Рішення

від 22.12.2022 по справі 755/8369/22

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/8369/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2022 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді Гончарука В.П.

при секретарі Гриценку О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь різницю між розміром фактичної шкоди та розміром страхового відшкодування в розмірі 156936,18 грн та судові витрати в розмірі 14569,36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 18 вересня 2021 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля «ГАЗ 33104318», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , та автомобіля «Форд Мустанг», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2021 року винним у даній ДТП визнано ОСОБА_2 . Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент скоєння ДТП була застрахована в Приватному акціонерному товаристві «Страхова група «ТАС» (далі - ПрАТ «СГ «ТАС»), яке здійснило виплату страхового відшкодування позивачу в розмірі 7883,31 грн. Крім того, на момент ДТП між ОСОБА_1 та АТ «СК «АРКС» діяв Договір добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до якого були застраховані майнові ризики ОСОБА_1 , пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Форд Мустанг», державний номерний знак НОМЕР_2 , у зв`язку з чим, з настанням страхового випадку, АТ «СК «АРКС» було здійснено розрахунок та сплачено страхове відшкодування у розмірі 130000,00 грн.

01 листопада 2021 року ФОП ОСОБА_3 було складено «Звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу Форд Мустанг», державний номерний знак НОМЕР_2 , № 802/11-21, відповідно до якого розмір вартості відновлювального ремонту становить 294819,49 грн.

Позивач вважає, що втрати яких він зазнав у зв`язку з пошкодженням його транспортного засобу та витрати, які він повинен понести для відновлення свого порушеного права, що підлягають стягненню з відповідача становлять 156936,18 грн, що дорівнюють різниці між вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу (294819,49 грн) та сумою сплаченого страхового відшкодування (130 000,00 грн+7883,31 грн). Таким чином, загальний розмір матеріального збитку, який повинен сплатити відповідач позивачу становить 156936,18 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07 вересня 2022 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_2 відзив на позов не подав. Ухвалу про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками, відповідач отримав 02 жовтня 2022 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи.

Строки для подання відзиву та відповіді на відзив закінчились, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 8.09.2021 року, о 12-30 годині, в м.Києві, на бул. Перова, 42, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «ГАЗ 33104318», номерний знак НОМЕР_1 , при перестроюванні, не надав перевагу в русі «Форд Мустанг», номерний знак НОМЕР_2 , що рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтися та скоїв з ним зіткнення, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2021 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 власником транспортного засобу «Форд Мустанг», державний номерний знак НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 .

Згідно :із Полісом № АР9929496 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ГАЗ33104318, державний номерний знак НОМЕР_1 , на момент ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова група «ТАС».

Страховиком винуватця ДТП було виплачено потерпілій стороні страхове відшкодування в розмірі 7883,31 грн.

Згідно Договору добровільного страхування наземного транспорту (приєднання) «Прямий захист» від 01 листопада 2020 року, укладеного між СК «АХА Страхування» та ОСОБА_1 , застраховано майнові інтереси пов`язані з володінням користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом «Форд Мустанг», державний номерний знак НОМЕР_2 , страхова сума - 130000,00 грн, строк дії договору з 02 листопада 2020 року по 01 листопада 2021 року.

СК «АХА Страхування» виплачено ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 130000,00 грн, про що свідчить виписка з карткового рахунку позивача.

Відповідно до висновку щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу, № 802/11-21 від 01 листопада 2021 року, складеного СОД ФОП ОСОБА_3 (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності від 22 січня 2021 року № 38/21, вартість відновлювального ремонту ТЗ «Форд Мустанг», державний номерний знак НОМЕР_2 , складає 294819,49 грн.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 зазначив, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

У постанові від 01 липни 2020 року у справі № 420/998/18, проваджений № 61-11714св19 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив: «Системний аналіз пункту 32.7 частини першої статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 22, абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статей 1166, 1187, 1194 ЦК України, пунктів 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода в вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

З аналізу вище наведених норм вбачається, що у даному конкретному випадку на страховика винної у ДТП особи - ПрАТ «СГ «ТАС», відповідно до положень пункту 32.7 статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не покладається обов`язок з відшкодування втрати товарної вартості, оскільки такий обов`язок покладається на особу, яка є винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 755/7666/19 (провадження № 61-10010св20).

Оскільки вартість майнового збитку завданого ОСОБА_1 шляхом пошкодження автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із ОСОБА_2 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.

Аналогічні по суті висновки викладено Верховним Судом у Постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19).

Відповідно до пункту 34.3 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між вартістю відновлювального ремону транспортного засобу, та отриманим страховим відшкодуванням (297819,49 грн - 130000,00 грн - 7883,31 грн) в розмірі 156936,18 грн.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу та отриманим страховим відшкодуванням, що становить 156936,18 грн.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1569,36 грн.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 106,89 грн.

Що стосується вимоги про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн, суд зазначає таке.

За приписами статей 133, 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що правничу допомогу позивачу ОСОБА_1 надавав адвокат Конюшко Д.Б. на підставі Договору про надання правової допомоги від 20 вересня 2021 року № 37/09/21-ЮП/IL, в якому передбачено, що за послуги, надані адвокатом, замовник сплачує кошти в розмірі, який зазначається в додатку № 1 до цього Договору.

На підтвердження повноважень адвоката Конюшка Д.Б. до матеріалів справи долучено свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю від 22 січня 2013 року № 803.

Також до матеріалів справи долучено Акт виконаних робіт № 1 відповідно до Договору про надання правової допомоги від 20 вересня 2021 року № 37/09-/21-ЮП/IL, відповідно до якого вартість наданих адвокатом послуг становить 10 000,00 грн, які сплачено замовником відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру від 20 вересня 2021 року.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що відповідачем зроблено не було.

Разом з тим, фіксація розміру гонорару відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в Постанові від 20 січня 2021 року по справі № 357/11023/18 (провадження № 61-18258св19), у якій зазначено, що «… саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. […] Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх не співмірності».

Враховуючи, що розмір судових витрат позивача ОСОБА_1 підтверджений належними доказами, відповідач не оспорив розміру понесених позивачем судових витрат, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути документально підтверджені витрати на правничу (правову) допомогу в сумі 10000,00 грн. Зазначена сума є співмірною до наданих послуг.

Що стосується стягнення витрат в розмірі 3000,00 грн, пов`язаних зі збиранням доказів (проведення оцінки пошкодженого транспортного засобу), віднесених представником позивача до витрат на правову допомогу, суд вважає, що вказана сума стягненню не підлягає, оскільки вказана сума не підтверджена належними доказами та не відноситься до витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 23, 988, 1166, 1167 1187, 1188, 1194 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтями 12, 13, 81, 137, 141, 259, 263-265, 353 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , різницю між розміром фактичної шкоди та розміром страхового відшкодування в розмірі 156936,18 грн (сто п`ятдесят шість тисяч дев`ятсот тридцять шість гривень 18 коп), судовий збір в розмірі 1569,36 грн (одна тисяча п`ятсот шістдесят дев`ять гривень 36 коп) та витрати на правову допомогу в розмірі 10000,00 (десять тисяч гривень 00 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне рішення суду виготовлено 22 грудня 2022 року.

Суддя: