Рішення

від 25.10.2022 по справі 183/1870/21

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/1870/21

№ 2/183/852/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2022 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д. І.

секретаря судового засідання Пономаренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Віта 2000», Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» про розірвання договору оренди земельної ділянки,-

в с т а н о в и в:

23 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просила: розірвати Договір оренди земельної ділянки площею 5,910 га. (кадастровий номер 1223284500:02:038:0429), без номеру від 16 грудня 2016 року, зареєстрований 11 липня 2017 року у Дніпропетровській обласній філії КП «Центр державної реєстрації» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36136481 від 13 липня 2017 року, номер запису про інше речове право: 21383848, з урахуванням змін та доповнень викладених у Додатковій угоді без номеру від 01 серпня 2018 року (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди), укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Віта 2000» (код ЄДРПОУ 35601700), яке в подальшому безоплатно відступило свої права та обов`язки новому Орендареві - Товариству з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» (код ЄДРПОУ 41102163), а також вирішити питання щодо судових витрат.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилалася на те, що на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП № 052406, виданого 30 листопада 2001 року Новостепанівською сільською радою Новомосковського району Дніпропетровської області на підставі рішення № 17 сесії 23 скликання Новостепанівської сільської ради № 3 від 12 листопада 2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 17804, їй належить земельна площею 5,910 га., кадастровий номер 1223284500:02:038:0429, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

16 грудня 2016 року між позивачем ОСОБА_1 (Орендодавцем) та ТОВ «Агро-Віта 2000» (Орендарем) укладено Договір оренди земельної ділянки без номеру (далі по текстуДоговір оренди), зареєстрований 11 липня 2017 року у Дніпропетровській обласній філії КП «Центр державної реєстрації» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36136481 від 13 липня 2017 року, номер запису про інше речове право: 21383848.

У відповідності до п. 1.1, 2.1, 3.1 Договору оренди, Орендодавець надав відповідачу в строкове платне користування належну йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,910 га. терміном на сім років, з моменту державної реєстрації договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору оренди, відповідач ТОВ «Агро-Віта 2000» зобов`язався сплачувати Орендодавцю щороку орендну плату у грошовій формі у розмірі 6,5 відсотків від грошової оцінки землі, що становить 12 235,63 грн. за один рік, а також проводити безкоштовну поставку 1 тони соломи до садиби позивача, оранку та культивацію його присадибної земельної ділянки до 0,40 га. і сплатити за позивача відсоток з доходів фізичних осіб, нарахованих на суму орендної плати за цим договором у розмірі та у порядку встановленому законодавством. Крім того, Орендар відшкодовує витрати на поховання в розмірі 2 268,00 грн. та транспортними засобами при перевезенні покійного в морг з моргу та до місця поховання за рахунок Орендаря.

Строк видачі орендної плати: до 31 грудня поточного року (п. 4.5 Договору).

Згідно з п. 4.3 Договору, сторони обумовили, що розрахунки за орендною платою, за спільною згодою можуть бути виконані у натуральній та інших формах.

Відповідно до п. 4.7 Договору сторони погодили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, Орендар несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,001 відсотка від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно з п. 2.6 Договору оренди, сторонами погоджено нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка на день підписання Договору становила 188 240,40 грн.

На виконання умов Договору оренди позивач в день підписання Договору оренди землі також підписала акт приймання-передачі (без дати та номеру), відповідно до якого земельна ділянка передана в оренду відповідачу ТОВ «Агро-Віта 2000».

01 серпня 2018 року між позивачем ОСОБА_1 і відповідачами Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Віта 2000» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» було укладено Додаткову угоду (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди) до Договору оренди землі.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди від 01.08.2018 року, зі згоди позивача (Орендодавця) відповідач ТОВ «Агро-Віта 2000» передає, а відповідач ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське» приймає на себе права та обов`язки сторони (Орендаря), передбачені в Договорі оренди.

