Рішення

від 19.12.2022 по справі 916/1170/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" грудня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1170/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

секретар судового засідання Овчар А.С.

при розгляді справи за позовом: Приватного акціонерного товариства МХП (вул. Елеваторна, 1, м. Миронівка, Миронівський р-н, Київська обл., 08800)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Глобал Інвестментс (Адміральський проспект, 1-А, кв. 29, м. Одеса, 65009)

про стягнення 3989475,45 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Шепіль О.В.;

від відповідача: Пижик В.В.

УСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство МХП звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Глобал Інвестментс, в якій просить суд стягнути з відповідача на його користь 3472765,90 грн основного боргу, 297130,10 грн інфляційних втрат, 28640,80 грн 3% річних та 190938,65 грн пені.

Позиції учасників справи

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину неналежного виконання відповідачем умов укладених між сторонами договорів №МКВ18-788П/ЦО від 21.12.2017 та № ПФ18-195П/ЦО від 10.01.2018 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару.

14.07.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 235-243, т. 1), в якому він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що наслідки військової агресії РФ проти України негативно вплинули на господарську діяльність відповідача, а тому враховуючи, що строк виконання зобов`язань у спірних правовідносинах настав після початку військової агресії, відповідач вважає, що є підставою для звільнення останнього від відповідальності за порушення зобов`язання зі сплати заборгованості після початку військової агресії.

У відповіді на відзив (а.с. 12-19, т.2) позивач відзначив, що посилання відповідача на загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1. не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності у спірних відносинах сторін, оскільки в матеріалах справи відсутні докази наявності форс-мажорних обставин саме при виконанні зобов`язань за договорами, укладеними між сторонами. Крім цього, позивач наголошує на тому, що відповідач відповідно до умов п. 11.2. договору не повідомив позивача про факт настання форс-мажорних обставин.

Під час розгляду справи по суті у судових засіданнях представник позивача позовні вимоги до відповідача підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, наголошуючи, що подані позивачем акти мають недоліки, які не підтверджують факт здійснення господарської операції, при цьому під час розгляду справи відповідач визнав обставину отримання товару на спірну суму та підтвердив, що товар позивачу повернутий не був.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.06.2022 позовну заяву Приватного акціонерного товариства МХП було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1170/22; ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи; призначено підготовче засідання на 18 липня 2022 об 11:30.

Ухвалою суду від 23.06.2022 судом було задоволено клопотання представника позивача про участь у судових засіданнях при розгляді цієї справи в режимі відеоконференції відповідно до ст. 197 ГПК України.

Судове засідання 18 липня 2022 об 11:30 не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги, внаслідок чого всі працівники та відвідувачі суду 18 липня 2022 з 10год.46хв. до 11год.48хв. перебували в укритті цивільного захисту адміністративної будівлі суду, про що складено відповідну довідку за підписом Голови суду.

Ухвалою суду від 18.07.2022 судом було призначено підготовче засідання у цій справі на 15 серпня 2022 року об 11:30, в яке викликано представників сторін.

У судовому засіданні 15.08.2022 протокольною ухвалою було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 12.09.2022 об 11:30.

Судове засідання 12 вересня 2022 року об 11:30 не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Бездолі Д.О. на лікарняному.

Ухвалою суду від 13 вересня 2022 року судом було призначено підготовче засідання у цій справі на 22 вересня 2022 року о 14:30.

У судовому засіданні 22.09.2022 судом протокольною ухвалою було відкладено підготовче засідання на 06 жовтня 2022 о 16:00, а 06.10.2022 на 13 жовтня 2022 року о 16:15.

Судове засідання 13 жовтня 2022 о 16:15 не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги, внаслідок чого всі працівники та відвідувачі суду 13 жовтня 2022 року з 15год.30хв. до 16год.36хв. перебували в укритті цивільного захисту адміністративної будівлі суду, про що складено відповідну довідку за підписом Голови суду.

Ухвалою суду від 13 жовтня 2022 судом було призначено підготовче засідання у цій справі на 24 жовтня 2022 року о 17:30. 24.10.2022 судом у судовому засіданні протокольною ухвалою було відкладено підготовче засідання у цій справі на 01 листопада 2022 року о 15:00.

Судом у судовому засіданні 01.11.2022 було проголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до розгляду по суті на 21 листопада 2022 року о 16:00.

21.11.2022 судом було постановлено протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 30 листопада 2022 року о 15:00.

Судове засідання, призначене судом на 30 листопада 2022 року о 15:00, не відбулось, у зв`язку з відсутністю електропостачання в будівлі суду.

Ухвалою суду від 01.12.2022 судом було призначено судове засідання у цій справі на 12 грудня 2022 року об 11:00. 12.12.2022 судом за клопотанням позивача у судовому засіданні протокольною ухвалою було оголошено перерву до 19 грудня 2022 року о 12:55.

19 грудня 2022 року у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

21.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Глобал Інвестментс (покупець) та Приватним акціонерним товариством МХП (постачальник) був укладений договір поставки № МКВ18-788П/ЦО (а.с. 57-61, т.1; далі договір-1), згідно з п. 1.1. якого постачальник відповідно до умов цього договору зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у накладних (товарно-транспортних), що виписуються на кожну партію товару.

Відповідно до п. 2.1., 2.2., 2.3., 2.4. договору-1 ціна по кожному найменуванню і на кожну партію товару визначається на підставі прайс-листів постачальника та вказується у видаткових накладних на кожну партію товару і містить у собі податок на додану вартість. Оплата кожної партії товару здійснюється в безготівковій формі за реквізитами, зазначеними в розділі «Реквізити сторін» цього договору (банківськими рахунками тощо) в не залежності від того, що за організацію поставки товару відповідає та поставка товару може бути здійснена відповідною філією постачальника, при цьому накладна (товарно-транспортна) оформлюється виключно ПАТ «Миронівський хлібопродукт». Строки та порядок оплати товару визначається за кожним асортиментом товару й зазначаються в Додатку № 1 до цього договору, який є його невід`ємною частиною. Днем здійснення платежу в безготівковій формі вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, зарахована на рахунок постачальника.

За умовами п. 4.2. договору-1 одержуваний товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем: по якості відповідно до сертифіката якості під час передачі товару представнику покупця; по кількості відповідно до даних, зазначених в накладних, товарно-транспортних накладних та актах приймання-передачі. Остаточна кількість поставленого товару визначається згідно даних, зазначених в актах приймання-передачі.

Відповідно до п. 5.3., 5.4. договору-1 датою постачання вважається дата підписання товарно-транспортної накладної, накладної та акту прийому-передачі товару, що є невід`ємною частиною накладної, обома сторонами, що засвідчує прийняття товару покупцем від постачальника. Сторони погодилися, що особи, які підписали товарно-транспортну накладну, накладну та акт прийому-передачі товару з прикладанням печатки (або штампу), є уповноваженими особами на підписання даних документів та їхні підписи свідчать про приймання-передачу товару. При передачі товару постачальник зобов`язаний передати всю необхідну документацію на товар, а покупець зобов`язаний прийняти товар і підписати накладну, акт прийому-передачі товару та товарно-транспортну накладну.

Пунктом 8.3. договору-1 передбачено, що за прострочення оплати товару покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також несе відповідальність, встановлену ст. 625 ЦК України, в розмірі 3% річних з простроченої суми за весь час прострочення.

Згідно з п. 10.1. договору-1 його первинний строк встановлюється як 1 (один) рік від дати підписання сторонами. Договір автоматично продовжується на кожен наступний строк в один рік, поки одна сторона, не менші ніж за 30 календарних днів до дати закінчення поточного строку договору, не направить іншій стороні письмове повідомлення про небажання продовжувати дію договору.

За змістом п. 11.1., 11.2. договору-1 при настанні надзвичайних і невідворотних обставин, що призводить до неможливості часткового або повного виконання будь-якою із сторін зобов`язань по цій угоді сторони звільняються від відповідальності за цим договором. При настанні форс-мажорних обставин, сторона для якої вони наступили, сповіщає письмово про факт настання іншу сторону протягом 7 (семи) робочих днів. Настання форс-мажорних обставин повинно бути підтверджено будь-яким органом державної влади або Торгово-промисловою палатою України.

Додатком № 1 до договору-1 (а.с. 62-63, т. 1) сторони погодили умови здійснення оплати товару за договором у строк 11 банківських днів з моменту поставки товару.

