Рішення

від 10.11.2022 по справі 183/3622/21

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/3622/21

№ 2/183/1062/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2022 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д. І.,

з секретарем судового засідання Пономаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «НПД Агро», третя особа Юр`ївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,-

в с т а н о в и в:

02 червня 2021року Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро» звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилалося на те, що у 2003 році між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Олімпекс-Агро» укладений договір оренди земельної ділянки площею 5,82 га., кадастровий номер 1223286000:02:034:0252, що розташована на території Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, зареєстрований 28 липня 2004 року у Новомосковському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії центру Державного земельного кадастру за р.№ 04-04-120-00-161 та Додаткова угода без номеру та дати до Договору оренди землі, зареєстрована 04 травня 2009 року у Новомосковському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії центру Державного земельного кадастру, про що в державному реєстрі земель вчинено запис № 04-09-126-01764.

Додатковою угодою сторони погодили строк дії договору до 31 грудня 2021 року.

В той же час, позивачу стало відомо, що 26 березня 2021 року, тобто в період дії зазначеного вище Договору оренди, між ОСОБА_1 та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «НПД Агро» укладено Договір оренди без номеру від 15 грудня 2020 року щодо тієї ж земельної ділянки з кадастровим номером 1223286000:02:034:0252, зареєстрований 09 березня 2021 року державним реєстратором Юр`ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Рижковою Вікторією Василівною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 57020409 від 11 березня 2021 року; номер запису про інше речове право: 40923199.

ТОВ Агрофірма «Олімпекс-Агро» вважає, що спірний Договір оренди укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «НПД Агро» та ОСОБА_1 в період дії Договору оренди, укладеного між ОСОБА_1 та позивачем, порушує його права як Орендаря, зокрема укладений з порушенням приписів чинного законодавства, оскільки законом не передбачено подвійної реєстрації договорів оренди землі.

В зв`язку з наведеним, Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро» просило суд: Визнати недійсним Договір оренди землі без номеру від 15 грудня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «НПД Агро» відносно земельної ділянки площею 5,82 га., кадастровий номер 1223286000:02:034:0252, зареєстрований 09 березня 2021 року державним реєстратором Юр`ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Рижковою Вікторією Василівною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 57020409 від 11 березня 2021 року; номер запису про інше речове право: 40923199.

Скасувати рішення державного реєстратора Юр`ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Рижкової Вікторії Василівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 57020409 від 11 березня 2021 року, а також вирішити питання щодо судових витрат.

Ухвалою суду від 10 червня 2021 року відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 20 травня 2022 року закрите підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро» в судове засідання не з`явився, згідно заяви просив розглядати справу без його участі, вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити, у разі повторної неявки відповідачів в судове засідання не заперечував проти ухвалення заочного рішення..

Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача ТОВ «НПД Агро», кожен окремо, в судове засідання не з`явилися, про місце, дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, причин неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву суду не подавали.

Представник третьої особи - Юр`ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як зазначає Верховний Суд, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору. (Постанова КЦС ВС від 1 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18.)

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, уразі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи наведене, судом постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши надані позивачем докази, дійшов такого висновку.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно дост.12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідност.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.ст.76-81 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що у 2003 році між відповідачем ОСОБА_1 та позивачем ТОВ Агрофірма «Олімпекс-Агро» укладений Договір оренди без номеру та дати відносно земельної ділянки площею 5,82 га., кадастровий номер 1223286000:02:034:0252, що розташована на території Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, зареєстрований 28 липня 2004 року у Новомосковському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії центру Державного земельного кадастру за р. № 04-04-120-00-161.

У відповідності до п. 1, 2.1, 2.3 Договору оренди, ОСОБА_1 (Орендодавець) передала відповідачу (Орендар) в строкове платне користування належну їй земельну ділянку площею 5,82 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, терміном на чотири роки одинадцять місяців двадцять дев`ять днів, з моменту державної реєстрації.

Встановлено, що 04 травня 2009 року Новомосковським районним відділом Дніпропетровської регіональної філії центру Державного земельного кадастру було зареєстровано Додаткову угоду без номеру та дати до Договору оренди землі за № 04-09-126-01764, укладена між ОСОБА_1 (Орендодавцем) та ТОВ АФ «Олімпекс-Агро» (Орендарем).