За змістом Додаткової угоди від 01.08.2018 року сторони погодили внести зміни до Договору оренди землі № б/н від 16.12.2016 року, а саме:

-внести зміни в п. 3.1 Договору, яким визначити строк дії Договору до 31 грудня 2030 року, але в будь-якому випадку даний Договір та право оренди за даним Договором є чинним до моменту закінчення збирання врожаю Орендарем;

-внести зміни в п. 4.1 Договору, яким сторони погодили, що орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 7,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 14 118,03 грн. за рік.

Інші умови Договору оренди земельної ділянки залишились незмінними.

В день підписання Додаткової угоди (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди) від 01.08.2018 року сторони підписали акт прийому-передачі № б/н. від 01 серпня 2018 року, відповідно до якого земельна ділянка передана в оренду відповідачу ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське».

Таким чином, у спірному договорі, з урахуванням додаткової угоди, визначено три форми орендної плати: грошову; натуральну, яка є самостійною та підлягає виплаті (виконанню); відробіткову, яка є самостійною та підлягає виплаті (виконанню). Додатково, за настання відповідних обставин до складу орендної плати входить матеріальна допомога на поховання члена сім`ї Орендодавця у розмірах та у порядку, встановлених самим Орендодавцем.

Однак, починаючи з 2018 року позивач ОСОБА_1 не отримувала в повному обсязі орендну плату за користування його земельною ділянкою в грошовій формі, зокрема жодного разу не отримувала послуги з оранки, культивації присадибної ділянки та з поставки 1 тони соломи до її садиби.

Позивач вважає, що систематичне невиконання відповідачами своїх обов`язків за Договором оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є грубим порушенням її прав, оскільки вона не отримала ті блага, на які розраховувала, а також вважає, що є всі достатні підстави для розірвання договору оренди, так як систематичне невиконання відповідачами своїх обов`язків порушує принцип добросовісного виконання договірних зобов`язань.

Ухвалою суду від 26 березня 2021 року відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У письмових поясненнях, які суд розцінює як відзив, представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Віта 2000» позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, посилався на те, що заборгованість у товариства перед позивачем за 2018-2021 роки сплачена в повному обсязі, навіть з надлишком, а тому відсутні підстави для розірвання Договору оренди землі. Щодо надання послуг з оранки, культивації та безкоштовного завезення соломи зазначив, що ані Договором оренди землі, ані умовами Додаткової угоди від 17.04.2018 року не передбачено надання таких послуг, в той же час вказує, що за власним бажанням для налагодження відносин з Орендодавцем відповідач ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське» могло надати дані послуги за умови, що Орендодавець звернеться з такою заявою в письмовою вигляді, однак позивач з відповідною заявою про надання цих послуг до товариства не звертався. Зокрема у відзиві заперечував проти стягнення з відповідача ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське» витрат на правову допомогу, вважає їх завищеними та такими, що не відповідають складності справи, крім того позивачем не надано доказів на підтвердження понесення цих витрат.

У відповіді на відзив ТОВ «Аграрного підприємства «Придніпровське» представник позивача посилався на обставини, викладені в позові, наполягав на задоволенні позову. Заперечував проти доводів представника відповідача про те, що умовами Договору оренди та Додаткової угоди від 01.08.2018 року передбачено виплату орендної плати виключно у грошовій формі, оскільки п. 4.1 Договору оренди змінено, а тому фактично сторонами було доповнено п. 4.1 Договору оренди землі, водночас у незміненій частині договір зберігає свою дію. Враховуючи наведене, представник вважає, що орендна плата у відробітковій та натуральній формі повинна надаватися ТОВ АП «Придніпровське», оскільки передбачена умовами Договору з урахуванням змін та доповнень, викладених в Додатковій угоді. Крім того, просив звернути увагу на подані відповідачем ТОВ «АП «Придніпровське» відомості, які не повинні судом враховуватися під час розгляду цієї справи, оскільки вони були засобами доказування в іншій справі № 183/1869/21 відносно земельної ділянки 2,810 га, кадастровий номер 1223281000:02:007:0114. Зокрема, заперечував проти стягнення з позивача витрат на правову допомогу в сумі 5 000,00 грн., оскільки відсутні будь-які ідентифікаційні ознаки, що дані послуги надавались саме в рамках цієї справи.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 не з`явилися, згідно заяви представника останній просив слухати справу без його участі, вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Віта 2000» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, своїм правом на подання відзиву у встановлений законом строк не скористався.

