Рішення

від 14.12.2022 по справі 912/1291/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, факс 24 09 91, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2022 рокуСправа № 912/1291/22

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Поліщук Г.Б., за участю секретаря судового засідання Ліподат Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи №912/1291/22

за позовом Фізичної особи - підприємця Кучми Марії Петрівни, АДРЕСА_1

до відповідача Кропивницької міської ради, 25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 41

про визнання відмови у поновленні договору оренди землі незаконною, визнання додаткової угоди укладеною

за участю представників:

від позивача - Віватенко М.І., ордер №1040105 від 04.10.2022;

від відповідача - Татарко Д.А., посвідчення №0013 від 04.02.2021.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця Кучми Марії Петрівни до Кропивницької міської ради з вимогами про:

- визнання незаконною відмову Кропивницької міської ради від 22 липня 2022 року №2458/52-13-22 про поновлення (продовження) договору оренди земельної ділянки строком на 5 років, по вул. Космонавта Попова (біля території школи № 35), для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, загальною площею 0,0010 га Кропивницькою міською радою у поновленні Договору оренди землі від 05.05.2009 року викладену у листі - повідомленні Кропивницької міської ради від 22 липня 2022 року №2458/52-13-22 про відмову в поновлення (продовження) договору оренди земельної ділянки строком на 5 років, по вул. Космонавта Попова (біля території школи № 35), для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, загальною площею 0,0010 га;

- визнання укладеною між Кіровоградською міською радою та фізичною особою - підприємцем Кучма Марія Петрівна, АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 Додаткову угоду про поновлення Договору оренди землі від 05.05.2009 року №105, зареєстрованого зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельним ресурсам про що державному реєстрі земель вчинено запис від 03.12.2009 року № 040939000158, зі змінами та доповненнями, в редакції викладеній в прохальній частині позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Кропивницькою міською радою листом від 22.07.2022 відмовлено у поновленні (продовженні) договору оренди земельної ділянки, строком на 5 років, по вул. Космонавта Попова (біля території школи №35), для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, загальною площею 0,0010 га. Позивач вважає рішення відповідача протиправним, необґрунтованим, таким, що суперечить вимогам чинного законодавства та порушує його переважне право на поновлення договору оренди землі в порядку, передбаченому ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент укладення договору).

Ухвалою від 11.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №912/1291/22 за правилами загального позовного провадження, підготовче зсідання призначено на 10.11.2022, встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

26.10.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач в установлені Законом України "Про оренду землі" та умовами договору оренди землі строки не звертався до Кропивницької міської ради з питанням поновлення строку дії договору оренди землі та не надав проект договору, а тому відсутні підстави для його поновлення.

07.11.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій заперечив щодо доводів відповідача, зазначених у відзиві та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В підготовчому засіданні 10.11.2022 оголошено перерву до 24.11.2022 - 14:00 год.

11.11.2022 від відповідача надійшли заперечення.

21.11.2022 від позивача надійшли письмові пояснення.

Ухвалою від 24.11.2022 підготовче засідання призначено на 07.12.2022 о 11:30 год.

Ухвалою від 07.12.2022 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, закрито підготовче провадження у справі №912/1291/22 та призначено до судового розгляду по суті на 14.12.2022 о 10:30 год.

В судовому засіданні 14.12.2022 брали участь уповноважені представники сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступні обставини, які є предметом доказування у справі.

05.05.2009 між Кіровоградською міською радою (Орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Кучма Марія Петрівна (Орендар) укладено Договір оренди землі №105 (а.с. 12-16), згідно розділу 1 якого Орендодавець на підставі рішення Кіровоградської міської ради від 28.12.2007 року №405 "Про розгляд звернень юридичних та фізичних осіб з питань регулювання земельних відносин" надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку під розміщення кіоску по очищенню води, яка знаходиться по вул. Космонавта Попова (біля території школи №35) в місті Кіровограді. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку.

