Рішення

від 16.12.2022 по справі 460/16934/21

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 грудня 2022 року м. Рівне№460/16934/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Арслан Віталій Груп" доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арслан Віталій Груп» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.07.2021 №586617000703.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за наслідками перевірки товариства контролюючим органом виявлено порушення податкового законодавства, в результаті чого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Повідомлено, що позивач займається будівництвом житлових і нежитлових будівель. Так, на підставі укладеного 22.09.2017 договору поставки було придбано та отримано цеглу, яка використана при будівництві житлового будинку у м.Рівне. Вказано, що для перевірки посадовим особам відповідача надавалися усі належним чином оформлені документи на підтвердження реальності господарських операцій. Вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, таким, що прийняте без урахування всіх обставин справи, а отже протиправним. З таких підстав, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні без повідомлення сторін.

Відповідач подав до суду відзив на позов, вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими. В обґрунтування заперечень зазначив, що відповідно до результатів проведеної перевірки позивача встановлено порушення позивачем пп. «а» п.198.1, п.198.3 ст.198, п.201.10 ст.201, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення з ПДВ за березень 2021 року на загальну суму 333858 грн. Стверджує, що встановлені перевіркою обставини свідчать про нереальність господарської операції з поставки цегли для позивача. З таких підстав вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення, прийняте контролюючим органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені законодавством, тобто правомірно, а тому просив у позові відмовити повністю.

Ухвалою суду поновлено строк звернення до суду з цим позовом та відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Розглянувши заяви по суті справи, подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ТОВ «Арслан Віталій Груп» (код ЄДРПОУ 39638399) зареєстрований з 12.02.2015 юридичною особою та є платником податків, в т.ч. ПДВ. Основним видом діяльності товариства згідно з КВЕД є 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

В період з 20.05.2021 по 26.05.2021 посадовими особами Головного управління ДПС у Рівненській області на підставі направлень від 20.05.2021 №1362/17-00-07-01 та №1363/17-00-07-01 та наказу від 19.05.2021 №954-п проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Арслан Віталій Груп» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах.

За результатами перевірки складено акт від 04.06.2021 №3542/17-00-07-03/39638399, згідно з висновками якого відповідачем встановлено порушення ТОВ «Арслан Віталій Груп» вимог щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, а саме: пп. «а» п.198.1, п.198.3 ст.198, п.201.10 ст.201, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення з ПДВ за березень 2021 року на загальну суму 333858 грн.

В акті констатовано, що представлені до перевірки первинні документи не підтверджують джерело походження виробника товарів, а також фактичний рух ТМЦ, придбання яких задокументовано видатковими накладними, виписаними за реквізитами ТОВ «Галицька кераміка» та не підтверджено легальність руху товарів в «ланцюгу» постачання від виробника ТОВ «Галицька кераміка» та в подальшому до ТОВ «Арслан Віталій Груп». Також зазначено, що перевіркою встановлено нереальність господарської операції з поставки цегли ТОВ «Галицька кераміка» для ТОВ «Арслан Віталій Груп» у зв`язку з відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг. Перевіркою встановлено лише документальне оформлення нереальних господарських операцій при складанні первинних документів та їх відображення в регістрах бухгалтерського обліку і фінансовій звітності.

ТОВ «Арслан Віталій Груп» подало заперечення до акту, однак відповідно до змісту відповіді від 05.07.2021 такі податковим органом не були взяті до уваги.

Так, 07.07.2021 на підставі висновків акту перевірки від 04.06.2021 ГУ ДПС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення №586617000703, згідно з яким ТОВ «Арслан Віталій Груп» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 333858 грн.

Рішенням ДПС України від 21.09.2021 №21577/6/99-00-06-01-03-06 за результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Не погодившись з правомірністю вказаного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі ПК України).

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, будь-які документи (накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. А визначальною і обов`язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: - придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); - ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З наведеного слідує, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Чинним законодавством України не встановлено обов`язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність з негативними наслідками саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній мав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого кредиту.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту та витрат, врахованих платником податків при визначенні даних податкового обліку, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою для податкового обліку.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так само характеризує і податковий облік.

При цьому податкове законодавство не встановлює конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають ідентифікуватись ті чи інші господарські операції. Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, так само, як помилки у їх оформленні, не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо інші дані засвідчують зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю, тобто є фактичний рух активів.

Висновки аналогічного змісту викладені в постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №826/7704/16, від 17.04.2018 у справі №820/475/17.

