Рішення

від 02.11.2022 по справі 208/2676/19

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 208/2676/19

№ провадження 2/208/373/22

РІШЕННЯ

Іменем України

02 листопада 2022 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання Грищенко О.Л.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Прокурора Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах Комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської ради «Міська лікарня №9» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) про стягнення витрат на лікування, -

в с т а н о в и в:

1.Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

Прокурор Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області Н.Б.Тургеля в інтересах Комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської ради «Міська лікарня №9» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) про стягнення витрат на лікування.

З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської ради «Міська лікарня №9»витрати на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_4 в сумі 5 463,59 грн..

В обґрунтуванні позову позивач зазначив, що у провадженні Заводського районного суду м.Дніпродзержинська перебувало кримінальне провадження №12018040160000010 від 02.01.2018 року за ч.2 ст.125 КК України, направлене з обвинувальним актом відносно неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та з клопотанням про застосування примусових заходів виховного характеру відносно неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Встановлено, що 14.11.2017р. приблизно о 17-00 год. неповнолітній ОСОБА_6 разом з неповнолітнім ОСОБА_5 та неповнолітньою ОСОБА_7 прийшов до «Центрального парку культури та відпочинку» Кам`янської міської ради, розташованого поблизу майдану Петра Калнишевського у м.Кам`янське, де відпочивав на ігровому майданчику, де на той час також відпочивали: неповнолітній ОСОБА_4 , неповнолітній ОСОБА_8 та неповнолітній ОСОБА_9 .

14.11.2017 приблизно о 18-00 год. на ігровому майданчику, розташованому на території «Центрального парку культури та відпочинку» Кам`янської міської ради, розташованого поблизу майдану Петра Калнишевського у м.Кам`янське між неповнолітніми ОСОБА_7 та ОСОБА_4 виник словесний конфлікт, у зв`язку з чим у неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , раптово виник прямий злочинний умисел, направлений на заподіяння неповнолітньому ОСОБА_4 тілесних ушкоджень. З метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на заподіяння неповнолітньому ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, неповнолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , не вступаючи в попередню змову, підійшли до останнього, після чого, знаходячись навпроти ОСОБА_4 , який сидів на підвісному гамаку, ОСОБА_5 умисно наніс один удар кулаком лівої руки в обличчя потерпілого, а саме - в область лівої щелепи, після чого, ОСОБА_6 , знаходячись навпроти ОСОБА_4 , наніс останньому один удар правою ногою в область щелепи зліва. Від отриманого удару неповнолітній ОСОБА_4 впав з гамаку на асфальтне покриття на лівий бік.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на заподіяння неповнолітньому ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, неповнолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , знаходячись навпроти потерпілого, який перебував у положенні лежачи, на лівому боці, продовжили побиття останнього, при цьому, ОСОБА_5 наніс один удар правою ногою по обличчю в область носу неповнолітньому ОСОБА_4 , а ОСОБА_6 , знаходячись навпроти ОСОБА_4 , наніс останньому один удар правою ногою в область щелепи зліва.

Після цього, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на заподіяння неповнолітньому ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, неповнолітній ОСОБА_5 , стоячи навпроти нього, та побачивши, що потерпілий намагається підвестись на ноги (спершись при цьому на коліна та долоні обох рук), наніс останньому один удар правою ногою в область щелепи зліва, а ОСОБА_6 , знаходячись навпроти ОСОБА_4 , наніс останньому один удар правою ногою в область правого ока, завдавши тим самим фізичного болю потерпілому. Після цього, неповнолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , з місця скоєння кримінального правопорушення зникли.

У результаті злочинних дій неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 неповнолітньому ОСОБА_4 , згідно з висновком судово-медичної експертизи № 33-Е від 11.01.2018 року заподіяно тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з синцями на обличчі, крововиливу в склеру правого ока, яка супроводжувалась явищами струсу головного мозку, відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я, як таких, що викликали розлад здоров`я понад 6, але менше 21 дня.

