Постанова

від 08.12.2022 по справі 160/9523/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 грудня 2022 року м. Дніпросправа № 160/9523/22

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Комунального підприємства "Новомосковськ водоканал"

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2022 року (головуючий суддя Ільков В.В.)

в адміністративній справі №160/9523/22 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до відповідача Комунального підприємства "Новомосковськ водоканал" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся 06.07.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача Комунального підприємства "Новомосковськ водоканал", в якому просив:

- стягнути з відповідача на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік у розмірі 312 551,48 грн.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач перебуває на обліку у Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів та за непрацевлаштування інвалідів, у відповідності до вимог статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» повинен сплатити адміністративно-господарську санкцію у розмірі 312 551,48 грн.Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2022 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства "Новомосковськ водоканал" на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік у розмірі 156 275, 74 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що підприємством було подано звітність щодо працевлаштування лише « 1 особи». Між тим, відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідів за 2021 рік та розрахунку суми позову щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій, позивач зазначає, що за наявні робочі місця призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю у 2021 році, відповідач мав сплатити суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 312 551,48 грн. (за 2 особи), відтак заявлена сума до стягнення адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування особи з інвалідністю у кількості 1 робочого місця є обґрунтованою (156 275, 74 гривень).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що у 2021 році відповідачем створено робочі місця для осіб з інвалідністю та подано до центру зайнятості інформаційну звітність про попит на 2 вакансії.

В частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті спору.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Комунальне підприємство "Новомосковськ водоканал" (код ЄДРПОУ 36615515) перебуває на обліку у Дніпропетровському обласному відділенні Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Відповідачем 28.02.2022 року було подано позивачу звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік за формою, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики України від 27.08.2020 року № 591, відповідно до якого:

- середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу склала 169 осіб;

- з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність склала 5 осіб;

- кількість осіб з інвалідністю штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», значиться 7 осіб. (а.с.6)

- відповідач протягом 2021 року подавав до Новомосковського міськрайонного центру зайнятості звітність Інформація про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН про наявність вільних робочих місць, призначених для працевлаштування особи з інвалідністю, зокрема з кількістю робочих місць для осіб з інвалідністю «1 особа» (а.с. 13-14).

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік та розрахунку суми позову щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій, позивачем зазначено, що за наявні робочі місця призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю у 2021 році, відповідач мав сплатити суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 312551,48 грн. (за 2 особи) (а.с.5).

Суд першої інстанції позов задовольнив частково.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 року №875-XII (в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Закону України Про зайнятість населення №5067-VI, норми Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 року Деякі питання реалізації норм Законів України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та "Про зайнятість населення".

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України задекларовано право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.91 N 875-ХІІ.

При цьому, положеннями статті 17 Закон України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, передбачено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст.18 ЗУ N875-ХІІ).

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця (ст.19 ЗУ N 875-ХІІ).

При цьому, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною 7 статті 19 Закон України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні передбачено, що порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31 січня 2007 року Деякі питання реалізації норм Законів України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та "Про зайнятість населення" (Порядок №70).

Пунктом 2 Порядку №70 передбачено, що звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держстатом.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держстатом.

У відповідності до частини 1 статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Отже вказана норма встановлює, що особи з інвалідністю безпосередньо звертаються до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості з метою працевлаштування.

При цьому норми законодавства України не встановлюють обов`язку працедавця безпосередньо підшукувати працівників (в тому числі і осіб з інвалідністю), підшукувати працівників це права, а не обов`язок працедавця.

Водночас обов`язком працедавця згідно ч.3 ст.18 ЗУ Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні є:

- виділення та створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створення для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених законодавством,

- надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю,

- звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, в силу ч.3-4 статті 18-1 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Слід зазначити, що 01.01.2013 року набув чинності Закон України Про зайнятість населення №5067-VI.

Згідно частини 3 ст. 14 Закону України Про зайнятість населення роботодавці можуть звернутися за сприянням для працевлаштування даної категорії громадян до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Слід взяти до уваги, що вказана норма передбачає право, а не обов`язок роботодавця.

При цьому, роботодавці зобов`язані:

- своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії);

- заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення ( п.4 ч.3 ст.50 Закон України Про зайнятість населення).

На виконання пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України Про зайнятість населення наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013 року затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії).

Зокрема, пунктами 3, 4, 5 Порядку №316 від 31.05.2013 р. передбачено, що Форма №3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця.

Актуальність зазначених у формі № 3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв`язку.

Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії.

Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

У розділі ІІІ даного Порядку визначено, що у звіті №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у пункті 2 наводиться загальна кількість осіб із числа громадян, що мають додаткові гарантії щодо сприяння працевлаштуванню (відповідно до статті 14 Закону України Про зайнятість населення), яких роботодавець може працевлаштувати.

За бажанням роботодавця може проводитись деталізація категорій претендентів на вакансію з урахуванням категорій громадян, перелік яких наведений у статті 14 Закону України Про зайнятість населення, а також внутрішньо переміщених осіб, зокрема, осіб з інвалідністю.

Отже, в контексті прийнятого Закону України Про зайнятість населення та затвердженого Порядку подання форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії.

За правилами, визначеними ст. 20 Закон України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте осою з інвалідністю.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

З аналізу вищевказаних норм чинного законодавства вбачається, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування людей з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця,

- створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;

- надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування людей з інвалідністю;

- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування людей з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та

- в разі не виконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Механізм реалізації програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів як з боку підприємств, так і з боку державної служби зайнятості.

Матеріалами справи підтверджується, що норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у КП "Новомосковськ водоканал" становить 7 осіб.

При цьому, відповідачем 28.02.2022 року було подано позивачу звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік за формою, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики України від 27.08.2020 року № 591, відповідно до якого:

- середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу склала 169 осіб;

- з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність склала 5 осіб;

- кількість осіб з інвалідністю штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», значиться 7 осіб (а.с.6).

Водночас, відповідач протягом 2021 року подавав до Новомосковського міськрайонного центру зайнятості звітність Інформація про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН про наявність вільних робочих місць, призначених для працевлаштування особи з інвалідністю, зокрема з кількістю робочих місць для осіб з інвалідністю «1 особа» (а.с. 13-14).

Однак, відповідач мав створити 2 (а не одне) робочих місця для осіб з інвалідністю, виходячи з звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік та згідно вищезазначених норм.

Натомість, відповідачем не створено іще 1 робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю, тобто не виконано вимоги Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні (№875-ХІІ) щодо кількості створення робочих місць для осіб з інвалідністю.

Водночас відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що у 2021 році ним створено робочі місця для осіб з інвалідністю та подано до центру зайнятості інформаційну звітність про попит на 2 вакансії.

Досліджуючи докази щодо цих доводів відповідача, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять їх підтвердження.

Вказані обставини дають підстави для висновку про невиконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів встановлених статтею 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні (№875-XІI) та неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Оскільки відповідачем не були виконані вимоги Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні щодо вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2021 році, зокрема щодо « 1 особи», то колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Отже, заявлена сума про стягнення адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування особи з інвалідністю є обґрунтованою щодо одного робочого місця (156 275, 74 гривень).

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства, що регулюють дані правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

З огляду на результати апеляційного розгляду справи, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Новомосковськ водоканал" - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття 08.12.2022 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку ст. 328 КАС України, протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий - суддяЮ. В. Дурасова

суддяЛ.А. Божко

суддяО.М. Лукманова