Рішення

від 28.09.2022 по справі 909/101/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.09.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/101/22

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,

при секретарі судового засідання Микитин Р.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом ОСОБА_1

( АДРЕСА_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Консенсус"

(вул. Січових Стрільців, 56, м. Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78200)

про визнання трудових відносин припиненими

представники сторін в судове засідання не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Консенсус" (далі - ТОВ "Консенсус", відповідач) про визнання припиненими трудових відносин між ТОВ "Консенсус" та ОСОБА_1 з 03.12.2021, у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 за власним бажанням.

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 16.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.03.2022.

14.03.2022 підготовче засідання не відбулося у зв`язку із запровадженням в Україні воєнного стану (Указ Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022).

Ухвалою-повідомленням про судове засідання від 20.07.2022 учасників процесу повідомлено про те, що наступне підготовче засідання відбудеться 01.08.2022.

У підготовчому засіданні 01.08.2022:

- представник позивача подала суду клопотання (вх.№9695/22) про приєднання доказів до матеріалів справи, а саме структури власності відповідача.

- судом відкладено підготовчого засідання на 23.08.2022 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання), про що представника позивача повідомлено у судовому засіданні під розписку, а відповідача - ухвалою-повідомленням про судове засідання.

23.08.2022 представник позивача подала суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх.№11015/22), а саме копії свідоцтв про смерть засновників юридичних осіб, які в свою чергу є засновниками відповідача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

За наслідками підготовчого засідання 23.08.2022 судом закрито підготовче провадження та здійснено перехід до розгляду справи по суті; судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 28.09.2022 (відповідну ухвалу занесено до протоколу судового засідання), про що представник позивача повідомлений в судовому засіданні під розписку, а відповідач - ухвалою-повідомленням про судове засідання.

Відповідач у судові засідання жодного разу свого представника не направив, причин неявки представника суду не повідомив.

Ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 16.02.2022, 20.07.2022, 01.08.2022 та від 25.08.2022 надсилалися відповідачу - ТОВ "Консенсус" за адресою його місцезнаходження, яке вказано у позовній заяві та відповідає відомостям в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача станом на 16.02.2022, 20.07.2022. Проте, поштові відправлення повернулися на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Крім того, ухвала-повідомлення про судове засідання від 20.07.2022 надсилалася засновникам відповідача: Товариству з обмеженою відповідальністю приватній фірмі "БОС ЛТД", Торгово-виробничій фірмі "Грамар" та Малому приватному підприємству "БАК", за адресами місцезнаходження, вказаними у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 20.07.2022. Однак, поштові відправлення також повернулися на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з ч. 10, 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про вебадресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень. У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У силу ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим кодексом для вручення судових рішень.

З огляду на вказані приписи процесуального закону відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У судове засідання 28.09.2022 представники сторін не з`явилися.

У зв`язку з неявкою представників сторін судом у нарадчій кімнаті підписано вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України.

Позиції сторін.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач виявила бажання реалізувати своє право на звільнення та припинити трудові відносини з відповідачем, в зв`язку з тим, що відповідач багато років не веде господарську діяльність, не здійснює жодних господарських операцій. Позивачем скликано загальні зборів учасників відповідача, на яких і могло бути вирішено питання щодо звільнення позивача, однак загальні збори учасників не відбулися, оскільки жоден із учасників відповідача не з`явився. Враховуючи те, що позивач не може іншим чином реалізувати своє право на звільнення, вона звернулася до суду за захистом своїх порушених прав.

Як на правову підставу своїх вимог позивач посилається на ст. 36, 38 Кодексу законів про працю України, ст. 97, 99 Цивільного кодексу України, ст. 58, 59 Закону України "Про господарські товариства", ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Позиція відповідача.

Відповідач у встановлений судом відповідно до ГПК України строк відзиву на позов не надав, проти позовних вимог не заперечив.

За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 ГПК України, судочинство у судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін, зокрема:

- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом;

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;

- кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій;

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Враховуючи те, що відповідач своїм правом на подання відзиву у встановлений судом відповідно до ГПК України строк не скористався, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи на підставі ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Обставини справи, встановлені судом.

