Рішення

від 26.12.2022 по справі 178/1412/22

КРИНИЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 178/1412/22

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 грудня 2022 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді: Лісняк В.В.,

за участі секретаря: Коваль Л.І.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі суду с.Кринички цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до Криничанськоїселищної ради,третя особа:приватний нотаріус Кам`янськогорайонного нотаріальногоокругу Дніпропетровськоїобласті ЧорнаО.В.про визнанняправа впорядку спадкуванняза заповітом,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом з тих підстав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 . Він є спадкоємцем за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Верхньодніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Зезуль Л.Я. 24 січня 2005 року за № 47, дублікат якого виданий Державним нотаріальним архівом в Дніпропетровській області 16 лютого 2022 року, зареєстрований у реєстрі за № 2-23. Спадщину прийняв, частину спадкового майна отримав, до якого належить і частка в складеному капіталі Селянського (фермерського) господарства «НОВЕ ЖИТТЯ» у розмірі 100%, що становить 100,00 грн., свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 13.09.2022, зареєстровано в реєстрі за № 681. При зверненні до нотаріальної контори про право на спадщину за заповітом на право довічного успадковуваного володіння землею для організації фермерського господарства позивачеві було відмовлено у зв`язку з тим, що у нього відсутні документи про право власності на землю, тому позивач просить визнати за ним у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, наданою ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Криничанської районної ради народних депутатів Криничанського району Дніпропетровської області № 123 від 26.11.1992 року, площею 43,7 га, що розташована на території Криничанської селищної ради Камянського (Криничанського) району Дніпропетровської області, цільове призначення якої для ведення селянського (фермерського) господарства, згідно Державного акту на право довічного успадковуваного володіння землею, зареєстрованого в книзі державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за № 91.

Представник відповідача Криничанської селищної ради в судове засідання не з`явився, згідно заяви, просить розглянути справу без його участі.

Третя особа - приватний нотаріус Чорна О.В. в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи сповіщена.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції Україниє частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно дост.55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1ст.13 ЦПК України,суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Дослідивши докази по справі, перевіривши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. У судовому засіданні встановлено, що 26.11.1992 р. на підставі рішення виконкому Криничанської районної ради народних депутатів Криничанського району Дніпропетровської області № 123 віл 26.11.1992 року ОСОБА_2 надано у довічне успадковуване володіння 43,7 га землі, що розташована на території Криничанської селищної ради Камянського (Криничанського) району Дніпропетровської області, цільове призначенняякої дляведення селянського(фермерського)господарства,згідно Державногоакту направо довічногоуспадковуваного володінняземлею,зареєстрованого вКнизі записівдержавних актівна праводовічного успадковуваноговолодіння землеюза №91. Відповідно до розпорядження представника президента в Криничанській районній державній адміністрації № 103 від 14.04.1993 року постановлено зареєструвати селянське (фермерське) господарство ОСОБА_2 «НОВЕ ЖИТТЯ», площа земельної ділянки 43,7 га, місце знаходження село Суворовське. 20 квітня 1993 року ОСОБА_2 було проведено державну реєстрацію створення СФГ «НОВЕ ЖИТТЯ», код ЄДРПОУ 21912917, номер запису: 12051200000000023, засновником якого була ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 Чорнюк ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 08 червня 2021 року Криничанським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), актовий запис № 168. ЇЇ син, позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим приватним нотаріусом Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Чорною О.В. 13.09.2022 р., зареєстрованого в реєстрі за № 681, згідно якого спадкоємцем ОСОБА_2 є її син ОСОБА_1 , спадщина складається з частки в складеному капіталі Селянського (фермерського) господарства «НОВЕ ЖИТТЯ», ідентифікаційний код юридичної особи 21912917, місцезнаходження: Дніпропетровська обл., Кам`янський район, село Суворовське, дата державної реєстрації 20.04.1993 р., номер запису: 12051200000000023, дата запису: 01.09.2004 р., у розмірі 100% (ста) відсотків, що становить 100,00 (сто гривень,00 копійок) гривень, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13.09.2022 року, статутом Селянського (фермерського) господарства «НОВЕ ЖИТТЯ», затвердженого рішенням від 13.02.2018 р.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Згідно з пунктом «а» частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Статтею 31 ЗК України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству, як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Стаття 23 Закону України «Про фермерське господарство» передбачає, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

ОСОБА_2 отримала земельну ділянку на праві довічного успадковуваного володіння на підставі Земельного кодексу УРСР від 18 грудня 1990 року (в редакції від 15 березня 1991 року) та на підставі Закону України від 20 грудня 1991 року «Про селянське (фермерське) господарство» (набрав чинності 14 січня 1992 р.), яким і було визначено порядок його успадкування.

