Рішення

від 09.11.2022 по справі 369/13224/21

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/13224/21

Провадження № 2/369/2144/22

РІШЕННЯ

Іменем України

09.11.2022 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Волчка А.Я.,

при секретарі Миголь А.А.,

за участі позивача ОСОБА_1 .В

представник відповідача ОСОБА_2 ,

представник відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши в порядку загального позовного провадження в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Навчально-оздоровчого комплексу Київського військового ліцею імені Івана Богуна про поновлення на роботі, виплату грошової винагороди за 2020-2021 навчальний рік та виплату зарплати за відпрацьований час,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4 звернулась до суду в порядку цивільного судочинства з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона 17.02.1958 р.н., працювала в навчально-оздоровчому комплексі Київського військового ліцею ім. І.Богуна з 2001 року (в подальшому НОК КВЛ). З 01 липня 2020року командуванням Київського військового ліцею (в подальшому КВЛ) із позивачем було припинено безстроковий трудовий договір, як із особою, якій виплачується пенсія за віком, відповідно до п. 3 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про повну загальну середню освіту» і укладено строковий трудовий договір строком на один рік з 01 липня 2020року по 30 червня 2021року.

Напередодні чергової відпустки, 23.06.2021 року, позивач написала заяву про прийняття її на посаду вихователя НОК КВЛ за строковим трудовим договором з дня, що є наступним після закінчення попереднього трудового договору. У відповідь позивач отримала листа, в якому мені було відмовлено. Причиною відмови була інформація, яка є недостовірною.

25.08.2021 року позивач вийшла на роботу після відпустки. Позивач вважала, що трудовий договір з нею продовжено. Згідно ст.39-1 КЗпП України «якщо після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк». Присутність на роботі підтверджена табелем обліку робочого часу. Позивача було представлено ліцеїстам і їх батькам як вихователя взводу. Позивач приймала участь в нараді з вихователями і писала документацію.

27.08.2021року начальник групи персоналу НОК КВЛ повідомив позивача, що звільнена 23.08.2021року.

30.08.2021року начальник НОК КВЛ полковник ОСОБА_5 не пустив позивача на територію комплексу. Її трудова знижка знаходиться в НОК КВЛ, її ніхто не пропонував її забрати.

Вважаючи своє звільнення незаконним, позивач просила суд постановити рішення, яким зобов`язати поновити її на роботі в навчально-оздоровчому комплексі Київського військового ліцею на посаді вихователя. Постановити рішення, яким зобов`язати НОК КВЛ виплатити позивачу грошову винагороду за 2020-2021 навчальний рік. Постановити рішення, яким зобов`язати НОК КВЛ виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки виплати належних їй грошей. Судові витрати покласти на Відповідача.

В подальшому позивач уточнила позовні вимоги та просила суд стягнути НОК КВЛна їїкористьщорічну грошову винагороду в розмірі одного посадового окладу відповідно до ст.57 Закону України «Про освіту», в розмірі 7273,20грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 5 (п`ять) робочих днів 4545,75 грн.; розрахунок середнього заробітку за один день відповідно до п.2, п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати становить (18183грн.х 2):(22р.д.+18р.д.)=909,17грн.; заборгованість по заробітній платі за фактично відпрацьований час з 25 по 30 серпня 2021р. (п`ять робочих днів) в розмірі 4545,75 грн. (чотири тисячі п`ятсот сорок п`ять грн. сімдесят п`ять коп.); середній заробіток за час затримки виплати щорічної грошової винагороди та заробітної плати за фактично відпрацьований час, який станом на день подання позовної заяви (22 вересня 2021р.) складає 15455,55 грн. (909,15грн. х 17р.д.). Зобов`язати Відповідача поновити ОСОБА_4 на роботі в навчально-оздоровчому комплексі Київського військового ліцею на посаді вихователя.

Ухвалою суду від 16.05.2022 відкритопозовне провадження у цивільній справі та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідач подав до суду відзив, згідно якого просив відмовити у вимогах позову.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задоволити.

