Постанова від 12.12.2022 по справі 753/18593/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/10142/2022

справа №753/18593/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2022 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В.

за участю секретаря судового засідання Чепур Н.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою адвоката Баховського Михайла Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2, на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 серпня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Лужецької О.Р.,

у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до Акціонерного товариства "АЛЬФА-БАНК" про визнання припиненим договору кредиту та договору іпотеки, -

встановив:

У вересні 2021 року адвокат Баховський М.М., який діє в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом про визнання припиненими договору кредиту та договору іпотеки.

Позовні вимоги мотивує тим, що 11 липня 2007 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1, яка виступає майновим поручителем за зобов'язанням ОСОБА_2 за договором про надання відновлювальної лінії №24 12/163, укладено іпотечний договір №02-10/2404.

За цим договором іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань таке майно: будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:90:217:0030.

Загальна заставна вартість предмету іпотеки з урахуванням вартості земельної ділянки визначена за погодженням сторін у розмірі 2 898 700 грн 00 коп.

Договір іпотеки забезпечував виконання договору від 11 липня 2007 року, укладеного між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 про надання відновлювальної кредитної лінії №24-12/163, відповідно до умов якого кредитор зобов'язується надавати позичальникові грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності і цільового характеру використання.

Вказує, що відповідно до пункту 1.1.1 вказаного договору надання кредиту буде здійснюватись окремими частинами, зі сплатою 13,5 процентів річних за кредитом та комісій, в межах максимального ліміту заборгованості позичальника за кредитом, в сумі 400000,00 доларів США, починаючи з серпня 2007 року та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 10 липня 2022 року на умовах, визначених договором, з наданням кредиту позивальнику та поточні витрати.

Вказує, що протягом 2007-2010 років ОСОБА_2 повернув кредит згідно платіжних документів на загальну суму 126 604, 42 доларів США, 38 041, 26 грн.

Уважає, що оскільки кредитна лінія не використана в повному обсязі, кредит позичальником повернутий повністю.

Вказує, що 12 вересня 2019 року НБУ надав дозвіл АТ «Альфа-Банк» і АКБ «Укрсоцбанк» на реорганізацію шляхом приєднання АКБ «Укрсоцбанк» до АТ «Альфа-Банк».

Зазначає, що відповідач відмовляється визнати належне виконання кредитного договору та на підставі іпотечного застереження 12 серпня 2020 року приватний нотаріус Юдін Максим Анатолійович, Київського міського нотаріального округу Юдін М.А. зареєстрував право власності:

на житловий будинок АДРЕСА_1, реєстраційний номер нерухомого майна 2147444280000;

на земельну ділянку кадастровий номер : 8000000000:90:217:0030,площа 0,1003 гектари АДРЕСА_1, реєстраційний номер нерухомого майна 2147510580000.

Вказує, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 19 листопада 2020 року скасовано запис № 37784261 про проведену державну реєстрацію права власності за АТ "АЛЬФА-БАНК" на житловий будинок АДРЕСА_1, реєстраційний номер нерухомого майна 2147444280000 та скасовано запис № 37785417 про проведену державну реєстрацію права власності за АТ "АЛЬФА-БАНК", код ЄДРПОУ: 23494714, на земельну ділянку кадастровий номер : 8000000000:90:217:0030,площа 0,1003 гектари АДРЕСА_1, реєстраційний номер нерухомого майна 2147510580000.

Витребувано від Акціонерного Товариства "Альфа-Банк" у власність ОСОБА_1 житловий будинок загальною площею 210,8 (кв.м) , житлова площа 68,6 (кв.м) за адресою АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2147444280000 та витребувано від Акціонерного Товариства "Альфа-Банк" у власність ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер : 8000000000:90:217:0030,площа 0,1003 гектари, реєстраційний номер нерухомого майна 2147510580000.

Зазначає, що 28 серпня 2021 року відповідач надіслав на адресу позивачів повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вказує, що позивачем належним чином виконане основне зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим настали такі юридичні наслідки, як припинення правовідносин іпотеки за іпотечним договором, за яким в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором банку в іпотеку передано нерухоме майно.

Мотивуючи наведеним, просить суд визнати припиненим договір від 11 липня 2007 року, укладений між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-Банк") та ОСОБА_2 про надання відновлювальної кредитної лінії №24-12/163, у зв'язку із виконанням зобов'язань.

Визнати припиненим іпотечний договір від 11 липня 2007 року №02-10/2404 між Акціонерним - комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-Банк") та ОСОБА_1.

Дарницький районний суд міста Києва рішенням від 09 серпня 2022 року у задоволенні позову відмовив.

Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Баховським М.М., який діє в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2, подано апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга в цілому дублює позовну заяву.

Вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17 грудня 2020 року №278/2177/15-ц, від 03 липня 2019 року у справі 342/180/17.

Уважає, що суд першої інстанції не навів обґрунтування свого рішення в світлі кожної обставини справи.

Зазначає, що відповідач не надав платіжних документів про отримання позивачем кредиту, а наданий розрахунок заборгованості не може бути належним доказом.

Мотивуючи наведеним, просить суд скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 серпня 2022 року, постановити постанову, якою позов задовольнити.

В судове засідання сторони не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином, представник АТ «Альфа-Банк» подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до статті 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились в судове засідання, їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовивши в задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що позивач при зверненні до суду не надав належних доказів, які підтверджують, що зобов'язання припинено виконанням, проведеним належним чином, а отже за наданими доказами суд позбавлений можливості зробити висновок про наявність обставин, що свідчать про припинення зобов'язань. Суд вказав, що позивачем також не надано належних доказів того, яку суму кредитних коштів він отримав, виписки з поточного рахунку №26202010718001, суми нарахованих відсотків за договором, доказів повернення кредиту. Також суд вказав, що позивач не звертався із клопотанням про витребування доказів.

Установлено, що 12 липня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №24-12/163.

Пунктом 1.1.1 укладеного договору сторони домовились, що надання кредиту здійснюватиметься окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо - "транш", а у сукупності - "транші", зі сплатою 13,5 процентів річних за кредитом та комісії, в розмірі та в порядку, визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів, що містяться в додатку 1 до цього договору, який є невід'ємною складовою частиною цього договору, надалі за текстом - "тарифи", в межах максимального ліміту заборгованості позичальника за кредитом, в сумі 400000,00 доларів до 5 числа рівними частинами по 2225,00 доларів США, починаючи з серпня 2007 року, а у липні 2022 в сумі не менше ніж 1725,00 доларів США, та кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 10 липня 2022 року на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.1.2 визначено, що кожна наступна видача траншу кредиту здійснюється в межах вільного залишку максимального ліміту заборгованості, визначеного в пункті 1.1.1 договору, з урахуванням вже наданих траншів.

Пунктом 1.3.1 визначено, що в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань кредитор укладає з майновим поручителем-фізичною особою ОСОБА_1 договір іпотеки, де предметом іпотеки виступає нерухоме майно, а саме: житловий будинок, загальною площею 210,8 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною заставною вартістю 2 898 700,00 гривень (а.с.15-23).

12 липня 2022 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладеного іпотечний договір №02-10/2404.

Пунктом 1.1. визначено, що за цим договором іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання позичальником всіх зобов'язань за основним зобов'язанням наступне нерухоме майно: будинок №36, який складається з житлового будинку, що позначений на платі літерою "А", нежитловою площею 142,2 квадратних метра, житловою площею "68,60 квадратних метра, госпблоку, позначеного літерою "Б", споруджень позначених на плані як №1-3,І, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, земельна ділянка площею 0,1003 гектара, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, кадастровий номер 8000000000:90:217:0030.

Пунктом 1.2.1 визначено, що загальна заставна вартість предмету іпотеки з урахуванням вартості земельної ділянки складає 2 898 700,00 грн, що за офіційним курсом НБУ на день укладення договору складає 574000,00 доларів США (а.с.11-14).

З даних додаткової угоди №24-12/163_2 від 15 вересня 2008 року встановлено, що Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 у зв'язку із збільшенням ліміту кредитування уклали додаткову угоду, якою встановили максимальний ліміт кредитування у розмірі 450 000,00 доларів США (а.с.26-31).

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 19 листопада 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ "Альфа-Банк", третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Юдін М.А. про скасування запису про реєстрацію права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено. Скасовано записи №37784261, 37785417 про проведення державної реєстрації права власності за АТ "Альфа-Банк" на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку АДРЕСА_1, кадастровий номер 8000000000:90:217:0030.

Витребувано від Акціонерного Товариства "Альфа-Банк" у власність ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер : 8000000000:90:217:0030, площа 0,1003 гектари, реєстраційний номер нерухомого майна 2147510580000 та будинок АДРЕСА_1 (а.с.7-10).

З даних повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов'язанням від 28 серпня 2021 року встановлено, що АТ "Альфа-Банк" повідомило ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про те, що АТ "Альфа-Банк" має намір звернути стягнення на предмет іпотеки у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України "Про іпотеку". Вказано, що цим листом вимагається сплатити борг за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №24-12/163 від 11 липня 2007 року, розмір якого станом на 17 грудня 2020 року складає 1 015 103,09 доларів США (а.с.32).

З даних свідоцтва про право власності САА №189439 від 06 липня 2004 року встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1, на праві приватної власності належить ОСОБА_1 (а.с.91).

