Рішення

від 12.12.2022 по справі 910/10343/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.12.2022Справа № 910/10343/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської

державної адміністрації) «Київтеплоенерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дробак»

про стягнення 474.397,10 грн

Представники сторін: не викликались

Суть спору :

05.10.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дробак» про стягнення 474.397,70 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії № 1541873-01 від 01.06.2021 відповідачем у період з листопада 2018 року по липень 2022 року спожито теплову енергію, проте всупереч умовам договору не здійснено її оплату, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 474.397,70 грн, з яких 340.408,56 грн основного боргу, 13.838,84 грн пені, 97.213,98 грн інфляційних втрат та 22.936,32 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2022 відкрито провадження у справі № 910/10343/22 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У зв`язку з відсутністю фінансування Господарського суду міста Києва для здійснення поштових відправлень, судом, у відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про відкриття провадження у справі від 12.10.2022 було направлено відповідачу лише 25.10.2022, рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105492909374 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03037, м. Київ, вул. Освіти, 14-А, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт разом з ухвалою від 12.10.2022 (номер відправлення 0105492909374) було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 28.11.2022 з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 12.10.2022 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2021 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (теплопостачальна організація, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дробак» (абонент, відповідач) було укладено договір на постачання теплової енергії № 1541873-01 (далі - договір).

Пунктом 1.1 договору визначено, що предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна плата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язались керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі - Правил), нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначають Правила користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 (далі - Правила № 1198).

Правила № 1198 є обов`язкові для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.

Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання (п. 4 Правил № 1198).

Пунктом 36 Правил № 1198 визначено, що теплопостачальна організація зобов`язується забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії, на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.

Згідно з пунктом 2.2.1 договору теплопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількостях та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

Пунктами 2.3.1 та 2.3.2 договору визначено, що абонент зобов`язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 до цього договору.

Абонент зобов`язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 договору.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість використаної теплової енергії, в зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за період з листопада 2018 року по липень 2022 року в розмірі 340.408,56 грн та за неналежне виконання зобов`язань позивачем нараховані: пеня в розмірі 13.838,84 грн, інфляційні втрати в розмірі 97.213,98 грн та 3% річних в сумі 22.936,32 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Пунктом 8.1 договору сторонами погоджено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 15.04.2022. Керуючись ст. 631 Цивільного кодексу України, сторони домовились про те, що дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018.

Відповідно до п. 8.4 договору договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Сторонами доказів в підтвердження виявлення однією із сторін небажання продовжувати договірні відносини не подано, а отже договір є чинним.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Відповідно до пункту 5.1. договору облік споживання абонентом теплової енергії здійснюється згідно з Законом України «Про комерційний облік».

Додатком № 3 «Тарифи на теплову енергію» до договору встановлено, що розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію теплопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими відповідним органом у встановленому законодавством порядку, для КП «Київтеплоенерго» (без урахування ПДВ): для потреб опалення - 1.351,62 грн/Гкал. Можливе змінення тарифів в період дії договору.

Додатком № 4 «Порядок розрахунків за теплову енергію» до договору передбачено, що абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України «Про заставу», як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії. (п. 2 додатку № 4)

Відповідно до п. 3 додатку № 4 до договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в ЦОК за адресою: просп. Повітрофлотський, буд. № 58:

- акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в ЦОК просп. Повітрофлотський, буд. №58);

- акт приймання-передавання товарної продукції;

- рахунок-фактуру, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням останнього сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Відповідно до умов договору позивач поставив, а відповідач спожив теплову енергію за період з листопада 2018 року по липень 2022 року на загальну суму 358.052,44 грн, що підтверджується актами приймання-передавання товарної продукції та обліковими картками та не заперечується відповідачем.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку основного боргу ТОВ «Дробак» за теплову енергію за договором № 1541873-01 від 01.06.2021, підписаного заступником начальника управління продажу теплової енергії СП «Енергозбут» КП «Київтеплоенерго» - Олександра Пилипенко, відповідачем в лютому 2022 року було сплачено 17.643,88 грн.

Відповідно до п. 40 Правил № 1198 споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих правил.

Частиною 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно п. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов`язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію за договором в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем та становить 340.408,56 грн (358.052,44 грн - 17.643,88 грн).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Розділом 7 договору встановлений порядок вирішення спорів.

