Рішення

від 26.12.2022 по справі 904/3515/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2022м. ДніпроСправа № 904/3515/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Запорізький асфальтобетонний завод", м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Аракс", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 306 423,57 грн.

Без виклику (повідомлення) учасників справи

РУХ СПРАВИ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Приватне акціонерне товариство «Запорізький асфальтобетонний завод» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Аракс», в якому просить стягнути заборгованість за договором поставки № 18-2020/03/26 від 26.03.2020 у розмірі 306 423,57 грн., яка складається з:

180 327,53 грн. - основного боргу,

49 746,26 грн. - пені,

36 065,50 грн. - штрафу,

4 990,09 грн. - 3% річних,

35 294,19 грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою від 24.10.2022 прийнято позовну заяву прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

26.12.2022 здійснено розгляд справи по суті.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору поставки № 18-2020/03/26 від 26.03.2020 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 180 327,53 грн.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач нарахував відповідачу:

- пеню за загальний період прострочення з 02.11.2021 по 28.09.2022 на загальну суму 49 746,26грн.;

- штраф у розмірі 20 % від суми заборгованості у розмірі 36 065,50 грн.

- три проценти річних за загальний період прострочення з 02.11.2021 по 28.09.2022 на загальну суму 4 990,09грн.;

- інфляційні втрати за загальний період прострочення з грудня 2021 по серпень 2022 на загальну суму 35 294,19грн.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

У зв`язку з відсутністю фінансування потреб Господарського суду Дніпропетровської області на відправку поштової кореспонденції суду, зокрема, в період з 24.02.2022 по теперішній час (26.12.2022), ухвала суду від 24.12.2022 не була відправлена учасникам даної справи засобами поштового зв`язку.

В той же час, відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

У відповідності до вказаних вище положень, господарським судом було здійснено надсилання ухвали суду від 24.10.2022 на електронну адресу відповідача - bk.araks.dnepr@gmail.com, яка отримана останнім - 24.10.2022, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа на електронну адресу відповідача (а.с.37).

Так, ухвалою суду від 24.10.2022, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 26.12.2022 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є такі: Обставини укладення договору. Природа договору. Строк поставки товару. Факт поставки товару. Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості. Правомірність нарахування штрафних санкцій.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Обставини укладення договору.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

Між Приватним акціонерним товариством «Запорізький асфальтобетонний завод» (далі - постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Аракс» (далі - покупець) укладено договір поставки № 18-2020/03/26 від 26.03.2020 (далі - договір).

Предмет договору. Постачальник зобов`язується виготовити та передати у власність покупця товар - асфальтобетонну суміш гарячу в асортименті (згідно ДСТУ Б В.2.7-119:2011), а покупець прийняти та своєчасно оплатити товар по цінам, в кількості і асортименті, визначених умовами даного договору. (п. 1.1. договору).

Ціна договору. Загальна договірна ціна по договору визначається із суми вартості партій товарів поставлених постачальником за весь період дії договору згідно видаткових накладних та рахунків-фактур (п.п.2.5. договору).

Строк. Договір вступає в дію з моменту його підписання та діє до 31.12.2021, а в частині виконання зобов`язань по оплаті товару, до повного виконання. (п. 9.1. договору в редакції додаткової угоди №1 від 21.09.2020.).

У разі відсутності письмового повідомлення однієї із сторін про припинення дії договору протягом одного календарного місяця після закінчення строку його дії, даний договір продовжується на той самий строк, що був раніше встановлений цим договором. (п. 9.2. договору).

Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Природа договору.

Згідно із статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати (поставити) у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Вказані положення кореспондуються із положеннями статті 265 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок поставити певний товар і, водночас, покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар.

Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов`язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Строк поставки товару. Факт поставки товару.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Поставка товару здійснюється партіями у терміни, узгоджені сторонами, за заявкою покупця переданого постачальнику за допомогою телефонного або факсимільного зв`язку не пізніше ніж за 3 робочі дні до початку поставки товару.

Поставка товару здійснюється шляхом відвантаження замовленої партії асфальтобетонної суміші, в транспорт покупця за адресою м. Запоріжжя, вул.. Краснова, 12.

За домовленістю сторін, доставка окремої партії товару може бути здійснена транспортом постачальника з подальшою окремою оплатою покупцем транспортних витрат.

Перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття покупцем товару, з оформленням видаткової накладної, підписаної сторонами. Перехід ризиків на товар відбувається в момент прийняття покупцем товару.(п.п. 3.1.-3.3. договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 480 327,53 грн., про що свідчать видаткові накладні:

- №634 від 30.10.2021 на суму 459 200,92 грн.,

- №637 від 31.10.2021 на суму 549 801,10 грн.,

- №639 від 01.11.2021 на суму 254 200,51 грн.,

- №713 від 20.11.2021 на суму 159 075,00 грн.,

- №733 від 24.11.2021 на суму 58 050,00 грн., підписані сторонами та скріплені печатками без зауважень.

Доказів щодо наявності заперечень стосовно кількості або вартості поставленого позивачем товару матеріали справи не містять.

Отже, факт поставки товару на суму 1 480 327,53 грн. визнається підтвердженим.

Строк оплати. Наявність часткової оплати. Існування заборгованості.

