Рішення

від 13.12.2022 по справі 916/2563/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/2563/22

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОПІЛЬСЬКИЙ МОЛОКОЗАВОД» (53003, Дніпропетровська обл., Криворізький р-н, с. Новопілля, вул. Теплична, буд.13, код ЄДРПОУ - 42257917, електронна адреса: novopillya1@ukr.net)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМ ЮГ СЕРВИС» (73000, м. Херсон, вул. Рабоча, буд.64-А, код ЄДРПОУ - 42633956)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Богомолова В.С.

Представники сторін:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився.

Суть спору: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «НОВОПІЛЬСЬКИЙ МОЛОКОЗАВОД», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ДОМ ЮГ СЕРВИС» про стягнення заборгованості у розмірі 156 790 грн, пені у розмірі 24 049 грн 38 коп., інфляційних втрат у розмірі 27 318 грн 78 коп., 3% у розмірі 2 971 грн 57 коп.

Ухвалою суду від 10.10.2022р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОПІЛЬСЬКИЙ МОЛОКОЗАВОД» залишено без руху.

19 жовтня 2022р. до Господарського суду Одеської області надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 24.10.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/2563/22, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 10.11.2022р. Ухвалою суду від 10.11.2022р. відкладено судове засідання на 24.11.2022р.

Судове засідання, призначене ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.11.2022р. № 916/2563/22 на 24.11.2022р. о 14:00, не відбулося у зв`язку з відсутністю електропостачання в приміщенні Господарського суду Одеської області, у зв`язку з чим ухвалою суду від 29.11.2022р. відкладено на 13.12.2022р.

Позивач - ТОВ «НОВОПІЛЬСЬКИЙ МОЛОКОЗАВОД», підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав , зазначених у позовній заяві. Відповідно до заяви, що надійшла до суду 14.12.2022р., позивач просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника ТОВ «НОВОПІЛЬСЬКИЙ МОЛОКОЗАВОД».

Відповідач - ТОВ «ДОМ ЮГ СЕРВИС», не скористався своїм правом на судовий захист, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою місцезнаходження відповідача є: 73000, м. Херсон, вул. Рабоча, буд.64-А.

Ухвали суду від 24.10.2022р. та від 10.11.2022р. у справі №916/2563/22 не були направлені засобами поштового зв`язку у зв`язку з не функціонуванням відділень АТ «Укрпошта» на території Херсонської області в умовах воєнного стану.

Ухвала суду від 29.11.2022р. була направлена засобами поштового зв`язку, однак, станом на 13.12.2022р. поштове повідомлення про вручення/не вручення вказаної ухвали не надходило до Господарського суду Одеської області.

Позивач у справі зазначає, що 19.02.2021р. між ТОВ «НОВОПІЛЬСЬКИЙ МОЛОКОЗАВОД» (Постачальник) та ТОВ «ДОМ ЮГ СЕРВИС» (Покупець) укладено Договір поставки №19/02/21, відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов`язується передати у власність (поставити), а Покупець прийняти та оплатити продукцію , асортимент, загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна кількість яких визначена сторонами у видаткових накладних, які є додатками до цього Договору і становлять його невід`ємну частину надалі (товар).

Згідно п.4.1 Договору поставка товару здійснюється на підставі замовлень (заявок) Покупця, форма яких встановлена у погодженнях з Постачальником, викладених в письмовому вигляді на електронну пошту, особисто чи по телефону. Адреси електронної пошти сторін повинні бути погоджені та відомі обом сторонам.

Пунктом 4.4. Договору передбачено, що партією товару вважається обсяг товару, погоджений сторонами в одній заявці на одну дату поставки та в один пункт призначення, якщо інше не вказано в самій заявці.

Згідно п.4.5. Договору поставка товару здійснюється Постачальником окремими партіями автомобілями чи іншим транспортом по реквізитам Покупця, якщо інше не вказано в заявках на поставку кожної партії товару. За домовленістю сторін, поставка товару може здійснюватися транспортом Покупця (конкретизується в заявках до Договору).

У п. 3.3. Договору сторони домовилися, що розрахунок за фактично одержану партію товару здійснюється Покупцем на підставі належним чином оформлених актів приймання - передачі товару та/або товаро-транспортних(видаткових) накладних (залежно від умов поставки товару) Постачальника.

Згідно п. 3.4. Договору відстрочка платежу за поставлений товар не повинна перевищувати З банківські дня.