Далі, 10.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Глобал Інвестментс (покупець) та Приватним акціонерним товариством МХП (постачальник) був укладений договір поставки № ПФ18-195П/ЦО (а.с. 65-69, т.1; далі договір-2), умови якого є ідентичними умовам договору-1.

Додатком № 1 до договору-2 (а.с. 70, т.1) сторони також погодили умови оплати товару - 11 банківських днів з моменту поставки товару.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 80-215, т.1), на виконання умов договорів позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, що підтверджується наявними у справі видатковими накладними, актами прийому-передачі продукції та товаро-транспортними накладними з відомостями, які дозволяють встановити здійснення сторонами господарських операцій по поставці товару. Оригінали цих доказів позивачем також було подано для огляду суду. Так, подані позивачем докази містять відомості про те, що всього позивачем у період з 16 січня по 22 лютого 2022 року було поставлено відповідачу товар на загальну суму 3931000,23 грн, в цей же час, як пояснив суду у судовому засіданні представник позивача та вказане не заперечив представник відповідача, по цим поставкам борг відповідача становить 3472765,90 грн. Відповідач у судових засідання визнав обставину отримання товару за вказаними видатковими накладними, актами прийому-передачі продукції та товаро-транспортними накладними та підтвердив, що вказаний товар на суму боргу позивачу не повертався.

Крім цього, під час розгляду справи позивачем на підтвердження обставини проведення господарської операції з поставки товару на вищевказану суму додатково було подано для залучення до матеріалів справи витяг з єдиного реєстру податкових накладних, а також податкові декларації за січень та лютий 2022 року.

Між цим судом встановлено, що доказів здійснення відповідачем в повному обсязі оплати вартості отриманого у спірному періоді товару на підставі наявних у справі накладних матеріали справи не містять.

30.04.2022 між сторонами були підписані акти звірки (а.с. 78-79, т.1), згідно з якими останні підтвердили існування заборгованості відповідача перед позивачем: за договором-1 в розмірі 3391698,94 грн; за договором-2 в розмірі 81066,96 грн. У судовому засіданні представник відповідача обставину підписання відповідачем цих актів звірки визнав.

28.04.2022 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію від 14.04.2022 № 141 (а.с. 73-77, т.1), в якій позивач вимагав від відповідача погасити заборгованість за вищевказаними договорами в розмірі 3472765,90 грн.

Оскільки відповідач вищевказану претензію не задовольнив, кошти за договорами не сплатив, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду з відповідним позовом, що розглядається в межах цієї справи. Водночас, окрім основного боргу в розмірі 3472765,90 грн, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 297130,10 грн інфляційних втрат, 28640,80 грн 3% річних та 190938,65 грн пені. Розрахунок спірних сум 3% річних та пені позивачем здійснено по кожній поставці окремо, в межах загального періоду з 01.02.2022 по 31.05.2022, інфляційних втрат за період лютий квітень 2022 року.

Під час розгляду справи у судових засіданнях відповідач обставину отримання товару на спірну суму визнав, на запитання суду повідомив, що товар позивачу повернутий не був, проте відповідач наполягав на тому, що подані позивачем докази не оформлені належним чином, оскільки не містять реквізитів торгової марки товару та не містять печатки відповідача, а тому не можуть підтверджувати факт проведення господарської операції. Крім цього, відповідач наголошував на тому, що зобов`язання по спірним поставкам у відповідача виникли під час дії в Україні воєнного стану, а тому у спірних відносинах існують форс-мажорні обставини. До відзиву на позовну заяву відповідач долучив лише лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1. (а.с. 241, т.1), в якому остання підтвердила загальновідомі обставини щодо форс-мажору - військової агресії Російської Федерація проти України, яка стала підставою для введення воєнного стану із 05год.30хв. 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022. В цей же час судом встановлено, що в матеріалах справи відсутній лист Торгово-промислової палати України щодо підтвердження факту настання форс-мажорних обставин щодо виконання будь-якою із сторін зобов`язань за укладеними між сторонами договорами поставки від 21.12.2017 № МКВ18-788П/ЦО та від 10.01.2018 № ПФ18-195П/ЦО або інших доказів на підтвердження обставин, що вказані форс-мажорні обставини мали вплив на виконання зобов`язання відповідача у спірних правовідносинах.

