Рішення

від 30.09.2022 по справі 183/5677/19

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/5677/19

№ 2/183/227/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2022 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д.І.,

з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.

за участю:

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Перещепинської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії, визнання права користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и в :

13 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Перещепинської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії, визнання права користування житловим приміщенням.

Ухвалою суду від 20 вересня 2019 року відкрите провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 28 січня 2020 року закрите підготовче провадження у справі, призначений розгляд справи по суті.

На обґрунтування вимог ОСОБА_1 посилався на те, що він звертається до суду за захистом своїх прав на мирне володіння та користування квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначену квартиру він отримав у користування як відомче житло під час роботи у Колективному підприємстві «Колективне сільськогосподарське підприємство «Видвиженець», в якому він працював у період з 05.04.2004 р. по 28.09.2005 р.

Як вбачається з річного титульного списку капітальних робіт станом на 25.06.1960 р., річним титульним списком за 1963 рік, списком об`єктів будівництва по радгоспу «Видвиженець», зазначеним радгоспом будувався 16-ти квартирний житловий будинок.

Актом державної прийомки будівлі споруди «2-поверховий 16-квартирний житловий будинок на центральній садибі радгоспу «Видвиженець» у 1994 році введений в експлуатацію.

Розпорядженням голови Новомосковської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 02.02.1994 року № 100 радгосп «Видвиженець» було реорганізовано у Колективне сільськогосподарське підприємство «Видвиженець».

Колективне підприємство «Колективне сільськогосподарське підприємство «Видвиженець» (ЄДРПОУ 00847713) припинено 06.06.2000 р., правонаступником підприємства є Сільськогосподарський виробничий кооператив «Любимівка».

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2007 року № Б26/113/05, Сільськогосподарський виробничий кооператив «Любимівка» ліквідовано.

Позивач зазначає у позові, що під час здійснення ліквідаційної процедури СВК «Любимівка», в порушення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі закон про банкрутство), не було виявлено житлового фонду СВК «Любимівка» та не передано його до комунальної власності територіальної громади села Миролюбівка (до 2016 року - село Видвиженець).

На підставі ч.1 ст. 26 закону про банкрутство, усі види майнових активів (майна та майнових прав) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об`єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об`єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Таким чином, наведений вище житловий будинок залишився безхазяйним, оскільки підприємство банкрут СВК «Любимівка» було ліквідоване під час процедури банкрутства.

Зазначені обставини позбавляють його, ОСОБА_1 можливості укласти договір найму квартири, а також не має можливості реалізувати своє право на приватизацію державного житлового фонду у відповідності до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду.

ОСОБА_1 зазначає, що весь час проживає в квартирі, мирно та законно нею володіє, уклав договори на постачання газу та електроенергії, що підтверджується відповідними розрахунковими книжками.

Для цілей подання зазначеного позову ним була замовлена технічна інвентаризація нерухомого майна, був виготовлений технічний паспорт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 , посилаючись на норми Житлового кодексу України, ст. 335, 345 ЦК України, просив суд:

-зобов`язати Перещепинську міську раду здійснити заходи, передбачені ст. 335 Цивільного кодексу України, стосовно житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 ;

-визнати за ним, ОСОБА_1 право користування квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, посилався на підстави звернення до суду, викладені у позовній заяві, просив суд задовольнити вимоги, посилався на те, що з 05.04.2004 р. по 28.09.2005 р. працював скотником у радгоспі «Видвиженець». Директор радгоспу усно дозволив проживати в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 . Звільнився з роботи у 2005 році, точної дати він не пам`ятає. У зазначений період він був прописаний за адресою: АДРЕСА_3 , знятий з реєстраційного обліку у зазначеному житловому приміщенні 13.01.2011 року.

Перещепинська міська рада, як відповідач, у своїй заяві просила розглядати справу за відсутності представника ради.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши надані позивачем докази, суд доходить до нижченаведеного.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно дост.12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідност.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.ст.76-81 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як зазначалося вище, позивач ОСОБА_1 в позовній заяві та в судовому засідання посилався на те, що з 05.04.2004 р. по 28.09.2005 р. він працював скотником у радгоспі «Видвиженець», директор радгоспу усно дозволив проживати йому в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 .

В той же час, згідно до копії трудової книжки позивача ОСОБА_1 , він був прийнятий на роботі 05.04.2004 р. на посаду охоронцем у службу охорони Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження», 26.07.2004 р. переведений на посаду слюсаря мехтоку; 05.07.2005 р. переведений на посаду механізатора; був звільнений з роботи 28.09.2005 р. за власним бажанням.

