Рішення

від 21.12.2022 по справі 458/1013/19

СТАРОСАМБІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 458/1013/19

Провадження № 2/455/22/2022

РІШЕННЯ

Іменем України

21 грудня 2022 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області

в складі: головуючого суддіПошивака Ю.П.,

секретар судового засіданняБобельська Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду - залі судових засідань, цивільну справу №458/1013/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Боринська селищна рада Самбірського району Львівської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

24.12.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Турківського районного суду Львівської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, посилаючись на те, що з відповідачем вони є суміжними землекористувачами в урочищі «Круги», яке знаходиться в АДРЕСА_1 . Земельною ділянкою, площею 0,1578 га раніше користувалася його мама ОСОБА_3 .

Рішенням 34-ї сесії Нижньояблунської сільської ради 6-го скликання його матері виділено дорогу до зазначеної земельної ділянки шириною 2,70 м, а відповідача зобов`язано не перешкоджати у користуванні даною дорогою. Проте, відповідач постійно перешкоджав його матері та йому користуватися даною дорогою: загороджував її, переорював і засівав та засаджував різноманітними сільськогосподарськими культурами і кожного року унеможливлював та перешкоджає в даний час користуватися виділеною дорогою.

Рішенням 18-ї сесії Нижньояблунської сільської ради 7-го скликання від 27.06.2019 року №413 затверджено проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства і передано йому її в оренду на 49 років. Згідно акту прийому передачі від 03.07.2019 року він прийняв в оренду вказану земельну ділянку.

ОСОБА_2 переорав дорогу, яка йому виділена на довжину 10 м, що робить неможливим проїзд або прохід на його земельну ділянку. Рішенням 20-ї сесії Нижньояблунської сільської ради 7-го скликання від 13.12.2019 року №478 дорога перевиділена йому для проїзду до земельної ділянки. Проте, відповідач на неодноразові попередження сільської ради не реагує, свідомо продовжує чинити йому перешкоди.

Просить постановити рішення, яким зобов`язати відповідача не чинити йому перешкоди у користуванні виділеною дорогою, шириною 2,70 м та довжиною 32,02 для обслуговування переданої йому в оренду земельної ділянки, розташованої в урочищі «Круги» в АДРЕСА_1 , площею 0,1578 га шляхом їх усунення та заборони перегороджувати дорогу, переорювати та засівати чи засаджувати сільськогосподарськими культурами, що унеможливлює доступ до земельної ділянки та користування виділеною дорогою для обслуговування вищевказаної ділянки.

З протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2019 року (а.с.30) відомо, що призначення не відбулося, оскільки не вистачало потрібної кількості суддів для розподілу справи.

Розпорядженням в.о. голови Турківського районного суду Львівської області ОСОБА_4 №01-09/44/20 від 13.03.2020 року справу передано на розгляд найбільш територіально наближеного суду до Старосамбірського районного суду Львівської області в зв`язку з неможливістю автоматизовано розподілити справу, оскільки рішенням Вищої ради правосуддя №3049/0/15-19 від 21.11.2019 року єдиний працюючий суддя Турківського районного суду Львівської області ОСОБА_4 відсторонений від здійснення правосуддя до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження (всі інші посади суддів вакантні), що підтверджується протоколом про неможливість автоматизованого розподілу справи між суддями.

30.03.2020 року справа поступила до Старосамбірського районного суду Львівської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2020 року справа передана судді ОСОБА_5 .

Ухвалою судді від 06.05.2020 року провадження у справі відкрито, підготовче засідання призначено на 14 годину 00 хвилин годину 17.03.2021 року.

Наказом від 10.07.2020 року суддю ОСОБА_5 відраховано зі штату Старосамбірського районного суду Львівської області у зв`язку з її смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З огляду на вказані обставини, на підставі розпорядження керівника апарату суду Волошина І.С. №369/07/2020 від 20.07.2020 року по даній справі був призначений повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Призначення не відбулося, оскільки не вистачало потрібної кількості суддів для розподілу справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2020 року справу передано для розгляду судді Пошиваку Ю.П.