Згідно інформації КЗ «Дитяча лікарня м. Кам`янське» Дніпропетровської обласної ради потерпілий ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебував на стаціонарному лікуванні у неврологічному відділенні закладу з 14.11.2017 по 24.11.2017. Витрати на його лікування за 11 днів становили 5 463,59 грн..

29.03.2018 кримінальне провадження скеровано до суду для розгляду справи.

В судове засідання представник позивача Н.Б. Тургеля не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі і просила їх задовольнити, посилаючись на обставини зазначені в позовній заяві та в уточненій позовній заяві.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи без її участі та надала суду відзив та письмові пояснення, в яких зазначає, що доводи позовної заяви є безпідставними та незаконними, тому в задоволенні позовних вимог заперечує в повному обсязі.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи без її участі та надала суду відзив, в якому зазначає, що доводи позовної заяви є безпідставними та незаконними, тому в задоволенні позовних вимог заперечує в повному обсязі.

Представник Комунального некомерційного підприємства Кам?янської міської ради «Міська лікарня швидкої медичної допомоги» в судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи за відсутністю представника, позовні вимоги підтримує.

2. Заяви, клопотання заявника та процесуальні дії суду.

10 червня 2019 року ухвалою суду відкрито провадження по справі.

19 травня 2020 року ухвалою суду провадження по цивільній справі зупинено.

23 червня 2022 року ухвалою суду провадження по цивільній справі поновлено.

3. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 грудня 2018 року у справі № 208/1791/18 (КП №12018040160000010) клопотання прокурора про застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який не досяг віку кримінальної відповідальності, задоволено частково. Застосувано відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , примусові заходи виховного характеру у виді застереження. Стягнуто на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 1500 грн. з ОСОБА_6 .. У разі відсутності у ОСОБА_6 майна, достатнього для відшкодування завданої шкоди, відшкодувати цю шкоду в частці якої не вистачає, або в повному обсязі з ОСОБА_2 , припинивши її обов`язок відшкодовувати шкоду після досягнення особою, яка завдала шкоди повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди. Стягнуто на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 1500 грн. з ОСОБА_6 . У разі відсутності у особи майна, достатнього для відшкодування завданої шкоди, відшкодувати цю шкоду в частці якої не вистачає, або в повному обсязі з ОСОБА_2 припинивши її обов`язок відшкодовувати шкоду після досягнення особою, яка завдала шкоди повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди. Стягнуто на користь Комунального закладу «Дитяча лікарня м. Кам`янське» Дніпропетровської обласної ради з ОСОБА_6 витрати на лікування потерпілого в сумі 2 730 грн. У разі відсутності у особи майна, достатнього для відшкодування завданої шкоди, відшкодувати цю шкоду в частці якої не вистачає, або в повному обсязі з ОСОБА_2 припинивши її обов`язок відшкодовувати шкоду після досягнення особою, яка завдала шкоди повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.

Згідно ухвали Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2019 року у справі №208/1791/18, апеляційну скаргу захисника Литвин Н.О., що діяла в інтересах неповнолітньої особи, яка не досягла віку кримінальної відповідальності та щодо якої застосовувалися заходи виховного характеру, - ОСОБА_6 , задоволено частково. Ухвалу Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 грудня 2018 року щодо ОСОБА_6 змінено. Виключено з ухвали суду рішення про стягнення з неповнолітнього ОСОБА_6 відшкодування матеріальної та моральної шкоди на користь потерпілго в розмірі 3000 грн. та стягнення з неповнолітнього ОСОБА_6 відшкодування на користь Комунального закладу «Дитяча лікарня м.Кам`янське» витрат на лікування потерпілого в розмірі 2730 грн. У решті ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Згідно постанови Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 208/1791/18 касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, задоволено. Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2019 року щодо ОСОБА_6 в частині цивільного позову скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Згідно ухвали Дніпровського апеляційного суду від 02 березня 2022 року у справі №208/1791/18, апеляційну скаргу захисника Литвин Н.О., яка діяла в інтересах неповнолітньої особи, яка не досягла віку кримінальної відповідальності, ОСОБА_6 , на ухвалу Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 грудня 2018 року про застосування стосовно ОСОБА_6 заходів виховного характеру у виді застереження - задоволено частково. Ухвалу Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 грудня 2018 року про застосування стосовно ОСОБА_6 заходів виховного характеру у виді застереження скасовано. Кримінальне провадження №12018040160000010 стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України - закрито на підставі п.5 ч.1 ст.284 КПК України, у зв`язку зі смертю ОСОБА_6 .