Представники відповідача проти вимог заперечували та просили в позові відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи та зібрані в ній письмові докази, приходить до висновку що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач ОСОБА_4 працювала на посаді вихователя навчальної роти ліцеїстів навчально-оздоровчого комплексу Київського військового ліцею імені Івана Богуна (далі - НОК КВЛ) за безстроковим трудовим договором, що підтверджується копією трудової книжки.

На підставі заяви ОСОБА_4 від 23 квітня 2020 року, наказом начальника Київського військового ліцею імені Івана Богуна (по стройовій частині) від 30 квітня 2020 року № 83, з 1 липня 2020 року між позивачем та відповідачем було припинено дію безстрокового трудового договору, як із особою, якій виплачується пенсія за віком та, за її згодою, укладено трудовий договір строком на один рік з 1 липня 2020 року по 30 червня 2021 року.

За рішенням начальника Київського військового ліцею імені Івана Богуна листом-повідомленням від 16 квітня 2021 року позивача було повідомлено про припинення з нею трудових відносин 30 червня 2021 року, відповідно до пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України. З цим листом-повідомленням Позивач ознайомилася під особистий підпис 22 квітня 2021 року.

На підставі заяви Позивача від 02 червня 2021 року, за її бажання було надано щорічну основну відпустку у кількості 56 календарних днів з 29 червня 2021 року по 23 серпня 2021 року за робочий рік з 24 вересня 2020 року по 23 вересня 2021 року із продовженням чинного трудового договору до закінчення відпустки, відповідно до вимог статті 3 Закону України «Про відпустки».

Відповідно до даної заяви просила надати щорічну основну відпустку з подальшим звільненням останнім днем відпустки.

В подальшому позивачем була подана заява від 23 червня 2021 року про прийняття її на роботу з 25 серпня 2021 року на посаду вихователя навчальної роти ліцеїстів навчально-оздоровчого комплексу Київського військового ліцею імені Івана Богуна.

На дану заяву відповідачем було надано відповідь листом від 02 липня 2021 року № 680, якою Позивачу було відмовлено у прийнятті на роботу.

Наказом від 20.08.2021 року № 160 ОСОБА_4 , вихователя навчальної роти ліцеїстів навчально-оздоровчого комплексу ліцею, відповідно до пункту 2 статті 36 Кодексу законів про працю України у зв`язку із закінченням строку трудового договору звільнено 23 серпня 2021 року.

Відповідачем, на домашню адресу Позивача, 23 серпня 2021 року було надіслано рекомендованого листа з повідомлення та описом вкладенням, в якому містилось витяг з наказу № 160 та повідомлення від 23 серпня 2021 року № 596/155 (про припинення дії 23 серпня 2021 року трудового договору та необхідності у прибутті до відповідача за отриманням трудової книжки.

Відповідно достатті 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 21 КЗпП Українипередбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Стаття 23 КЗпП України визначає що трудовий договір може бути:

1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;

2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Роботодавець зобов`язаний інформувати працівників, які працюють за строковим трудовим договором, про вакансії, що відповідають їх кваліфікації та передбачають можливість укладення безстрокового трудового договору, а також забезпечити рівні можливості таких працівників для його укладення.

Відповідно до статті 391 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) Якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбаченихчастиною другоюстатті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Відповідно до внесених змін до статті 47 КЗпПУ власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 Кодексу законів про працю, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно з частинами першою, другоюстатті 235 КЗпП Україниу разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Стаття 76 ЦПК Українивизначає що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 81 ЦПК Українивизначає що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягай пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років.

Із матеріалів справи вбачається що позивач перебуваючи у трудових відносинах із відповідачем, досягла пенсійного віку. У зв`язку з чим на виконання вимог Закону між сторонами було укладено трудовий договір строком на один рік з 1 липня 2020 року по 30 червня 2021 року

Строковий трудовий договір між сторонами не може бути продовжений на невизначений термін як це передбачено ст. 391 КЗпП України, адже такий договір буде суперечити абзацу 3 частини 2 статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту».

В даних трудових правовідносинах неможливо застосувати ст. 391 КЗпП України, оскільки вона не діє у випадках, передбачених частиною другою статті 23 цього ж Кодексу, тобто, якщо строковий трудовий договір укладається на виконання вимоги закону.