Ухвалою судді від 05.10.2020 року справу прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання на 16 годину 00 хвилин 14.12.2020 року, яке відкладено на 14 годину 00 хвилин 30.06.2021 року.

Ухвалою суду від 30.06.2021 року без виходу в нарадчу кімнату залучено в якості третьої особи Боринську селищну раду Самбірського району Львівської області, виключивши Нижньояблунську сільську раду Турківського району Львівської області, підготовче засідання відкладено на 14 годину 00 хвилин 14.12.2021 року, яке відкладено на 14 годину 00 хвилин 31.05.2022 року.

Ухвалою суду від 31.05.2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 14 годину 00 хвилин 08.11.2022 року, який відкладено на 14 годину 00 хвилин 21.12.2022 року у зв`язку з неявкою відповідача ОСОБА_2 .

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явився, про час та місце слухання справи був належно повідомлений, в тому числі через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, відзив на позовну заяву не надав, заяву про розгляд справи у його відсутності не надіслав, про причини неявки суд не повідомив. В матеріалах справи знаходяться докази того, що відповідач повідомлялася про час та місце слухання справи належним чином. Причина неявки суду не відома.

Представник третьої особи Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. 18.07.2022 року на електронну адресу суду надійшла заява ОСОБА_6 , в якій вона просила судове засідання провести у відсутності Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, заперечень проти прийнятого рішення не мають.

Суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасним існуванням умов, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин, без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, підлягають задоволенню частково, виходячи з наступних міркувань.

Згідно із ч.1, 2ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно дост. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Згідно з ч. 1ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Частиною 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, вимогами ч. 1ст.81 ЦПК Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідност. 316 Цивільного кодексу Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно дост. 17 ЦК Українивласникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зіст. 41 Конституції Україникожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Володінняце фактична наявність речі в господарстві власника та його можливість впливати на неї безпосередньо. Користуванняце право вилучати з речей їхні корисні властивості.

Відповідно дост. 152 Земельного кодексу Українидержава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Відповідно до ст.391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

В постанові Верховного Суду у справі № 925/180/18 від 19.06.2019 зазначено, що у розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом. Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушенняі наявність його в момент подання позову.Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном."

Згідно з п.п. "г", "е" ч.1 ст. 96 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) землекористувач зобов`язаний не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства.

В ч.ч.1, 2 ст.103 ЗК України зазначено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей. Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням.

Згідно з ч.3 ст. 106 ЗК України власник земельної ділянки, землекористувач має право вимагати від власника суміжної земельної ділянки сприяння у встановленні спільних меж, а також встановлення або відновлення межових знаків, у разі якщо вони відсутні, зникли, перемістилися або стали невиразними. У разі відсутності згоди власника суміжної земельної ділянки встановлення спільних меж здійснюється за рішенням суду.

Основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли втакий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема звстановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин (ч.ч. 1-3 ст. 107 ЗК України).

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з абз.15 ст.1З акону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.

Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан,включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду (ст. 212 ЗК України).

В п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних прав» №7 від 16.04.2004 зазначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом.

Згідно з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі 264/7200/18 від 18.01.2021 з системного аналізу положень статей 116, 123, 124, частини другої статті 134, статті 212 ЗК, статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19 червня 2003 року № 963-IVможна зробити висновок, що відповідно до вимог наведеного законодавства обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

В Постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.08.2020 (справа № 599/340/16-ц) зазначено, що підставою для подання позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є створення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою цього позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо). Умовами для задоволення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця).

Відповідно до п. 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист прав власності та інших речових прав», застосовуючи положеннястатті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Відповідно до положень статей391,396 ЦКпозов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані (статті 57 - 59 ЦПК), на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

Судом встановлено, що 01.04.2016 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до Турківського районного суду Львівської області з позовною заявою доНижньояблунської сільської ради Турківського району Львівської області, треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , про визнання недійсним рішення Нижньояблунської сільської ради Турківського району Львівської області.