Судом встановлено, що в 2017 році ТОВ «Арслан Віталій Груп», як замовник будівництва, розпочало спорудження нового багатоквартирного будинку за адресою м. Рівне, вул. Чехова, 17-А, що підтверджується Декларацією про початок виконання будівельних робіт, затвердженою ДАБІ у Рівненській області 21.04.2017.

Генеральним підрядником будівництва згідно з Договором генпідряду № від 14.09.2017 є ТОВ «А.В.ЕВРОБУД» (Ліцензія на господарську діяльність з будівництва об`єктів, що за класом наслідків належать до об`єктів з середніми та значними наслідками №35-Л від т22.08.2017, реєстраційний запис 2013041285). Будівництво будинку розпочато 14 вересня 2017 року.

Відповідно до договору генпідряду №3 від 14.09.2017 підрядник зобов`язується за завданням замовника на свій ризик виконати та здати його в установлений даним договором строк закінчені роботи, а замовник зобов`язується надати генпідряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, а також затверджену в установленому порядку проектну документацію (у разі, коли цей обов`язок повністю або частково не покладений на генпідрядника), прийняти від генпідрядника закінчені роботи та оплатити їх.

Згідно з п.7.8 цього договору замовник забезпечує роботи матеріальними ресурсами та відповідає за їх якість і відповідність вимогам, установленим нормативними документами та проектною документацією, визначає самостійно вибір продавців (постачальників) матеріальних ресурсів, орендодавців будівельної техніки та інше. Передача матеріалів генпідряднику здійснюється згідно з актами прийому-передачі встановленої форми.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вказаного пункту договору 22.09.2017 між ТОВ «Арслан Віталій Груп» (покупець) і ТОВ «Галицька кераміка» (постачальник) укладено договір поставки №19, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар цеглу за цінами згідно з виписаними постачальником податковими накладними, а покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах, визначених цим договором та додатками до нього. Відповідно до п.3.3 договору перехід права власності на товар від постачальника до покупця відбувається в момент здійснення фактичного прийому товару та після підписання уповноваженою покупцем особою.

Так, в період з 14.09.2017 по 31.12.2018 ТОВ «Арслан Віталій Груп» придбало у ТОВ «Галицька кераміка» цеглу марки М-150 в кількості 488 тис. штук на загальну суму 1669291 грн, в т.ч. ПДВ в сумі 333858,20 грн., яку поставило на будівельник майданчик для виконання будівельних робіт, що підтверджується видатковими накладними, долученими до матеріалів справи. Оплата за поставлений товар здійснена на суму 1953143 грн. За фактом поставки контрагентом позивача оформлено податкові накладні та зареєстровано їх у Єдиному реєстрі податковим накладних.

Відповідно до п.5.6 договору генпідряду №3 від 14.09.2017 на генпідрядника покладено обов`язок забезпечити збереження усіх будівельних матеріалів, що знаходяться на будівельному майданчику.

Як встановлено судом, через відсутність у позивача складських приміщень, придбана ним цегла доставлялася на будівельний майданчик транспортом продавця та передавалася згідно з актами приймання-передачі відповідно до необхідності використання таких матеріалів у будівництві.

У зв`язку з цим 21.09.2017 запроваджено Журнал вхідного контролю якості надходження матеріалів, конструкцій та виробів, в якому фіксувалися дати ввезення на територію будівельного майданчика усіх будівельних матеріалів, в т.ч. цегли від ТОВ «Галицька кераміка», кількість таких матеріалів та підписи осіб, які проводили огляд.

3 метою забезпечення виконання функції зберігання матеріалів генпідрядником ТОВ «А.В.Євробуд» було укладено договір про надання охоронних послуг (цілодобової охорони) №3 від 25.09.2017 з ТОВ «ДАСС», відповідно до п.1.2 якого до обов`язків охоронця належить контроль ввозу-вивозу матеріальних цінностей на об`єкті. Під час ввезення матеріали перевірялися уповноваженим представником Генпідрядника та особою-охоронцем на предмет їх фактичної відповідності виду товару та його кількості відповідно до даних первинних документів, про що відповідна інформація заносилася в Журнал охорони об`єкту.

Після завершення циклу будівельних робіт генпідрядником складалися акти приймання виконаних будівельних робіт КБ 2В: акт №1 за липень 2018 року, акт б/н за листопад 2018 року, акт б/н за грудень 2017 року, в яких зазначалася кількість використаних будівельних матеріалів (в т.ч. цегли М-150 за період з 14.09.2017 по 30.11.2018 в кількості 488 тис. штук).

