Постанова

від 22.12.2022 по справі 925/1226/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 925/1226/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Господарського товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпійське"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 18.05.2022 (суддя Грачов В. М.)

і постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 (головуючий суддя Хрипун О. О., судді Агрикова О. В., Чорногуз М. Г.)

у справі № 925/1226/21

за позовом Господарського товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпійське"

до Фізичної особи-підприємця Кучеренка Євгена Володимировича,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Уманська міська рада,

про зобов`язання вчинити певні дії,

(у судовому засіданні взяв участь представник відповідача - Прудивус М. А.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Господарське товариство з обмеженою відповідальністю "Олімпійське" (далі - ГТОВ "Олімпійське", позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Кучеренка Євгена Володимировича (далі - ФОП Кучеренко Є. В., відповідач) про зобов`язання відповідача здійснити демонтаж тимчасової споруди зупинкового комплексу за адресою: м. Умань, вул. Небесної сотні, 32А; провести роботи з відновлення благоустрою території, відшкодувати судові витрати.

2. В обґрунтування позовних вимог ГТОВ "Олімпійське" зазначає, що відповідач для здійснення своєї підприємницької діяльності, без наявності дозвільних документів, з порушенням державних будівельних і санітарних норм та правил, використовує спірну тимчасову споруду зупинкового комплексу у безпосередній близькості до будівлі, яку на праві приватної власності використовує позивач, чим створює перешкоди позивачу у користуванні будівлею і землею, значно знижує отримання передбачуваного доходу та порушує його право власності, встановлене статтею 41 Конституції України.

Короткий зміст судових рішень

3. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 18.05.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022, у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах порушення прав позивача, про які він заявляє у позові, вчиняються саме третьою особою, яка не виконує обов`язку, що виникає із актів законодавства, щодо демонтажу незаконно розміщеної тимчасової споруди та організації благоустрою населеного пункту. Тому позов, з викладених у ньому підстав, суд визнав необґрунтованим та відмовив у його задоволенні.

5. Апеляційний господарський суд в оскаржуваній постанові вказав, що позивач на підтвердження своїх доводів про те, що розміщення відповідачем тимчасової споруди зупинкового комплексу на суміжній земельній ділянці призводить до втрат (упущеної вигоди) у підприємницькій діяльності позивача та чинить перешкоди позивачу у користуванні його будівлею і землею не підтверджені жодними доказами.

6. Також апеляційний господарський суд вказав, що позивач не довів, що саме вчинене ФОП Кучеренком Є. В. правопорушення у вигляді розміщення на орендованій земельній ділянці тимчасової споруди з анульованим паспортом прив`язки, створило перешкоди ГТОВ "Олімпійське" у користуванні його власністю. Не довів позивач і наявність таких перешкод. А встановлені у справі обставини спростовують існування причинного зв`язку між діянням ФОП Кучеренка Є. В. та можливими перешкодами ГТОВ "Олімпійське" у користуванні його майном, про які зазначає позивач.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 18.05.2022 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022, справу № 925/1226/21 направити на новий розгляд.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі (узагальнено)

8. У касаційній скарзі позивач посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування приписів частини 2 статті 20 Господарського кодексу України в подібних правовідносинах, а саме захисту прав суб`єкта господарювання шляхом припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

9. Скаржник не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про недоведення позивачем належними доказами наявності його порушеного права, а також зазначає, що такий висновок суду зроблений на підставі недопустимого доказу.

Позиція інших учасників справи

10. Відповідач подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволенні, а оскаржувані судові рішення - без змін. У касаційній скарзі відповідач повністю погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про недоведення позивачем належними доказами тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а доводи касаційної скарги вважає такими, що спрямовані на переоцінку судом касаційної інстанцій встановлених обставин справи.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Як встановлено судами та не заперечується сторонами, позивач є власником земельної ділянки площею 2 038 кв. м, кадастровий номер 7110800000:02:001:0389 та об`єктів нерухомого майна (будівель торгівлі), розташованих на цій земельній ділянці, за адресою м. Умань, вул. Небесної сотні, 32.

12. На суміжній земельній ділянці Уманської міської ради знаходиться тимчасова споруду, яка є власністю відповідача.

13. Відповідач з 10.06.2013 є власником тимчасової споруди (кіоску) та орендарем (до 18.06.2023 з правом пролонгації) земельної ділянки за адресою: м. Умань, вул. Небесної сотні, 32А.

14. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 у справі № 580/3882/19 задоволено повністю позов ГТОВ "Олімпійське" до Відділу архітектури, містобудування та кадастру Уманської міської ради Черкаської області, за участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, - ФОП Кучеренко Є. В., визнано протиправним та скасовано паспорт прив`язки зупинкового комплексу з тимчасовою спорудою по вул. Небесної сотні, 32А, від 20.03.2019 № 405, виданий Відділом архітектури, містобудування та кадастру Уманської міської ради ФОП Кучеренку Є. В.

