Рішення

від 22.12.2022 по справі 906/977/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2022 р. м. Житомир Справа № 906/977/22

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

секретар судового засідання: Смоляк Л.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Удод П.М. (адвокат)

від відповідача: не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом ОСОБА_1

до Приватного підприємство "Газгольдер"

про припинення трудових відносин, про виключення запису з реєстру

Зміст позовних вимог та заперечень.

Позивачем пред`явлено позов про визнання припиненими трудових відносин з ПП"Газгольдер" з 01.09.22 , у зв`язку із його звільненням з посади директора Приватного підприємства "Газгольдер"; про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних оіб-підприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_1 як керівника Приватного підприємство "Газгольдер" .

Позовні вимоги грунтуються на тому, що 15.07.22 позивач написав заяву про його звільнення з посади директора ПП"Газгольдер" на підставі ч.1ст.38 КЗпП України, однак власником підприємства не було вирішено вказаного питання, що є порушенням права позивача щодо вільного вибору праці.

Рух справи

04.11.2022 до суду надійшла вказана позовна заява.

Ухвалою від 08.11.22 позовну заяву залишено без руху, у зв`язку з допущеними недоліками в її оформленні та надано строк для їх усунення.

Ухвалою від 11.11.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №906/977/22 та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження .

07.12.2022 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив, про день розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення кореспонденції.

Встановлені судом обставини.

05 жовтня 2015 року, на підставі рішення власника Приватного підприємство "Газгольдер" № 3 від 05.10.201, ОСОБА_1 (позивач) призначено на посаду директора ПП "ГАЗГОЛЬДЕР" (відповідач) (а.с.5,6).

15 липня 2022 року ОСОБА_1 написав заяву про звільнення його із займаної посади директора за власним бажанням (а.с.17).

15.07.22, заява поштовим відправленням була направлена на адресу власника ПП "ГАЗГОЛЬДЕР" - ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 , що підтверджується поштовим описом вкладення до цінного листа, чеком і накладною (а.с.18-19) та була вручена адресату 08.08.22, що підтверджується трекінгом відправлень Укрпошти (а.с.21).

Відповідно до пункту 1.2. статуту ПП "ГАЗГОЛЬДЕР", що затверджений рішенням власника від 28 січня 2009 року № 1 та зареєстрований в ЄДРПОУ 29 січня 2009 року за номером 13051020000007120, власником ПП "ГАЗГОЛЬДЕР" є ОСОБА_2 .

Волевиявлення власника згідно п. 5.1. Статуту ПП "ГАЗГОЛЬДЕР" оформляється відповідним рішенням.

Відповідно до п. 5.2. Статуту ПП "ГАЗГОЛЬДЕР", власник підприємства призначає і звільняє директора підприємства.

Відповідно до п. 5.4. Статуту ПП "ГАЗГОЛЬДЕР" управління поточною діяльністю Підприємства здійснюється виконавчим органом - директором Підприємства, який призначається Власником терміном на 1 рік.

Оскільки власник підприємства ОСОБА_2 не вирішила питання про звільнення ОСОБА_1 з посади директора, позивач вважає це порушенням його прав щодо вільного вибору праці, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Норми права та висновки суду.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного правг у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свогс інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включаючи можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у Рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від К жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначені статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Згідно зі статтею 3 КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом і фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установі організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом статті 22 КЗпП України, будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Відповідно до п. 5.4. Статуту ПП "ГАЗГОЛЬДЕР" управління поточною діяльністю Підприємства здійснюється виконавчим органом - директором Підприємства, який призначається Власником терміном на 1 рік.

Відповідно до стаття 39-1 КЗпП України, якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

За змістом статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Судом встановлено, що 15 липня 2022 року ОСОБА_1 написав заяву про звільнення його із займаної посади директора за власним бажанням, яка була вручена 08.08.22 власнику ПП "ГАЗГОЛЬДЕР" - ОСОБА_2 .

У пункті 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Власник ПП "ГАЗГОЛЬДЕР" - ОСОБА_2 жодним чином не відреагувала на заяву позивача, що є порушенням його прав вільного вибору праці, тому вимога ОСОБА_1 про визнання припиненими його трудових відносин з ПП"Газгольдер" підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить прийняти рішення про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних оіб-підприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_1 як керівника Приватного підприємство "Газгольдер" .

Видача наказу про припинення повноважень директора здійснюється на підставі рішення власника підприємства, що також є підставою для внесення змін до державного реєстру щодо директора, та проведення з ним повного розрахунку та видачі трудової книжки.

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписуваті договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, даті народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв`язку з керівником юридичної особі (телефон та/або адреса електронної пошти)), дані про наявність обмежень щодо представництв; юридичної особи.

Зміни відомостей у Реєстрі відбувається на підставі ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Стаття 25 вказаного закону містить вичерпний перелік реєстраційних дій, які можуть бути проведені на підставі судових рішень.

Рішення, яке просить ухвалити позивач щодо виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про Дронговського Віталія Костянтиновича як керівника Приватного підприємство "Газгольдер" не є підставою для вчинення реєстраційних дій, отже не призведе до юридичних наслідків, а отже і до захисту прав, тому вказана вимога не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 13,73,74,77 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Розподіл судових витрат.

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 236,237, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати припиненими (розірваним) трудові відносини (трудовий договір) між роботодавцем Приватним підприємством "Газгольдер" (10003, м. Житомир, площа Перемоги, 10, кімната 1-57; код ЄДРПОУ 36330496) та працівником директором цього підприємства Дронговським Віталієм Костянтиновичем ( АДРЕСА_2 ; код НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт НОМЕР_2 ) в зв`язку з волевиявленням працівника ОСОБА_1 розірвати трудовий договір відповідно до частини 1 статті 38 КЗпП України.

3.Відмовити в позові в частині вимоги про виключення запису з реєстру.

4.Стягнути з Приватного підприємства "Газгольдер" (10003, м. Житомир, площа Перемоги, 10, кімната 1-57; код ЄДРПОУ 36330496) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; код НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт НОМЕР_2 ) - 2481,00 грн. судових витрат.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 26.12.22

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2,3-сторонам (рек.з повідом.)