Згідно пункту 6.1. договору покупець зобов`язаний оплатити отриманий товар в повному обсязі шляхом здійснення 100% передплати не пізніше дати отримання замовленої партії товару.

За домовленістю сторін оплата може бути здійснена з відстрочкою платежу, яка оформлюється окремо на кожну замовлену партію товару (п. 6.1. договору).

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку постачальника (позивача) своєчасно поставити товар в установлених обсягах, належної якості відповідно до вимог законодавства та цього договору відповідає обов`язок покупця своєчасно, в повному обсязі у відповідності до умов договору оплачувати вартість поставленого товару.

Позивач виставив відповідачу рахунки № 259 від 29.10.2021 на суму 1 400 002,80 грн. та № 285 від 20.11.2021 на суму 159 075,00 грн.

Господарський суд зазначає, що строк оплати за видатковими накладними є таким, що настав.

Відповідач частково сплатив вартість поставленого товару в розмірі 1 300 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1250 від 29.10.2021 на суму 1 200 000,00 грн. та платіжним дорученням № 1434 від 28.12.2021.

Таким чином, сума заборгованості становить 180 327, 53 грн.

Доказів оплати товару в сумі 180 327,53 грн. відповідач не надав.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, відповідач належними доказами не спростував.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 180 327,53 грн. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Правомірність нарахування пені та штрафу.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із наслідків порушення зобов`язання є оплата пені.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.4 договору визначено, що у разі порушення термінів оплати поставленого товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,05%, але не більше подвійної діючої на момент існування заборгованості, ставки НБУ, від вартості непоставленого товару, за кожен день прострочення.

При простроченні оплати за поставлений товар по термінах, визначених умовами даного договору, більш ніж на 10 днів, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді штрафу у розмірі 20 % від суми заборгованості з указаним терміном.

Нарахування та стягнення штрафних санкцій за кожен випадок порушення зобов`язання здійснюється протягом 3 років з моменту, коли відповідне зобов`язання повинно було виконано зобов`язаною стороною (ст.. 232 Господарського кодексу України).

За узгодженням сторін у відповідності зі ст.. 259 Цивільного кодексу України, строк позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлюється 3 роки. (п.п. 7.5.-7.8. договору).

Щодо розрахунку пені.

Позивач нарахував пеню за загальний період прострочення з 02.11.2021 по 28.09.2022 на загальну суму 49 746,26грн.

Відповідач контррозрахунку не надав.

Господарський суд перевірив розрахунок пені, виявив в ньому помилки, тому вимога є такою, що підлягає частковому задоволенню у розмірі 30 306,38грн.

В частині стягнення пені в розмірі 19 439,88 грн. слід відмовити.

Щодо розрахунку щтрафу.

Позивач нарахував штраф у розмірі 20% від суми заборгованості у розмірі 36 065,50 грн.

Відповідач контррозрахунку не надав.

Господарський суд перевірив розрахунок штрафу 20% від суми заборгованості та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у розмірі 36 065,50 грн.

Правомірність нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо розрахунку трьох процентів річних.

Позивач нарахував три проценти річних за загальний період прострочення з 02.11.2021 по 28.09.2022 на загальну суму 4 990,09грн.

Відповідач контррозрахунок трьох процентів річних не надав.

Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних, виявив помилки, тому вимога є такою, що підлягає задоволенню у розмірі 4 981,97грн.

В частині стягнення 3% річних в розмірі 8,18 грн. слід відмовити.

Щодо розрахунку інфляційних втрат.

Пунктом 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Позивач нарахував інфляційні втрати за загальний період прострочення з грудня 2021 по серпень 2022 на загальну суму 35 294,19грн.

Відповідач контррозрахунок інфляційних втрат не надав.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд зазначає, що розмір інфляційних втрат більший, ніж заявлено позивачем, однак, враховуючи, що суд не може виходити за межі позовних вимог задоволенню підлягає розмір інфляційних втрат, визначених позивачем 35 294,19грн

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача 180 327,53 грн. - основного боргу, 30 306,38 грн. - пені, 36 065,50 грн. - штрафу, 35 294,19 грн.- інфляційних втрат, 4 981,97 грн. - 3% річних.

В частині стягнення пені в розмірі 19 439,88 грн. та 3% річних в розмірі 8,18 грн. слід відмовити.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 250 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ.

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Запорізький асфальтобетонний завод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Аракс» про стягнення заборгованості за договором поставки № 18-2020/03/26 від 26.03.2020 у розмірі 306 423,57 грн.- задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Аракс», (Ідентифікаційний код: 41954829, місцезнаходження: 49033, місто Дніпро, вул. Автотранспортна, буд. 29Б) на користь Приватного акціонерного товариства «Запорізький асфальтобетонний завод» (Ідентифікаційний код: 03327144, місцезнаходження: 69095, місто Запоріжжя, вул. Гончарова, буд. 20) 180 327,53 грн. - основного боргу, 30 306,38 грн. - пені, 36 065,50 грн. - штрафу, 35 294,19 грн.- інфляційних втрат, 4 981,97 грн. - 3% річних., 4 304,48 грн. - судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням чинності.

В решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2022.

Суддя Н.Г. Назаренко