Рішення

від 12.01.2022 по справі 639/5529/20

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа №639/5529/20

Провадження №2/639/338/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2022 року Жовтневий районний суд м. Харкова

в складі: головуючого - судді Баркової Н.В.,

за участю секретаря - Волкової С.І.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Гавчак І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ» про визнання наказу незаконним та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

02.09.2020 року позивач ОСОБА_2 звернулася до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовом, який в подальшому був уточнений, до ТОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ», в якому просила суд визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ» № 9218-к від 30.07.2020 року про звільнення ОСОБА_2 у зв`язку з втратою довіри за п. 2 ст. 41 КЗпПУ; поновити ОСОБА_2 на посаді начальника структурного підрозділу «Автозаправна станція №19-09 «ПР-Т СВОБОДИ ЛЮДВІГА» Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ» код ЄДРПОУ 42663493, адреса: Волинська область, м. Луцьк, вул. Кременецька, 38, 43010; стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000,00 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 31.07.2020 по 12.01.2022 року у розмірі 165676, 83 грн. з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті та судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 15.02.2017 року її прийнято на роботу на посаду начальника структурного підрозділу «Автозаправної станції №19-09» «ПР-Т СВОБОДИ ЛЮДВІГА» ТОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ» (Код ЄДРПОУ 42663493). В подальшому 05.02.2019 року ОСОБА_2 також було призначено на 0,5 ставки на посаду начальника структурного підрозділу «Автозаправної станції №19-10» Малопанасівський в`їзд» ТОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ». Фактично з 18.12.2018 року вона вже виконувала там обов`язки керівника. Вказане рішення було прийнято керівництвом ТОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ» у зв`язку з тим, що остання мала значний (понад 7 років) та бездоганний досвід роботи в компанії на різних посадах, в тому числі керівних. Однак в 2018 році ситуація на «Автозаправна станція №19-10» «МАЛОПАНАСІВСЬКИЙ В`ЇЗД» ТОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ» мала складний характер. У період роботи позивача в компанії до квітня 2020 року жодного дисциплінарного стягнення до неї не застосовувалось, її робота жодних зауважень з боку керівництва не викликала. ОСОБА_2 працюючи на вказаних посадах не була матеріально відповідальною особою. Згідно посадових обов`язків її завданням було: Забезпечення належного контролю за виконанням службових обов`язків працівниками АЗС; Організація технічно правильної експлуатації та обслуговування обладнання АЗС у відповідності до діючих регламентів; Забезпечення контролю за веденням технічної документації з експлуатації АЗС (ремонтні журнали, акти, паспорт АЗС і т.і.); Проведення інструктажів і організація та проведення навчання підлеглих працівників безпечним методам праці, санітарії, пожежної та електробезпеки; Контроль за дотриманням персоналом підпорядкованого автозаправного комплексу Стандартів обслуговування клієнтів та поведінки персоналу на АЗС, які експлуатують ТОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ»; Щоденне здійснення контролю стану техніки безпеки та пожежної безпеки, забезпечення дотримання корпоративних Стандартів ТОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ».

Так, 23.04.2020 року у неформальний спосіб, ОСОБА_2 у спільній групі керівників у месенджері «Вайбер» було повідомлено про те, що вона з вказаної дати не займатиме посаду начальника структурного підрозділу «Автозаправна станція №19-10 «МАЛОПАНАСІВСЬКИЙ В`ЇЗД» ТОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ» та, відповідно, буде призначено нового директора на повноцінну ставку. Офіційно ОСОБА_2 було звільнено з вказаної вище посади 26.05.2020 року за власним бажанням. В подальшому, 15.07.2020 року за місцем її повної зайнятості до структурного підрозділу «Автозаправна станція №19-09» «ПР-Т СВОБОДИ ЛЮДВІГА» прибув директор служби безпеки підприємства та директор Харківської дирекції ТОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ». Вони повідомили, що в них є записи неправомірних дій - крадіжки матеріальних цінностей, а саме грошових коштів працівниками, підлеглими ОСОБА_2 . На її прохання продемонструвати докази останні відмовили та покинули підрозділ «Автозаправна станція №19-09 «ПР-Т СВОБОДИ ЛЮДВІГА» в невідомому напрямку.