Згідно відомостей паспорта громадянина України, ОСОБА_1 :

-з 11.05.1993 р. був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , знятий з реєстраційного обліку в зазначеному житлі 28.03.2005 р.;

-з 07.10.2005 р. був зареєстрований за адресою: : АДРЕСА_3 , знятий з реєстраційного обліку у зазначеному житловому приміщенні 13.01.2011 року.

Оскільки за посиланням позивача, правовідносини виникли у 2004 році, суд застосовує норми Житлового кодексу України, які були чинними на час зазначених правовідносин.

Згідно ст. 4 ЖК України, жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Житловий фонд включає:

жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд);

жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об`єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд);

жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів);

жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд).

До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об`єднанням, підприємствам і організаціям. Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік до цих будинків застосовуються правила, встановлені для громадського житлового фонду.

До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

На підставі ст. 5 ЖК України, Державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік будинки відомчого житлового фонду в містах і селищах міського типу підлягають поступовій передачі до відання місцевих Рад народних депутатів у порядку і в строки, що визначаються Радою Міністрів СРСР і Радою Міністрів Української РСР.

Жилі будинки, споруджені з залученням у порядку пайової участі коштів державних підприємств, установ, організацій, зараховуються (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР) до житлового фонду місцевих Рад народних депутатів, коли функції єдиного замовника по спорудженню цих будинків виконував виконавчий комітет Ради народних депутатів.

Згідно до вимог ст. 31 ЖК України, громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

Статтею 34 ЖК України визначено, що потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни:

1) забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок;

2) які проживають у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам;

3) які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв`язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім`ї. Перелік зазначених захворювань затверджується Міністерством охорони здоров`я Української РСР за погодженням з Українською республіканською радою професійних спілок;

4) які проживають за договором піднайму жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках житлово-будівельних кооперативів;

5) які проживають тривалий час за договором найму (оренди) в будинках (квартирах), що належать громадянам на праві приватної власності;

6) які проживають у гуртожитках.

Громадяни визнаються потребуючими поліпшення житлових умов і з інших підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду.

На підставі ст. 42 ЖК України, жилі приміщення надаються тільки громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, крім випадків, передбачених статтею 46, частинами першою і другою статті 54, частиною першої статті 90, частиною шостою статті 101, статтями 102, 110, частиною першою статті 114 цього Кодексу, а також інших випадків, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР.

У відповідності до вимог ст. 52 ЖК України, жилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів, а у випадках, передбачених Радою Міністрів СРСР, - за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення.

Позивачем не надано жодного доказу того, що він перебував на обліку потребуючих поліпшення житлових умов; йому надавалося спірне житлове приміщення за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.

Крім того, позивачем не надано жодного доказу того, якою посадовою особою та посадовою особою якого підприємства, установи чи організації надавався усний дозвіл на його вселення в спірне житлове приміщення, не надав доказів наявності самого усного дозволу на вселення у житло.

Враховуючи те, що позивачем не надано доказів на підтвердження позовних вимог, в задоволенні вимог в частині визнання право користування квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 належить відмовити.

На підставі ст. 335 ЦК України,

1. Безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.

2. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації.

Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

3. Безхазяйні рухомі речі можуть набуватися у власність за набувальною давністю, крім випадків, встановлених статтями 336, 338,341і343цього Кодексу.

4. Особливості набуття організацією водокористувачів права власності на безхазяйні об`єкти меліоративних систем визначаються законом.

Оскільки позивачем не надано доказів наявності або відсутності реєстрації прав власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , судом, з вищенаведених підстав, не встановлено право позивача на користування спірним житловим приміщенням, суд не вбачає порушення прав позивача у зазначених правовідносинах у зв`язку з чим, у задоволенні позовних вимог в частині покладення на Перещепинську міську раду зобов`язання здійснити заходи, передбачені ст. 335 Цивільного кодексу України, стосовно житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 також належить відмовити.

Відповідно дост. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Перещепинської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії, визнання права користування житловим приміщенням відмовити.

Судові витрати покласти на позивача ОСОБА_1 .

Учасники справи:

-позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ;

-відповідач: Перещепинська міська рада, ЄДРПОУ 04338463, місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, м. Перещепине, вул. Шевченка, 43.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи,якому повнерішення небули вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 30 вересня 2022 року.

Суддя Д. І. Городецький