Рішення

від 27.12.2022 по справі 120/9152/22

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2022 р. Справа № 120/9152/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну за позовом ОСОБА_1 до Мурафської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

07.11.2022 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Мурафської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення 20 сесії 8 скликання Мурафської сільської ради № 867 від 30.06.2022 щодо відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га в адміністративно-територіальних межах Мурафської сільської ради та зобов`язання відповідача надати позивачу такий дозвіл.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02.05.2022 у справі № 120/14616/21-а Мурафська сільська рада повторно розглянула клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Мурафської громади Жмеринського району Вінницької області, в межах земельної ділянки за кадастровим номером 0525383000:03:002:0219, та прийняла рішення № 867 від 30.06.2022, яким відмовила у наданні відповідного дозволу, посилаючись на те, що згідно із Законом України № 2145-IX від 24 березня 2022 року під час дії воєнного стану забороняється безоплатна передача земель державної/комунальної власності у приватну власність та надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі.

Позивач із зазначеним рішенням не погоджується та вважає, що відповідач не врахував рішення суду, яке набрало законної сили, та надав відмову з підстав, що не передбачені ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України (далі ЗК України).

Ухвалою суду від 11.11.2022 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву з дотриманням вимог, передбачених ст. 162 КАС України.

14.12.2022 поштою до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та зазначає, що 27.06.2022, з огляду на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02.05.2022 у справі № 120/14616/21-а, на засіданні постійної комісії Мурафської сільської ради з питань земельних відносин було повторно розглянуто клопотання позивача від 09.07.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, яка розташована в масиві поля за межами населеного пункту с. Клекотина, кадастровий номер земельної ділянки 0525383000:03:002:0219, загальною площею 9,1045 га. При цьому враховано заборону, встановлену у пп. 5 п. 27 розділу X ЗК України, а також те, що рішенням 12 сесії 8 скликання Мурафської сільської ради № 675 від 30.11.2021 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок комунальної власності, згідно з яким змінено вид використання вищезазначеної земельної ділянки із земель запасу сільськогосподарського призначення на землі для сінокосіння і випасання худоби, з подальшим внесенням відповідних змін до Державного земельного кадастру.

Відтак на розгляд 20 сесії 8 скликання Мурафської сільської ради, яка відбулася 30.06.2022, було винесено проект рішення Ради щодо відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою, який за результатами поіменного голосування підтримано більшістю депутатів.

Відповідач вважає оскаржуване рішення правомірним і таким, що прийняте з передбачених законом підстав, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

За змістом ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Проаналізувавши матеріали справи у їх сукупності та оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив, що 09.07.2021 позивач звернувся до відповідача з клопотаннями про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (вх. № 06-06-236 від 09.07.2021), у якому просив надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою з метою одержання безоплатно у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Мурафської громади Шаргородського району Вінницької області.

Водночас у клопотанні позивач уточнив, що бажана для нього земельна ділянка розташована в масиві поля з кадастровим номером 0525383000:03:002:0219 загальною площею 9,1045 га, яке розташоване за межами населеного пункту с. Клекотина, цільове призначення земельної ділянки: 16.00 (землі запасу).

Рішенням 9 сесії 8 скликання Мурафської сільської ради № 491 від 19.08.2021 позивачу відмовлено у наданні вищевказаного дозволу, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02.05.2022 у справі № 120/14616/21-а, яке набрало законної сили 02.06.2022, позов ОСОБА_1 до Мурафської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Мурафської сільської ради № 491 від 19.08.2021 і зобов`язано Раду повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Мурафської громади Жмеринського району Вінницької області, кадастровий номер земельної ділянки: 0525383000:03:002:0219, з урахуванням висновків суду за наслідками розгляду справи.

22.06.2022 за заявою стягувача судом видано виконавчий лист з виконання вищезазначеного судового рішення у зобов`язальній частині, який у подальшому пред`явлено до примусового виконання до органів державної виконавчої служби.

30.06.2022, на виконання рішення суду у справі № 120/14616/21-а та за результатами повторного розгляду клопотання ОСОБА_1 , Мурафська сільська рада прийняла рішення за № 867, яким відмовила позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у зв`язку з наявністю заборони безоплатної передачі у приватну власність земельних ділянок комунальної власності, встановленої Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" № 2145-IX від 24.03.2022, а також у зв`язку із зміною виду використання бажаної для заявника земельної ділянки із земель запасу сільськогосподарського призначення на землі для сінокосіння і випасання худоби (згідно із рішенням 12 сесії 8 скликання Мурафської сільської ради № 675 від 30.11.2021 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок комунальної власності).

Оцінюючи правомірність вказаної відмови в межах доводів позовної заяви та заявлених позовних вимог, суд насамперед враховує, що рішенням суду від 02.05.2022 у справі № 120/14616/21-а Мурафську сільську раду зобов`язано повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, а не надати такий дозвіл. Єдиною встановленою судом умовою належного виконання судового рішення визначено обов`язковість врахування відповідачем висновків суду за наслідками розгляду справи.

Таким чином, межі обов`язку, що був покладений на відповідача рішенням суду від 02.05.2022, не охоплюють зобов`язання Ради безальтернативно прийняти позитивне для позивача рішення про надання відповідного дозволу на виготовлення документації із землеустрою. Обсяг обов`язків, які виникли у відповідача, на виконання судового акту включає: 1) повторний розгляд клопотання позивача; 2) врахування висновків суду при його розгляді; 3) прийняття рішення за результатом розгляду клопотання.

Судом встановлено, що на виконання рішення суду від 02.05.2022 у справі № 120/14616/21-а Мурафська сільська рада повторно розглянула клопотання позивача від 09.07.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та прийняла рішення № 867 від 30.06.2022 про відмову у наданні позивачу відповідного дозволу.

Підставою для прийняття такого рішення стали норми Закону України від 24.03.2022 № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", якими до припинення (скасування) воєнного стану в Україні впроваджено заборону на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.

Отже, оскаржуваним рішенням позивачу відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою з інших підстав, ніж ті, що були предметом оцінки судом під час розгляду справи № 120/14616/21-а, що спростовує доводи позивача про неврахування відповідачем рішення суду в означеній справі.

Позивач не погоджується з рішенням Мурафської сільської ради № 867 від 30.06.2022 щодо відмови у наданні йому дозволу на виготовлення документації із землеустрою, оскільки вважає, що застосована відповідачем підстава для відмови не передбачена ч. 7 ст. 118 ЗК України, якою закріплено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні громадянину відповідного дозволу.

Втім, суд із вказаними доводами не погоджується та зазначає, що підстави, передбачені ч. 7 ст. 118 ЗК України, розраховані на застосування у мирний час.

Натомість Закон України від 24.03.2022 № 2145-XI має на меті врегулювати земельні правовідносини в умовах дії воєнного стану та встановлює певні особливості, дотримання яких є обов`язковим.

Так, вказаним Законом розділ X "Перехідні положення" ЗК України доповнено пунктами 27 і 28 та, серед іншого, визначено, що під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється (підпункт 5 пункт 27 розділу X ЗК України).

Отже, з дня набрання чинності Законом України від 24.03.2022 № 2145-XI, тобто з 07.04.2022, діє установлена законом заборона у тому числі на надання органами місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою з метою безоплатної передачі у приватну власність земельних ділянок комунальної власності.

При цьому суд вважає, що вказана заборона є самостійною правовою підставою для прийняття суб`єктом, уповноваженим на розгляд відповідних клопотань, рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою в період дії воєнного стану, безвідносно до підстав, передбачених ч. 7 ст. 118 ЗК України.

В іншому разі, якщо виходити з тієї позиції, що відмова може надаватися виключно з підстав, передбачених ч. 7 ст. 118 ЗК України, то це буде прямо суперечити заборонним нормам того ж самого нормативно-правового акту, а саме підпункту 5 пункт 27 розділу X ЗК України, які мають імперативний характер і містять юридичний обов`язок компетентних органів влади та їх посадових осіб утриматися від вчинення певних дій (прийняття рішень), а якщо точніше встановлюють пряму заборону на їх вчинення (прийняття) з відповідними юридичними наслідками за їх недотримання.

Відтак, на переконання суду, відмова відповідача у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою з посиланням на вищезазначені заборонні норми є правомірною та відповідає чинному законодавству, що регулює земельні відносини під час дії воєнного стану.

Крім того, суд звертає увагу на висновки суду, наведені у рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02.05.2022 у справі № 120/14616/21-а.

Так, зобов`язуючи Мурафську сільську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 09.07.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, суд вказав на те, що рішенням 8 сесії 8 скликання Мурафської сільської ради № 470 від 13.07.2021 вирішено замовити виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок під створення громадських пасовищ, зокрема, на земельній ділянці площею 9,1045 га, кадастровий номер 0525383000:03:002:0219, що розташована на території Мурафської сільської ради (с. Клекотина), в масиві якої позивач бажає отримати безоплатно у власність 2,0 га для ведення особистого селянського господарства. При цьому суд наголосив на тому, що якщо проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у комунальну власність під громадські сіножаття та громадські пасовища (код згідно КВЦПЗ 01.19) буде виготовлений та поданий на розгляд і затвердження сесії сільської ради, або ж навіть вже затверджений, то це свідчить про існування обставин, що безпосередньо впливають на вирішення питання про можливість надання позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою з метою подальшої передачі у приватну власність спірної земельної ділянки.

Зазначені висновки є важливими в контексті інших висновків, наведених у рішенні суду від 02.05.2022 у справі № 120/14616/21-а. Адже, оцінюючи правомірність відмови Мурафської сільської ради у наданні позивачу дозволу, суд зазначив, що згідно з ч. 2 ст. 34 ЗК України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища. Такі земельні ділянки набувають статусу земель загального користування населених пунктів та не можуть передаватися у приватну власність (ч. 4 ст. 83 ЗК України). Водночас прийняття рішення про резервування земельної ділянки та щодо виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під створення громадських пасовищ є лише одним з етапів у процедурі оформлення громадського пасовища та ще не свідчить про фактичне створення громадського пасовища на тій земельній ділянці, щодо якої позивачем подано клопотання, так само як і не змінює цільового призначення такої землі. А оскільки на момент прийняття оскаржуваного рішення проект землеустрою ще не був затверджений на сесії сільської ради, про що вказує сам відповідач у відзиві на позовну заяву, тому, на переконання суду, Мурафська сільська рада неправомірно та з непередбачених ч. 7 ст. 118 ЗК України підстав відмовила позивачу у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою. При цьому невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, яка є однією з підстав для прийняття рішення про відмову у наданні такого дозволу, в даному випадку не підтверджується належними і допустимими доказами.

Таким чином, вирішуючи справу № 120/14616/21-а, суд погодився з тим, що створення на землях комунальної власності громадських сіножатей і пасовища свідчить про набуття відповідними землями статусу земель загального користування населених пунктів, які не можуть передаватися у приватну власність. Відтак подання щодо таких земель клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є законною підставою для відмови органом місцевого самоврядування для надання такого дозволу відповідно до положень ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Між тим, під час розгляду цієї справи судом встановлено, що рішенням 12 сесії 8 скликання Мурафської сільської ради № 675 від 30.11.2021 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності за межами населеного пункту с. Клекотина, кадастровий номер 0525383000:03:002:0219, загальною площею 9,1045 га, під землі для сінокосіння і випасання худоби.

Відповідні зміни щодо використання вказаної земельної ділянки із земель запасу сільськогосподарського призначення на землі для сінокосіння і випасання худоби зареєстровано у Державному земельному кадастрі, що підтверджується наданим відповідачем витягом НВ-0500009002022 від 05.01.2022.

З наведеного вбачається існування (на час повторного розгляду відповідачем 30.06.2022 клопотання позивача) підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, передбачених ч. 7 ст. 118 ЗК України, що у свою чергу також додатково підтверджує правомірність прийняття Мурафською сільською радою оскаржуваного рішення щодо відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га.

Відповідно до положень ст. 9, 90 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до п. 29 рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Також суд враховує Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому зазначений Висновок акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а, крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Таким чином, перевіривши обґрунтованість основних доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, позивач немає права на відшкодування понесених у цій справі судових витрат.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

2) відповідач: Мурафська сільська рада (код ЄДРПОУ 04325495, місцезнаходження: вул. Коцюбинського, 23, с. Мурафа, Жмеринський район, Вінницька область, 23530).

Повне судове рішення складено 27.12.2022.

Суддя Сало Павло Ігорович