За рекомендацією керівництва компанії з 16.07.2020 року по 29.07.2020 року включно позивач перебувала у щорічній оплачуваній відпустці. В подальшому 31.07.2020 року позивачем на адресу ТОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ» направлено заяву про її звільнення за власним бажанням з 31.07.2020 року з посади начальника структурного підрозділу «Автозаправна станція №19-09 «ПР-Т СВОБОДИ ЛЮДВІГА» у зв`язку з доглядом за дитиною, яка не досягла шести років. Згідно інформації, отриманої з електронного Інтернет-сервісу «Трекінг» на офіційному сайті Укрпошти, вказану заяву підприємство отримало 03.08.2020 року. Однак, 04.08.2020 року на адресу ОСОБА_2 надійшов лист від ТОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ», в якому знаходились наступні документи: лист-повідомлення про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника структурного підрозділу «Автозаправна станція №19-09 «ПР-Т СВОБОДИ ЛЮДВІГА» з 30.07.2020 року згідно п.2 ст.41 КЗпП України, а саме, у зв`язку з втратою довіри внаслідок порушення посадової інструкції начальника станції; наказ ТОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ» про її звільнення від 30.07.2020 року №9218-к. В наказі про звільнення підставами для звільнення вказані: службова записка директора Департаменту економічної безпеки, акт відмови від надання пояснень, відеоматеріали. Трудова книжка на даний час позивачу не повернута. 18.08.2020 року ОСОБА_2 отримала лист-відповідь на її звернення від 30.07.2020 року, де зазначено, що звільнити за власним бажанням позивача підприємство не має можливості, адже остання вже була звільнена 30.07.2020 року, у зв`язку з втратою довіри. За три роки роботи щодо позивача не було жодного нарікання з боку керівництва. До теперішнього часу позивач не розуміє та не знає об`єктивних причин для її звільнення. Пояснень з боку адміністрації ТОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ» щодо підстав її звільнення позивачу надано не було, з документами та відеоматеріалами, які стали підставою для її звільнення, позивач не ознайомлена. Жодних винних дій чи бездіяльності, що могли б стати підставою для втрати довіри з боку керівництва компанії, ОСОБА_2 не вчиняла, у своїй роботі завжди керувалась чинним законодавством, своїми посадовими інструкціями, професійною етикою. Відповідачем не зазначено та не підтверджено належними доказами, якими саме винними, протиправними діями або бездіяльністю позивача утворилася нестача матеріальних цінностей й якими доказами це підтверджується, при цьому, втрата довіри до працівника повинна бути заснована на конкретних фактах вчинення працівником винних дій.

Отже, якщо вина працівника у вчиненні конкретних дій не встановлена, то і звільнення працівника за п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України неможливе. Враховуючи все вищевикладене наказ № 9218-к від 30.07.2020 року про звільнення позивача з посади начальника структурного підрозділу «Автозаправна станція №19-09 «ПР-Т СВОБОДИ ЛЮДВІГА» ТОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ» у зв`язку з втратою довіри згідно п.2 ст.41 КЗпП був винесений керівником зазначеного підприємстві з порушенням установленого законом порядку без достатніх для того підстав. Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку, свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. При цьому позивач посилається на тлумачення п.2 ч.1 ст. 41 КЗпПУ у відповідній Постанові Пленуму Верховного Суду України і вважає, що до її обов`язків не входило безпосереднє обслуговування грошових і товарних цінностей, оскільки вона не отримувала їх під звіт. А втрата довіри до працівника повинна бути заснована на конкретних фактах.

Враховуючи викладене, позивач просить скасувати незаконний наказ, та поновити її на роботі на підставі ч.7 ст. 235 КЗпПУ та відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпПУ одночасно прийняти рішення про виплату їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Крім того позивач просить стягнути на її користь суму моральної шкоди, яку оцінює в 2000 грн., посилаючись на обставини її незаконного звільнення, внаслідок якого позивач зазнала моральне потрясіння та душевні хвилювання у зв`язку із втратою роботи, вона втратила звичайні життєві зв`язки та була позбавлена спілкування з колегами, а також залишилась без коштів на існування, наслідком чого стало неодноразове звернення за допомогою до лікарів неврологів.