Рішенням Турківського районного суду Львівської області від 28.04.2016 року відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позову (а.с.10-12).

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 районний суд виходив з того, що позивач не є власником, ні володільцем, ні законним користувачем спірної земельної ділянки та користується нею без законних підстав, а тому у нього відсутнє належним чином закріплене право користування земельною ділянкою

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що згідно акту№491 від 21.09.1995 року, за даними земельно-кадастрової документації в постійному користуванні ОСОБА_7 в межах с.Н.Яблунька, числиться0, 890 газемель, які представлені ділянками в межах села. Фактична площа постійного землекористування громадянина в межах села за даними обміру складає, 1,423 га і представлена 5 ділянками.

Рішенням Нижньояблунської сільської ради№ 485 від 09 жовтня 2015 року«Про припинення права користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення» припинено право користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення рілля1, 00 га, сіножаті0, 41 га по вул.Квичівський горб ОСОБА_7 , який помер. Переведено дану землю в землі запасу сільської ради (рілля, сіножаті, пасовища) сільської ради.

Згідно довідки виконкому Нижньояблунської сільської ради №668 від 11.02.2016року, після смерті ОСОБА_7 в 29.04.2002 році земельною ділянкою площею1,57 з них: рілля1,00 га., сінокосіння0,41 га, під будівлями = 0,11 га користувалась його дружина ОСОБА_8 , яка померла 2010 року, земельною ділянкою користувався її син з 2010 по 2015 рік ОСОБА_2 .

Як вбачалося із довідки № 1473 від 27.04.2016року, Нижнояблунською сільською радоюземельна ділянка ОСОБА_7 не виділялася, так як до 1991 року земельні ділянки громадянам села виділялись КСП Яблунька.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка площею 0,4519 га розташована в межах АДРЕСА_1 , в польовому масиві земельурочище «Круги».

ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщинувід 20.05.2011рокустав власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , відповідно до копії витягу про державну реєстрацію прав№ 30251123 від 09.06.2011року.

Рішенням 34-ї сесії Нижньояблунської сільської ради 6-го скликання №438 від 05.12.2014 року ОСОБА_3 виділено дорогу до земельної ділянки шириною 2.70 м ур.Круги по вул.Квичівський горб с.Нижня Яблунька. Зобов`язано ОСОБА_2 не перешкоджати ОСОБА_3 у користуванні вище вказаною дорогою (а.с.15).

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 17.09.2016 року рішення Турківського районного суду Львівської області від 28.04.2016 року залишено без змін (а.с.13-14).

Доводи ОСОБА_2 по те, що він набув право користування вищезазначеною земельною ділянкою, колегія суддів вважала безпідставним, оскільки в матеріалах справи не містилися за ним і в апеляційному суді не надано належних та допустимих доказів, визначених статтями57-59,64 ЦПК Українина підтвердження того, що він має належне право власності чи право користування земельною ділянкою.

Твердження ОСОБА_2 про те, що він та його батьки на законних підставах постійно користувалися земельною ділянкою, площею 0,4519 га, колегія суддів вважала необґрунтованим, оскільки ним не було надано жодних правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку.Посилання ОСОБА_2 на ту обставину, що він сплачував податки за користування спірною земельною ділянкою, не взято до уваги, оскільки з долученої квитанції про прийняття податків і зборів вбачалося лише те, що ОСОБА_2 сплатив сільскогосподарськимй податок за землю за 2014 рік, проте дана квитанція не містила інформації, що ним сплачено податок саме за спірну земельну ділянку.

Положеннямистатей 77-80 ЦПК Українивизначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює н або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджу іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до доказування.