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Вказане цілком кореспондується з положеннями статті 193 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено можливість настання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Частиною 3 статті 13 ГПК України визначено, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст.75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Позиція суду

Предметом позову у цій справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього заборгованості за договорами поставки від 21.12.2017 № МКВ18-788П/ЦО та від 10.01.2018 № ПФ18-195П/ЦО в розмірі 3472765,90 грн, а також нарахованих позивачем та заявлених до стягнення інфляційних втрат в сумі 297130,10 грн, 3% річних в сумі 28640,80 грн та пені в сумі 190938,65 грн.

Дослідивши наявні у справі докази та пояснення сторін, суд вважає, що встановлені під час розгляду справи обставини цілком дозволяють дійти висновку, що позивачем доведена обставина поставки позивачем відповідачу спірного товару на суму 3472765,90 грн, а тому враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем спірної заборгованості, позов позивача в цій частині вимог підлягає задоволенню.

Щодо заперечень відповідача, викладених останнім у судових засіданнях під час розгляду справи, суд зауважує, що факт отримання відповідачем товару останнім не заперечується та підтверджується підписаними між сторонами накладними та актами, як це передбачено умовами договорів, при цьому доказів, які б спростовували факт проведення між сторонами господарських операцій на спірну суму, відповідачем до суду не подано. Крім цього суд звертає увагу, що у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечував обставини отримання товару на спірну суму, не зазначав про наявність будь-яких недоліків первинних документів, а лише посилався на обставину виникнення у спірних відносинах сторін форс-мажорних обставин. Крім цього, обставина наявності у відповідача спірної заборгованості додатково підтверджується підписаними між сторонами актами звірки, факт підписання яких відповідачем визнається.

Що стосується посилань відповідача на наявність у спірних відносинах форс-мажорних обставин, суд зауважує, що для звільнення особи від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставинами непереборної сили) відповідач зобов`язаний був надати не лише лист Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчені загальні відомості, що мають місце на території України, а й довести, що такі обставини об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань відповідачем у спірних правовідносинах. Крім цього, умовами договорів сторони також погодили, що при настанні форс-мажорних обставин сторона, для якої вони наступили, сповіщає письмово про факт настання іншу сторону протягом 7 (семи) робочих днів, проте в матеріалах справи доказів здійснення відповідачем такого повідомлення матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявності у спірних відносинах підстав для звільнення його від відповідальності за виконання умов договорів, укладених з позивачем, а тому суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості на спірну суму є обґрунтованими, між цим, оскільки бездіяльність відповідача у виді несплати коштів суперечить вищевказаним нормам права та умовам договорів, позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок спірних сум (а.с. 7-23, т.1), суд встановив, що розрахунки сум пені та 3 % є вірними та обґрунтованими, між цим, при здійснені власного розрахунку суми інфляційних втрат по кожній поставці окремо, в межах визначеного позивачем періоду, судом було встановлено, що вірною сумою інфляційних є 288940,50 грн.

За вищевикладених обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства МХП до Товариства з обмеженою відповідальністю Глобал Інвестментс слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача борг в сумі 3472765,90 грн, пеню в сумі 190938,65 грн, 3% річних в сумі 28640,80 грн та інфляційні втрати в сумі 288940,50 грн.

Розподіл судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах: що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позову, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог та з відповідача слід стягнути на користь позивача 59719,29 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Глобал Інвестментс (Адміральський проспект, 1-А, кв. 29, м. Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 39113637) на користь Приватного акціонерного товариства МХП (вул. Елеваторна, 1, м. Миронівка, Миронівський р-н, Київська обл., 08800, код ЄДРПОУ 25412361) борг в сумі 3472765 /три мільйона чотириста сімдесят дві тисячі сімсот шістдесят п`ять/грн 90 коп, пеню в сумі 190938 /сто дев`яносто тисяч дев`ятсот тридцять вісім/грн 65 коп, 3% річних в сумі 28640 /двадцять вісім тисяч шістсот сорок/грн 80 коп, інфляційні втрати в сумі 288940 /двісті вісімдесят вісім тисяч дев`ятсот сорок/грн 50 коп та судовий збір в сумі 59719 /п`ятдесят дев`ять тисяч сімсот дев`ятнадцять/грн 29 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 23 грудня 2022 р.

Суддя Д.О. Бездоля