився у використанні, є вільним від прав, претензій і позовів третіх осіб.

Поставка товару відбувається протягом 30 днів, якщо інший строк не визначено сторонами в Додатках або Специфікаціях до договору, з дати отримання 100% оплати за товар за адресою покупця: м. Київ, вул. Дружківська, буд. 10, якщо інші умови не узгоджені сторонами у Додаткових угодах до договору (п.1.4 договору).

Згідно з п.2.2 договору порядок розрахунків (з урахуванням інших умов договору):

- оплата за товар, що постачається здійснюється у розмірі 100 % попередньої оплати, на підставі виставленого рахунку. Для окремих поставок, сторони можуть визначити інший порядок розрахунків про що зазначається в Додаткових угодах до договору.

Розрахунки здійснюються в безготівковій формі в національній грошовій одиниці України. За згодою сторін оплата частково або в повному обсязі може здійснюватися в інший спосіб, передбачений, чинним законодавством України, в т.ч. шляхом проведення заліку зустрічних вимог, видачі векселя чи іншого боргового документу тощо (п.2.3 договору).

Відповідно до п.4.1 договору постачальник зобов`язаний в строк узгоджений сторонами здійснити поставку товару.

Право власності на товар та всі ризики, включаючи ризик пошкодження товару, переходять від постачальника до покупця в момент передачі товару покупцеві, що підтверджується належно оформленою видатковою накладною підписаною представниками обох сторін (п.5.3 договору).

За прострочення строку доставки постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення (п.6.5 договору).

Відповідно до п.7.3 договору сторони письмово повідомляють один одного про обставини форс-мажору протягом 3 (трьох) календарних днів після настання таких обставин. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення позбавляє сторону права посилатися на будь-яку з вищезгаданих обставин, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань за договором. Крім вищезгаданого повідомлення, має бути надане підтвердження факту виникнення вищезгаданих обставин. Таке підтвердження здійснюється Торгово-Промисловою Палатою України. У випадку змін у законодавстві, таким підтвердженням буде вважатися текст закону, постанови або нормативного акту, що був оприлюднений у встановленому порядку.

Виникнення обставин, передбачених у п.7.1 договору не є підставою для відмови однієї сторони від виконання своїх зобов`язань, якщо інша сторона виконала свої зобов`язання до виникнення зазначених обставин (п.7.4 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2025 (п.9.1 договору).

У матеріалах справи міститься рахунок на оплату №41 від 15.02.2022 відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти продукцію:

- модуль контролера EDWARDS 3-EADC-Е Dual Escape Series у кількості 2 од. за ціною без ПДВ 26 500,00 грн., на загальну суму без ПДВ 53 000,00 грн.

На підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату №41 від 15.02.2022 на суму 53 000,00 грн. позивачем платіжним дорученням №160 від 15.02.2022 сплачена попередня оплата у сумі 53 000,00 грн.

Внаслідок непоставки відповідачем продукції, позивач стверджує, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором не виконав, чим істотно порушив умови договору, що є причиною виникнення спору, та просить стягнути з відповідача 53 000,00 грн. попередньої оплати за непоставлений товар, 8 745,00 грн. пені за період з 18.03.2022 до 29.08.2022, 5 263,04 грн. інфляційних втрат за період з квітня по липень 2022 року та 718,77 грн. 3% річних за період з 18.03.2022 по 29.08.2022.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору, факти поставки продукції та оплати, строки дії договору, наявність/відсутність підстав для повернення попередньої оплати за договором, стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Зазначена стаття повністю кореспондується зі ст.174 Господарського кодексу України.