20.04.1995 рішенням загальних зборів учасників затверджено статут ТОВ "Консенсус" (протокол загальних зборів учасників №1) та 06.07.1995 розпорядженням Коломийського міськвиконкому №245-р зареєстровано цей статут (а.с. 9-11).

06.07.1995 ТОВ "Консенсус" зареєстровано як юридичну особу, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 №846224 (а.с. 8).

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Консенсус" станом на 16.02.2022, 20.07.2022 та відповідно до п. 1.3 статуту ТОВ "Консенсус" учасниками цього товариства є Торгово-виробнича фірма "Грамар", Товариство з обмеженою відповідальністю приватна фірма "БОС ЛТД", Мале приватне підприємство "БАК" (а.с. 9, 32-35).

Розділом 6 статуту ТОВ "Консенсус" визначено його органи управління.

Вищим органом управління компанії є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників або призначених ними представників. Учасник може передавати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника компанії. Загальні збори учасників компанії збираються по мірі необхідності, але не менше двох разів на рік. Вони правомочні приймати рішення з будь-яких питань діяльності компанії. Рішення приймається за згодою всіх учасників компанії, якщо інше не передбачено установчими документами (п. 6.1 статуту).

Загальні збори учасників обирають президента компанії, який керується в своїй діяльності чинним законодавством України, статутом і установчими документами та рішенням зборів учасників компанії. Президентом компанії може бути обраний один із учасників або інша особа за трудовою угодою. Президент попередньо розглядає і готує питання, що виносяться на розгляд загальних зборів учасників. Він систематично або за вимогою звітує про свою діяльність та поточну діяльність компанії на загальних зборах учасників (п. 6.5 статуту).

04.02.2011 ОСОБА_1 призначено на посаду директора ТОВ "Консенсус" (витяг з наказу №9; а.с. 13).

19.11.2021 ОСОБА_1 звернулася до загальних зборів учасників ТОВ "Консенсус" з заявою про звільнення її з посади директора з 03.12.2021 за власним бажанням на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) (а.с. 14).

03.12.2021 ОСОБА_1 видано наказ №1/21 про звільнення з посади директора ТОВ "Консенсус" з 03.12.2021 за власним бажанням згідно зі ст. 38 КЗпП України (а.с. 16).

04.12.2021 ОСОБА_1 надіслано всім учасникам ТОВ "Консенсус" повідомлення про скликання загальних позачергових зборів учасників товариства на 05.01.2022 о 14:15 за місцезнаходженням товариства: вул. Бандери, 12-Б м. Коломия, Івано-Франківська область, з питаннями порядку денного:

- про звільнення з посади директора ТОВ "Консенсус" ОСОБА_1 ;

- про призначення на посаду нового директора ТОВ "Консенсус";

- про затвердження статуту ТОВ "Консенсус" в новій редакції;

- про проведення державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ "Консенсус";

- про призначення особи, відповідальної за подачу документів для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 17-22).

05.01.2022 жоден з учасників ТОВ "Консенсус" на загальні позачергові збори учасників не з`явився, внаслідок чого загальні позачергові збори учасників не відбулись, про що ОСОБА_1 складено відповідний акт (а.с. 23).

Враховуючи те, що скликати загальні збори учасників ТОВ "Консенсус" не вдається та, як наслідок, відсутня можливість вирішити питання щодо припинення трудових відносин з ТОВ "Консенсус", ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом свого порушеного права.

Норми права, які застосував суд. Мотиви їх застосування.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка на її думку порушує її права й охоронювані законом інтереси (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19).

Згідно зі ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

За приписами ч. 1 ст. 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", який набрав чинності 17.06.2018, загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства (ч. 1 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не визначено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Згідно з ч. 1 - 3 статті 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абз. 1 ч. 2 ст. 98 цього кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Отже, відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Разом з тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.12.2019 у справі №758/1861/18).

Таким чином, позивач як директор товариства не має самостійних повноважень щодо вирішення питання про своє звільнення з посади директора (така правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 19.10.2022 у справі №761/20061/21, у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №911/719/21).

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

У силу ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначив, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення (така правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 19.10.2022 у справі №761/20061/21, у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №911/719/21).