У зв`язку з вищевикладеним позивач вимушена звернутися до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 07.09.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ТОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ» про визнання наказу незаконним та його скасування, поновлення на роботі. Призначено судове засідання.

25.09.2020 року на адресу суду від представника відповідача ТОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ» надійшов відзив на позов, в якому останній зазначив, що позивач була прийнята на роботу наказом №5395-К від 01.04.2019 року на посаду начальника станції АЗС на 1 ставку в структурний підрозділ «Автозаправна станція №19-09 «ПР-Т СВОБОДИ ЛЮДВІГА» з 02.02.2019 року в порядку переведення з ТОВ «Центуріон Дістрібюшн» на посаду начальника станції АЗС на 0,5 ставки в структурний підрозділ «Автозаправна станція №19-10 «МАЛОПАНАСІВСЬКИЙ В`ЇЗД». Того ж дня 01.04.2019 року позивач була ознайомлена з посадовою інструкцією, а 02.04.2019 року з нею укладені договори про повну матеріальну індивідуальну відповідальність. Згідно з посадовою інструкцією п.п.1.34, 1.35 Начальник АЗС зобов`язаний забезпечувати належний контроль за виконанням службових обов`язків підлеглих працівників АЗС, а також збереження товарно-матеріальних цінностей, готівкових грошових коштів та господарського майна на АЗС. Службовою перевіркою було встановлено факт протягом квітня-червня 2020 року заправки близько 140 автомобілів з втручанням системи обліку 1С Фронт (попри касу), та незаконного отримання від вказаних операцій грошових коштів операторами АЗС №19-10 «МАЛОПАНАСІВСЬКИЙ В`ЇЗД» (відео), начальником якої була позивач. Опитані оператори фактів зловживань не визнали. ОСОБА_2 відмовилась від будь-яких пояснень і від пропозиції пройти поліграфологічне дослідження, що зафіксовано відповідним актом. Отже позивач була звільнена на підставі п.2 ст. 41 КЗпПУ. Зважаючи на викладене, представник відповідача вважає позов необґрунтованим та просить відмовити в його задоволенні.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 надав вступне слово, в якому позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини.

Також підтримала позовні вимоги позивач ОСОБА_2 , яка також допитана в якості свідка.

Представник відповідача ТОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ» Гавчак І.О. надав вступне слово, в якому заперечував проти задоволення позову, просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, допитавши як свідка позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , дослідивши письмові та відео докази, приходить до наступних висновків.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі заяви позивача ОСОБА_2 від 01.04.2019 року про прийняття на роботу (а.с.61), наказом № 5 395-К від 01.04.2019року позивач прийнята за основним місцем роботи на посаду начальника станції АЗС на 1 ставку в структурний підрозділ «Автозаправна станція № 19-09 «ПР-Т СВОБОДИ ЛЮДВІГА» з 02.04.2019 року в порядку переведення з ТОВ «ЦЕНТУРІОН ДІСТРІБЮШИН», з окладом згідно штатного розпису без терміну випробування. В наказі міститься розписка позивача про те, що вона ознайомлена та згідна з даним наказом, умовами праці, правилами внутрішнього трудового розпорядку, правилами охорони праці і протипожежної безпеки та посадовою інструкцією (а.с.54).

Крім того 01.04.2019 року на підставі заяви позивача наказом №5445-К ОСОБА_2 за внутрішнім сумісництвом прийнята на посаду начальника станції АЗС на 0,5 ставки в структурний підрозділ «Автозаправна станція №19-10 «МАЛОПАНАСІВСЬКИЙ В`ЇЗД» з 02.04.2019 року в порядку переведення з ТОВ «ЦЕНТУРІОН ДІСТРІБЮШИН», з окладом згідно штатного розпису без терміну випробування. В наказі міститься розписка позивача про те, що вона ознайомлена та згідна з даним наказом, умовами праці, правилами внутрішнього трудового розпорядку, правилами охорони праці і протипожежної безпеки та посадовою інструкцією (а.с.49).