15. Цим судовим рішенням встановлено, що тимчасова споруда зупинкового комплексу по вул. Небесної сотні, 32А, на яку ФОП Кучеренку Є. В. Відділом архітектури, містобудування та кадастру Уманської міської ради було видано паспорт прив`язки від 20.03.2019 № 405, всупереч п. 5.4. ДБН В.2.2-23-2009 "Будинки і споруди. Підприємства торгівлі", розміщується від існуючої будівлі для торгівлі позивача на відстані ближче ніж 10 м, а саме 5,5 м. Судове рішення набрало законної сили 07.08.2020.

16. Паспорт прив`язки "Зупинкового комплексу з тимчасовою спорудою" по вул. Небесної сотні, 32А, від 22.01.2021 № 517, виданий Відділом архітектури, містобудування та кадастру Уманської міської ради ФОП Кучеренку Є.В., анульований наказом Відділу архітектури, містобудування та кадастру Уманської міської ради № 162/15-16 від 23.07.2021.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

17. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

18. Судові рішення у справі оскаржуються позивачем з підстав, передбачених пунктами 3 і 4 частини 2 статті 287 ГПК України.

19. Предметом позову в цій справі є вимоги позивача про зобов`язання відповідача здійснити демонтаж тимчасової споруди зупинкового комплексу за адресою: м. Умань, вул. Небесної сотні, 32А; провести роботи з відновлення благоустрою території.

20. Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

21. Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

22. Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

23. Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

24. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.

25. Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

26. Особа, яка звертається до суду з позовом, реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

27. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

28. Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (див. правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

29. Звертаючись з цим позовом до суду позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що відповідач для здійснення своєї підприємницької діяльності, без наявності дозвільних документів, з порушенням державних будівельних і санітарних норм та правил, використовує незаконно збудовану тимчасову споруду зупинкового комплексу у безпосередній близькості до будівлі, яку на праві приватної власності використовує позивач, чим створює перешкоди позивачу в користуванні будівлею і землею та порушує його право на законну підприємницьку діяльність, оскільки внаслідок незаконного розміщення тимчасової споруди зупинкового комплексу, позивач несе втрати (упущену вигоду) у своїй підприємницькій діяльності.

30. В оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції не заперечував право позивача як суб`єкта господарювання на захист його прав і законних інтересів у спосіб, визначений частиною 2 статті 20 ГК України (на відсутність висновку щодо питання застосування якої посилається позивач), зокрема шляхом пред`явлення позову про припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

31. Апеляційний господарський суд з урахуванням приписів статті 391 ЦК України яка передбачає право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, на підставі здійсненої оцінки доводів сторін та наявних у матеріалах справи доказів, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з того, що: (1) позивач не надав доказів наявності втрат (упущеної вигоди) у його підприємницькій діяльності чи перешкод у користуванні його будівлею і землею від розміщення відповідачем на суміжній земельній ділянці тимчасової споруди зупинкового комплексу; (2) доводи позивача про те, що встановлення відповідачем тимчасової споруди зупинкового комплексу, площею 30 кв.м, безпосередньо перед вітринами його магазинів суттєво порушує його права власності, значно знижує отримання передбачуваного доходу, так як закриває вітрини магазинів, ускладнює доступ транспорту для доставки товарів до магазинів, ускладнює пересування пішоходів по тротуару, ставить під загрозу їх здоров`я і життя, змушує переходити на іншу сторону вулиці не підтверджені належними доказами та носять характер припущення; (3) зміна відстані між спорудою зупинкового комплексу по вул. Небесної сотні, 32А та будівлею, яка належить ГТОВ "Олімпійське" на праві власності, до відстані 5,5 м, стала наслідком дій саме позивача; (4) позивач не довів, що саме вчинене ФОП Кучеренком Є. В. правопорушення у вигляді розміщення на орендованій земельній ділянці тимчасової споруди з анульованим паспортом прив`язки, створило перешкоди ГТОВ "Олімпійське" у користуванні його власності (5) встановлені у справі обставини спростовують існування причинного зв`язку між діянням ФОП Кучеренка Є. В. та можливими перешкодами ГТОВ "Олімпійське" у користуванні його майном, про які зазначає позивач.

32. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не довів наявність свого порушеного права, ані як власник нерухомого майна щодо користування своїм майном, ані як суб`єкт господарювання щодо недоотримання прибутку від вчинених відповідачем дій (розміщення на суміжній земельній ділянці тимчасової споруди зупинкового комплексу), що і стало підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

33. Доводи скаржника, викладені у пункті 8 цієї постанови, про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування приписів частини 2 статті 20 ГК України: (1) не спростовують правильну кваліфікацію судом апеляційної інстанції змісту спірних правовідносин та обраного позивачем способу захисту (в цій частині висновки суду апеляційної інстанції взагалі не оскаржуються позивачем); (2) не спростовують висновки суду апеляційної інстанції, що стали підставою для відмови в позові (пункти 5, 6, 31 цієї постанови); (3) зводяться до незгоди скаржника із судовими рішеннями ; (4) стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, що виходить за межі касаційного розгляду, визначеного приписами статті 300 ГПК України, а відтак такі доводи не є належним правовим обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, та не дають правових підстав для скасування судових рішень у цій справі.

