Постанова

від 27.12.2022 по справі 320/2345/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/2345/21 Суддя першої інстанції: Журавель В.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Степанюка А.Г.,

суддів - Кучми А.Ю., Файдюка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Аліра Транс», про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2021 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Відповідач, Укртрансбезпеки) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 02.02.2021 №230450, винесену в.о. заступника начальника Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки стосовно ОСОБА_1 .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.09.2021 залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Аліра Транс» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (далі - Третя особа, ТОВ «Аліра Транс»).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.07.2022 позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки матеріалами справи підтверджувати перебування транспортного засобу у володінні та користуванні ТОВ «Аліра Транс», а не ОСОБА_1 , а також використання автобуса для спеціальних регулярних перевезень саме товариством, а не Позивачем, то відсутні підстави для притягнення останнього до відповідальності, позаяк він не є перевізником у межах спірних правовідносин.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що, по-перше, судом не було враховано ненадання водієм працівникам Укртрансбезпеки будь-яких документів, що підтверджують наявність права користування автобусом ТОВ «Аліра Транс», по-друге, факт реєстрації ОСОБА_1 фізичною особою-підприємцем з видом діяльності, зокрема, інший пасажирський наземний транспорт, дає об`єктивно вважати останнього перевізником у розумінні чинного законодавства, по-третє, суд залишив поза увагою відсутність у водія тимчасового реєстраційного талону на транспортний засіб як документу, що підтверджує передачу останнього у тимчасове законне користування, по-четверте, судом не надано будь-якої оцінки тому, що ОСОБА_1 є директором ТОВ «Аліра Транс», а відтак у такий спосіб останній воліє уникнути юридичної відповідальності за виявлене у ході рейдової перевірки порушення.

Після усунення визначених в ухвалі від 05.09.2022 про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2022 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 03.11.2022.

Відзиву на апеляційну скаргу від учасників справи не надійшло.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2022 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, працівниками Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на підставі направлення від 10.12.2020 №000246 (а.с. 100) та згідно щотижневого графіку проведення рейдових перевірок (а.с. 101) було проведено перевірку транспортного засобу IVECO 35C11V, номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 .

У ході перевірки було виявлено факт порушення надання послуг з регулярних спеціальних пасажирських переведень за маршрутом «Броварський проспект - Нова Пошта», про що свідчить трафарет на лобовому склі, що виявився у неоформленні примірника паспорта маршруту з позначкою «В», чим порушень вимоги ст. 39 та абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Висновки перевірки зафіксовані в акті від 18.12.2020 №243796 (а.с. 98).

На підставі викладених в акті перевірки висновків в.о. заступника начальника Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 02.02.2021 було прийнято постанову №230450 про застосування адміністративно-господарського штрафу до ОСОБА_1 в сумі 1 700,00 грн за неоформлення примірника паспорта маршрута з позначкою «В», за що абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачена відповідальність (а.с. 8).

Надаючи оцінку спірному індивідуальному акту, судом першої інстанції поряд з іншим встановлено, що автобус IVECO 35C11V, номерний знак НОМЕР_1 , на підставі договору найму (оренди) транспортних засобів від 21.10.2020, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Саєнко О.О. та зареєстрованого в реєстрі за №4051, передано ОСОБА_1 у найм ТОВ «Аліра Транс» (а.с. 11-14).

Згідно договору від 02.01.2018 №НП-2018 на організоване спеціальне перевезення ТОВ «Аліра Транс», як перевізник, в порядку та на умовах, визначених цим договором, бере на себе зобов`язання, використовуючи власне авто, за плату виконати послуги з перевезення організованої групи пасажирів - працівників ТОВ «Нова Пошта», як замовника, згідно з графіком роботи замовника за певним маршрутом і визначеним розкладом руху (визначені в додатках до цього договору) в межах м. Києва та Київської області протягом дії цього договору (а.с. 15-19).

Із змісту додатку №9 до договору від 02.01.2018 №НП-2018 вбачається, що сторонами договору затверджено маршрут та розклад руху щодо надання послуг з перевезення пасажирів «Термінал Бровари» (а.с. 20).

На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 1, 29, 35 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон), Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.02.1997 №176 (далі - Правила №176), Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567), суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на відсутність у межах спірних правовідносин у ОСОБА_1 статусу перевізника, що унеможливлює притягнення його до відповідальності за наявність чи відсутність паспорту маршруту, перевезення за яким здійснюється ТОВ «Аліра Транс».

З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може погодитися з огляду на таке.

Порядок №1567 визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Відповідно до п. 3 Порядку № 1567 органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Приписами пункту 4 Порядку № 1567 визначено, що державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка (п. 12 Порядку №1567).

За правилами п. 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Пунктом 21 Порядку №1567 передбачено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

Відповідно до ст. 39 Закону автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Для автомобільного перевізника документами для регулярних спеціальних пасажирських перевезень є ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України.

Згідно ст. 60 зазначеного Закону за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абз. 3 п. 1).

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про те, що передача ОСОБА_1 на законних підставах транспортного засобу ТОВ «Аліра Транс», яке здійснювало пасажирські перевезення, свідчить, що Позивач не є перевізником, а відтак не може відповідати за наявність чи відсутність паспорту маршруту, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 1 Закону регулярні спеціальні пасажирські перевезення - перевезення певних категорій пасажирів (працівників підприємств, школярів, студентів, туристів, екскурсантів та інших) на автобусному маршруті за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку замовником транспортних послуг або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень.