За змістом Додаткової угоди до Договору оренди землі, сторонами було визначено термін дії Договору до 31 грудня 2021 року.

В той же час, судом встановлено, що 15 грудня 2020 року, тобто в період дії зазначеного вище Договору оренди, між ОСОБА_1 та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «НПД Агро» було укладено Договір оренди без номеру від 15 грудня 2020 року щодо тієї ж земельної ділянки з кадастровим номером 1223286000:02:034:0252, зареєстрований 09 березня 2021 року державним реєстратором Юр`ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Рижковою Вікторією Василівною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 57020409 від 11 березня 2021 року; номер запису про інше речове право: 40923199, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 257846262 від 24 травня 2021 року.

Як зазначалося вище, у позовній заяві ТОВ Агрофірма «Олімпекс-Агро» посилалося на те, що спірний договір оренди укладений між ТОВ «НПД Агро» та ОСОБА_1 в період дії Договору оренди, укладеного у 2003 році між ОСОБА_1 та позивачем, порушує його права як Орендаря, зокрема укладений з порушенням приписів чинного законодавства, оскільки законом не передбачено подвійної реєстрації договорів оренди землі.

Вирішуючи питання по суті заявлених вимог, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ст. 16 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимога бо відмову в їх задоволенні. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1512цс16.

Приписи ст. 41 Конституції України та ст. 319 Цивільного кодексу України гарантують право власника на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України,Законом України «Про оренду землі», іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також укладеним між сторонами договором оренди землі.

Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку у відповідності до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Державна реєстрація договорів оренди земельної ділянки станом на 2003 рік регулювалася «Порядком державної реєстрації договорів оренди землі», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073 (втратив чинність 05.08.2011 року), яким визначено єдині умови реєстрації договорів оренди та договорів суборенди земельних ділянок.

Згідно з пунктом 1 вказаного Порядку, цей Порядок визначає єдині умови реєстрації договорів оренди та договорів суборенди земельних ділянок (далі - договори оренди).

Державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок (п. 2 цього Порядку).

Забезпечення реєстрації договорів оренди покладалося на відповідні державні органи земельних ресурсіврайонні відділи земельних ресурсів, управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування (п. 4 Порядку).

Відповідно доп.12Порядку фактдержавної реєстраціїзасвідчується у10-деннийтермін гербовоюпечаткою тапідписом головивідповідної ради,Київської, Севастопольськоїміської державноїадміністрації абоуповноваженої нимипосадової особи. Печатка та підпис ставляться на всіх примірниках договору оренди (суборенди).

Після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно з Додатком . Книга записів державної реєстрації договорів оренди землі ведеться окремо в розрізі кожної сільської, селищної, міської ради, а також у розрізі Київської, Севастопольської міської державної адміністрації. Книга прошнуровується, засвідчується підписами сільського, селищного, міського голови та начальника районного відділу, міського управління (відділу) земельних ресурсів і скріплюється печатками (пункт 13 даного Порядку).

Датою реєстрації договору оренди у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації (п. 14 цього Порядку).

Згідно зп.17вказаного Порядкуу разівнесення зміндо договоруоренди вінпідлягає перереєстрації. Перереєстрація, а також поновлення договорів оренди проводиться в порядку, встановленому для їх державної реєстрації.

Крім того, наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02 липня 2003року №174 «Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель» функції з реєстрації договорів оренди землі були покладені на реєстраторів Державного реєстру земельструктурні підрозділи Центру Державного земельного кадастру, які вносили відомості до бази даних АС ДЗК, здійснювали видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) землі, а також вели Книгу реєстрації договорів оренди. Цим документом також була затверджена форма Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі. Договори оренди землі реєструвалися в розділі 4 цієї книги, який мав назву «Записи державної реєстрації договорів оренди землі». Порядок ведення державного реєстру земель був визначений тимчасовим до прийняття Закону України «Про державний земельний кадастр України».