Згідно з посадовою інструкцією, з якою ОСОБА_2 ознайомлена 01.04.2019 року під підпис, її завданням, зокрема, було: забезпечення належного контролю за виконанням службових обов`язків працівниками АЗС; організація технічно правильної експлуатації та обслуговування обладнання АЗС у відповідності до діючих регламентів; забезпечення контролю за веденням технічної документації з експлуатації АЗС (ремонтні журнали, акти, паспорт АЗС і т.д.); проведення інструктажів і організація та проведення навчання підлеглих йому працівників безпечним методам праці, санітарії, пожежної та електробезпеки; контроль за дотриманням персоналом підпорядкованого автозаправного комплексу Стандартів обслуговування клієнтів та поведінки персоналу на АЗС, які експлуатують ТОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ»; щоденне здійснення контролю стану техніки безпеки та пожежної безпеки, забезпечення дотримання корпоративних Стандартів ТОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ». Крім того інструкцією, закріплено, що начальник АЗС зобов`язаний, зокрема, п.1.34 - забезпечувати належний контроль за виконанням службових обов`язків підлеглих працівників АЗС, п.1.35 забезпечувати збереження товарно-матеріальних цінностей, готівкових грошових коштів та господарського майна на АЗС (а.с.55-60).

Також була ознайомлена 01.04.2019 року позивач і з додатком №1 до посадової інструкції «Начальник АЗС», яким закріплено застосування на підприємстві заходів матеріального впливу на працівників, а також із відповідальністю у разі вчинення порушень регламенту роботи із картками ПРАЙД, а також Правил внутрішнього трудового розпорядку, в т.ч. в частині заборони операцій із старт картками та штрих картками. Надала позивач і зобов`язання про нерозголошення комерційної таємниці (а.с.63, 65).

02.04.2019 року з ОСОБА_2 було укладено Договори про повну матеріальну індивідуальну відповідальність за двома місцями роботи. Вказані договори містять твердження про те, що працівник, що займає посаду начальника станції і виконує роботу, яка безпосередньо пов`язана із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням в процесі виробництва переданих йому матеріальних цінностей, бере на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження ввірених йому роботодавцем матеріальних цінностей (в тому числі рухомих та нерухомих активів (основних засобів та МНМА) на ввіреній АЗК (а.с. 47-49, 52-60).

Однак, як визнано позивачем в позові, офіційно ОСОБА_2 була звільнена з посади начальника «Автозаправна станція №19-10 «МАЛОПАНАСІВСЬКИЙ В`ЇЗД» 26.05.2020 року за власним бажанням.

В подальшому відповідно до службової записки директора Департаменту економічної безпеки Муштай В.А. від 23.07.2020 року, поданої на ім`я Директора ТОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ», в ході перевірки інформації, викладеної в відеоматеріалі, наданому Дирекцією цифрової трансформації щодо виявлених зловживань персоналу АЗК №19-10 «МАЛОПАНАСІВСЬКИЙ В`ЇЗД» (м.Харків) встановлено наступне. Протягом квітня-червня 2020 року оператори АЗК №19-10 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , неодноразово здійснювали операції з відміни заправки палива клієнтам з наступною їх заправкою без обліку в системі 1С Фронт. У цей період часу таких операцій з відміни проведено в близько 140 випадках. Під час опитування (з пред`явленням для ознайомлення наявного відеоматеріалу) ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 фактів зловживань не визнали, надали пояснення, які не пояснюють логіку проведених касових операцій. ОСОБА_7 подав заяву на звільнення. Начальник АЗК №19-10 ОСОБА_2 , яка в період встановлених фактів порушень обіймала посаду начальника АЗК №19-10, з приводу заданих питань від будь-яких пояснень, а також пропозиції пройти поліграфологічне дослідження відмовилася, що зафіксовано відповідним актом. Начальник АЗК ОСОБА_2 відповідно до посадової інструкції забезпечує контроль за діяльністю своїх підлеглих, несе відповідальність за збереження товарно-матеріальних цінностей і готівкових грошових коштів. Станом на теперішній час ОСОБА_2 виконує обов`язки начальника іншої АЗК, а саме № 19-09 «ПР-Т СВОБОДИ ЛЮДВІГА». Враховуючи наведене, а також наявність відеоматеріалу про грубі порушення вимог посадової інструкції, вважається доцільним розірвати трудовий договір з операторами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також начальником АЗК № 19-09 «ПР-Т СВОБОДИ ЛЮДВІГА» ОСОБА_2 за підставою, передбаченою п.2 ч.1 ст. 41 КЗпПУ (винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (а.с.50).