Згідно ч. 1 ст. 29 Закону автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Із змісту положень ст. 35 Закону випливає, що перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних спеціальних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах спеціальних перевезень на договірних умовах із замовниками транспортних послуг. Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту затверджує Кабінет Міністрів України.

Правила №176 визначають порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування пасажирів на автостанціях і є обов`язковими для виконання організаторами регулярних перевезень, замовниками транспортних послуг (далі - замовники послуг), автомобільними перевізниками, автомобільними самозайнятими перевізниками, персоналом автомобільного транспорту, автостанціями та пасажирами.

Пунктом 46 указаних Правил передбачено, що регулярні спеціальні перевезення здійснюються на підставі договору, згідно з яким автомобільний перевізник надає підприємству, установі та організації, яка виступає замовником послуг, послуги з перевезення організованої групи пасажирів за певним маршрутом і визначеним розкладом руху, протягом передбаченого договором строку.

Під час здійснення регулярного спеціального перевезення водій повинен мати копію договору із замовником послуг та паспорт маршруту (п. 50 Правил №176).

Судовою колегією враховується, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем з основним видом діяльності - інший пасажирський наземний транспорт. Указане, з урахуванням визначення поняття «автомобільний перевізник» у розумінні Закону свідчить, що Позивач до таких суб`єктів належить.

Посилання ж суду першої інстанції на те, що всупереч вимог Порядку №1567 працівниками Укртрансбезпеки не зазначено ні в акті перевірки, ні у постанові відомостей про те, що ОСОБА_1 є суб`єктом господарювання, колегія суддів вважає помилковим, позаяк автомобільним перевізником у розумінні ч. 1 ст. 29 Закону може бути лише суб`єкт господарювання, що унеможливлює у межах спірних правовідносин притягнення до відповідальності фізичної особи без такого статусу.

З приводу аргументів позовної заяви, з якими погодився суд першої інстанції, про те, що наявними у матеріалах справи документами підтверджується передача ОСОБА_1 транспортного засобу в оренду ТОВ «Аліра Транс», яке й здійснювалося регулярні спеціальні перевезення на користь ТОВ «Нова Пошта», а відтак Позивач не може бути автомобільним перевізником та нести відповідальність за відсутність паспорта маршруту, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до пункту 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 № 379 (далі - Інструкція), якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою, поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Верховний Суд у постанові від 20.12.2018 у справі № 804/8740/16, вирішуючи питання про застосування згаданого вище пункту Інструкції, сформулював наступний висновок: «Попри те, що наведені положення пункту 6.3 Інструкції № 379 та пункту 16 Порядку № 1388 передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто як вважає позивач не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом № 2344-ІІІ. Тому, з огляду на наведене, правове регулювання та в аспекті спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками судів про правомірність спірних постанов в цій частині.».

Таким чином, власник транспортного засобу в разі тимчасової передачі права користування ним іншій особі зобов`язаний здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу, а водій, здійснюючи перевезення пасажирів, зобов`язаний надавати для перевірки не лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, але й документи, на підставі яких на законних підставах ним використовується такий транспортний засіб (договір оренди та/або тимчасовий реєстраційний талон).

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, однак було залишено поза увагою судом першої інстанції, будь-яких документів на підтвердження того, що транспортний засіб IVECO 35C11V, номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_2 , дійсно був переданий ОСОБА_1 у встановленому порядку в користування ТОВ «Аліра Транс», на час проведення рейдової перевірки водієм ОСОБА_2 посадовій особі Укртрансбезпеки не надано. Надані Відповідачу під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт представником Позивача пояснення (а.с. 22-23) також не містять будь-яких доказів на підтвердження факту передачі автобуса IVECO 35C11V, номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_2 , у тимчасове користування Третьої особи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що під час розгляду матеріалів про порушення законодавства про автомобільний транспорт і вирішенні питання стосовно того, хто ж має нести відповідальність, Північне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки обґрунтовано виходило з того, що автомобільним перевізником у межах спірних правовідносин є саме ОСОБА_1 . Відтак висновок суду першої інстанції про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог є помилковим.

У свою чергу судом апеляційної інстанції відхиляються посилання апеляційної скарги на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/21304/20, оскільки правові позиції цього суду в силу ч. 5 ст. 242 КАС України не є обов`язковими, а також на те, що ОСОБА_1 як директор ТОВ «Аліра Транс» намагається уникнути юридичної відповідальності, позаяк це є виключно припущенням Укртрансбезпеки та не підтверджено жодними належними і допустимими доказами.

Поряд з іншим судовою колегією не враховуються в якості доказів посилання ОСОБА_1 на рішення судів у справах №320/2483/19 та №320/2484/19, в яких з аналогічних у цій справі підстав Київський окружний адміністративний суд прийшов до висновку про протиправність оскаржуваних постанов Укртрансбезпеки, оскільки відповідно до ч. 7 ст. 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, зважаючи на встановлену вище наявність правових підстав для застосування до підприємства санкцій за перевезення автомобільним транспортом пасажирів без оформлення паспорта маршруту, судова колегія приходить до висновку про передчасність твердження Київського окружного адміністративного суду про обґрунтованість позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при постановленні рішення порушено норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду - скасувати.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - задовольнити повністю.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2022 року - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді А.Ю. Кучма

В.В. Файдюк

Повний текст постанови складено та підписано 27 грудня 2022 року.