Відповідно розділу 2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 10,0 кв.м. земель, які використовуються в комерційних цілях. На земельній ділянці не розміщені об`єкти нерухомого майна та об`єкти інфраструктури. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно довідки державного земельного кадастру про грошову оцінку земельної ділянки від 04.03.2009 №1167 становить: 3458,20 грн.

Розділом 3 Договору передбачено, що Договір укладено на п`ять років. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, Орендар, при належному виконанні обов`язків відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. В цьому випадку Орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

У розділі 16 Договору передбачено, що цей Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір підписано сторонами та скріплено печатками.

Договір зареєстровано у Кіровоградській регіональній філії Державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03.12.2009 року за № 040939000158.

04.12.2017 року між Кіровоградською міською радою (Орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Кучма Марія Петрівна (Орендар) укладено Додаткову угоду №58 про поновлення Договору оренди землі від 05.05.2009 №105 (державна реєстрація від 03.12.2009 № 040939000158, якою сторони відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" вирішили наступне:

Поновити Договір оренди землі від 05.05.2009 року №105 (державна реєстрація від 03.12.2009 року № 040939000158 строком на 5 років.

Всі інші умови Договору оренди землі, не згадані в цій Додатковій угоді, залишаються незмінними.

Дана Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання та державної реєстрації у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", та є невід`ємною частиною Договору оренди землі від 05.05.2009 року №105. Договір діє в частині, що не суперечить даній Додатковій угоді (а.с 53).

Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 106942329 від 11.12.2017, до Реєстру 11.12.2017 внесено запис № 23844903 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, договір оренди землі, кадастровий номер 3510100000:37:329:0134, площею 0,001 га, що знаходиться за адресою: Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Попова Космонавта, на підставі договору оренди землі серія та номер: 105, виданий 05.05.2009, видавник: Орендодавець Міська рада міста Кропивницького, додаткова угода про поновлення договору оренди землі від 05.05.2009 року № 105 (державна реєстрація від 03.12.2009 №040939000158), серія та номер: 58, виданий 04.12.2017, видавник: Орендодавець Міська рада міста Кропивницького, орендодавець: Міська рада міста Кропивницького, орендар: Кучма Марія Петрівна. Визначено строк дії речового права: 5 років (а.с. 54-55).

21.06.2022 року Фізична особа - підприємець Кучма Марія Петрівна звернулася до відповідача з заявою про поновлення (продовження) договору оренди земельної ділянки строком на 5 років, по вул. Космонавта Попова (біля території школи № 35), для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, загальною площею 10 кв.м. До заяви додано проект Додаткової угоди про поновлення договору оренди землі (а.с. 25-26).

22.07.2022 року у відповідь на лист позивача Кропивницька міська рада листом від 22.07.2022 №2451/52-13-22 відмовила у поновленні (продовженні) договору оренди земельної ділянки строком на 5 років, по вул. Космонавта Попова (біля території школи № 35), для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, загальною площею 0,0010 га. Прийняте рішення мотивоване тим, що оскільки строк дії договору оренди землі з фізичною особою-підприємцем Кучмою М.П., з врахуванням додаткової угоди закінчився 03.12.2019 року, тому підстави в його поновленні відсутні (а.с. 27-28).

Позивач стверджує, що додатковою угодою від 04.12.2017 поновлено строк дії договору оренди землі від 05.05.2009 року, а тому строк дії договору закінчується 04.12.2022 року.

Вважаючи незаконною відмову Кропивницької міської ради, позивач звернувся до суду з даним позовом для відновлення своїх невизнаних законних прав та інтересів, і просить суд визнати незаконною відмову Кропивницької міської ради від 22 липня 2022 року №2458/52-13-22 про поновлення (продовження) договору оренди земельної ділянки строком на 5 років та визнати укладеною додаткову угоду.

