Постанова

від 26.12.2022 по справі 826/16894/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/16894/15 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «Банк Київська Русь» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2021 року (справу розглянуто у порядку письмового провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Волкова Олександра Юрійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Публічне акціонерне товариство «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ», про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року позивач, ОСОБА_1 , звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просила:

- визнати протиправними дії (бездіяльність) Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;

- зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до переліку вкладників ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;

- зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надати Фонду додаткову інформацію щодо виплати відшкодування у розмірі 200 000,00 грн. за рахунок коштів Фонду щодо ОСОБА_1 за договором банківського рахунку №25104-44.16 від 19 березня 2015 року укладеним з ПАТ БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ»;

- зобов`язати Фонд включити ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2021 року адміністративний позов задоволено частково:

Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Волкова Олександра Юрійовича щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити до інформацію щодо інформацію щодо ОСОБА_1 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за договором банківського рахунку в національній валюті від 19 березня 2015 року №25104-44.16.

В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального.

Апелянт вказує, що у цьому випадку спірна сума коштів перераховувалась в безготівковій формі, в межах суми 200 000, 00 грн. з призначенням платежу «поворотна фінансова допомога» на рахунок фізичної особи, а отже є нічим іншим, як «дробленням» рахунку юридичної особи ПП «Сімекс Зооветсервіс» з метою виведення зазначених грошових сум за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів. Перерахування коштів здійснювалось у безготівковій формі з іншого рахунку, тобто кошти надійшли внаслідок «дроблення» рахунку іншого клієнта (юридичної особи, яка не є вкладником у розумінні положень ст. 2 Закону), отже зазначені обставини свідчать, що ПП «Сімекс Зооветсервіс» мало на меті отримати кошт не від ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» і не за рахунок Банку, а від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, тобто державних коштів (відповідний правочин був спрямований на незаконне заволодіння такими коштами). Тож, на думку скаржника, правочин щодо перерахування грошових коштів в сумі 190 000,00 грн з рахунку ПП «Сімекс Зооветсервіс» на особовий рахунок фізичної особи в ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» є нікчемним. Отже, незастосування Окружним адміністративним судом м. Києва п. 7. ч. 3. ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів Фізичних осіб», ст. 216 ЦК України, призвело до ухвалення незаконного рішення.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «Банк Київська Русь» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2021 року (справу розглянуто у порядку письмового провадження) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Волкова Олександра Юрійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Публічне акціонерне товариство «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ», про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Між ОСОБА_1 (клієнт) та ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» (банк) укладено договір банківського рахунку в національній валюті від 19 березня 2015 року №25104-44.16, за умовами якого банк відкриває клієнту поточний рахунок номер НОМЕР_1 в національній валюті України та здійснює його розрахунково-касове обслуговування

Згідно з платіжним дорученням від 19 березня 2015 року №8 на рахунок позивача перераховані кошти від ПП «Сімекс Зооветсервіс» грошові кошти у розмірі 190 000,00 грн. в якості надання поворотної фінансової допомоги.

Разом з тим, на підставі постанови Правління Національного банку України від 16 липня 2015 року №460 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 17 липня 2015 року №138 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ», призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волкова О.Ю.

На офіційному сайті Фонду за посиланням http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/114-kyivska-rus/2087-1459-fond-harantuvannya-vkladiv-fizychnyh-osib-rozpochynae-vyplaty-koshtiv-vkladnykam-pat-bank-kyivska опубліковано оголошення про те, що з 24 липня 2015 року Фонд розпочинає виплати коштів вкладникам ПАТ "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ" через установи банків-агентів Фонду.

З метою отримання коштів, які знаходяться на поточному рахунку, позивач звернувся до Уповноваженої особи із заявою про включення до його переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами.

Утім, як свідчать обставини справи, позивача не включено до переліку вкладників ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

На момент вирішення спору суд першої інстанції встановив, що відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду від 13 липня 2020 року №1335 з 16 липня 2020 року відкликані повноваження ліквідатора ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ»).

Вважаючи реалізацію права на відшкодування суми вкладу порушеною, позивач звернулась з даним адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив частково та зазначив, що відповідачі не довели правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за договором банківського рахунку, а тому така бездіяльність Уповноваженої особи Волкова О.Ю. суперечить приписам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та є протиправною бездіяльністю.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Пунктом 3 та 4 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Частиною першою статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Згідно з частинами першою та другою статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Пунктами 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 серпня 2012 року №14 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі також - Положення), передбачено, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.

Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.

Якщо вкладник не отримав свої вклади в межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.

Протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників (пункт 6 розділу ІІІ Положення).

Отже, процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, передбачає такі послідовні етапи: складення уповноваженою особою Переліку та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою сформованого Переліку до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого Переліку загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду загального реєстру.

Водночас уповноважена особа наділена повноваженнями на формування Переліку з урахуванням положень частини другої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тобто в межах гарантованої суми відшкодування.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Підставою для поширення на особу гарантій щодо відшкодування вкладу за рахунок Фонду, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника в особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено договір банківського вкладу (депозиту) чи банківського рахунку або які є власниками іменного депозитного сертифіката. Положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу з походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Отже, під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду на підставі статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підпадають особи, які є вкладниками в розумінні приписів статті 2 цього Закону, вклади яких розміщено на рахунку у відповідному банку до запровадження в ньому тимчасової адміністрації.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №802/351/16-а, від 27 лютого 2019 року у справі №826/9960/15, від 08 липня 2020 року у справі №814/4100/15.