Проте, враховуючи, що у справі беруть участь декілька відповідачів, при цьому від одного з них подано відзив на позовну заяву, суд вважає, що відсутні підстави для ухвалення заочного рішення.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши надані сторонами докази, дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП № 052406, виданого 30 листопада 2001 року Новостепанівською сільською радою Новомосковського району Дніпропетровської області на підставі рішення № 17 сесії 23 скликання Новостепанівської сільської ради № 3 від 12 листопада 2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 17804 позивачу ОСОБА_1 належить земельна площею 5,910 га., кадастровий номер 1223284500:02:038:0429, цільове призначення якої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Новостепанівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Встановлено, що 16 грудня 2016 року між позивачем ОСОБА_1 (Орендодавцем) та ТОВ «Агро-Віта 2000» (Орендарем) укладено Договір оренди земельної ділянки без номеру (далі по текстуДоговір оренди), зареєстрований 11 липня 2017 року у Дніпропетровській обласній філії КП «Центр державної реєстрації» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 36136481 від 13 липня 2017 року, номер запису про інше речове право: 21383848.

У відповідності до п. 1.1, 2.1, 3.1 Договору оренди, Орендодавець надав відповідачу в строкове платне користування належну йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,910 га. терміном на сім років, з моменту державної реєстрації договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору оренди, відповідач ТОВ «Агро-Віта 2000» зобов`язався сплачувати Орендодавцю щороку орендну плату у грошовій формі у розмірі 6,5 відсотків від грошової оцінки землі, що становить 12 235,63 грн. за один рік, а також проводити безкоштовну поставку 1 тони соломи до садиби позивача, оранку та культивацію його присадибної земельної ділянки до 0,40 га. і сплатити за позивача відсоток з доходів фізичних осіб, нарахованих на суму орендної плати за цим договором у розмірі та у порядку встановленому законодавством. Крім того, Орендар відшкодовує витрати на поховання в розмірі 2 268,00 грн. та транспортними засобами при перевезенні покійного в морг з моргу та до місця поховання за рахунок Орендаря.

Строк видачі орендної плати: до 31 грудня поточного року (п. 4.5 Договору).

Згідно з п. 4.3 Договору, сторони обумовили, що розрахунки за орендною платою, за спільною згодою можуть бути виконані у натуральній та інших формах.

Відповідно до п. 4.7 Договору сторони погодили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, Орендар несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,001 відсотка від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно з п. 2.6 Договору оренди, сторонами погоджено нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка на день підписання Договору становила 188 240,40 грн.

На виконання умов Договору оренди позивач в день підписання Договору оренди землі також підписала акт приймання-передачі (без дати та номеру), відповідно до якого земельна ділянка передана в оренду відповідачу ТОВ «Агро-Віта 2000».

Таким чином, сторони укладаючи спірний Договір оренди з урахуванням Додаткової угоди без номеру від 16 грудня 2016 року визначили усі три форми орендної плати: грошову; натуральну, яка є самостійною формою та підлягає виплаті (виконанню); відробіткову, яка є самостійною формою та підлягає виплаті (виконанню). Додатково, за настання відповідних обставин до складу орендної плати входить одноразова виплата на поховання.

Судом встановлено, що 01 серпня 2018 року між позивачем ОСОБА_1 і відповідачами Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Віта 2000» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» було укладено Додаткову угоду (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди) до Договору оренди землі, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 188533858 від 13 листопада 2019 року.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди від 01.08.2018 року, зі згоди позивача (Орендодавця) відповідач ТОВ «Агро-Віта 2000» передає, а відповідач ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське» приймає на себе права та обов`язки сторони (Орендаря), передбачені в Договорі оренди.

Пунктом 4.1 Додаткової угоди від 01.08.2018 року сторони погодили внести зміни в п. 4.1 Договору оренди Розділу ІV «Орендна плата», виклавши його у наступній редакції: «п. 4.1 За користування вказаною в Договорі земельною ділянкою Орендар нараховує Орендодавцю щороку орендну плату у грошовій формі у розмірі 7,5% від грошової оцінки землі, що складає 14 118,03 грн.