Як вже встановлено вище, у 2003 році між відповідачем ОСОБА_1 та позивачем ТОВ Агрофірма «Олімпекс-Агро» укладений Договір оренди без номеру та дати відносно земельної ділянки площею 5,82 га., кадастровий номер 1223286000:02:034:0252, що розташована на території Попасненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, зареєстрований 28 липня 2004 року у Новомосковському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії центру Державного земельного кадастру за р.№ 04-04-120-00-161.

У відповідності до п. 1, 2.1, 2.3 Договору оренди, ОСОБА_2 (Орендодавець) передала відповідачу (Орендар) в строкове платне користування належну їй земельну ділянку площею 5,82 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, терміном на чотири роки одинадцять місяців двадцять дев`ять днів, з моменту державної реєстрації.

До позову ТОВ Агрофірма «Олімпекс-Агро» додало Додаткову угоду без номеру та дати до Договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 (Орендодавцем) та ТОВ АФ «Олімпекс-Агро» (Орендарем), яка була зареєстрована04 травня 2009 року Новомосковським районним відділом Дніпропетровської регіональної філії центру Державного земельного кадастру за № 04-09-126-01764.

Зі змісту Додаткової угоди до Договору оренди землі вбачається, що термін дії Договору оренди визначений до 31 рудня 2021 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі підлягає державній реєстрації та на підставі ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 ЗК України та ст. 18 Закону України «Про оренду землі» є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» недійсним може бути визнано лише укладений договір.

01 січня 2013 року набули чинності зміни до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», якими встановлено, що державна реєстрація права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводиться відповідно до вищезазначеного Закону.

Підпунктом 6 пункту 2 частини першої статті 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 2ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових правна нерухоме майно. Аналогічне положення міститься у п.2 «Порядку реєстрації договорів оренди землі», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 року № 2073, в якому вказано, що державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельної ділянки.

Згідно із ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», для виконання покладених на нього обов`язків державний реєстратор, у тому числі, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах, наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону, наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 01 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про право набувача або про нерухоме майно.

Порядок державної реєстрації прав встановлений статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ст. 24 цього Закону у державній реєстрації прав може бути відмовлено у разі, якщо заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, якщо особа, якій належить право оренди земельної ділянки /первинний орендар/ за законодавством, що було чинним до 01 січня 2013 року, після настання цієї дати не зареєструвала таке право в Державному реєстрі прав, то укладення наступного договору оренди може порушити відповідне право первинного орендаря у разі, коли на підставі наступного договору оренди відповідна земельна ділянка передана у користування наступному орендареві, право якого зареєстроване у Державному реєстрі прав. Така реєстрація унеможливлює внесення запису до зазначеного Реєстру про право оренди тієї ж ділянки первинним орендарем.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 26 лютого 2020 року у справі № 287/167/18, нездійснення державним реєстратором запитів до відповідних органів з метою перевірки наявності вже зареєстрованих прав на земельну ділянку призводить до подвійної реєстрації прав оренди на ту саму земельну ділянку. При цьому одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту саму ділянку суперечить вимогам закону, який спрямований на забезпечення визнання і захисту державою речових прав та інших прав, які підлягають державній реєстрації, і призводить до порушення права первинного орендаря.

Згідно із ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У пунктах 1 та 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз`яснено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними, суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків;відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно дост. 236 ЦК України, правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження», передбачає, що відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Згідно із частиною першою статті 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Цивільні права та обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Стаття 17 Закону України «Про оренду землі» встановлює, що об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Правове значення державної реєстрації полягає в тому, що правочин (договір), який підлягає державній реєстрації, є вчиненим (укладеним) з моменту її проведення. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.01.2020 у справі №322/1178/17.

Отже, підписані та укладені договір оренди землі та/або відповідна додаткова угода до нього набирають чинності, а Орендар набуває право оренди та використання земельної ділянки саме з моменту реєстрації такого права, а не з моменту підписання договору або додаткової угоди.

Таким чином, укладений та підписаний між відповідачем ОСОБА_1 і позивачем ТОВ Агрофірма «Олімпекс-Агро» Договору оренди земельної ділянки без номеру та дати, зареєстрований 28 липня 2004 року у Новомосковському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії центру Державного земельного кадастру за р.№ 04-04-120-00-161 з урахуванням Додаткової угоди без номеру та дати, зареєстрованої 04 травня 2009 року Новомосковським районним відділом Дніпропетровської регіональної філії центру Державного земельного кадастру за № 04-09-126-01764 був укладений строком до 31 грудня 2021 року.

