Рішення

від 23.12.2022 по справі 916/2577/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/2577/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №916/2577/22

за позовом Департамента комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595)

до відповідача Громадської організації Народний інститут людини (65044, с. Одеса, вул. Пироговська, 7/9, код ЄДРПОУ 13883538)

про стягнення 6 568,42грн.

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою Громадської організації Народний інститут людини про стягнення неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди в сумі 6 568,42грн.

Ухвалою від 10.10.2022р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Департамента комунальної власності Одеської міської ради було залишено без руху.

17.10.2022р. до господарського суду надійшла заява (вх. №22930/22) від Департамента комунальної власності Одеської міської ради про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.10.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2577/22. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з матеріалів справи, надіслана судом відповідачу рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвала про відкриття провадження у справі була повернута поштовою установою з відміткою "адресат відсутній за вказаною адерсою"

Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу вищенаведених положень законодавства, день спроби вручення поштового відправлення за адресами місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу відповідної ухвали суду.

Отже, оскільки ухвала суд про відкриття провадження у справі направлена судом за належною адресою відповідача і повернута поштою, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

Між Громадською організацією «НАРОДНИЙ ІНСТИТУТ ЛЮДИНИ» (Орендар) та Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (Орендодавець) було укладено договір оренди № 482/А/1 у новій редакції від 03.10.2014 (Договір) згідно з яким Орендарю надано в строкове платне користування об`єкт комунальної власності - нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 12,7 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська. буд. 45. строком до 03.09.2017 р.

Додатковим договором від 18.03.2015р. сторони Договору за взаємною згодою внесли зміни до п.1.1, керуючись рішенням Одеської міської ради від 25.02.2015 № 6324-VI «Про встановлення розміру орендної плати громадським і благодійним організаціям» чим встановили орендну плату з 25.02.2015 -31.12.2015 у розмірі 1,2 грн.

Додатковим договором від 20.03.2017 сторони Договору за перерахували місячну орендну плату.

Додатковим договором від 04.09.2017 термін дії Договору 31.12.2017 та перераховано місячну орендну плату.

Додатковим договором від 12.12.2017 сторони Договору за взаємною згодою продовжили термін дії договору оренди до 31.12.2018 та перерахували місячну орендну плату.

Додатковим договором від 07.02.2019 термін дії Договору продовжено до 31.12.2019 та перераховано місячну орендну плату.

Додатковим договором від 18.03.2020 термін дії Договору продовжено до 31.12.2020, а також перераховано місячну орендну плату з 01.01.2020 по 31.12.2020, яка становитиме 1,2 грн. згідно з рішенням Одеської міської ради від 18.03.2020 № 5832-VII «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 11.12.2019 № 5520-VII «Про встановлення розміру орендної плати громадським та благодійним організаціями на 2020 рік», (п.1. п.п. 127), а з 01.01.2021 розмір місячної орендної плати становитиме 393,80 грн. (без урахуванням податку на додану вартість та індексу інфляції).

Як вважає позивач, враховуючи те, що сторонами Договору не укладалися більше Додаткові договори (погодження) щодо продовження терміну дії Договору, договір оренди № 482/А/1 від 03.10.2014 р.. вважається припиненим з 31.12.2020.

24.01.2022 Громадська організація «Народний інститут людини» здав Департаменту за актом приймання-передачі нежилих приміщень нежитлове приміщення, загальною площею 12,7 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 45

Згідно з п. 4.7 Договору Відповідач був зобов`язаний в разі закінчення строку дії договору оренди чи у достроковому розірванні договору оренди, повернути Орендодавцеві орендоване приміщення у 15-денншї термін за актом приймання- передачі в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду.

Таким чином, позивач стверджує, що з Відповідача підлягає стягненню неустойка за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта оренди у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення, що за період з 01.01.2021 р. по 24.01.2022 р, яка складає 6 568,42грн.