Згідно з частиною четвертою статті 82 Цивільного процесуального України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Актом від 27.03.2017 року, складеним в с.Нижня Яблунька в складі комісії: спеціаліста-землевпорядника Питчака С.В., депутата сільської ради Квича М.Ю. та голови земельної комісії ОСОБА_9 зобов`язано громадянина ОСОБА_2 забрати свою огорожу і в 14 денний термін виконати зобов`язання та в подальшому не перешкоджати ОСОБА_1 проїзду і виїзду із земельної ділянки. Комісія встановила межові знаки шириною 2,7 м (а.с.18).

Актом від 04.05.2017 року, складеним в с.Нижня Яблунька в складі комісії: спеціаліста-землевпорядника Питчака С.В., депутата сільської ради ОСОБА_10 та голови земельної комісії ОСОБА_9 встановлено, що на земельну ділянку, де була виділена дорога шириною 2,7 м розмежувальні знаки знаходяться, але дана дорога заорана і на ній посаджена картопля, та огорожа не розгорожена для проїзду і виїзду із своєї земельної ділянки та громадську дорогу ОСОБА_1 . Отже, ОСОБА_2 не виконав зобов`язання, яке було дано згідно акту від 27.03.2017 року (а.с.19).

Як було встановлено в судовому засіданні рішенням 18-ї сесії Нижньояблунської сільської ради 7-го скликання від 27.06.2019 року №413 затверджено проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в оренду в кількості 0,1578 га по АДРЕСА_1 Пукшину ОСОБА_11 та передано йому її в оренду терміном 49 років для ведення особистого селянського господарства (а.с.20).

Згідно акту прийому передачі від 03.07.2019 року позивач ОСОБА_1 прийняв в дострокову оренду вище вказану земельну ділянку від орендодавця - Нижньояблунської сільської ради Турківського району Львівської області від імені якої на підставі рішення Нижньояблунської сільської ради Турківського рйону Львівської області від 19.11.2015 року за №1 діяв сільський голова Хот Василь Дмитрович (а.с.21).

Актом від 24.10.2019 року, складеним в с.Нижня Яблунька в складі комісії: землевпорядника ОСОБА_12 , депутата сільської ради ОСОБА_10 та голови земельної комісії ОСОБА_9 встановлено, що дорога, яка була надана ОСОБА_1 дійсно заорана, довжиною 10 м, шириною 2,70 м, що не дозволяє проїзду та проходу ОСОБА_1 (а.с.28).

Рішенням 20-ї сесії Нижньояблунської сільської ради 7-го скликання від 13.12.2019 року №478 ОСОБА_1 виділено дорогу для проїзду до земельної ділянки, шириною 2,70 м АДРЕСА_1 (а.с.29).

Частинами 2, 3ст. 152 ЗК Українивизначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Таким чином, аналізуючи наведені вище норми матеріального права та подані докази, суд приходить до переконання про наявність порушеного права позивача а відтак відповідача ОСОБА_2 слід зобов`язати не читини перешкоди у користуванні виділеної позивачу дорогою, шириною 2,7 м та довжиною 32,02 м для обслуговування переданої йому в оренду на 49 років земельної ділянки, розташованої в урочищі «Круги» по АДРЕСА_1 , площею 0,1578 га.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, враховуючи, частковість задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , особливості їх формулювання, у зв`язку з чим вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 384,20 гривень.

Враховуючи вище наведене та керуючись ст.96, 103, 106, 107, 152 ЗК України, ст.ст.4, 10,12, 13, 15, 57-59, 64,81,258,263-265,268, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 16, 17, 316, 391, 396 ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у користуванні виділеної ОСОБА_1 дорогою, шириною 2,7 м та довжиною 32,02 м для обслуговування переданої йому в оренду на 49 років земельної ділянки, розташованої в урочищі «Круги» по АДРЕСА_1 , площею 0,1578 га.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 судові витрати в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його переглядякщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2ст.358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Дата складання повного судового рішення 27.12.2022 року.

Суддя Ю.П.Пошивак