В додаток до наведеної вище службової записки наданий акт від 15.07.2020 року №1, який склали директор Харківської дирекції ОСОБА_8 , головний фахівець департаменту економічної безпеки ОСОБА_3 , Начальник АЗК «Черкаська Лозова» ОСОБА_9 , і в якому останні засвідчили, що 15 липня 2020 року о 10.20 запропонували начальнику АЗК ОСОБА_2 надати письмове пояснення з приводу систематичних порушень посадових обов`язків, касової дисципліни та можливих зловживань співробітниками АЗК, що знаходилися в прямому підпорядкуванні ОСОБА_2 . Надати таке пояснення ОСОБА_2 у їх присутності відмовилася. Також ОСОБА_2 було запропоновано пройти психофізіологічне дослідження з використанням поліграфа. Від проходження даного дослідження ОСОБА_2 відмовилась (а.с.51).

Також до службової записки додано відео, яке досліджено в судовому засіданні (а.с.70), і з якого вбачаються дії по обслуговуванню клієнтів працівниками АЗК, однак судом під час дослідження відео не встановлено наявність таких дій, які вочевидь містять будь-які порушення.

Крім того суду надана роздруківка таблиця відмін заправок автомобілів за період з 02.04.2020 року по 16.05.2020 року на загальну суму 87489 грн. із зазначенням часу та прізвищ операторів (а.с.66-69), однак вказаний документ не містить вказівку на автора і джерела його складання, будь-яким чином не засвідчений і не підписаний, а викладена в ньому інформація сама по собі не свідчить про факт неповернення певних сум без відповідного аналізу бухгалтерської звітності. Отже вказаний доказ суд вважає неналежним.

Крім того, в судовому засіданні було досліджена флеш-карта з аудіо-записом фрагментів розмов з приводу перевірки діяльності та пропозиції проходження поліграфу, однак ідентифікувати певних осіб-учасників, а також час і місце створення запису виявилось неможливим (а.с. 113).

04.08.2020 року ОСОБА_2 отриманий лист від ТОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ», в якому знаходились наступні документи:

- лист-повідомлення вих. № 1419-VII від 30.07.2020 року про звільнення у зв`язку із втратою довір`я (п.2 ст. 41 КЗпПУ) дата звільнення 30.07.2020 року, в якому ОСОБА_2 пропонується зазначити адресу, на яку може бути надіслана трудова книжка;

копія наказу ТОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ» від 30.07.2020 №9218-к про звільнення ОСОБА_2 за підписом директора, наступного змісту: Звільнити ОСОБА_2 , начальника структурного підрозділу «Автозаправна станція №19-09 «ПР-Т СВОБОДИ ЛЮДВІГА» з роботи з 30 липня 2020 року згідно п.2 ст. 41 КЗпПУ у зв`язку із втратою довір`я внаслідок порушення посадової інструкції начальника станції, зокрема, що стосується забезпечення контролю за діяльністю своїх підлеглих та відповідальності за збереження товарно-матеріальних цінностей і готівкових грошових коштів, що підтверджено службовим розслідуванням. Бухгалтерії провести повний розрахунок з виплатою компенсації за 10 календарних днів невикористаної основної відпустки та за 39 календарних днів невикористаної відпустки, перенесеної з іншої організації. Підстава: службова записка Директора Департаменту економічної безпеки, акт відмови від надання пояснень ОСОБА_2 , відеоматеріали (а.с.13- 14).

В подальшому ОСОБА_2 отримано лист відповідь ТОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ» від 14.08.2020 року, де зазначено, що відділом кадрів 03.08.2020 року отримана заява ОСОБА_2 про звільнення за власним бажанням, однак розглянути її не має можливості, оскільки позивач була звільнена 30.07.2020 року за статтею 41 п.2 КЗпПУ за втратою довір`я (а.с.15-16).

31.07.2020 року ОСОБА_2 звернулась до невропатолога зі скаргами на відчуття паніки, тривоги, напруги, головні болі, запаморочення, емоційне виснаження, порушення зору. В результаті доктором призначено лікування і встановлено діагноз, що підтверджено копією довідки (а.с.17).

ОСОБА_2 складена заява про надання добровільної згоди на проведення дослідження з використанням поліграфа, і за результатами такого дослідження отримана довідка від 07.08.2020 року (а.с.130-133).