Як вбачається з матеріалів справи, вироком Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 грудня 2018 року у справі № 208/1791/18 (КП №12018040160000010) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125КК України та призначено ОСОБА_5 покарання у виді громадських робіт на строк вісімдесят годин. Запобіжний захід по даному кримінальному провадженню не обирався. Стягнуто на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 1500 грн. з ОСОБА_5 . У разі відсутності у ОСОБА_5 майна, достатнього для відшкодування завданої шкоди, відшкодувати цю шкоду в частці якої не вистачає, або в повному обсязі з ОСОБА_1 припинивши її обов`язок відшкодовувати шкоду після досягнення особою, яка завдала шкоди повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди. Стягнуто на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 1500 грн. з ОСОБА_5 . У разі відсутності у особи майна, достатнього для відшкодування завданої шкоди, відшкодувати цю шкоду в частці якої не вистачає, або в повному обсязі з ОСОБА_1 припинивши її обов`язок відшкодовувати шкоду після досягнення особою, яка завдала шкоди повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди. Стягнуто на користь Комунального закладу «Дитяча лікарня м. Кам`янське» Дніпропетровської обласної ради з ОСОБА_5 витрати на лікування потерпілого в сумі 2730 грн. У разі відсутності у особи майна, достатнього для відшкодування завданої шкоди, відшкодувати цю шкоду в частці якої не вистачає, або в повному обсязі з ОСОБА_1 припинивши її обов`язок відшкодовувати шкоду після досягнення особою, яка завдала шкоди повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.

Згідно ухвали Дніпровського апеляційного суду від 29 березня 2019 року у справі №208/1791/18, апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_5 задоволено частково. Вирок Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 грудня 2018 року щодо ОСОБА_5 скасовано в частині розгляду цивільних позовів законного представника потерпілого та прокурора про стягнення з ОСОБА_5 на користь потерпілого відшкодування матеріальної та моральної шкоди у розмірі 3000 грн., та на користь Комунального закладу «Дитяча лікарня м.Кам`янське» витрати на лікування потерпілого у розмірі 2730 грн.. Призначено новий розгляд в цивільних позовів законного представника потерпілого та прокурора про стягнення з ОСОБА_5 на користь потерпілого відшкодування матеріальної та моральної шкоди у розмірі 3000 грн., та на користь Комунального закладу «дитяча лікарня м.Кам`янське» витрати на лікування потерпілого у розмірі 2730 грн. в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

В матеріалах справи знаходиться копія свідоцтва про смерть ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , актовий запис №696.

Згідно копії свідоцтва про зміну імені ОСОБА_2 05 січня 2022 року змінила прізвище та ім`я на « ОСОБА_2 », актовий запис 01.

Згідно відповіді адміністрації КЗ «Дитяча лікарня міста Кам`янське» ДОР» на запит слідчого СВ Кам`янського ВП майора поліції Пархоменко Т.В. від 26.03.2018р. надала калькуляцію витрат на лікування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділені закладу з 14.11.2017р. по 24.11.2017р.. Всього витрати закладу на лікування за 11 днів склали 5 463,59 грн..

Як вбачається з матеріалів справи відповідачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) кошти не повернуті Комунальному некомерційному підприємству Кам`янської міської ради «Міська лікарня №9»по лікуванню потерпілого ОСОБА_4 .

4. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадкам і в порядку, що визначені законом. З урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження зміст п. 3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Положення п. 3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

Так, встановлюючи відсутність підстав для представництва інтересів держави, обов`язковими є висновки Конституційного Суду України викладені у рішенні від 08.04.1999 р. № 3-рп/99, про те що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Враховуючи зазначене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані належними нормами матеріального права, які узгоджуються та відповідають Конвенції та практиці ЄСПЛ.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдані за певних обставин, наприклад, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (справа «Менчинська» проти Росії).