Крім того, пунктом 4.2 Додаткової угоди від 01.08.2018 року сторони погодили внести зміни в п. 3.1 Договору Розділу ІІІ «Строк дії договору», виклавши його у наступній редакції: «Договір діє до 31 грудня 2030 року, але в будь-якому випадку даний Договір та право оренди за даним Договором є чинним до моменту закінчення збирання врожаю Орендарем».

В день підписання Додаткової угоди (про заміну сторони та внесення змін до Договору оренди) від 01.08.2018 року сторони підписали акт прийому-передачі (без дати та номеру), відповідно до якого земельна ділянка передана в оренду відповідачу ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське».

Як зазначено вище, укладений Договір (п. 4.1 Договору оренди землі) станом на 01 серпня 2018 року (до укладення Додаткової угоди від 01.08.2018 року) визначав три основні складові орендної плати за Договором, якими є: орендна плата у грошовій формі у розмірі 6,52% від грошової оцінки землі, безкоштовна поставка 1 тони соломи до садиби Орендодавця, оранка та культивація присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га.

Таким чином,сторони укладаючи спірний договір оренди визначили усі три форми орендної плати: грошову; натуральну, яка є самостійною формою та підлягає виплаті (виконанню); відробіткову, яка є самостійною формою та підлягає виплаті (виконанню). Додатково, за настання відповідних обставин до складу орендної плати входить одноразова виплата на поховання.

Водночас, укладаючи Додаткову угоду від 01 серпня 2018 року, сторони погодили виплату орендної плати виключно у грошовій формі в розмірі 7,5% від нормативної грошової оцінки землі, що складає 14 118,03 грн.

При цьому, суд зауважує, що Договором оренди та Додатковою угодою від 01.08.2018 року не передбачено надання відповідачем ТОВ «АП «Придніпровське» послуг з оранки, культивації присадибної земельної ділянки позивача та поставки соломи до садиби Орендодавця.

Відповідно до п.289.1ст.289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Позивач в судовому засіданні посилався на те, що відповідачами не сплачена орендна плата за період 2018-2020 роки, зокрема у цей період не здійснювалася безкоштовна поставка 1 тони соломи до садиби Орендодавця та не надавалися послуги по обробітку присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га. у виді оранки та культивації.

На підтвердження виплати орендної плати за 2018-2020 роки відповідачем ТОВ «АП «Придніпровське» були надані докази, а саме:

-за 2018 рік на суму 2 177,82 грн. (відомість на виплату готівки № 00000003799 від 30.11.2018 року); на суму 1 140,00 грн. (відомість на виплату готівки № 1666 від 03.07.2018 року); на суму 871,00 грн. (відомість на виплату готівки № 00000000607 від 17.04.2018 року);на суму 3 800,00 грн. (відомість на виплату готівки № 2515 від 24.11.2018 року); на суму 3 788,34 грн. (відомість на виплату готівки № 00000004345 від 13.12.2018 року), а всього за 2018 рік 11 777,16 грн. Отже, заборгованість по орендній платі за 2018 рік становить 2 340,87 грн. (де 14 118,03 грн. (орендна плата до виплати) 11 777,16 грн. (фактично сплачені);

-за 2019 рік на суму 1 270,00 грн. (відомість на виплату готівки № 00000001430 від 05.07.2019 року); на суму 8 000,00 грн. (відомість на виплату готівки № 00000001493 від 15.07.2019 року); на суму 4 365,00 грн. (відомість на виплату готівки № 00000001186 від 20.05.2019 року); на суму 3 241,00 грн. (відомість на виплату готівки № 00000002074 від 15.10.2019 року), а всього за 2019 рік сплачено 16 876,00 грн. Отже, заборгованість по орендній платі за 2019 рік відсутня, переплата 2 757,97 грн.;

-за 2020 рік на суму 15 153,00 грн. (платіжне доручення № 6092960624 від 05.11.2020 року). Отже, заборгованість по орендній платі за 2020 рік відсутня, переплата 1 034,97 грн.;

За 2021 рік на суму 15 056,27 грн. (платіжне доручення № 1412511444 від 23.04.2021 року).