Відсутні також підстави для застосування в даному спорі статтей 42 та 421 Кодексу законів про працю України, де передбачено переважне право укладання трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу.

Дані статті не можуть бути застосовані, адже вони стосуються виключно осіб, звільнених з роботи за пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, в той же час як позивача було звільнено з підстав п. 2 ст. 36 КЗпП України.

З наведеного судом не було встановлено порушень трудового законодавства при звільненні позивача та підстав для поновлення позивача на роботі.

Позивач також зазначала що факт її присутності на роботі підтверджено табелем обліку використання робочого часу, а тому існують підстави для стягнення заробітної плати за фактично відпрацьований час.

Разом з тим відповідний табель не був підписаний уповноваженою особою та не затверджений начальником Навчально-оздоровчого комплексу Київського військового ліцею імені Івана Богуна.

Відповідачем надано до суду доопрацьований табель обліку використання робочого часу, який був погоджений працівником кадрової служби та затверджений начальником НОК КВЛ, в якому відсутні позначки робочих днів та відпрацьованих годин позивача протягом 25 30 серпня.

Так, частиною першоюстатті 57 Закону України «Про освіту»встановлені державні гарантії педагогічним і науково-педагогічним працівникам, до яких віднесено, зокрема:виплату педагогічним працівникам щорічної грошової винагороди в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання покладених на них обов`язків; виплату педагогічним і науково-педагогічним працівникам допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки.

Порядок надання щорічної грошової винагороди педагогічним працівникам навчальних закладів державної та комунальної форми власності за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків, затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 05 червня 2000 року № 898.

Пунктом другим наведеного Порядку врегульовано, те що щорічна грошова винагорода педагогічним працівникам надається за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків за умови досягнення ними успіхів у вихованні дітей, навчанні, вихованні, професійній підготовці учнівської та студентської молоді, методичному забезпеченні, відсутність порушень виконавчої і трудової дисципліни та здійснюється в межах загальних коштів, передбачених кошторисом навчального закладу чи методичної установи на оплату праці.

За положеннями пункту 3 цього Порядку щорічна грошова винагорода за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків надається відповідно до положення, яке затверджується керівником навчального закладу чи методичної установи за погодженням з профспілковим комітетом і може включати в себе додаткові критерії, крім визначених у пункті 2 цього Порядку, з урахуванням специфіки навчального закладу чи методичної установи.

Згідно пункту 4 Порядку щорічна грошова винагорода педагогічним працівникам видається на підставі наказу керівника навчального закладу чи методичної установи, а керівникам - за погодженням з організацією вищого рівня.

Отже, з аналізу наведеного Порядку вбачається, що ним не передбачено конкретних строків виплати грошової винагороди, але її виплата залежить від певних умов наведених у пункті 2 Порядку, в межах загальних коштів, передбачених кошторисом навчального закладу чи методичної установи на оплату праці, та на підставі відповідного наказу керівника навчального закладу чи методичної установи.

В даному випадку матеріли справи не містять доказів заохочення позивача за сумлінну працю та зразкове виконання обов`язків у спірний період, що надавало відповідачу підстави, в межах фонду оплати праці, видати відповідний наказ про виплату спірної грошової винагороди.

Відповідно до бухгалтерської довідки начальника фінансово-економічного відділення НОК КВЛ, виплата педагогічним працівникам щорічної грошової винагороди в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання покладених на них обов`язків за 2021 рік не надавалась жодному педагогічному працівнику НОК КВЛ.

Також виплата такої винагороди є правом, а не обов`язком керівника навчального закладу і залежить від наведених вище умов.

Що стосується вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, то необхідно зазначити що матеріали справи не містять достовірних доказів факту такої затримки та її строків такої затримки. Тому в суду відсутні можливості перевірити правильність заявленої позивачем суми до стягнення, а отже не можливо застосувати статтю 116 КЗпП України.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необхідність відмови у вимогах позову.

Відповідно та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В позові ОСОБА_4 до Київського військового ліцею про поновлення на роботі, виплату грошової винагороди за 2020-2021 навчальний рік та виплату зарплати за відпрацьований час відмовити.

Повний текст рішення суду складено 05.12.2022 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено удень його складення,має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: А.Я. Волчко