Тому участь прокурора у даній справі, з урахуванням вище зазначеної практики Верховного суду та Європейського Суду з прав людини є виправданою, не порушує справедливого балансу та зумовлена не тільки захистом державного, але й публічного інтересу, який полягає у захисті прав великого числа громадян.

Таким чином, при порушенні або наявності загрози інтересам держави, бездіяльності органу державної влади чи місцевого самоврядування, компетенції якого віднесено відповідні повноваження, найефективнішим правовим способом захисту, поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право, буде саме представництво органів прокуратури інтересів держави в особі відповідачів.

Аналогічної правової позиції дійшла Велика Палата Верховного Суду під час розгляду 15.10.2019 справи № 903/129/18 за позовом заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Городищенської сільської ради Луцького району Волинської області до фізичної особи - підприємця про зобов`язання повернути земельну ділянку водного фонду. Зокрема, у постанові зазначено, що незалежно від причин неспроможності самостійно звернутися до суду вже сам факт не звернення сільською радою до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтересам жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людині.

Згідно вимог ч. ч. 1, 3 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося.

Згідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно до ст. 1179 ЦК України, неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов`язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини. Обов`язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України суду вирок в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 р. N 545 (надалі Порядку), сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дати госпіталізації та виписки хворого із стаціонара лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання.

Крім того, п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 року № 11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» передбачено, що позов про стягнення таких витрат може бути пред`явлений закладом охорони здоров`я, органом Державного казначейства України або прокурором.

Також, відповідно до вимог п. 3 вищевказаного Порядку визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора.

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та в порядку, встановлених законом.

Відповідно з ч. 2 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Згідно з ч. 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Рішенням Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999 року встановлено, що поняття «інтереси держави» є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає з посиланням на законодавство підстави подання позову, вказує, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Суд погоджується з доводами прокурора про те, що ненадходження коштів до бюджету призводить до неналежного фінансування діяльності зазначеного лікувального закладу та порушує інтереси держави, внаслідок чого виникає передбачене законом право прокурора на звернення до суду з позовом для їх захисту.

Відповідно до п. п. «а» та п.п. «а1» п.3 ч.1 ст. 89 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад, належать видатки на: амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (лікарні широкого профілю, спеціалізовані медико-санітарні частини, пологові будинки, поліклініки і амбулаторії, загальні стоматологічні поліклініки, дільничні лікарні); первинну медичну допомогу (медичні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські і фельдшерські пункти, центри первинної медичної (медико-санітарної) допомоги та інші заклади охорони здоров`я, що надають первинну медичну допомогу).

6. Висновки суду.

Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає, що з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) слід стягнути розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у вигляді витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_4 від злочину ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в сумі 2 731,80 грн. з кожного, оскільки на момент звернення позивача до суду з даним цивільним позовом у неповнолітнього ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було відсутнє майно, достатнє для відшкодування шкоди, а на сьогоднішній день ОСОБА_6 та ОСОБА_5 померли.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

7.Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, то суд вважає необхідним стягнути солідарно судовий збір у розмірі 992,40 грн. з відповідачів на користь держави,

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1166, 1179, 1187, 1206 ЦК України, ст.ст. 5,7, 19, 89, 141, 268, 272, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги Прокурора Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах Комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської ради «Міська лікарня №9» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) про стягнення витрат на лікування, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ), ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Комунального некомерційного підприємства Кам`янської міської ради «Міської лікарні №9» (р/р НОМЕР_1 АТ КБ «Приватбанк», ЄДРПОУ 01985860, МФО 820172):

- 2 731 (дві тисячі сімсот тридцять одна) грн. 80 коп. - з кожного розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у вигляді витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_4 від злочину ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави суму судового збору в розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) грн. 20 коп. в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) на користь держави суму судового збору в розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) грн. 20 коп. в дохід держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М.Похваліта