Як вже встановлено вище, 15 грудня 2020 року, тобто в період дії зазначеного вище Договору оренди, між ОСОБА_1 та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «НПД Агро» було укладено Договір оренди без номеру щодо тієї ж земельної ділянки з кадастровим номером 1223286000:02:034:0252, зареєстрований 09 березня 2021 року державним реєстратором Юр`ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Рижковою Вікторією Василівною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 57020409 від 11 березня 2021 року; номер запису про інше речове право: 40923199, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 257846262 від 24 травня 2021 року.

Враховуючи наведене, суд вважає, що спірний Договір оренди між відповідачем ТОВ «НПД Агро» та відповідачем ОСОБА_1 , укладений в період дії Договору оренди землі, укладеного між позивачем ТОВ Агрофірма «Олімпекс-Агро» та відповідачем ОСОБА_1 та всупереч вимогам чинного законодавства, оскільки в судовому засіданні встановлено та доведено факт подвійної реєстрації договорів оренди землі, на який посилався позивач, у зв`язку з чим права ТОВ Агрофірма «Олімпекс-Агро» відповідачами порушені, а тому вимоги про визнання недійсним договору оренди землі підлягають задоволенню.

Щодо вимог в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-IV(у редакції, чинній з 16.01.2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 Закону № 1952-IV, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 Закону № 1952-IV) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації правдопускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Враховуючи,що спірнийДоговір орендибез номеру,укладений 15грудня 2020року між ОСОБА_1 таТОВ «НПДАгро»,зареєстрований09березня 2021року державнимреєстратором Юр`ївськоїрайонної державноїадміністрації Дніпропетровськоїобласті РижковоюВікторією Василівноюна підставірішення продержавну реєстраціюправ таїх обтяжень,індексний номер:57020409від 11березня 2021року;номер записупро іншеречове право:40923199визнано судомнедійсним,у зв`язку з чим вимоги в частині скасування рішення державного реєстратора Юр`ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Рижкової Вікторії Василівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6статті 81 ЦПК України).

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомустаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

За загальними положеннямиЦПК Українина суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Також слід зазначити, що згідно зістаттею 77 ЦПК Українипредметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою устатті 129 Основного Закону України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Частиною четвертоюстатті 10 ЦПК Україниістатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовуватиКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів"встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

За таких обставин, аналізуючи вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 4 540,00 грн., відшкодовується відповідачами на користь позивача пропорційно, а саме по 2 270,00 грн. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 273, 280-282,354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «НПД Агро», третя особа Юр`ївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,задовольнити.

Визнати недійсним Договір оренди землі без номеру від 15 грудня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «НПД Агро» відносно земельної ділянки площею 5,82 га., кадастровий номер 1223286000:02:034:0252, зареєстрований 09 березня 2021 року державним реєстратором Юр`ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Рижковою Вікторією Василівною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 57020409 від 11 березня 2021 року; номер запису про інше речове право: 40923199

Скасувати рішення державного реєстратора Юр`ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області Рижкової Вікторії Василівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 57020409 від 11 березня 2021 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НПД Агро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн. (дві тисячі твісті сімдесят грн. 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн. (дві тисячі твісті сімдесят грн. 00 коп.).

Учасники справи:

- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Олімпекс-Агро», код ЄДРПОУ 30195842, місцезнаходження юридичної особи: 51230, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Голубівка, вул. Лесі Українки, буд. 10.

- відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «НПД Агро», код ЄДРПОУ 43628549, місцезнаходження юридичної особи: 51232, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Миролюбівка, вул. Вишнева, буд. 30;

- третя особа:Юр`ївська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, код, місцезнаходження юридичної особи: 51300, Дніпропетровська область, Юр`ївський район, смт. Юр`ївка, вул. Центральна, буд. 67.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Повне рішення суду складено 10 листопада 2022 року.

Суддя Д. І. Городецький