Рішення

від 09.11.2022 по справі 758/12288/16-ц

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/12288/16-ц

Категорія 52

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2022 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Захарчук С. С.,

за участю секретаря судового засідання - Сікора М. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Укртранснафтопродукт» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Укртранснафтопродукт» (далі - ДП «Укртранснафтопродукт») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Зазначав, що з 04.06.14 він працював на посаді генерального директора ДП «Укртранснафтопродукт».

Відповідно до наказу від 20.10.15 № 160-к/к припинено його повноваження.

На момент його звільнення загальна заборгованість підприємства перед ним склала 51 986 грн. 77 коп.

До того ж, у зв`язку з тим, що відповідачем не було проіндексовано у повному розмірі належну йому до виплати заробітну плату, ним не було отримано 636 грн. 40 коп.

Таким чином, відповідач при його звільненні повинен був виплатити йому заробітну плату у розмірі 52 623 грн. 17 коп.

06.11.15 ним було отримано від відповідача суму у розмірі 51 986 грн. 77 коп.

30.06.16 ним було отримано 476 грн. та 08.09.16 - 160 грн. 40 коп.

Отже, відповідач остаточно виплатив йому суму заборгованості по заробітній платі - 08.09.16.

Посилаючись на те, що відповідач не провів з ним повний розрахунок при звільненні, просив стягнути з відповідача на свою користь 78 576 грн. 55 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.10.15 по 07.09.16.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказав на наступне.

ОСОБА_1 станом на 21.10.15 займав керівну посаду на підприємстві та відповідно до норм чинного законодавства та посадових обов`язків був зобов`язаний отримати трудову книжку та провести повний розрахунок при звільненні, причини не проведення повного розрахунку відповідачу не відомі.

Після призначення нового керівника підприємства та встановлення факту наявності заборгованості по заробітній платі 06.11.15 було проведено повний розрахунок з позивачем в сумі 51 986 грн. 77 коп.

При визначенні розміру індексації позивач посилався на акт Державної фінансової інспекції України, однак визначений розмір індексації в суми 636 грн. 40 коп. є необ`єктивним, оскільки згідно з розрахунками відповідача позивачу необхідно було виплачувати 32 грн. 58 коп.

Позивач звільнився 21.10.15, повний розрахунок з позивачем проведено 06.11.15, тобто затримка розрахунку складає лише 16 днів, а тому сума позовних вимог не може перевищувати 5 688 грн. 80 коп.

Бухгалтерію підприємства було помилково сплачено 30.06.16 суму у розмірі 476 грн. та 08.09.16 - 160 грн. 40 коп. без перевірки правомірності нарахування відповідної індексації.

Крім того, позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду, оскільки з позивачем було проведено розрахунок 06.11.15.

У відповіді на відзив позивач вказав на те, що виплата йому 636 грн. 40 коп. не є помилкою підприємства, а є визнання підприємством допущення порушення його прав на оплату праці. Строк звернення до суду ним не пропущено, оскільки повний розрахунок з ним було проведено 08.09.16, а до суду він звернувся з позовом - 30.09.16.

У судове засідання позивач не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд, відповідно до ст. 233 ЦПК України, ухвалив розглядати справу за відсутності учасників справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що з 04.06.14 позивач працював на посаді генерального директора ДП «Укртранснафтопродукт» (а.с. 7).

Відповідно до наказу Міністра енергетики та вугільної промисловості України В. Демчишина від 20.10.15 № 160 - к/к припинено повноваження ОСОБА_1 з 21.10.15 відповідно до п. 5 ст. 41 КЗпП України (а.с. 10).

Згідно з випискою по рахунку за період з 01.01.15 по 26.09.16 ДП «Укртранснафтопродукт» перераховано ОСОБА_1 06.11.15 - 51 986 грн. 77 коп. (а.с. 34).

30.06.16 було отримано 476 грн. та 08.09.16 - 160 грн. 40 коп.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Частинами 1, 2 ст. 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови № 9 від 06.11.92 «Про практику розгляду судами трудових спорів» встановлені статтями 228, 223 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст.233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Розглядаючи трудові спори після їх попереднього розгляду в КТС, суд з`ясовує і обговорює додержання і причини пропуску як для десятиденного строку звернення до суду за вирішенням трудового спору, так і тримісячного строку звернення до КТС (ст.225 КЗпП), якщо останньою він не був поновлений.

Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з`ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і обов`язки сторін. При пропуску передбаченого ст.225 КЗпП десятиденного строку без поважних причин необхідності у з`ясуванні інших обставин справи не має.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.12 № 4-рп/2012 справа № 1-5/2012 в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Як установлено судом позивача було звільнено з роботи - 22.10.15, суму у розмірі 51 986 грн. 77 коп. було виплачено позивачу відповідачем 06.11.15.

Відповідно до довідки ДП «Укртранснафтопродукт» від 15.05.17 відсутня заборгованість з виплати заробітної плати ОСОБА_1 (а.с. 103).

Таким чином, про порушення строків виплати необхідних сум при звільненні ОСОБА_1 стало відомо 06.11.15.

З позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.10.15 по 07.09.16 звернувся 30.09.16.

Отже, позивачем пропущено тримісячний строк, встановлений КЗпП України для звернення з позовом до суду.

Клопотання про поновлення зазначеного строку позивачем не заявлено.

Суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що про виплату належних йому сум при звільненні ОСОБА_1 стало відомо лише 08.09.16, оскільки як вбачається з письмових доказів сума заборгованості склала 51 986 грн. 77 коп. та була виплачено позивачу відповідачем 06.11.15, тобто з вказаної дати у позивача виникло право на звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Отже, виходячи з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду, клопотання про поновлення строку ним подано не було, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 116, 117, 233 КЗпП України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-82, 223, 258-259, 263-265, 268, 353, 354 ЦПК України-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Державного підприємства «Укртранснафтопродукт» (04070, м. Київ, вул. Фролівська, 1/6, код ЄДРПОУ 34355770) - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. С. Захарчук