Як стверджує позивач, на виконання своїх обов`язків за Договором ним було поставлено на користь ТОВ «ДОМ ЮГ СЕРВИС» товар на загальну суму 156 790 грн, що підтверджується видатковими накладними: №10743 від 29.12.2021р.; №287 від 24.01.2022р.; №326 від 26.01.2022р.; №470 від 31.01.2022р.; №502 від 02.02.2022р.; №553 від 07.02.2022р.; №703 від 09.02.2022р.; №810 від 14.02.2022р.; №933 від 16.02.2022р.; №1070 від 21.02.2022р.; №1152 від 23.02.2022р.

За твердженнями позивача, відповідачем було порушено строки оплати поставленого товару, визначені Договором, у зв`язку з чим за ТОВ «ДОМ ЮГ СЕРВИС» рахується заборгованість у розмірі 156 790 грн.

Порушення умов Договору позивач вважає порушенням своїх прав та охоронюваних законом інтересів, у зв`язку з чим звернувся до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 156 790 грн.

Позивач також зазначає, що згідно п.7.1. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань по даному Договору винна сторона несе відповідальність згідно чинного законодавства України.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі зазначеного , позивач нарахував пеню у розмірі 24 049 грн 38 коп., яку просить стягнути на свою користь у зв`язку з порушенням відповідачем умов укладеного Договору.

Крім того, позивач зазначає, що за приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

На підставі зазначеної норми законодавства позивач нарахував інфляційні втрати у розмірі 27 318 грн 78 коп. та 3% річних у розмірі 2 971 грн 57 коп., які також просить стягнути з відповідача.

Позивач зазначив, що в порядку досудового врегулювання спору на електронну адресу відповідача було направлено претензію за вих.№153-Ю від 03.08.2022р.

В якості нормативного обґрунтування позову позивач послався на положення ст.ст. 42, 193, 216, 218, 222 Господарського кодексу України та ст.ст.11, 509, 510, 610, 611 Цивільного кодексу України.

Відповідач не скористався своїм правом на судовий захист, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Розглянув матеріали справи, суд встановив, що 19.02.2021р. між ТОВ «НОВОПІЛЬСЬКИЙ МОЛОКОЗАВОД» (Постачальник) та ТОВ «ДОМ ЮГ СЕРВИС» (Покупець) укладено Договір поставки №19/02/21, відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов`язується передати у власність (поставити), а Покупець прийняти та оплатити продукцію асортимент, загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна кількість яких визначена сторонами у видаткових накладних, які є додатками до цього Договору і становлять його невід`ємну частину надалі (товар).

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, на підставі Договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки щодо купівлі-продажу товару.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України законодавець також встановив, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до п.9.1. Договору даний Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріпленням печатками сторін і діє до 31.12.2021р.

Відповідно до п.4.1. Договору поставка товару здійснюється на підставі замовлень (заявок) Покупця, форма яких встановлена, погоджених з Постачальником, викладених у письмовому вигляді на електронну пошту особисто чи по телефону. Адреси електронної пошти сторін повинні бути погоджені та відомі обом сторонам.

Згідно п.4.4. Договору партією товару вважається обсяг товару, погоджений сторонами в одній заявці на одну дату поставки та в один пункт призначення, якщо інше не вказано в самій заявці.

Відповідно до п.4.5. Договору постачання товару здійснюється Постачальником окремими партіями автомобільним чи іншим транспортом по реквізитам Покупця, якщо інше не вказано в заявках на поставку кожної партії товару. За домовленістю сторін поставка товару може здійснюватися транспортом Покупця (конкретизується в заявках до Договору).

Згідно п.4.6. Договору поставка товару за домовленістю сторін може здійснюватися на умовах EXW (передано на складі Постачальника) або на умовах CPT перевезення сплачено до місця, вказаного Покупцем) згідно міжнародних правил по тлумаченню термінів «ІНКОТЕРМС» у редакції 2000р. (конкретизується в заявках до Договору).

Строк поставки кожної окремої партії товару визначається в заявках на товар, але не повинен перевищувати 2 календарних днів з моменту підписання сторонами заявки на поставку партії товару, якщо інше не обумовлено в заявці. Строк поставки обчислюється з моменту оплати за товар у разу постачання товару на умовах попередньої оплати.

Пунктом 5.4. Договору визначено, що право власності на товар та ризики виникають у Покупця в момент передачі товару Покупцю, що фіксується накладною про приймання товару або актом приймання-передачі товару. Ризик пошкодження товару при розвантаженні у пункті призначення Покупця при поставці товару на умовах CPT несе Покупець.