Позивач посилається на норми встановлені приписами ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив посилаючись на те, що строк дії договору оренди землі не може перериватись, оскільки в такому разі він буде припиненим на підставі ст. 31 Закону України "Про оренду землі", у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено. На переконання Кропивницької міської ради помилковим є твердження позивача про те, що договір є поновленим з 04.12.2017 та відповідно закінчує свою дію 04.12.2022 року, оскільки в цьому разі змінюються істотні умови договору оренди землі, а саме строк його дії. Відповідачем вказано, що оскільки Фізична особа - підприємець Кучма М.П. в установлені Законом України "Про оренду землі" та умовами договору оренди землі строки не зверталась до Кропивницької міської ради з питанням поновленням строку дії договору оренди землі та не надала проект договору, тому відсутні підстави, визначені законодавством для його поновлення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За приписами ч. 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; за статтями 142-144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об`єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі", статтею 1 якого визначає, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст. 2 Закону України "Про оренду землі").

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо зазначено про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ст. 6 Цивільного кодексу України).

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (ч.1 ст. 792 Цивільного кодексу України).

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України).

Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права (ч.1 ст. 19 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

У відповідності до приписів ст.33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на момент укладення договору оренди) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на момент закінчення строку договору оренди) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Відповідно до ч.ч. 4-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що в разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою - п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладенню орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі").

У разі якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, (а саме частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі"). І саме у такому випадку відсутність листа - повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18, про відсутність вагомих підстав для відступу від якого Велика Палата Верховного Суду зазначила у пункті 29 постанови від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду в пункті 35 постанови від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 зауважила, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов`язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі.

Таким чином, базуючись на зазначених вище позиціях Верховного Суду та узагальнюючи їх, можна зробити висновок, що алгоритм вирішення спорів щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, що застосовується до спірних правовідносин) в контексті дій сторін договору виглядає наступним чином:

- якщо орендар у строки встановлені договором або, за відсутності інших строків встановлених договором, у строки встановлені законом не звернувся до орендодавця взагалі або звернувся з їх порушенням та/або не надав проект договору, то суди повинні відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним незалежно від подальших дій орендодавця, оскільки саме орендарем в цьому випадку не дотримано вимоги договору та закону;

- якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору та при цьому надав проект договору (незалежно від того чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін розглянув надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, проаналізував його умови, у тому числі перевірив його на відповідність вимогам закону, однак не погодився з запропонованими умовами та заперечив щодо поновлення договору, то в цьому випадку він діє в рамках своїх повноважень, а отже суди повинні також відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним;

- якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору та при цьому надав проект договору (незалежно від того чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін не заперечив проти поновлення договору оренди землі або відмовив з порушенням місячного терміну, однак при цьому протягом одного місяця після закінчення строку договору надіслав лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, то суди повинні також відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним, оскільки таке право орендодавця прямо передбачено частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі";

- якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору після його закінчення, надав проект договору (незалежно від того чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін не заперечив проти поновлення договору оренди землі, при цьому орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, а орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору не надіслав лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, то суди повинні задовольнити позовні вимоги про визнання договору укладеним на той же самий строк та на тих же самих умовах.

При цьому якщо орендодавець відмовляється укласти чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість якої визначена у частині восьмій статті 33 "Про оренду землі", то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною такої угоди з викладенням її змісту у резолютивній частині судового рішення.

Зазначене повністю відповідає правовій позиції сформульованій у пункті 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 де зазначено, що як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону № 161-XIV, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (див. постанови від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-цта № 159/5756/18).

В такий спосіб, оскільки цивільні відносини засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, принципи свободи договору, судового захисту цивільного права та інтересу, справедливості, добросовісності та розумності належать до фундаментальних засад цивільного законодавства, а сторони у договорі оренди землі є однаково зобов`язаними виконувати як умови законодавства, так і цього договору.

Із змісту наведених вище положень договору оренди землі вбачається, що дія договору оренди землі від 05.05.2009 (державна реєстрація 03.12.2009) була встановлена строком на 5 (п`ять) років, тобто до 03.12.2014.