В той же час, суд не бере в якості доказу платіжне доручення № 1412511444 від 23.04.2021 року на суму 15 056,27 грн. на підтвердження виплати заборгованості по орендній платі за 2018-2020 роки, оскільки вказана сума сплачена по договору оренди землі за 2021 року, в той час як спірний період стосується 2018-2020 років.

Крім того, суд не бере до уваги в якості доказу на підтвердження виплати орендної плати за 2018 рік відомість на виплату готівки № 00000004345 від 13.12.2018 року на суму 3 788,34 грн., оскільки даний доказ вже був предметом доказування під час розгляду цивільної справи № 183/1869/21 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Агрофірма «Олімпекс-Агро», ТОВ «АП «Придніпровське» про розірвання договору оренди землі відносно земельної ділянки площею 2,810 га., кадастровий номер 1223281000:02:007:0114.

Доводи представника позивача про те, що докази на виплату орендної плати, в яких містяться посилання на інший договір або взагалі відсутні посилання на договір є неналежними, суд не приймає до уваги, оскільки позивач ОСОБА_1 , отримуючи від Товариства грошові суми ставила свій підпис, у останньої не виникало будь-яких питань з приводу невірної дати договору оренди або відсутності посилань на нього, крім того стороною позивача під час розгляду справи не порушувалося питання щодо недійсності підпису позивача ОСОБА_1 .

Отже, сума орендної плати за спірні періоди, що підлягала виплаті складає 42 354,03 грн. (14 118,03 грн. (орендна плата за рік) х 3 роки).

Відповідачем ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське» всього сплачено 38 565,75 грн. (із виключенням відомості на суму 3 788,34 грн., яка була предметом доказування у іншій справі), а тому враховуючи переплату у 2019 році в сумі 2 757,97 грн. та у 2020 році в сумі 1 034,97 грн., суд вважає за можливе прийняти вказану суму переплати в рахунок погашення заборгованості по орендній платі за 2018 рік.

Крім того, враховуючи, що між позивачем і відповідачем ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське» зобов`язання з оренди землі виникли з 2018 року та сплачена останнім у 2019та 2020 році орендна плата в більшому розмірі може вважатися такою, що виплачена за попередній 2018 рік, коли Орендарем вже виступав відповідач ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське», а тому суд вважає переплату у 2019 році в сумі 2 757,97 грн. та переплату у 2020 році в сумі 1 034,97 грн., як виплату орендної плати за 2018 рік.

Отже, судом встановлено, що орендна плата у грошовому виразі за 2019-2020 роки сплачена в повному обсязі, в той час як за 2018 рік сплачена не в повному обсязі на суму 7 988,82 грн. (де 14 118,03 грн. (орендна плата належна до виплати) 11 777,16 грн. (всього сплачено коштів за 2018 рік) 3 788,34 грн. (доказ, який виключений з предмета доказування). А тому, з урахуванням переплати у 2019 році в сумі 2 757,97 грн. та у 2020 році в сумі 1 034,97 грн., заборгованість по орендній платі за 2018 рік складає 4 195,88 грн. (14 118,03 грн. - 7 988,82 грн. (сплачено за 2018 рік) + 2 757,97 грн. (переплата за 2019 рік) + 1 034,97 грн. (переплата за 2020 рік).

Однією з підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки, позивач у позові визначає систематичне невиконання умов Договору в частині своєчасної сплати орендної плати у грошовій формі та в частині надання послуг з оранки і культивації присадибної ділянки та завезення соломи до садиби Орендодавця.

Водночас, суд критично відносить до посилань представника позивача, що орендна плата складається з трьох складових: 1) орендна плата у грошовій формі; 2) безкоштовне завезення соломи до садиби Орендодавця; 3) оранка та культивація присадибної ділянки Орендодавця до 0,40 га., оскільки Договором оренди землі та Додатковою угодою від 01.08.2018 року встановлена лише грошова форма орендної плати та не передбачено безкоштовної оранки та культивації, а також безкоштовного завезення соломи до садиби позивача, що не може бути підставою для розірвання договору оренди землі.