Як вбачається з довідки про доходи ОСОБА_2 від 17.06.2021 року №1450-УП, ОСОБА_2 у період з лютого 2020 року по 25.07.2020 року обіймала посаду начальника станції (АЗС) ТОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ», її дохід за вказаний період склав 62437,48 грн. При цьому їй нараховано, зокрема, в травні 2020 року - 10300, 00 грн., в червні 2020 року 7500 грн., в липні 2020 року 10888, 48 грн.(а.с.140).

Відповідно до довідки ТОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ» від 13.09.2021 року №2507 ОСОБА_2 дійсно працювала в ТОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ» на посаді начальника станції (АЗС), форма працевлаштування основна, та її дохід за травень 2020 року склав 10300, 00 грн., за червень 2020 року 7500,00 грн., а всього - 17800,00 грн., середньоденна заробітна плата складає 456,41 грн., середньомісячна заробітна плата складає 8900,00 грн. (а.с.147).

На підставі зазначених даних представником позивача складено довідку-розрахунок заробітної плати за час вимушеного прогулу ОСОБА_2 з 31.07.2020 року по 12.01.2022 року, яка дорівнює: кількість робочих днів 363х456,41 грн.=165676, 83 грн.

Допитана у якості свідка за її згодою і клопотанням позивач ОСОБА_2 надала показання, які відповідають викладеним в позові обставинам. В тому числі зазначила, що будь-яких дисциплінарних стягнень до неї не застосовувалось, навпаки вона їздила по обміну досвідом за кордон як представник найкращої заправки в регіоні. Працювала 5 днів на тиждень. Встигала на 2-х заправках, однак з Малопнасівської була звільнена за власним бажанням. А на «Автозаправна станція №19-09 «ПР-Т СВОБОДИ ЛЮДВІГА» була у відпустці, написала заяву на відпустку по догляду за дитиною, однак була звільнена 30.07.2020 року.

Свідок ОСОБА_3 , співробітник департаменту економічної безпеки ТОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ» в судовому засіданні пояснив, що знає позивача як співробітницю вказаного підприємства. На «Автозаправній станції №19-10 «МАЛОПАНАСІВСЬКИЙ В`ЇЗД» шляхом дослідження відео з відеореєстратора було встановлено порушення, зокрема, що оператори отримували гроші від клієнтів та не повертали їх до каси. З вказаними фактами була 14 липня зустріч з операторами, а 15 липня з ОСОБА_2 . При цьому ОСОБА_10 відмовилася давати пояснення з приводу дій операторів. На той момент, коли це з`ясувалось, вона вже не була начальником «Автозаправної станції №19-10 «МАЛОПАНАСІВСЬКИЙ В`ЇЗД» звільнена за власним бажанням, а порушення мали місце у квітні, коли вона ще була начальником. При звільненні начальника проводиться ревізія, недостачі встановлено не було. Питань по її іншому місцю роботи на «Автозаправна станція №19-09 «ПР-Т СВОБОДИ ЛЮДВІГА» не було. Вона приїздила для проходження поліграфа за своїм особистим бажанням вже після звільнення.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ч. 1ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України та відповідно до ч.ч. 1, 5 та 6ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленихцим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 82 ЦПК України передбачені підстави звільнення від доказування, зокрема, в ч.1 зазначеної статті визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Устатті 76 ЦПК Українивизначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Устатті 77 ЦПК Українивказано про належність доказів:

1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

2. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

3. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Устатті 78 ЦПК Українизазначено про допустимість доказів:

1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно дост. 79 ЦПК Українидостовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Про достатність доказів вказано уст. 80 ЦПК України:

1. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст. 1 КЗпП України, законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Згідно зі ст. 5-1 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України: правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Строки та періодичність виплати заробітної плати працівникам закріплено статтею115 Кодексу законів про працю України та статтею24 Закону України «Про оплату праці».

Трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України).

Розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України можливе за таких умов:

1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо);

2) винна дія працівника;

3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Правовий аналіз цієї норми матеріального права дає підстави для висновку про те, що вона не передбачає настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов`язкової умови для звільнення працівника; звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Як роз`яснено в абзаці другому пункту 28постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», звільнення з підстав втрати довір`я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.ін.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я.