Згідно з частиною 1 статті 92 ЗК України (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою визначалося як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Відповідно до частини 1 статті 125 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно із частиною 1 статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦK України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Відповідно до статті 1225 ЦK України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

За змістом статей 6, 50 ЗК України 18 грудня 1990 року N 561-XII у довічне успадковане володіння земля надається громадянам Української РСР для ведення селянського (фермерського господарства). Громадянам Української РСР, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, що ґрунтується переважно на особистій праці та праці членів їх сімей, надаються за їх бажанням у довічне успадковуване володіння або в оренду земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.

Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 березня 1991 року затверджено форми державних актів: на право довічного успадкованого володіння землею; на право постійного володіння землею; на право постійного користування землею.

При цьому відповідно до пункту 8 Постанови Верховної Ради України від 13 березня 1992 року № 2200 «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі» громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковане або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до ЗК України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 р. № 5-рп (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що у Земельному кодексі Української РСР від 18 грудня 1990 року була регламентована така форма володіння землею, як довічне успадковане володіння.

ЗК України в редакції від 13 березня 1992 року закріпив право колективної та приватної власності громадян на землю (зокрема, право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення сільського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (ст. 6)). Це свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їх вибір забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому в будь - якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв`язку з не переоформленням правового титулу.

З огляду на викладене, особа, яка володіє земельною ділянкою на праві довічного успадкованого володіння за Законом не може бути позбавлена права на таке володіння.

На відповідні відносини щодо такого володіння поширюються гарантії, встановлені статтею 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція» та ст. 41 Конституції України. Ці норми не лише гарантують право довічного успадкованого володіння землею (як різновид «мирного володіння майном» в розумінні Конвенції, так як речове право, захищено статтею 41 Конституції України), але і обмежують у можливості припинити відповідне право.

Аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 368/54/17.

Дії державних органів щодо надання земельних ділянок громадянам у довічне успадковане володіння були припинені, проте ті особи, які набули це право у встановленому законом порядку, зберегли його, оскільки законодавство не містить норми, яка б дозволяла припинити право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, а тому таке право є дійсним.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України.

Таким чином, враховуючи те, що зі смертю особи не відбувається припинення прав і обов`язків, окрім тих, перелік яких визначено у статті 1219 ЦК України спадкоємець стає учасником правовідношення з довічного успадкованого володіння.

Згідно ст.191 ЦК України, підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 19 Закону України «Про фермерське господарство» визначено, що до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про фермерське господарство»майно фермерського господарства належить йому на праві власності.

Майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у Статуті термін.

У власності фермерського господарства може перебувати будь-яке майно, в тому числі земельні ділянки, житлові будинки, господарські будівлі і споруди, засоби виробництва тощо, яке необхідне для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і набуття якого у власність не заборонено законом.

Згідно ст.22 Закону України «Про фермерське господарство»фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання.

Статтею 23 Закону України «Про фермерське господарство»успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

У випадку смерті засновника (члена) селянського (фермерського) господарства його спадкоємці мають право на спадкування цього господарства (прав засновника, члена).

20 квітня 1993 року ОСОБА_2 було проведено державну реєстрацію створення СФГ «НОВЕ ЖИТТЯ», код ЄДРПОУ 21912917, номер запису: 12051200000000023, засновником СФГ «НОВЕ ЖИТТЯ» була мати позивача ОСОБА_2 . На час надання земельної ділянки ОСОБА_2 , земельна ділянка на праві довічного успадкованого володіння для ведення селянського (фермерського) господарства надавалась не як громадянину України, а як спеціалізованому суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства «НОВЕ ЖИТТЯ». Право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою площею 43,7 га для ведення фермерського господарства ОСОБА_2 припинилося після створення СФГ «НОВЕ ЖИТТЯ» і перейшло до останнього після його створення, головою якого була ОСОБА_2 .Позивач є спадкоємцем засновника фермерського господарства. Право ОСОБА_1 на спадщину підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами. Таким чином, суд вважає, що є законні підстави задовольнити позов. З огляду на викладене, користувач земельною ділянкою на праві довічного успадкованого володіння, в даному разі селянське (фермерське) господарство «НОВЕ ЖИТТЯ», за законом не може бути позбавлене права на таке користування.

За встановлених обставин, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 19, 81, 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за Селянським (фермерським) господарством «НОВЕ ЖИТТЯ» (код ЄДРПОУ 21912917) право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, наданою ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Криничанської районної ради народних депутатів Криничанського району Дніпропетровської області № 123 від 26.11.1992 року, площею 43,7 га, яка розташована на території Криничанської селищної ради Кам`янського (Криничанського) району Дніпропетровської області, цільове призначення якої для ведення селянського (фермерського) господарства, кадастровий номер 1222055100:03:001:0293, згідно з Державним актом на право довічного успадковуваного володіння землею, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за № 91.

Протягом тридцяти днів з дня проголошення на рішення суду всіма учасниками справи може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: В. В. Лісняк