Рішення

від 12.12.2022 по справі 274/6415/22

БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 274/6415/22 Провадження № 2/0274/1547/22 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2022 м. Бердичів

Суддя БердичівськогоміськрайонногосудуЖитомирської областіБольшаковаТ.Б., за участю секретаря судового засідання Лободи В.Л.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бердичівської державної нотаріальної контори, про скасування запису про заборону на відчуження нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст заявлених вимог

ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просить скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про обтяження належного позивачу житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 у вигляді заборони на нерухоме майно, накладеного Бердичівською державною нотаріальною конторою 18.07.2006 на підставі державної реєстрації: повідомлення від 24.07.1979, серія та номер б/н, видавник: Кожобєдання ім. Ілліча, реєстраційний номер обтяження 3475314.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 після смерті батька ОСОБА_2 . Під час оформлення спадкових прав позивачу стало відомо, що згідно даних Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вказаний будинок обтяжений забороною на нерухоме майно, накладеною Бердичівською державною нотаріальною конторою, реєстраційний номер обтяження 3475314. Підставою державної реєстрації: повідомлення від 24.07.1979 р.н., серія та номер: б/н, видавник: Кожобєдання ім.Ілліча, через те, що померлий ОСОБА_2 отримав внутрішню позику під час роботи у ВАТ "Бердичівське шкіроб`єднання ім. Ілліча", яка була в подальшому повернута у повному обсязі.

Повідомлення про обтяження було подане 24.07.1979 року, натомість, відповідно до технічного паспорту на будинок він був побудований у 1980 році.

Позивач позбавлена можливості оформити, належним чином свої спадкові права без скасування запису про заборону на відчуження нерухомого майна, у зв`язку з чим змушена звернутися до суду із даним позовом.

ІІ. Процедура та позиції учасників розгляду справи

Ухвалою суду від 11.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, заявлені вимоги просить вирішити на розсуд суду.

Суд розглянув справу за відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про день і час слухання справи, що відповідає положенням ст. ст. 128, 223 ЦПК України, з урахуванням поданих клопотань про розгляд справи за відсутності сторони, що, в свою чергу, не порушує прав та обов`язків учасників судової справи.

Оскільки в судове засідання не з`явилися всі учасники провадження, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.

ІІІ. Національне законодавство, що підлягає застосуванню

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ч.4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує права.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17.07.1997 року, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно із ч.5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 03 червня 2016 року позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до ч.2 ст.30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцем знаходженням цього майна або основної його частини.

Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно з ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. За змістом ч.ч. 1,2 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти стосовно свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно ст. 391 ЦК України власник майна, права якого порушені, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Таке право особи реалізується шляхом звернення до суду з позовом про захист свого порушеного права та усунення будь-яких перешкод у вільному та на власний розсуд користуванні та розпорядженні майном.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених ч.2 ст. 353 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про визнання права на таке майно, про витребування майна із чужого незаконного володіння, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, не пов`язаних із позбавленням володіння, про встановлення сервітуту, виключення майна з-під арешту, визнання правочину недійсним (незалежно від заявленім вимоги про застосування наслідків недійсності правочину) тощо.

Процедура реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна до 01.01.2013 р. регламентувалася Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженимнаказом Міністерства юстиції України від 09 червня 1999 року №31/5, зареєстрованим в Мінюсті України 10 червня 1999 року №364/3657 (зі змінами). Відповідно до п. 2.1 Положення, підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є накладення (зняття) державною нотаріальною конторою - реєстратором заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна.

З 01 січня 2013 року відповідно до ст.8, ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводить орган державної реєстрації прав. Державний реєстратор нотаріус є спеціальним суб`єктом, на якого покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у випадку, передбаченому вищевказаним Законом.

Вирішуючи спір по суті, суд встановив, що відповідно до ст.73 Закону України «Про нотаріат» нотаріус за місцем розташування житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладають заборону їх відчуження: за повідомленням установи банку, підприємства або організації про видачу громадянину позики (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири).

Згідно ст.74 Закону України «Про нотаріат», одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Згідно з п.п.5.1. п.5 гл.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженимнаказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за №296/5, нотаріус, який накладав заборону, знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв`язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, після припинення договору іпотеки у зв`язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; про припинення, розірвання, визнання недійсним договору ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору; органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини; про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою або закінчення п`ятирічного строку з часу видачі свідоцтва про право на спадщину на майно особи, оголошеної померлою; про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт; про скасування рішення суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав; про смерть відчужувача за спадковим договором або про смерть другого з подружжя, що уклали спадковий договір; про відчуження майна, переданого під виплату ренти; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.

ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом, докази на їх підтвердження, оцінка та мотиви суду

Судом встановлено, що позивач є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серія та номер: 1727, виданий 07.09.2022, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.09.2022 за №309199187.

Разом з тим, згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на вказаний будинок наявне обтяження, яке було зареєстроване за №3475314 від 18.07.2006 11:30:41 реєстратором: Бердичівською державною нотаріальною конторою, на підставі повідомлення б/н, 24.07.1979, Кожоб`єднанням ім. Ілліча в м. Бердичів.

Листом Бердичівської державної нотаріальної контори від 08.11.2022 за № 1245/01-16 позивача було повідомлено, що згідно відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Алфавітній книзі обліку заборон та арештів відчуження нерухомого майна з 1947 по 1989 роки, Реєстру для реєстрації заборон відчуження житлових будинків, квартир та іншого нерухомого майна з 1975 по 1989 роки встановлено наявність обтяження, а саме: заборона №3475314 від 18.07.2006 (дата виникнення 24.07.1979, № реєстру 1629), накладено на підставі повідомлення кожоб`єднання ім. Ілліча в м. Бердичів, б/н, на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Повідомлення про зняття заборони не надходило, що позбавляє можливості нотаріальну контору зняти заборону відчуження.

Витягом відомостей про юридичну особу підтверджується, що державну реєстрацію ВАТ "Бердичівське шкіроб`єднання ім. Ілліча", ЄДРПОУ 00307827, місцезнаходження: вул. Леніна,76, м. Бердичів, Житомирська область, 13300 припинено 14.02.2007, номер запису: 130411700010006.

Дослідивши надані сторонами докази на предмет їх належності, достовірності та достатності у взаємозв`язку та в сукупності, суд вважає, що відповідач не має визначених законом підстав самостійно зняти заборону на відчуження об`єктів нерухомого майна, заперечень за позовом не подано, позивач позбавлений можливості реалізувати свої права власника нерухомого майна в інший, крім судового захисту спосіб, враховуючи припинення юридичної особи, якою було направлено повідомлення про обтяження нерухомого майна, а тому суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.259,263-265,268,272,273,352,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 доБердичівської державноїнотаріальної контори,про скасуваннязапису прозаборону навідчуження нерухомогомайна - задовольнити.

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про обтяження належного ОСОБА_1 житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 у вигляді заборони на нерухоме майно, накладеного Бердичівською державною нотаріальною конторою 18.07.2006 на підставі державної реєстрації: повідомлення від 24.07.1979, серія та номер б/н, видавник: Кожобєдання ім. Ілліча, реєстраційний номер обтяження 3475314.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складенняповного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Бердичівська державна нотаріальна контора, адреса: вул. Володимирська,1а, м. Бердичів, Житомирська область, 13300, ЄДРПОУ 02888645.

Повний текст рішення виготовлено 19.12.2022

Суддя Тетяна БОЛЬШАКОВА