Рішення

від 21.12.2022 по справі 910/9244/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.12.2022Справа № 910/9244/22за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ШБМ Транс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінгова компанія "Нафторесурс"

про стягнення 2 471 386,62 грн

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Токарєва К.К.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ШБМ Транс" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінгова компанія "Нафторесурс" про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за договором поставки №2020/07-21 від 21.07.2020, яка складається з 1 732 021,16 грн - основної заборгованості, 309 865,70 грн - пені, 56 090,07 грн - 3% річних та 373 409,69 грн - інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2022 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 19.10.2022.

Підготовче засідання призначене на 19.10.2022 не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Зеленіної Н.І. у відпустці.

Ухвалою суду від 24.10.2022 призначено підготовче засідання на 08.11.2022.

Протокольною ухвалою суду від 08.11.2022 відкладено підготовче засідання на 30.11.2022.

Протокольною ухвалою суду від 30.11.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.12.2022.

Представник позивача в судовому засіданні 21.12.2022 підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, про місце, дату та час судового засідання був належним чином повідомлений; відзив на позовну заяву від відповідача не надходив.

Суд дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представника позивача, як щодо дослідження доказів, так і по суті позовних вимог.

У судовому засіданні 21.12.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ШБМ Транс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдінгова компанія "Нафторесурс" (покупець) укладено договір поставки №2020/07-21, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити (передавати у власність) покупцю порошок мінеральний для асфальтобетонних та органомінеральних сумішей неактивований, а покупець зобов`язується прийняти продукцію і оплатити її на умовах цього договору.

Пунктом 2.4 договору визначено, що датою поставки (тобто датою передачі продукції постачальником та її прийом покупцем) є дата підписання покупцем товарно-транспортної накладної.

Пунктом 4.1 договору погоджено, що ціна продукції на дату укладення цього договору становить 1 525,02 грн за тону з ПДВ. Сума ПДВ нараховується і сплачується відповідно до податкового законодавства України.

За умовами п. 4.3 договору оплата товару, що поставляється за даним договором, проводиться покупцем в безготівковому порядку на умовах 100 % попередньої оплати шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно з п. 5.4 договору за порушення строків оплати вартості продукції покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України від простроченої суми за кожен день прострочення.

Строк дії договору встановлюється з моменту його підписання і діє до 31.12.2020, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію договору, його дія автоматично продовжується на наступний календарний рік.

У додаткових угодах до договору: №1 від 18.05.2021, №2 від 19.07.2021, №3 від 13.08.2021 та № 4 від 05.10.2021 сторони погодили асортимент та ціни на продукцію, що поставляється за договором.

Поясненнями позивача, які викладені у позовній заяві, видатковими накладними за період з 18.05.2021 по 08.11.2021 на загальну суму 4 378 076,57 грн та товарно-транспортними накладними за період з 18.05.2021 по 08.11.2021, які підписані уповноваженими представниками обох сторін та копії яких містяться в матеріалах справи, підтверджується факт поставки позивачем відповідачу продукції відповідно до умов договору за період з 18.05.2021 по 08.11.2021 на загальну суму 4 378 076,57 грн.

Відповідачем не було здійснено оплату поставленої продукції у повному обсязі у зв`язку із чим у останнього утворилася заборгованість в сумі 1 732 021,16 грн, що також підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період з жовтня 2021 року по листопад 2021 року, який підписано уповноваженими представниками позивача та відповідача.

Спір виник внаслідок того, що позивач здійснив поставку продукції, а відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо повної оплати її вартості, з огляду на що позивач просить стягнути заборгованість за спірним договором.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Виходячи зі змісту ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу.

Згідно ч. 1, 4 ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Беручи до уваги те, що сторонами не дотримано встановлений в договорі порядок поставки товару лише за умови попередньої оплати, суд дійшов висновку, що слід виходити із загальних правил, визначених чиним цивільним законодавством щодо оплати товару одразу після його отримання.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати поставленої продукції на суму 1 732 021,16 грн, наявність заборгованості у цьому розмірі не спростовано, відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, з огляду на що, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 1 732 021,16 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 309 865,70 грн на підставі п. 5.4 договору.

Відповідно до п. 5.4 договору за порушення строків оплати вартості продукції покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України від простроченої суми за кожен день прострочення.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. При цьому, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору, сторонами не визначено строк та порядок такого нарахування, а відтак у відповідності до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України строк нарахування пені обмежується піврічним терміном.

В той же час, сторони не можуть змінювати визначеної ч. 6 ст. 232 ГК України дати, з якої починається перебіг строку нарахування пені, - день, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №916/1777/19.

Суд, перевіривши розрахунок позивача дійшов висновку, що він є арифметично неправильним, оскільки позивачем неправильно визначено період прострочення (оскільки позивачем включено день поставки товару в період прострочки) та нараховано пеню поза межами шестимісячного періоду.

Здійснивши власний розрахунок пені по кожній видатковій накладній з урахування положень ч. 6 ст. 232 ГК України, у межах заявленого позивачем періоду, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення пені підлягають частковому задоволенню на суму 20 257,03 коп.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у загальному розмірі 56 090,07 грн та інфляційні втрати у загальному розмірі 373 409,69 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період, та встановлено, що наданий розрахунок є арифметично неправильним оскільки неправильно визначено період прострочення.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних витрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню на суму 55 732,81 грн, а вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягаю задоволенню у межах заявленої позивачем суми.

Як встановлено ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки за договором, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ШБМ Транс" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінгова компанія "Нафторесурс" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 3/5, офіс 4, код ЄДРПОУ - 42447918) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ШБМ Транс" (01103, м. Київ, вул. Драгомирова, буд. 10/10, офіс 46, код ЄДРПОУ - 41354097) 1 732 021 (один мільйон сімсот тридцять дві тисячі двадцять одна) грн 16 коп. - суми основного боргу, 20 257 (двадцять тисяч двісті п`ятдесят сім) грн 03 коп. - пені, 373 409 (триста сімдесят три тисячі чотириста дев`ять) грн 69 коп. - інфляційних втрат, 55 732 (п`ятдесят п`ять тисяч сімсот тридцять дві) грн 81 коп. - 3% річних та 32 721 (тридцять дві тисячі сімсот двадцять одна) грн 31 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 26.12.2022.

Суддя Н.І. Зеленіна