З даних державного акту на право власності на земельну ділянку КВ №120135 встановлено, що на підставі рішення Київської міської ради від 27 лютого 2003 року №291/451 ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 0,1003 га, кадастровий номер 8000000000:90:217:0030 (а.с.96).

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

У цій справі позивачі звернулися з позовом про визнання кредитного договору припиненим та визнання договору іпотеки припиненим.

Закон розрізняє такі поняття як договір та зобов`язання, які виникають у тому числі на підставі договорів чи інших правочинів (пункт 1 частини другої статті 11, частина друга статті 509 ЦК України).

Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частини першою статті 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 16 ЦК Українипередбачено такий спосіб захисту як припинення правовідношення, визнання правочину недійсним, разом з цим визнання правочину (договору) припиненим закон не містить.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20) вказано, що «підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України ). Тобто договірні правовідносини виникають саме на підставі договорів. Водночас поняття правочину (зокрема поняття договору) і поняття правовідносин не є тотожними. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України). Правовідносинами є відносини, змістом яких є права та обов`язки сторін. Зокрема, змістом зобов`язальних правовідносин є обов`язок однієї сторони (боржника) вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії та кореспондуюче право кредитора вимагати від боржника виконання цього обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України). Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком про наявність тісного зв`язку між договорами та договірними правовідносинами, оскільки такі правовідносини виникають саме з договорів, а подальший розвиток правовідносин може бути зумовлений, у тому числі (але не виключно), умовами договору. Водночас подальші зміни правовідносин, зокрема припинення прав та обов`язків з договору, не обов`язково пов`язані зі зміною чи припиненням договору...»; «Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновком про те, що припинення обов`язку за договором тісно пов`язане з припиненням самого договору. Щодо посилань на статті 997, 1008, 1044 ЦК України, якими передбачено право припинення відповідних договорів, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на таке. За змістом частин другої - шостої статті 997 ЦК України цією статтею передбачені випадки односторонньої відмови від договору страхування страхувальником або страховиком. Така відмова здійснюється шляхом вчинення одностороннього правочину управленою стороною, а не за рішенням суду. Отже, зазначена стаття не встановлює способів захисту. Статтею 1008 ЦК України передбачені випадки припинення договору доручення внаслідок таких юридичних фактів: відмови довірителя або повіреного від договору; визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім; смерті довірителя або повіреного. Зазначена стаття не встановлює випадків припинення договору за рішенням суду, а тому і не встановлює способів захисту. Статтею 1044 ЦК України також не встановлено випадків припинення договору управління майном за рішенням суду, отже, не встановлено способів захисту. Передбачений законом спосіб захисту у вигляді припинення судом існуючого правовідношення на майбутнє (пункт 7 частини другої статті 16 ЦК України) за своєю правовою суттю відрізняється від способу захисту у вигляді визнання судом припиненим договору в минулому, який законом не передбачений».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 (провадження № 12-173гс18) зробила висновок про те, що нормами статей 16 ЦК України та 20 ГК України не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим, а реалізація такого способу захисту, як зміна або припинення правовідношення, може відбуватися шляхом розірвання договору.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27 квітня 2022 року у справі № 477/33/20 (провадження № 61-2817св21).

Згідно з правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (провадження № 14-626цс18), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Отже, позовна вимога про визнання припиненим кредитного договору не може бути задоволена саме з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту, який не передбачений законом.

Щодо вимог в частині припинення договору іпотеки, апеляційний суд зазначає про таке.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку»іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом статті 11 Закону України «Про іпотеку»іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Звертаючись до суду з позовом про визнання договору іпотеки припиненим, позивачі посилаються на припинення кредитного договору та повне виконання кредитного зобов"язання.

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України).

Припинення права іпотеки відбувається в разі належного виконання основного зобов`язання, що забезпечено у такий спосіб. Проте у такому разі право іпотекодавця підлягає судовому захисту за його позовом шляхом визнання іпотеки такою, що припинена, а не шляхом припинення договору іпотеки .

У цій справі вимог про визнання основного зобов"язання припиненим не заявлено, вимоги про визнання припиненим договору кредиту задоволенню не підлягають у зв"язку із неналежним способом захисту, відтак відсутні підстави для судового захисту прав іпотекодавця у визначений ним спосіб шляхом припинення договору іпотеки.

Відповідно до статті 376 ЦПК України унормовано, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на викладене, колегія суддів уважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, оскаржуване судове рішення змінити, виклавши мотивувальну частини в редакції цієї постанови, оскільки саме з цих підстав суд мав би відмовити у позові.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Баховського Михайла Михайловича, який діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2, задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 серпня 2022 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 грудня 2022 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді А.М. Андрієнко

В.В. Соколова