Передбачений частиною 1 статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи директора передбачає попередження ним про це власника або уповноваженого органу письмово за два тижні та ініціювання скликання загальних зборів учасників. У випадку вчинення директором відповідних дій, на учасників товариства покладено обов`язок розглянути заяву директора про звільнення та прийняти відповідне рішення про таке звільнення. При цьому на особу, яка ініціює питання проведення загальних зборів, покладено обов`язок належного повідомлення інших учасників товариства про скликання зборів у порядку, встановленому чинним законодавством та статутом підприємства (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №911/719/21).

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18).

Як було встановлено судом, 22.11.2021 звернулася до загальних зборів учасників ТОВ "Консенсус" з заявою про звільнення її з посади директора за власним бажанням, а 04.12.2021 ініціювала скликання загальних зборів учасників ТОВ "Консенсус", про що було надіслано повідомлення учасникам товариства - Товариству з обмеженою відповідальністю приватній фірмі "БОС ЛТД", Торгово-виробничій фірмі "Грамар" та Малому приватному підприємству "БАК", проте 05.01.2022 загальні збори учасників товариства не відбулись у зв`язку із неявкою учасників товариства.

Отже, позивачем було дотримано порядок звільнення керівника товариства, передбачений як ч. 1 ст. 38 КЗпП України, так і ст. 98 Цивільного кодексу України, а також дотримано порядок скликання загальних зборів учасників, визначений ч. 2, 3 ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Зазначене свідчать про виконання ОСОБА_1 вимог закону щодо реалізації свого права на припинення трудових відносин із ТОВ "Консенсус".

При цьому видача позивачем наказу №1/21 від 03.12.2021 про звільнення її з посади директора ТОВ "Консенсус" з 03.12.2021 за власним бажанням згідно зі ст. 38 КЗпП України не тягне за собою правових наслідків, оскільки необхідні правові підстави для його видачі (рішення загальних зборів учасників про звільнення з посади директора) були відсутні.

Проте, невирішення загальними зборами учасників ТОВ "Консенсус" питання про звільнення за власним бажанням працівника з посади директора є порушенням прав позивача.

Щодо підсудності даного спору

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 08.02.2022 відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Консенсус" про визнання припиненими трудових відносин та роз`яснено позивачу право на звернення до Господарського суду Івано-Франківської області в порядку господарського судочинства. Дана ухвала набрала законної сили, а тому позивач позбавлена можливості звернутись за захистом свого порушеного права в порядку цивільного судочинства.

Більш того, практика Великої Палати Верховного Суду щодо юрисдикційності розгляду таких справ в порядку господарського судочинства є сталою і не потребує відступлення від таких правових висновків (відповідна правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 19.10.2022 у справі №761/20061/21).

У відповідності до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Суд вважає, що вичерпно дослідив всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права - визнання трудових відносин з відповідачем припиненими є правомірним, оскільки позивачем вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин. Проте, суд не погоджується з твердженнями позивача щодо припинення трудових відносин з дати призначення загальних зборів учасників ТОВ "Консенсус" (03.12.2021), оскільки рішення за результатами розгляду заяви про звільнення позивача з посади директора прийнято загальними зборами учасників цього товариства не було. За таких обставин трудові відносини позивача з відповідачем необхідно вважати припиненими на підставі рішення суду у даній справі.

Враховуючи наведене в сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Звертаючись з позовом до суду, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 481,00 грн, що підтверджується квитанцією №ПН2422664 від 11.02.2022.

Інших судових витрат сторонами до відшкодування не заявлено.

У відповідності до приписів ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача, з вини якого виник спір.

Керуючись ст. 13, 14, 73, 74, 76, 123, 129, 165, 178, 232, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Консенсус" про визнання припиненими трудових відносин задовольнити.

2. Визнати трудові відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія "Консенсус" (вул. Січових Стрільців, 56, м. Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78200; ідентифікаційний код 22182314) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) припиненими у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Консенсус" за власним бажанням на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Консенсус" (вул. Січових Стрільців, 56, м. Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78200; ідентифікаційний код 22182314) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 2 481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню) судового збору.

4. На виконання рішення видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21.12.2022.

Суддя Т.Е. Валєєва