Статтями 202, 203, 207 Цивільного кодексу України унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з статтею 627 Цивільного України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За статтею 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відносини, що виникли із договору поставки, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст. ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною першою статті 172 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 172 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 265 Господарського кодексу України регламентовано, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 655, ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

У статті 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст.693 Цивільного кодексу України регламентовано, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до положень ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В частині 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У п.1.4 договору сторонами визначено строк поставки товару - протягом 30 днів з дати отримання 100% оплати за товар за адресою покупця: м. Київ, вул. Дружківська, буд.10, якщо інші умови не узгоджені сторонами в додаткових угодах до договору.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до висновку Верховного Суду України від 28 листопада 2011 року у справі № 3-127гс11, умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Отже, достатньою правовою підставою для заявлення вимог про повернення попередньої оплати є подання Товариством з обмеженою відповідальністю "Сєтєвуха.ЮА" позову.

Предметом позову у даній справі є саме стягнення попередньої оплати на підставі частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, оскільки, за твердженням позивача, відповідачем не було поставлено оплачений товар.

Відповідач не надав доказів на підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 13 травня 2019 року у справі № 910/15009/17, оскільки позивач сплатив суму попередньої оплати, а відповідач не передав товар, правильним є застосування частини другої ст. 693 Цивільного кодексу України та наявність підстав для задоволення позову і повернення позивачу попередньої оплати.

Отже, беручи до уваги викладене, заявлені вимоги про стягнення попередньої оплати є правомірними, а тому з відповідача на користь позивача належить стягнути грошові кошти в сумі 53 000,00 грн. як попередньої оплати за товар.

Відповідно до частини першої ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (у тому числі пенею).

Згідно з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (частина шоста ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойку, штраф, пеню).

Згідно з п. 6.5 договору за прострочення строку доставки постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

З огляду на порушення строків поставки товару, суд вважає, що позивач має право на стягнення пені за прострочення зобов`язання. Перевіривши розрахунки, суд вважає, що з відповідача на користь позивача належить до стягнення 8 745,00 грн. пені.

Щодо позовних вимог про стягнення 3 % річних у розмірі 718,77 грн. та інфляційних втрат у розмірі 5 263,04 грн., суд враховує наступне.

В обґрунтування правових підстав нарахування вказаних процентів позивачем зазначено приписи ст. 536, 693 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Приписами ст. 536 Цивільного кодексу України унормовано, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За загальним правилом розмір і порядок одержання вказаних процентів встановлюються договором. Обставини справи та умови договору свідчать, що між сторонами договору не передбачено сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Такого розміру процентів за користування чужими грошовими коштами в разі невиконання договору поставки не встановлено законом або іншим актом цивільного законодавства.

Із здійсненого позивачем розрахунку слідує, що позивач при розрахунку % застосовує ставку - 3% по аналогії з ст. 625 Цивільного кодексу України, що суперечить правовій природі процентів, які є винагородою за користування чужими грошовими коштами, що випливає зі змісту статті 536 Цивільного кодексу України.

Однак, необхідність застосовувати до спірних відносин положення ст. 625 Цивільного кодексу України за аналогією закону, аби визначити розмір процентів, є помилковими, так як правові підстави стягнення % за ст. 536 та 625 Цивільного кодексу України є різними.

З огляду на різну правову природу проценти, передбачені ч. 3 ст. 693 Цивільного кодексу України, не можуть бути ототожнені з неустойкою та процентами, передбаченими ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Так, наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки законодавством встановлені наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити кошти, але неправомірно не сплачує їх, то підстави для застосування аналогії закону відсутні.

Зокрема, приписи ч. 2 ст. 536 Цивільного кодексу України вказують, що такі проценти могли бути передбачені законом або договором. Договір про розмір процентів за користування чужими коштами між сторонами не укладався, законом чи іншим актом цивільного законодавства такий розмір процентів не встановлено.

Отже, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами сторонами в договорі встановлено не було, як і не передбачено обов`язку відповідача сплачувати проценти на суму попередньої оплати.

Окрім того, суд зауважує, що стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов`язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу.

Таким чином, враховуючи приписи законодавства, а також беручи до уваги обставини даної справи, суд встановив відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 3 % річних у розмірі 718,77 грн. та інфляційних втрат у розмірі 5 263,04 грн., а тому у задоволенні вказаної частини позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 261,87 грн. покладаються на відповідача.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати позивача на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

На підтвердження несення витрат на правничу допомогу позивач долучив до позовної заяви: договір про надання правової допомоги №16 від 16.08.2022 (далі - договір), підписаний між адвокатом Кір`яковим Артуром Сергійовичем (далі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сєтєвуха.ЮА" (далі - клієнт), додаткову угоду №1 від 16.08.2022 до договору, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ДН№5283 від 17.12.2018, ордер на надання правничої (правої) допомоги АН№1076048 від 22.08.2020.

Відповідно до п. 1.1 договору у порядку та на умовах, визначених договором та додатковими угодами до нього, адвокат зобов`язався здійснювати представництво, захист та надавати інші види правової допомоги клієнту у взаємовідносинах з посадовими та (або) службовими особами, працівниками поліції, працівниками державної виконавчої служби, державними та приватними виконавцями, працівниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Оксі Лайн", а також у будь-яких судах усіх інстанцій у справі про стягнення грошових коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оксі Лайн", а клієнт зобов`язався сплатити адвокату гонорар за надання правової допомоги, а також у випадку необхідності - покрити фактичні витрати, пов`язані з виконанням цього договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п.5.1 договору).

У Додатковій угоді №1 від 16.08.2022 сторони погодили надання адвокатом правової допомоги клієнту у взаємовідносинах з посадовими та (або) службовими особами, працівниками поліції, працівниками державі виконавчої служби, державними та приватними виконавцями, працівниками Товариства обмеженою відповідальністю "Оксі Лайн", а також у будь-яких судах усіх інстанцій у справі про стягнення грошових коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оксі Лайн" в наступному обсязі:

- інтерв`ювання кієнта: встановлення фактичних обставин справи; встановлення фактів які настали; встановлення коло доказів якими підтверджуються факти та порядок отримання

доказів. Роз`яснення клієнту порядку звернення до суду, вимог до позовної заяви та порядок судового розгляду;

- формування правової позиції з урахуванням актуальної судової практики. Визначення коло доказів та фактів, які підлягають доведенню, отримання необхідних доказів. Прогнозування правової позиції та дій опонента;

- складання позовної заяви; оформлення додатків у відповідності до положень процесуального кодексу; подача документів до суду;

- підготовка відповіді на відзив (за умови подачі відзиву): складання клопотань, заяв під час судового розгляду (за необхідності);

- участь в одному судовому засіданні під час розгляду справи (за необхідності);

- моніторинг розгляду судової справи в суді першої інстанції. Отримання копії рішення за результатами розгляду справи.

Розмір гонорару адвоката за надання правової допомоги в обсязі, передбаченому п.п.1.1 - 1.6 Додаткової угоди, становить 7 000 гривень (п.2 Додаткової угоди).

Клієнт сплачує гонорар, передбачений п. 2 Додаткової угоди, до 6 вересня 2022 року (п.2.1 Додаткової угоди).

До матеріалів справи долучено платіжне доручення №500 від 29.08.2022 про сплату 7 000,00 грн.

Згідно з частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. (Правова позиція, викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 по справі №904/4507/18 зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму витрат на професійну правову допомогу розмірі 3 000,00 грн., яку суд вважає співрозмірною з урахуванням обставин справи та їх розумною необхідністю.

Враховуючи викладене, підлягають до стягнення з відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн. Решта витрат на професійну правничу допомогу залишається на позивачеві.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 129, 231, 233, 236-241, 252, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєтєвуха.ЮА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оксі Лайн" про стягнення 53 000,00 грн. попередньої оплати за непоставлений товар, 8 745,00 грн. пені, 5 263,04 грн. інфляційних втрат, 718,77 грн. 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оксі Лайн" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Новобудівельна, буд. 5А, ідентифікаційний код 41897771) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєтєвуха.ЮА" (03113, м. Київ, вул. Дружківка, буд. 10, ідентифікаційний код 44096315) 53 000,00 грн. попередньої оплати за непоставлений товар, 8 745,00 грн. пені, витрати зі сплати судового забору у розмірі 2 261,87 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3 000,00 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Е.М. Бондарєв