Щодо посилань скаржника на наявність підстав для віднесення правочину до нікчемних з огляду на підстави, визначені пунктами 2, 7 частини 3 статті 38 Закону №4452-VI, колегія суддів зазначає таке.

На думку скаржника, правочин банку щодо виконання платіжного доручення ПП «Сімекс Зооветсервіс» з перерахування грошових коштів на рахунок позивача з призначенням платежу «поворотна фінансова допомога» є нікчемним згідно з пунктів 2, 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до частини другої статті 37, частин другої та четвертої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа протягом дії тимчасової адміністрації зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону, та повідомити сторони за договорами про нікчемність цих договорів і вчинити дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Станом на дату укладення між позивачем та ПАТ «Банк «Київська Русь» договору банківського вкладу частина третя статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначала, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без установлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним узяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

На підставі наведених положень статей 37 та 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа дійсно наділена правом перевіряти правочини на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов`язком установити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом спричиняють застосування певних наслідків, зокрема щодо невключення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми відшкодування за вкладом за рахунок Фонду.

Викладені скаржником посилання на визнання спірного правочину нікчемним з огляду на підстави, визначені пунктом 2 частини 3 статті 38 Закону № 4452-VI, визнаються колегією суддів безпідставними, оскільки ним всупереч приписів частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанціі) та частини 2 статті 77 КАС України не було доведено належними та допустимими доказами, що саме внаслідок укладення спірного правочину банк став неплатоспроможним.

Пункт 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI також не поширює свою дію на договір, укладений між позивачем та ПАТ «Банк «Київська Русь». Зокрема, зі змісту даної норми вбачається, що вона поширює свою дію на випадки, коли саме банк уклав з одним із кредиторів договір; на підставі такого договору у останнього виникають переваги (пільги) стосовно інших кредиторів банку, прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; умови цього договору передбачають перерахування банком коштів або передачу майна банком такому кредитору. Однак, як вбачається з матеріалів справи, та не спростовується доводами апеляційної скарги, при укладенні договору банківського рахунку в національній валюті від 19 березня 2015 року №25104-44.16 позивачем не отримано жодних переваг від ПАТ «Банк «Київська Русь», банк не здійснив жодного платежу на користь позивача, а лише отримав кошти в якості вкладу.

Що стосується доводів скаржника щодо надходження коштів на рахунок позивача внаслідок так званого «дроблення» (розподілу) депозитних рахунків інших клієнтів, на яких була розміщена значна сума коштів, що свідчить про нікчемність вчиненого позивачем та банком правочину, то колегія суддів зазначає, що спеціальна підстава для визнання нікчемними договорів, які відповідають, умовній категорії «договори дроблення», з`явилася 12 серпня 2015 року одночасно з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку» від 16 липня 2015 року № 629-VIII.

Цим Законом частину третю статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» було доповнено спеціальним пунктом 9, який передбачає, таку підставу для нікчемності як "здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства". Спрямованість цих законодавчих змін на віднесення до категорії нікчемних, так званих, "договорів дроблення" підтверджується Пояснювальною запискою до проекту закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку» (реєстраційний № 2045а від 08 червня 2015 року), який був внесений Кабінетом Міністрів України. У цій Пояснювальній записці зазначено, що проект закону спрямований на, зокрема, розширення переліку підстав, за яких Фонд не відшкодовує кошти за вкладами, які мають ознаки "дроблення". Крім того, саме рішення Верховного Ради України про прийняття Закону № 629 було спрямоване на віднесення до категорії нікчемних, так званих, "договорів дроблення" і це підтверджується стенограмою засідання парламенту від 16 липня 2015 року.

Фактично під «дробленням» розуміється переказ депозитних коштів із одного рахунку, сума на якому перевищує гарантовану для відшкодування, на інші депозитні рахунки, як правило, новоутворені, в частинах, які підпадають під виплату Фондом гарантування вкладів.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини виникли до внесення пункту 9 до частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, з огляду на що, застосування скаржником посилань на наявність факту «дроблення вкладу» з боку позивача є безпідставним.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 20 січня 2022 року у справі №826/16738/15.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачі не довели правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ «Банк «Київська Русь», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за договором банківського вкладу, а тому така бездіяльність Уповноваженої особи Волкова О.Ю. суперечить приписам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та є протиправною бездіяльністю.

На момент виникнення спірних правовідносин формування переліку вкладників які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, належало до повноважень Уповноваженої особи, проте станом на час вирішення справи чинне законодавство України з цих питань зазнало змін.

Так, згідно з пункту 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 серпня 2012 року №14 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників.

Разом з тим, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26 травня 2016 року №823 внесено зміни до Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14. Пункт 5 розділу ІІ вказаного Положення викладено у новій редакції, зокрема, останнім абзацом визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.

Пунктом 2 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами Фонд складає на підставі переліку реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення, що затверджується виконавчою дирекцією Фонду.

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду від 13 липня 2020 року №1335 з 16 липня 2020 року відкликані повноваження ліквідатора ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» та вирішено, що процедура ліквідації ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ» здійснюватиметься безпосередньо Фондом.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити інформацію щодо ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ», які мають право на відшкодування коштів за вкладами, за рахунок Фонду, за договором банківського рахунку в національній валюті від 19 березня 2015 року №25104-44.16.

Такий спосіб захисту порушених прав у повній мірі відповідає вимогам справедливості та забезпечить безперешкодне виконання судового рішення.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2021 року.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Волкова Олександра Юрійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Публічне акціонерне товариство «БАНК «КИЇВСЬКА РУСЬ», про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «Банк Київська Русь» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2021 року - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

А.Ю. Кучма