Виходячи з викладеного та розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей можна дійти висновку, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт.

Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першоїстатті 41 КЗпП України, питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з`ясувати: чи становить виконання операцій, пов`язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_2 займала посаду начальника «Автозаправна станція №19-09 «ПР-Т СВОБОДИ ЛЮДВІГА» та начальника «Автозаправна станція №19-10 «МАЛОПАНАСІВСЬКИЙ В`ЇЗД». Позивач згідно з її посадовою інструкцією та укладеними договорами про повну матеріальну індивідуальну відповідальність безпосередньо обслуговувала грошові, товарні цінності, оскільки на неї покладено обов`язок забезпечувати збереження товарно-матеріальних цінностей, готівкових грошових коштів та господарського майна на АЗС і контролювання з цього приводу підлеглих працівників. Між тим відповідачем не надано суду достатніх, належних і допустимих доказів, що свідчили б про належним чином зафіксовані факти порушення порядку збереження товарно-матеріальних цінностей, готівкових грошових коштів ОСОБА_2 і про будь-які її винні дії. Крім того суд враховує, що підозра щодо порушень з боку підлеглих ОСОБА_2 виникла під час її роботи начальником «Автозаправна станція №19-10 «МАЛОПАНАСІВСЬКИЙ В`ЇЗД», з якої вона звільнена в квітні 2020 року не у зв`язку із втратою довір`я. А оскаржуваний наказ від 30.07.2020 року №9218-к про звільнення з роботи ОСОБА_2 як начальника структурного підрозділу «Автозаправна станція №19-09 «ПР-Т СВОБОДИ ЛЮДВІГА» винесено ТОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ» згідно п.2 ст. 41 КЗпПУ у зв`язку із втратою довір`я внаслідок порушення посадової інструкції начальника станції, зокрема, що стосується забезпечення контролю за діяльністю своїх підлеглих та відповідальності за збереження товарно-матеріальних цінностей і готівкових грошових коштів, що підтверджено службовим розслідуванням. Між тим службове розслідування стосувалось виключно структурного підрозділу «Автозаправна станція №19-10 «МАЛОПАНАСІВСЬКИЙ В`ЇЗД», що визнано представником відповідача в судовому засіданні і підтверджується дослідженими доказами.

Отже суд приходить до висновку, що у відповідача були відсутні передбачені п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України підстави для звільнення позивача, у зв`язку з чим слід визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ» № 9218-к від 30.07.2020 року про звільнення ОСОБА_2 у зв`язку з втратою довіри за п. 2 ст. 41 КЗпПУ, поновивши ОСОБА_2 на посаді начальника структурного підрозділу «Автозаправна станція №19-09 «ПР-Т СВОБОДИ ЛЮДВІГА» Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ».

Відповідно до частин першої, другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (з наступними змінами), при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав у цей час. У випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року N 100 (далі - Порядок).

За змістом абзацу 3 пункту 2 Порядку середньомісячна заробітна плата працівникові обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню; оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Отже, поновлюючи позивача на роботі, суд вважає за необхідне стягнути з ТОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час весь час вимушеного прогулу за період з 31.07.2020 по 12.01.2022 року у розмірі 165676, 83 грн. в межах позовних вимог з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів, передбачених законодавством України, виходячи з розрахунку: кількість робочих днів 363х456,41 грн.=165676, 83 грн. і враховуючи, що справа перебувала у суді з 02.09.2020 року не з вини позивача.

Крім того, статтею 16 ЦК Українипередбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Законом передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів, перелік яких не є вичерпним.

Зокрема, в частині 2 цієї статті закріплено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Стаття 23 ЦК України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У відповідності до вимог п.2 постанови №4 Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснив, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема:

- коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень ;

- у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди;

- при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Згідно зістаттею 237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Моральна шкода вважається заподіяною, якщо особа і заподіювач такої шкоди перебувають у трудових правовідносинах або на них поширюється дія трудового законодавства; вона виникла внаслідок порушення трудових прав із боку роботодавця; працівник зазнає моральних втрат у вигляді моральних страждань, тобто негативних змін, що відбуваються в його свідомості внаслідок усвідомлення факту порушення його трудових прав,і ці негативні зміни призвели до втрати нормальних життєвих зв`язків,а також вимагають від працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

Отже підставою для відшкодування моральної шкоди, згідно зістаттею 237-1 КЗпП України, є порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

За змістом п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Кодекс законів про працю Українине містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1цьогоКодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення, тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП Україниздійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема, у вигляді одноразової грошової виплати.