За умовами договору оренди землі з урахуванням приписів ч.ч. 2, 3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та розділу 3 Договору, після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, Орендар, при належному виконанні обов`язків відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на укладення договору; в цьому випадку Орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Фізична особа - підприємець Кучма Марія Петрівна, 21.06.2022 звернулась до Орендодавця з заявою про поновлення договору оренди земельної ділянки строком на 5 років, додавши проект додаткової угоди, чим не дотрималась вимог, встановлених ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та розділу 3 Договору.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем до матеріалів справи не додано доказів звернення до відповідача до закінчення строку дії договору оренди землі з заявою про поновлення строку дії договору, у строки, встановлені ст. 33 Закону України "Про оренду землі", тобто позивач не надав жодних доказів на підтвердження звернення до відповідача із заявою про продовження строку оренди земельної ділянки.

Відтак, позивач втратив переважне право на поновлення Договору оренди землі.

Звернення позивачем до відповідача із заявою від 21.06.2022 про (поновлення) продовження дії договору оренди землі, з доданням проекту додаткової угоди, не може свідчити про виконання позивачем вимог ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки термін дії договору закінчився 03.12.2014 року. Відповідно, не можна продовжити договір, якого вже не існує.

Позивач стверджує, що строк договору оренди землі з урахуванням додаткової угоди від 04.12.2017 №58, закінчується 04.12.2022 року.

Відповідно до п. 4 розділу IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі", правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Як вже зазначалось вище, договір оренди землі від 05.05.2009 року №105 є укладеним та набрав чинності 03 грудня 2009 року, тобто з дня його державної реєстрації.

Враховуючи наведене, в разі, якщо строк дії договору оренди землі спливає 04.12.2022 року, як зазначає позивач у позовній заяві, то застосуванню до відносин щодо його поновлення підлягає редакція Закону України "Про оренду землі", яка діяла станом на 03.12.2009 року.

Проте, діючим на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Верховний Суд у постановах від 26.10.2021 у справі № 910/5710/19, від 09.11.2021 у справі № 910/4790/20, від 24.01.2019 у справі № 904/869/18, від 26.03.2019 у справі № 910/1335/17, від 10.01.2019 у справі № 911/3998/16, від 11.12.2018 у справі № 923/111/18, від 06.12.2018 у справі № 925/1651/17, від 03.04.2018 у справі № 904/8168/17, від 22.02.2018 у справі № 922/1008/17, а також Верховний Суд України у постановах від 20.11.2012 у справі № 44/69, від 11.11.2014 у справі № 912/1552/13 стосовно спору, який виник щодо поновлення договору оренди землі, вже неодноразово викладав аналогічний правовий висновок щодо застосування положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до 12.03.2011, тобто у редакції, яка діяла на час укладення спірного договору оренди землі.

Враховуючи наведене, посилання позивача, як на підставу на поновлення договору оренди землі, строк дії якого закінчується 04.12.2022 року, на законодавство, яке не було чинним на час укладення договору, не відповідає п. 4 розділу IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі".

Як вбачається із позовної заяви та доданих до неї документів, на адресу Кропивницької міської ради позивач направляв проект додаткової угоди, зазначивши підставою для її укладання ст. 126-1 Земельного кодексу України, ст.ст. 21, 30, 33 Закону України "Про оренду землі".

Аналогічні положення додаткової угоди містяться і в прохальній частині позовної заяви.

Враховуючи те, що договір оренди землі від 05.05.2009 року №105 не є укладеним або зміненим після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", тому незалежно від дати закінчення строку його дії ст. 126-1 Земельного кодексу України не може поширюватись на відносини щодо його поновлення, а отже додаткова угода, яку позивач пропонує визнати укладеною, не відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позивачем не підтверджено доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для задоволення позову. Відтак у задоволенні позову необхідно відмовити.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У свою чергу, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 р. у справі Серявін проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010 р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача, згідно вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити представнику позивача, адвокату Віватенко М.І. на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; Кропивницькій міській раді на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_2

Повне рішення складено 26.12.2022.

Суддя Г.Б. Поліщук