Враховуючи, що відповідач своїми діями порушив права та законні інтереси Департамента, позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача неустойку за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта оренди у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення в сумі 6 568,42 грн та судові витрати.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як встановлено судом, між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (Орендодавець) та Громадською організацією «НАРОДНИЙ ІНСТИТУТ ЛЮДИНИ» (Орендар) було укладено договір оренди № 428/А/1 від 03.10.2014 (нова редакція) відповідно до якого Відповідачу надано в строкове платне користування об`єкт комунальної власності - нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 12,7 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська. буд. 45. строком до 03.09.2017 р.

Додатковим договором від 18.03.2015р. сторони Договору за взаємною згодою внесли зміни до п.1.1, керуючись рішенням Одеської міської ради від 25.02.2015 № 6324-VI «Про встановлення розміру орендної плати громадським і благодійним організаціям» чим встановили орендну плату з 25.02.2015 -31.12.2015 у розмірі 1,2 грн.

Додатковим договором від 20.03.2017 сторони Договору за перерахували місячну орендну плату.

Додатковим договором від 04.09.2017 термін дії Договору 31.12.2017 та перераховано місячну орендну плату.

Додатковим договором від 12.12.2017 сторони Договору за взаємною згодою продовжили термін дії договору оренди до 31.12.2018 та перерахували місячну орендну плату.

Додатковим договором від 07.02.2019 термін дії Договору продовжено до 31.12.2019 та перераховано місячну орендну плату.

Додатковим договором від 18.03.2020 термін дії Договору продовжено до 31.12.2020, а також перераховано місячну орендну плату з 01.01.2020 по 31.12.2020, яка становитиме 1,2 грн. згідно з рішенням Одеської міської ради від 18.03.2020 № 5832-VII «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 11.12.2019 № 5520-VII «Про встановлення розміру орендної плати громадським та благодійним організаціями на 2020 рік», (п.1. п.п. 127), а з 01.01.2021 розмір місячної орендної плати становитиме 393,80 грн. (без урахуванням податку на додану вартість та індексу інфляції).

Враховуючи те що сторонами Договору не укладалися більше Додаткові договори (погодження) щодо продовження терміну дії Договору, договір оренди № 482/А/1 від 03.10.2014 р.. вважається припиненим з 31.12.2020.

Як встановлено судом 24.01.2022 Громадська організація «Народний інститут людини» здав Департаменту за актом приймання-передачі нежилих приміщень нежитлове приміщення, загальною площею 12,7 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, буд. 45

Статтею 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до норм законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 2 статті 785 ЦК України передбачено, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України Про оренду державного та комунального майна у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Крім того, згідно з п. 4.7 Договору Відповідач був зобов`язаний в разі закінчення строку дії договору оренди чи у достроковому розірванні договору оренди, повернути Орендодавцеві орендоване приміщення у 15-денншї термін за актом приймання- передачі в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

В пункті 5.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна від 29.05.2013 р. № 12 зазначено, що застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те. що неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України. Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до норм законодавства.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст. 795 Цивільного кодексу України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, з Відповідача підлягає стягненню неустойка за прострочення виконання зобов`язань з повернення об`єкта оренди у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення, що за період з 01.01.2021 р. по 24.01.2022 р, яка складає 6 568,42 грн.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Департамента комунальної власності Одеської міської ради є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, які наявні в матеріалах справи та підлягають задоволенню позовних вимог позивача в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Департамента комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) до Громадської організації Народний інститут людини (65044, с. Одеса, вул. Пироговська, 7/9, код ЄДРПОУ 13883538) задовольнити повністю.

2. Стягнути з Громадської організації Народний інститут людини (65044, с. Одеса, вул. Пироговська, 7/9, код ЄДРПОУ 13883538) на користь Департамента комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) неустойку за прострочення повернення об`єкта оренди в розмірі 6 568 (шість тисяч п`ятсот шістдесят вісім)грн. 42коп. та судовий збір в сумі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна)грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23 грудня 2022 р.

Суддя К.Ф. Погребна