Спори сторін, пов`язані з укладанням, зміною, виконанням та розірванням цього договору регулюються правилами, обміном листами (телеграмами, факсами), укладенням додаткових угод, а також іншими необхідними заходами. Пропозиції по зміненню договірних обсягів постачання теплової енергії надаються сторонами не пізніше ніж за 15 днів до початку розрахункового періоду. (п. 7.1 договору)

Сторони зобов`язуються розглянути претензію іншої сторони та прийняти необхідні заходи щодо її урегулювання на взаємній основі. (п. 7.2 договору.)

Пунктом 7.3 договору сторони погодили, що після закінчення 30 днів, з моменту отримання претензії відповідачем та при не досягненні згоди, сторони мають право звернутися для вирішення спору в Господарський суд міста Києва.

Як вбачається із матеріалів справи 20.01.2021 позивачем було направлено відповідачу вимогу № 32/5/4/662 від 10.01.2021 щодо сплати заборгованості у сумі 116.883,46 грн, в якій позивач просив сплатити заборгованість за теплову енергію, отриману у період з листопада 2018 року по грудень 2020 року.

Відповідачем доказів сплати заборгованості або вмотивованої відмови від її оплати не надано.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті поставленої теплоенергії за договором в повному обсязі не подано.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 340.408,56 грн за спожиту теплову енергію обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов`язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію у повному обсязі, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 3.1.3 договору передбачено, що теплопостачальна організація має право у разі порушень абонентом умов договору, складати відповідні акти, приписи, проводити нарахування штрафних санкцій згідно з чинним законодавством та стягувати за рішенням суду, у встановленому чинним законодавством порядку.

Відповідно до п. 6.3.1 та п 6.3.6 договору абонент несе відповідальність: за невиконання договору; за виконання порядку розрахунків за теплову енергію, викладених у додатку № 4 договору.

Пунктом 7 додатку № 4 до договору встановлено, що абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) теплопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожен день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати за теплову енергію, проте при здійсненні розрахунку пені позивачем застосовано подвійну облікову ставку Національного банку України.

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті спожитої теплоенергії відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню у розмірі 13.838,84 грн (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Таким чином, вимоги позивача про стягнення пені в сумі 13.838,84 грн підлягають задоволенню.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 97.213,98 грн інфляційних втрат та 22.936,32 грн - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов`язань.

Стаття 625 Цивільного кодексу України надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, встановити інший, ніж три проценти річних, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

Отже, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних.

Умовами договору інший розмір процентів не визначений.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Такий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Суд приходить до висновку про обґрунтованість нарахування 96.931,69 грн інфляційних втрат, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в позові слід відмовити, оскільки позивачем помилково здійснено розрахунок за лютий 2022 року на суму боргу, який існував на початок місяця (352.208,60 грн), тоді як відповідачем у лютому 2022 року було здійснено часткову оплату у розмірі 17.643,88 грн, а тому вірним є нарахування інфляційних втрат на залишкову суму основного боргу станом на останній день відповідного місяця (334.564,72 грн) (розрахунок суду за період з 01.02.2022 по 28.02.2022 наявний в матеріалах справи).

Суд приходить до висновку про обґрунтованість нарахування 22.882,38 грн 3% річних, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог про стягнення 3% річних в позові слід відмовити, оскільки з наявних матеріалів справи неможливо встановити дату здійснення відповідачем в лютому 2022 року оплати у розмірі 17.643,88 грн, тому судом здійснено перерахунок нарахування 3% річних за період з 01.02.2022 по 28.02.2022 на суму боргу з відрахуванням сплаченої суми (352.208,60 грн - 17.643,88 грн = 334.564,72 грн), а також, як вбачається з наявних в матеріалах справи розрахунках за 2020 рік, позивачем здійснено не вірний розрахунок нарахувань 3% за весь вказаний період (розрахунки суду за 2020 рік та за період з 01.02.2022 по 28.02.2022 наявні в матеріалах справи).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дробак» (03037, м. Київ, вул. Освіти, 14-А, код ЄДРПОУ 38973459) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421) 340.408 (триста сорок тисяч чотириста вісім) грн 56 коп. основного боргу, 13.838 (тринадцять тисяч вісімсот тридцять вісім) грн 84 коп. пені, 96.931 (дев`яносто шість тисяч дев`ятсот тридцять одна) грн 69 коп. інфляційних втрат, 22.882 (двадцять дві тисячі вісімсот вісімдесят дві) грн 38 коп. 3% річних, 7.110 (сім тисяч сто десять) грн 92 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова