Рішення

від 27.12.2022 по справі 300/1730/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" грудня 2022 р. справа № 300/1730/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Скільського І.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Благо-ІФ» про стягнення капіталізованих платежів в сумі 2274577,29 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області (надалі, також - позивач) звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Благо-ІФ» (надалі, також - відповідач, ТОВ «Благо-ІФ») про стягнення капіталізованих платежів в сумі 2274577,29 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в товариства з обмеженою відповідальністю «Благо-ІФ», внаслідок перебування у стані припинення, виникли зобов`язання перед позивачем щодо сплати капіталізованих платежів в розмірі 2274577,29 грн., розрахованих відносно потерпілого внаслідок нещасного випадку на підприємстві, які в добровільному порядку ним не сплачено.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.04.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

13.05.2022 на адресу суду від ТОВ «Благо-ІФ» надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що 11.05.2022 єдиний учасник, який володіє 100% часткою у статутному капіталі відповідача, згідно пункту 1 статті 37 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», вирішив відмінити рішення єдиного учасника від 02.11.2021 №01/2021 про ліквідацію ТОВ «Благо-ІФ» та відновити його господарську діяльність, тому підстав для стягнення капіталізованих платежів немає.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимогстатті 262 КАС України, дослідивши і оцінивши докази, судом встановлено таке.

В Івано-Франківському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області перебуває на обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо якого зареєстровано нещасний випадок пов`язаний з виробництвом.

Факт отримання вказаною особою травм підтверджується актом про нещасний випадок пов`язаний з виробництвом форми Н-1 від 22.03.2017 за №1 (а.с.10-12).

Згідно виписки з акта огляду МСЕК від 22.07.2021 №087466 ОСОБА_1 у зв`язку виробничою травмою встановлено ступінь втрати професійної працездатності 90% до 22.07.2022 (а.с.13).

Відповідно до постанови Івано-Франківського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області від 30.07.2021 за №26015/528407/1673.1/45 продовжено потерпілому ОСОБА_1 раніше призначену щомісячну страхову виплату в розмірі 3725,87 грн., з 01.08.2021 по 31.07.2022 включно (а.с. 14).

Згідно розрахунку капіталізованих платежів по страхувальнику ТОВ «Благо-ІФ», станом на 03.11.2021 потреба в капіталізації коштів для розрахунку з потерпілими ОСОБА_1 складає 2 274 577,29 грн (а.с.9).

Внаслідок внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про перебування ТОВ «Благо-ІФ» в стані припинення, позивач звернувся до ліквідатора ТОВ «Благо-ІФ» із заявою з грошовими (кредиторськими) вимогами про стягнення капіталізованих платежів на суму 2274577,29 грн., (а.с.23-24).

У зв`язку із несплатою відповідачем у добровільному порядку капіталізованих платежів в розмірі 2274577,29 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

За визначенням, наведеним у пунктах 3, 10 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Згідно з статтею 3 вказаного Закону соціальне страхування здійснюється за принципами: 1) законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; 2) обов`язковості страхування осіб відповідно до видів соціального страхування та можливості добровільності страхування у випадках, передбачених законом; 3) державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав; 4) обов`язковості фінансування Фондом витрат, пов`язаних із наданням матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом; 5) формування та використання страхових коштів на засадах солідарності та субсидування; 6) диференціації розміру виплати допомоги залежно від страхового стажу; 7) диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві; 8) економічної заінтересованості суб`єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці; 9) цільового використання коштів соціального страхування; 10) відповідальності роботодавців та Фонду за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом.

Пунктом 1 частини 2 статті 15 України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що роботодавець зобов`язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням. Фонд, якщо інше не передбачено законами України, не може займатися іншою діяльністю, крім тієї, для якої його створено, та використовувати свої кошти на цілі, не пов`язані з цією діяльністю.

Страхуванню від нещасного випадку, у відповідності до частини 1 статті 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах.

Страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення реабілітації у сфері охорони здоров`я, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами (частини 1, 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Згідно частини 1 статті 11 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» джерелами формування коштів Фонду є: страхові внески страхувальників та застрахованих осіб (пункт 1); капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (пункт 5).

В свою чергу, в силу пункту 1 частини 2 вказаної статті кошти Фонду використовуються на виплату матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг, фінансування заходів з профілактики страхових випадків, передбачених цим Законом.

З аналізу вказаних норм права вбачається, що підприємства у разі їх ліквідації не звільняються від фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків шляхом внесення капіталізованих платежів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 за №986 затверджено Порядок капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників (надалі - Порядок №986), відповідно до якого здійснюється капіталізація платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації (зокрема у зв`язку з банкрутством) страхувальника (далі - платежі) для задоволення вимог, що виникли із його зобов`язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю застрахованим особам.

У цьому Порядку термін «капіталізація платежів» означає визначення суми грошових зобов`язань страхувальника у випадку його ліквідації (зокрема у зв`язку з банкрутством), що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю застрахованим особам, які належить сплатити до Фонду соціального страхування України для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Терміни «застрахована особа» та «страхувальники» вживаються у значенні, наведеному в Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (пункт 2 Порядку №986).

Відповідно до пункт 3 Порядку №986 капіталізація платежів проводиться щодо кожної застрахованої особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідних подальших платежів для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Під час капіталізації платежів враховуються заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати на догляд за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів, види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого, а також інші виплати, передбачені законодавством.

Згідно пункту 4 Порядку №986 капіталізація платежів перед застрахованими особами або перед особами, визначеними устатті 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», розраховується на період, що визначається як різниця між середньою очікуваною тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та віком особи на момент її проведення, та обчислюється щодо кожного платежу таким чином: 1) щомісячні страхові виплати втраченого заробітку - з урахуванням середньомісячного заробітку та ступеня втрати професійної працездатності; 2) витрати на догляд за потерпілим відповідно до медичного висновку - згідно з нормами, встановленими нормативно-правовими актами; 3) витрати на забезпечення потерпілого автомобілем безоплатно чи на пільгових умовах, організацію та оплату навчання водінню автомобіля, а також на виплату компенсації на бензин (пальне), ремонт і технічне обслуговування автомобілів або на транспортне обслуговування - згідно з нормами, встановленими нормативно-правовими актами; 4) витрати на санаторно-курортне лікування - із розрахунку середньої вартості санаторно-курортної путівки: для осіб з інвалідністю I групи - щороку, для інших осіб з інвалідністю - не рідше одного разу на три роки.

Капіталізація платежів включає заборгованість страхувальника з виплат, пов`язаних із його зобов`язаннями відшкодувати шкоду, заподіяну життю або здоров`ю застрахованої особи, а саме суми одноразової допомоги, щомісячних виплат втраченого заробітку, витрат на догляд за потерпілим і виплат за листками непрацездатності (пункт 7 Порядку №986).

У відповідності до пункт 8 Порядку №986 у кредиторських вимогах Фонду соціального страхування України до страхувальника, щодо якого розпочато ліквідацію, зазначається сума грошових зобов`язань, обчислена з урахуванням кожного платежу, що підлягає капіталізації.

Суми капіталізованих платежів відповідно до зазначених кредиторських вимог у випадках ліквідації страхувальника перераховуються робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, у якому страхувальник перебуває на обліку.

Таким чином, наведеними нормами передбачено обов`язок страхувальника проводити капіталізацію платежів для продовження страхових виплат потерпілим від нещасного випадку на виробництві, протягом їхнього життя.

Частиною 1 статті 104 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Статтею 105 Цивільного кодексу України передбачено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 112 Цивільного кодексу України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у першу чергу щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

Згідно з частиною 3 статті 110 Цивільного кодексу України визначено, що якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Частиною 2 статті 1205 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

У разі відсутності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для капіталізації платежів, які підлягають сплаті, обов`язок щодо їх капіталізації покладається на ліквідаційну комісію на підставі рішення суду за позовом потерпілого.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що як на час звернення позивача до ТОВ «Благо-ІФ» із заявою з грошовими вимогами про стягнення капіталізованих платежів, так і на час розгляду справи чинним законодавством визначено, що капіталізація платежів здійснюється у всіх випадках ліквідації юридичної особи та в межах ліквідаційної процедури із застосуванням правил Порядку №986, а не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута.

Частиною четвертою статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» встановлено, що для державної реєстрації рішення про припинення юридичної особи, прийнятого її учасниками або відповідним органом юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - відповідним державним органом, подаються такі документи: 1) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення учасників юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - рішення відповідного державного органу, про припинення юридичної особи; 2) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, яким затверджено персональний склад комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора, реєстраційні номери облікових карток платників податків (або відомості про серію та номер паспорта - для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), строк заявлення кредиторами своїх вимог, - у разі відсутності зазначених відомостей у рішенні учасників юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - у рішенні відповідного державного органу, про припинення юридичної особи.

В силу вимог частини 5 статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як наслідок, суд зазначає, що з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи у такої особи виникають зобов`язання перед управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України щодо сплати капіталізованих платежів, розрахованих відносно потерпілих від нещасного випадку на виробництві. Відтак, обов`язок щодо сплати капіталізованих платежів виникає у всіх випадках ліквідації юридичних осіб та припинення діяльності фізичних осіб-підприємців.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах висловлена Великою Палатою Верховного Суду упостанові від 27.05.2020 у справі №809/1738/17, Верховним Судом упостановах від 18.06.2020 у справі №820/2837/17, від 02.11.2020 у справі № 1940/1440/18 та Верховним Судом Україниу постанові від 26.0.62012 року в справі №21-156а12.

Однак, на момент розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.05.2022 №351764354359, товариство з обмеженою відповідальністю «Благо-ІФ» (код ЄДРПОУ 40396139) в процесі припинення не перебуває.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність, станом на час прийняття рішення у даній справі, підстав для стягнення з ТОВ «Благо-ІФ» капіталізованих платежів в сумі 2274577,29 грн.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з`ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Івано-Франківській області (вул. А.Мельника,11, м. Івано-Франківськ, 76014, код ЄДРПОУ - 41315333) до товариства з обмеженою відповідальністю «Благо-ІФ» (вул. Є.Коновальця, 35, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 40396139) про стягнення капіталізованих платежів в сумі 2 274 577,29 грн., - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Скільський І.І.