Такий висновок відповідає і практиці Європейського суду з прав людини у справах «Тома проти Люксембургу» (2001 рік),«Надбала проти Польщі» (2000 рік), згідно яких при визнанні звільнення незаконним, суд вважає доведеним, що порушення законних прав позивача призвели до моральних страждань, вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Виходячи з вищевикладеного, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, і з урахуванням перенесених моральних страждань, обставин справи, підстав незаконного звільнення позивача, які були дня неї образливими, наданих даних про погіршення стану здоров`я позивача відразу після звільнення, втрату нею звичайних життєвих зв`язків, які існували до звільнення, додаткові зусилля позивача по організації свого життя, пошуку роботи, звернення до адвоката і суду, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2000, 00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Разом з тим, згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача;у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно доч.4ст.137ЦПК Українирозмір витратна оплатупослуг адвокатамає бутиспівмірним із: складністюсправи тавиконаних адвокатомробіт (наданихпослуг); часом,витраченим адвокатомна виконаннявідповідних робіт(наданняпослуг); обсягомнаданих адвокатомпослуг тавиконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

22.08.2020 року між адвокатом Власенко В.І. та Житницькою О.В. був укладений договір про надання правової допомоги №13-20. Позивачем сплачено за надання правової допомоги суму у загальному розмірі 9000,00 грн., яка відповідає детальному розрахунку вартості правової допомоги та акту виконаних робіт, підписаному клієнтом та адвокатом і наданим суду.

З огляду на викладене, беручи до уваги положення ст.ст. 133, 137 ЦПК України, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав, з урахування задоволення позовних вимог в повному обсязі, для стягнення з відповідача, витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката на користь позивача у розмірі 9 000,00 гривень, які вважає співмірними з обсягом наданих адвокатом послуг.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, а також враховуючи те, що позивача на підставі Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору, суд вважає за необхідне стягнути з ТОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ» на користь держави судовий збір у розмірі 3358, 37 грн. за майнову вимогу та дві немайнові вимоги.

На підставі вимог ст. 430 ЦПК України суд допускає рішення суду до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника структурного підрозділу «Автозаправна станція №19-09 «ПР-Т СВОБОДИ ЛЮДВІГА» Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ».

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.16, 21, 43 Конституції України, ст. ст. 1, 51, 81, 17, 38, 40, 83, 116, 117, 1821, 235, 236, 237-1, 238 КЗпП України, ст.ст.1-18, 76-82, 95, 133, 137, 141, 142, 263-265, 268, 430 ЦПК України,ст.ст. 16, 23 ЦК України, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року зі змінами, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ТОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ» про визнання наказу незаконним та його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ» № 9218-к від 30.07.2020 року про звільнення ОСОБА_2 у зв`язку з втратою довіри за п. 2 ст. 41 КЗпПУ.

Поновити ОСОБА_2 на посаді начальника структурного підрозділу «Автозаправна станція №19-09 «ПР-Т СВОБОДИ ЛЮДВІГА» Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ».

Стягнути з ТОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 31.07.2020 по 12.01.2022 року у розмірі 165676 (сто шістдесят п`ять тисяч шістсот сімдесят шість) гривень 83 копійки з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів.

Стягнути з ТОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути з ТОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ» на користь держави судовий збір у розмірі 3358 (три тисячі триста п`ятдесят вісім) гривень 37 копійок.

Стягнути з ТОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ» на користь ОСОБА_2 судові витратина правову допомогу у розмірі 9000 (дев`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника структурного підрозділу «Автозаправна станція №19-09 «ПР-Т СВОБОДИ ЛЮДВІГА» Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ».

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ТОВ «ВЕСТ ПЕТРОЛ МАРКЕТ», ЄДРПОУ:42663493, місцезнаходження: 43010, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кременецька, буд. 38.

Повне рішення складено 27.12.2022 року.

Суддя Н.В. Баркова