Вирішуючи питання по суті заявлених вимог, суд застосовує наступні норми права.

Згідно з ч. 1, 2ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір, або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимоги заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагались; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Ст.2 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюютьсяЗемельним кодексом України,Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативноправовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зіст. 13 Закону України «Про оренду землі»договір оренди земліце договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Ст.15 Закону України «Про оренду землі»відносить до істотних умов договору оренди землі: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Встановлює, що за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

За ст.21,22 Закону України «Про оренду землі», в редакції, чинній на момент укладання Договору, Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно доПодаткового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватися у натуральній формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

Абзац 5статті 24 Закону України «Про оренду землі»встановлює право орендодавця на вимогу від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до ч. 1ст. 32 Закону України «Про оренду землі»на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями24і25цьогоЗаконута умовами договору, а також на підставах, визначенихЗК Українита іншими законами України.

Відповідно до п. «д» ч. 1ст. 141 ЗК Українипідставою для припинення права користування земельною ділянкою єсистематичнанесплата орендної плати.

Як зазначалося вище, укладений Договір, з урахуванням Додаткової угоди від 01.08.2018 року, визнаного сторонами факту збільшення розміру Орендної плати визначає одну основну складову орендної плати за Договором, якою є орендна плата у грошовій формі у розмірі 7,5% від грошової оцінки землі та становить 14 118,03 грн.

Пункт 3 ч. 1ст.3 ЦК Українивизначає однією з загальних засада цивільного законодавствасвободу договору.

Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч.ч.1-3ст.6 ЦК України).

Частина 1ст. 14 ЦК Українивизначає, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 628 ЦК Українивизначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зіст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Крім того, відповідно до ч. 1ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2ст. 651 ЦК Українипередбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, розглядаючи спори про розірвання договору оренди з підстав заборгованості по орендній платі, слід мати на увазі, що згідно зі статтями13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі»основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Таким чином, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність. Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положенняЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другоїстатті 651 ЦК України.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року в справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зістаттею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У своїй постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 183/1749/17 Верховний Суд України зробив висновок про те, що неналежне виконання умов договору, а саме часткове невиконання обов`язку зі сплати орендної плати також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу,інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Сам факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки щодо своєчасної сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до 6ст.13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що ТОВ «АП «Придніпровське» виконало зобов`язання з виплати орендної плати позивачу у грошовому виразі за 2019-2020 роки у строки, передбачені Договором оренди та Додатковою угодою від 01.08.2018 року, передбачене договором право Орендодавця на її своєчасне отримання не порушене, в той час за 2018 рік сплатив орендну плату не в повному обсязі, заборгованість становить 4 195,88 грн. Водночас, як зазначалося вище, систематичною несплатою орендної плати вважається два і більше випадки. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, а тому у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Інші доводи сторін судом не приймаються до уваги, оскільки не спростовують наведених висновків суду.

При цьому, згідно з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомустаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

За загальними положеннямиЦПК Українина суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Також слід зазначити, що згідно зістаттею 77 ЦПК Українипредметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою устатті 129 Основного Закону України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертоюстатті 10 ЦПК Україниістатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовуватиКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів"встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Вирішуючи питання в частині розподілу між сторонами судових витрат, суд виходить з наступного.

У позові ОСОБА_1 навела попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які складаються з суми судового збору в розмірі 908,00 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 10 000,00 грн.

У письмових поясненнях, які суд розцінює як заперечення, представник відповідача ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське» в свою чергу просив стягнути з позивача на користь товариства витрати на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн. та подав попередній розрахунок відносно надання відповідних послуг.

Згідно з ч. 1ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом першим частини третьоїстатті 133ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннямистатті 59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правової допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат; 3) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно ч.ч.1,2ст.30Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 8ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У своїй постанові Верховний Суд КАС від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зробив висновок про те, що відповідно до положень статті 14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон №5076-VI не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон №265/95-ВР, Положення №13 та Положення №148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність (пункт 35 цієї постанови).Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа (п. 36 постанови). Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, а тому останній може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта (п. 37 даної постанови).

У постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц зроблений висновок про те, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такий висновок зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року, справа № 826/1216/16, провадження № 11-562ас18, у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року справа № 301/1894/17.

Представником позивача на підтвердження понесення Шуляк В.М. витрат на адвоката надано: ордер адвоката серії АЕ № 1061252 від 22.03.2021 року про надання правової допомоги за Договором № 03/08-20 від 03.08.2020 року, укладеного між ОСОБА_1 і адвокатом Ямковим В.Ф.; додаткову угоду № 1 від 03.08.2020 року до договору про надання правової допомоги № 03/08-20 від 03.08.2020 року; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2554 від 18.06.2012 року; посвідчення адвоката № 2231 від 18.06.2012 року та акт наданих послуг № б/н від 06.04.2021 року до договору про надання правової допомоги № 03/08-20 від 03.08.2020 року, згідно з п. 1 та 4 якого надані послуги на суму 4 500,00 грн.

Водночас, в матеріалах справи відсутній договір № 03/08/-20 про надання правової допомоги від 03.08.2020 року, а також докази на підтвердження сплати позивачем коштів в зазначеному вище розмірі, а саме квитанції, платіжні доручення, будь-які розрахункові документи, в тому числі довідка в довільній формі.

Крім того, представником відповідача ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське» Шваб О.В. на підтвердження понесення відповідачем витрат на правову допомогу надано: ордер адвоката серії АЕ № 1051609 від 09.08.2021 року про надання правової допомоги за Договором № б/н від 26.07.2021 року, укладеного між відповідачем ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське» і адвокатом Шваб О.В., посвідчення адвоката № 0230 від 08.04.2015 та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2908 від 08.04.2015 року.

В той же час, суд зауважує, що попередній розрахунок щодо надання юридичних послуг проведений представником відповідача згідно Договору про надання правової допомоги № б/н від 20.07.2021 року, в той час як в ордері адвокатом Шваб О.В. зазначено, що правова допомога останнім надавалась відповідачу ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське» на підставі Договору № б/н. від 26.07.2021 року, тобто адвокатом здійснено попередній розрахунок до укладення Договору про надання правничої допомоги.

Зокрема суд зауважує, що в матеріалах справи відсутній договір про надання правової допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг, а також докази на підтвердження сплати відповідачем коштів в розмірі 5 000,00 грн., а саме квитанції, платіжні доручення, будь-які розрахункові документи, в тому числі довідка в довільній формі.

При цьому, суд враховує позицію Об`єднаної Палати КГС ВС, викладену в постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Велика ПалатаВерховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зробила висновок про те, щосаме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, щовиключає ініціативу судуз приводу відшкодування таких витрат одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Водночас, зі сторони позивача та відповідача були подані відповідні заперечення відносно відшкодування витрат на правову допомогу.

Однак, в силу приписів ст. 137, 141 ЦПК України як позивачем ОСОБА_1 , так і відповідачем ТОВ «Аграрне підприємство «Придніпровське» не надано жодних доказів, які б підтверджували факт понесення ними витрат в зазначеному вище розмірі.

Враховуючи те, що кожною із сторін в передбачені законом строки не подано належних доказів понесення ними витрат на правничу допомогу, суд на підставі вищевикладеного відмовляє сторонам у відшкодуванні цих витрат.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Крім того, згідно приписівст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою в позові, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274, 276, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Віта 2000», Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське» про розірвання договору оренди земельної ділянки, -відмовити.

Судові витрати по справі покласти на позивача ОСОБА_1 .

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Віта 2000», код ЄДРПОУ 35601700, місцезнаходження за адресою: 51230, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Голубівка, вул. Лесі Українки, буд. 10;

- відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрне підприємство «Придніпровське», код ЄДРПОУ 41102163, місцезнаходження за адресою: 51230, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Голубівка, вул. Лесі Українки, буд. 10.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути поданою безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо всудовому засіданнібуло оголошенолише вступнута резолютивнучастини судовогорішення абоу разірозгляду справи(вирішенняпитання)без повідомлення(виклику)учасників справи,зазначений строкобчислюється здня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 25 жовтня 2022 року.

Суддя Д.І. Городецький