Відповідно до п.5.5. Договору по закінченню відповідного місяця поставки товару Постачальник направляє Покупцю два примірники підписаного керівником та головним бухгалтером Постачальника оригіналу акта звірки взаємовідносин та розрахунків по всьому товару. Який біло відвантажено за минулий місяць. Отримавши акт звірки керівник та головний бухгалтер Покупця звіряють зазначену інформацію з погодженими заявками й оформленими накладними та підписують такий акт, зазначивши власну інформацію, а один примірник направляють (повертають) Постачальнику (поштою або кур`єром) у триденний термін з дня отримання акта звірки. Якщо у тридцятиденний термін з моменту відправки акта звірки, Покупець не підписав та не надіслав Постачальнику акт звірки, то цей акт вважається таким, що прийнятий Покупцем в редакції Постачальника.

У відповідності до п.2.1. Договору ціна одиниці виміру товару, асортимент товару та ціна за одиницю товару визначається сторонами у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною Договору.

Згідно п.2.2. загальна вартість кожної партії товару визначається у рахунках-фактурах на підставі заявок до даного Договору.

Відповідно до п.2.5. Договору на підставі погоджених сторонами заявок, а також на підставі інших документів згідно з п.3.3. Договору Продавець формує для Покупця рахунок на оплату для кожної конкретної поставки.

Згідно п.2.6. Договору в рахунку на оплату товару зазначається Постачальником, зокрема, асортимент товару, кількість, загальна вартість та, у разі письмової згоди сторін, витрати на транспортування.

За умовами п.2.7. Договору рахунок на оплату, направлений Постачальником Покупцю, є дійсний протягом 10 банківських днів.

На підтвердження виконання своїх обов`язків за Договором позивачем надано видаткові накладні: №10743 від 29.12.2021р.; №287 від 24.01.2022р.; №326 від 26.01.2022р.; №470 від 31.01.2022р.; №502 від 02.02.2022р.; №553 від 07.02.2022р.; №703 від 09.02.2022р.; №810 від 14.02.2022р.; №933 від 16.02.2022р.; №1070 від 21.02.2022р.; №1152 від 23.02.2022р.

Відповідно до визначень термінів, що містяться у ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно із ч.ч.1-2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарських операцій, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зазначений перелік обов`язкових реквізитів первинних документів кореспондується з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підпунктом 2.5 пункту 2 цього Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Отже, за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції. Вказаний висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.12.2020р. у справі №910/14900/19.

Необхідно зазначити, що накладна - це супроводжуючий первинний документ, що використовується в бухгалтерському обліку та містить основні облікові дані про товар, що передається, відправляється, транспортується. Отже, накладна є належним документом, що підтверджує оформлення договірних відносин між сторонами. Вказаний висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.06.2019р. у справі №915/905/16.

Дослідивши надані позивачем видаткові накладні: №10743 від 29.12.2021р.; №287 від 24.01.2022р.; №326 від 26.01.2022р.; №470 від 31.01.2022р.; №502 від 02.02.2022р.; №553 від 07.02.2022р.; №703 від 09.02.2022р.; №810 від 14.02.2022р.; №933 від 16.02.2022р.; №1070 від 21.02.2022р.; №1152 від 23.02.2022р., судом встановлено, що в зазначених накладних відсутнє посилання на Договір поставки №19/02/21 від 19.02.2022р.

Крім того, в графі «Отримав (ла)» відсутні прізвище та ініціали представників ТОВ «ДОМ ЮГ СЕРВИС», довіреності, на підставі яких було передано товар та відсутні відбитки печатки ТОВ «ДОМ ЮГ СЕРВИС».

Суд також звертає увагу позивача, до позовної заяви не надано оригіналів/копій довіреностей на отримання товару.

Отже, зазначені вище накладні не є належними доказами виконання ТОВ «НОВОПІЛЬСЬКИЙ МОЛОКОЗАВОД» Договору поставки №19/02/21 від 19.02.2022р., зокрема, на суму 156 790 грн.

Акт звірки взаємних розрахунків за період з 29.12.2022по 28.07.2022р., наданий до позову, не підписаний уповноваженим представником ТОВ «ДОМ ЮГ СЕРВИС».

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням , що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі , мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення заборгованості у розмірі 156 790 грн задоволенню не підлягає.

Враховуючи похідний характер позовних вимог щодо стягнення пені, інфляційних втрат, 3% річних, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 24 049 грн 38 коп., інфляційних втрат у розмірі 27 318 грн 78 коп., 3% у розмірі 2 971 грн 57 коп. задоволенню не підлягають.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на позивача у відповідності до положень ст.129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОПІЛЬСЬКИЙ МОЛОКОЗАВОД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОМ ЮГ СЕРВИС» про стягнення заборгованості у розмірі 156 790 грн, пені у розмірі 24 049 грн 38 коп., інфляційних втрат у розмірі 27 318 грн 78 коп., 3% у розмірі 2 971 грн 57 коп. - відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 22.12.2022р. у зв`язку з відсутністю електропостачання в приміщенні Господарського суду Одеської області.

Суддя Н.В. Рога