За даними обліку позивача оприбуткування цегли проводилося за Дт рах.205 «Будівельні матеріали» на підставі видаткових накладних від ТОВ «Галицька кераміка», факт отримання яких підтверджується записами в журналі «Вхідного контролю якості надходження матеріалів, конструкцій та виробів». Надалі на підставі накладних-вимог на внутрішнє переміщення матеріалів вони списувалися із залишків і переводилися в обліку до складу накопичених витрат на капітальне будівництво: Д 151 Кт 205.

Наведене свідчить, що господарська операція з придбання цегли у ТОВ «Галицька кераміка» підтверджена первинними та іншими документами, шо свідчать про фактичний рух матеріалів, а саме: фактичне отримання та використання цегли М-150 за період з 14 вересня 2017 року по 30 листопада 2018 року.

Щодо твердження податкового органу про ймовірну податкову недоброчесність його контрагента ТОВ «Галицька кераміка», то суд зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 17 листопада 2020 року у справі № 816/5040/14 норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Зазначене підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини: рішення від 09 січня 2007 року (заява № 803/02) у справі «Інтерсплав проти України»; рішення від 22 січня 2009 року (заява № 3991/03) «Справа БУЛВЕС проти Болгарії»; рішення від 18 березня 2010 року (заява № 6689/03) у справі «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії».

Отже, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел у їх взаємній сукупності.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів, які свідчили б про безтоварність операцій позивача та його контрагента. Не наведено відповідачем й обставин та не надано доказів невідповідності спірних господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

За відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів, які б свідчили, що господарські операції позивача із ТОВ «Галицька кераміка» були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди, суд дійшов до висновку, що у ТОВ «Арслан Віталій Груп» наявні всі необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування витрат та податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з вказаним контрагентом.

Контролюючим органом також не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження визнання в судовому порядку договору поставки №19 від 22.09.2017 між позивачем і ТОВ «Галицька кераміка» недійсним.

У пункті 38 рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» (заява №803/02, INTERSPLAV проти України) зазначено, що на думку суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Первинні документи повинні досліджуватись контролюючим органом у сукупності, а перевірці підлягає саме зміст господарської операції та те чи призвели такі до зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі підприємств учасників господарської операції. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Щодо тверджень відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних за результатами спірної господарської операції, то суд оцінює їх критично та відхиляє як безпідставні, позаяк товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а її недоліки чи відсутність не може бути самостійною підставою для того, щоб вважати господарську операцією такою, що не відбулася. Більше того, як встановлено судом товар, придбаний у ТОВ "Галицька кераміка", поставлявся останнім безпосередньо на будівельний майданчик та передавався згідно з актом приймання-передачі генпідряднику.

Суд також враховує, що відсутність у контрагента позивача достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів, що не може свідчити про невиконання цим суб`єктом договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин така юридична особи не була позбавлена права укладати з іншими суб`єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності та укладання таких договорів встановлено судами попередніх інстанцій.

Вищевказані висновки повністю узгоджуються з правовими позиціями, сформульованими та неодноразово підтриманими Верховним Судом в постановах, зокрема, від 13.01.2021 у справі № 808/2547/16, від 28.10.2020 у справі № 500/305/19, від 19.02.2019 у справі №811/217/17, від 09.03.2019 у справі №810/302/15, 03.10.2019 у справі №П/811/3228/14, від 02.04.2019 у справі №826/6245/18, від 13.10.2020 у справі №0340/1408/18.

Зважаючи на те, що матеріали справи свідчать про реальність господарської операції позивача з його контрагентом ТОВ «Галицька кераміка» з поставки цегли, що підтверджено належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, встановлено відповідний рух активів, суд не може погодитись з доводами податкового органу про нереальність здійснення господарських операцій.

З огляду на викладене, висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства, що призвело до завищення від`ємного значення з ПДВ за березень 2021 року на загальну суму 333858 грн. не знайшло свого підтвердження в ході розгляду справи. Будь-яких доказів зворотного відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.

Встановлені обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення від 07.07.2021 №586617000703, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, визначені чинним законодавством, а оскаржуване рішення необґрунтоване, прийняте без урахування усіх обставин справи, тобто таке, що не відповідає критеріям відповідності, встановленим частини другої статті 2 КАС України, а отже підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування своєї позиції та не довів правомірності прийнятих ним рішень у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Таким чином, судові витрати позивача, у вигляді сплаченого судового збору, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 07.07.2021 №586617000703, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Арслан Віталій Груп» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 333858 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арслан Віталій Груп» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судовий збір у розмірі 2270 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Арслан Віталій Груп" (вул. Студентська, 3, офіс 2,м. Рівне,33018, ЄДРПОУ/РНОКПП 39638399)

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, 12,м. Рівне,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 43142449)

Суддя Д.Є. Махаринець