34. Доводи скаржника про неналежне дослідження обставин справи в частині наявності порушеного права позивача обґрунтовані ненаданням судами оцінки долученим позивачем доказам на підтвердження використання відповідачем без наявності дозвільних документів, з порушенням державних будівельних і санітарних норм та правил тимчасової споруди зупинкового комплексу за адресою: м. Умань, вул. Небесної сотні, 32А у безпосередній близькості до будівлі, яку позивач використовує у своїй підприємницькій діяльності. Зокрема, скаржник посилається на неврахування судами обставин, встановлених у справі № 580/3882/19, про визнання протиправним та скасування паспорта прив`язки зупинкового комплексу з тимчасовою спорудою по вул. Небесної сотні, 32А, від 20.03.2019 № 405.

35. Колегія суддів зазначає, що доводи скаржника щодо застосування приписів частини 4 статті 75 ГПК України не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною 2 статті 287 ГПК України, а відтак не підпадають під правове регулювання вказаної норми процесуального закону, а тому Суд в силу приписів статей 287 і 300 ГПК України не надає їм оцінку.

36. Зміст оскаржуваних судових рішень переконливо свідчить про те, що обставини, встановлені у справі № 580/3882/19, були враховані та проаналізовані судами у сукупності з іншими встановленими у справі, яка розглядається, обставинами, що має наслідком відмову в задоволенні позовних вимог, позаяк позивач не довів, що розташування відповідачем на суміжній земельній ділянці тимчасової споруди зупинкового комплексу створює перешкоди позивачу в користуванні його власністю чи призводить до недоотримання доходів від підприємницької діяльності. Доводи скаржника в цій частині направлені на необхідність переоцінки встановлених у справі обставин, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

37. Аргументи ГТОВ "Олімпійське" про те, що суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимого доказу, а саме щодо переобладнання ГТОВ "Олімпійське" приміщення кафе під магазин з прибудовами, загальною площею 1 606 кв.м, Суд також відхиляє з огляду на таке.

38. Згідно із частиною 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

39. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частина 2 статті 73 ГПК України).

40. Відповідно до статті 77 ГПК України ("допустимість доказів") обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

41. Допустимість доказів означає, що у певних випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування.

42. Натомість за змістом статті 76 ГПК України належність доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

43. Належність, як змістовна характеристика та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом. Однак відповідно до положень пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України до повноважень суду касаційної інстанції належить вирішення питання тільки щодо допустимості доказу. Установлення цього дефекту доказу є питанням права в тому значенні, що висновок про недопустимість доказу можна зробити виключно із застосуванням норми матеріального права, яка містить пряму заборону використання відповідного засобу доказування на підтвердження певної фактичної обставини справи.

44. У той же час позивачем взагалі не зазначено наявності передбачених чинним законодавством обставин, які б зумовлювали визнання доказу на підтвердження переобладнання ГТОВ "Олімпійське" приміщення кафе під магазин з прибудовами, загальною площею 1 606 кв.м недопустимими, тобто таким, який не може підтверджувати відповідні обставини.

45. З матеріалів справи вбачається, що відповідний доказ, на який скаржник посилається в касаційній скарзі як недопустимий, долучено самим позивачем до матеріалів справи на виконання ухвали місцевого господарського суду від 16.12.2021. Жодних доводів чи заперечень сторін щодо недопустимості відповідного доказу, висловлених під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції, матеріали справи не містять. Доводи позивача у цій частині знову ж таки зводяться саме до необхідності вирішення питання щодо належності доказів, тобто переоцінки їх змісту, що, як вже також неодноразово зазначалося, виходить за межі визначених статтею 300 ГПК України повноважень суду касаційної інстанції.

46. Зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що судами надано всебічну, повну, об`єктивну та безпосередню оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам за правилами, встановленими ГПК України, підтвердженням чому є їх детальний аналіз, який висвітлено судом касаційної інстанції вище у цій постанові.

47. Саме лише прагнення скаржника здійснити нову переоцінку наявних у матеріалах справи доказів та перевірку обставин цієї справи з урахування його власних висновків щодо поданих доказів не є підставою для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки, як вже зазначалося, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

48. При цьому, встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

49. За таких обставин відсутні підстави для скасування судових рішень з підстав оскарження, передбачених у пункті 4 частини 2 статті 287 ГПК України.

50. Колегія суддів також відхиляє декларативні посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах у справах № 910/18036/17, № 917/1307/18, № 902/761/18, № 917/2101/17, № 129/1033/13-ц, щодо стандарту доказування "вірогідність доказів", оскільки вони не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, передбаченими частиною другою статті 287 ГПК України.

51. Усі інші доводи касаційної скарги також не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, передбаченими частиною другою статті 287 ГПК України, а тому Суд в силу приписів статей 287 і 300 ГПК України не надає їм оцінку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

52. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

53. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

54. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник, у межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень у справі.

55. За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ГТОВ "Олімпійське" залишити без задоволення, а оскаржувані постанову апеляційного господарського суду і рішення місцевого господарського суду - без змін.

Розподіл судових витрат

56. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Господарського товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпійське" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 18.05.2022 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2022 у справі № 925/1226/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил