Постанова

від 27.12.2022 по справі 922/4835/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2022 року м. Харків Справа № 922/4835/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Геза Т.Д., суддя Терещенко О.І. , суддя Тихий П.В.

без участі представників сторін,

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортремсервіс" (вх. №1104 Х/1),

на рішення господарського суду Харківської області від 07.02.2022 року (суддя Лаврова Л.С., ухвалене в м. Харків, повний текст складено 10.02.2022), у справі №922/4835/21,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортремсервіс", м. Суми,

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексім-Буд Компані", м. Харків,

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комфортремсервіс" звернулося до господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексім-Буд Компані" про стягнення коштів в розмірі 100000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилався на те, що на підставі договору про відступлення права вимоги №2 від 27.04.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Комфортремсервіс" перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю "Ексім-Буд Компані" 100000,00 грн, відповідно до платіжного доручення № 3537 від 27.04.2017.

ТОВ «Комфортремсервіс» посилається на те, що під час розгляду справи № 920/404/21, МП "Вікфіл" і ТОВ "Ексім-Буд Компані" заперечували існування договору про відступлення права вимог № 2 від 27.04.2017.

Позивач вважає, що враховуючи відсутність будь-яких господарських відносин та укладених між ТОВ "Ексім-Буд Компані" та МП "Вікфіл" правочинів, кошти в загальному розмірі 100000,00 грн., що безпідставно отримані ТОВ «Ексім-Буд Компані» від ТОВ «Комфортремсервіс» 27.04.2017 платіжним дорученням № 3537, підлягають поверненню ТОВ «Комфортремсервіс».

Нормативно позовні вимоги обґрунтовує посилаючись на ст. ст. ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.02.2022 у справі №922/4835/21 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Місцевий господарський суд встановив, що у позовній заяві підставами позову позивач зазначив, що відповідач за відсутності укладеного договору відступлення права вимоги № 2 від 27.04.2017 отримав кошти на його виконання за платіжним дорученням № 3537 від 27.04.2017 у сумі 100000,00 грн та не повернув їх позивачу, а тому безпідставно зберіг кошти за рахунок позивача, які зобов`язаний повернути на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Судом першої інстанції встановлено, що в копії платіжного доручення № 3537 від 27.04.2017 на суму 100000,00 грн. у якості призначення платежу зазначено «Оплата за ремонт покрівлі зг.дог.субпідрядних робіт № 1 від 01.03.2017 р».

Судом першої інстанції встановлено, що наявність взаємовідносин між позивачем і відповідачем підтверджується актом звіряння розрахунків, за результатами звіряння рахунків і документів (договір субпідрядних робіт № 1 від 01.03.2017 та акту прийому-передачі виконаних робіт № 10/03/17 від 10.03.2017, платіжне доручення № 3537 від 27.04.2017) за виконані роботи по ремонту покрівлі ферми заборгованість між сторонами відсутня.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що підписання вказаного акту звіряння розрахунків за договором субпідрядних робіт № 1 від 01.03.2017 між позивачем та відповідачем, підтверджує визнання позивачем існування між сторонами договірних відносин і перерахування коштів за платіжним дорученням № 3537 від 27.04.2017 на суму 100000,00 грн саме в рахунок виконання зобов`язань за договором субпідрядних робіт № 1 від 01.03.2017.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комфортремсервіс" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 07.02.2022 у справі №922/4835/21 і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апелянт вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що кошти в розмірі 100000, 00 грн. за платіжним дорученням №3537 від 27.04.2017 були сплачені на рахунок відповідача на виконання зобов`язань за договором субпідрядних робіт № 1 від 01.03.2017, тоді як фактично зазначені кошти було перереховано на рахунок відповідача на виконання іншого договору - договору відступлення права вимоги №2 від 27.04.2017. При цьому, головним бухгалтером позивача допущено помилку у графі «Призначення платежу» платіжним дорученням №3537 від 27.04.2017 та помилково зазначено про договір субпідрядних робіт № 1 від 01.03.2017 . Дані кошти позивач вважає помилково перерахованими на рахунок відповідача, тобто безпідставно сплаченими.

На переконання апелянта, місцевий господарський суд порушив право позивача на надання відповіді на заперечення відповідача, оскільки, на час розгляду справи в суді першої інстанції 07.02.2022 та ухвалення оскаржуваного рішення, представник позивача не знав про існування заперечень відповідача.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортремсервіс" на рішення господарського суду Харківської області від 07.02.2022 у справі №922/4835/21.

Апеляційна скарга призначена до розгляду в порядку спрощеного провадження, без повідомлення учасників справи, з огляду на положення частини 10 статті 270 цього Кодексу (ціна позову в зазначеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне.

27.04.2017 між Мале підприємство «Вікфіл» (первісний кредитор) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Комфортремсервіс» (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги №2.

Відповідно до п. 1 договору відступлення права вимоги №2 від 27.04.2017 новий кредитор стає кредитором боржника ТОВ «Комфортремсервіс» згідно за договором на виконання робіт №0107-1 від 01.07.2016 між первісним кредитором МП «Вікфіл» та ТОВ «Комфортремсервіс» (боржник) на суму 100000,00 грн.

До нового кредитора переходить право вимагати (замість первісного кредитора) від боржника належного виконання зобов`язань боржника, викладених в угоді, а боржник зобов`язується перед новим кредитором належно виконати зобов`язання боржника, що викладені в угоді.

Позивач стверджує, що на підставі договору відступлення права вимоги № 2 від 27.04.2017, ТОВ «Комфортремсервіс» перераховано кошти на рахунок ТОВ «Ексім-Буд-Компані» в сумі 100000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3537 від 27.04.2017.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21.02.2018, залишеним без змін Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.08.2018 у справі №818/125/18, встановлено, що ТОВ «Комфортремсервіс» (замовник) було укладено договір на виконання робіт від 01.07.2016 № 0107-1 із МП "Вікфіл" (підрядник). Проведення розрахунків між сторонами підтверджено наявними в матеріалах справи копіями договору відступлення права вимоги № 2 від 27.04.2017 між МП «Вікфіл» (первісний кредитор) та ТОВ «Ексім-Буд Компані» (новий кредитор).

При розгляді в господарському суді Сумської області судової справи № 920/404/21, позивачу стало відомо що МП "Вікфіл" повідомило про відсутність господарських відносин з ТОВ «Ексім-Буд Компані», за договором відступлення права вимоги № 2 від 27.04.2017 між МП «Вікфіл» (первісний кредитор), ТОВ «Ексім-Буд Компані» (новий кредитор) та ТОВ «Комфортремсервіс».

Позивач посилається на те, що ТОВ «Комфортремсервіс» до ухвалення господарським судом Сумської області рішення по справи № 920/404/21, а саме до 13.09.2021, вважав свої зобов`язання перед МП «Вікфіл» за договором на виконання робіт від 01.07.2016 № 0107-1 виконані, шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ «Ексім-Буд Компані», в частині суми сплачених коштів. Враховуючи не визнання МП «Вікфіл» та ТОВ «Ексім-Буд Компані» договору відступлення права вимоги № 2 від 27.04.2017, ТОВ «Комфортремсервіс» сплатило кошти на рахунок ТОВ «Ексім-Буд Компані» помилково, так як ці кошти ТОВ «Комфортремсервіс» зобов`язано сплатити МП «Вікфіл».

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач посилається на те, що 01.03.2017 був укладений договір субпідрядних робіт № 1, згідно якого силами «Ексім-Буд Компані» були виконані роботи по ремонту покрівлі ферми на суму 100000,00 грн. у т. ч. ПДВ 20%. Згідно умов договору 01.03.2017 платіжним дорученням № 3537 від 27.04.2017 позивач здійснив оплату виконаних робіт у повному обсязі на суму 100000,00 грн. у т.ч. ПДВ 20%.

Позивач зазначає, що в 2017 році в процесі перевірки директором ТОВ «Комфортремсервіс» бухгалтерських документів та ведення бухгалтерського обліку, були виявлені порушення головним бухгалтером щодо оформлення бухгалтерських документів, а саме, в платіжному дорученні № 3537 від 27.04.2017, за якими перераховувалися кошти до ТОВ «Ексім-Буд Компані», допущена помилка у призначеннях платежів. По даному факту директором ТОВ «Комфортремсервіс» винесено два накази по підприємству від 21.04.2017 року № 16, за яким винесено догану головному бухгалтеру, та від 27.04.2017 року № 20, за якими головний бухгалтера позбавлена преміювання за II квартал 2017 року на 50 %, а також наказано виправити недоліки.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 1212 ЦК Україниособа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положенняглави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог, спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (п.п. 4-5, 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України).

З наведених вище норм господарського процесуального кодексу вбачається, що саме позивачу належить виключне право визначити предмет і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема, факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Отже, задоволення позову може мати місце у тому випадку, якщо предмет та підстави позову є між собою взаємоузгодженими, предмет позову ґрунтується на визначених позивачем підставах позову, а останні підтверджують заявлений предмет позову.

Предметом спору у цій справі є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексім-Буд Компані" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортремсервіс" 100000,00 грн.

У позовній заяві підставами позову позивач зазначив, що відповідач за відсутності укладеного договору відступлення права вимоги № 2 від 27.04.2017 отримав кошти, у сумі 10000,00 грн, згідно з платіжним дорученням № 3537 від 27.04.2017, на його виконання та не повернув їх позивачу, а тому безпідставно зберіг кошти за рахунок позивача, які зобов`язаний повернути на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

З наявної в матеріалах справи, копії платіжного доручення № 3537 від 27.04.2017 року на суму 100000,00 грн. у якості призначення платежу зазначено «Оплата за ремонт покрівлі зг.дог.субпідрядних робіт № 1 від 01.03.2017 р».

Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що кошти в розмірі 100000, 00 грн. за платіжним дорученням №3537 від 27.04.2017 були сплачені на рахунок відповідача на виконання зобов`язань за договором субпідрядних робіт № 1 від 01.03.2017, тоді як фактично зазначені кошти було перереховано на рахунок відповідача на виконання іншого договору - договору відступлення права вимоги №2 від 27.04.2017.

Колегія суддів, розглянувши доводи апелянта, встановила наступне.

Так згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Правомочність розпорядження означає юридично забезпечену можливість визначення і вирішення юридичної долі майна шляхом зміни його належності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадщину, знищення, переробка і т.ін.).

У разі розпорядження безготівковими коштами правомочність розпорядження реалізується в т.ч. через визначення платником змісту реквізиту призначення платежу відповідного платіжного документу шляхом зазначення конкретного зобов`язання в рахунок якого здійснюється переказ коштів.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 ЦК України).

Тобто, ніхто, в тому числі і отримувач коштів, не може замість платника власника грошових коштів визначати юридичну долю переказаних коштів. Ніхто не вправі спотворювати волю власника коштів, спрямовуючи їх на погашення зобов`язань інших, ніж ті, що визначені власником в призначенні платежу відповідного платіжного документу.

Неможливість отримувача коштів самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу встановлена також і спеціальними підзаконними актами. Зокрема, пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 №22 та п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу).

У графі Призначення платежу платіжного доручення №3537 від 27.04.2017 на суму 100000,00 грн позивачем було конкретно вказано: «Оплата за ремонт покрівлі зг.дог.субпідрядних робіт № 1 від 01.03.2017 р».

Тобто, наразі позивач, як платник і власник коштів вчинив акт розпорядження своєю власністю і чітко визначив юридичну долю переказуваних коштів.

У матеріалах справи наявна копія акта звіряння розрахунків, в якому зазначено, що за результатами звіряння рахунків і документів (договір субпідрядних робіт № 1 від 01.03.2017 та акту прийому-передачі виконаних робіт № 10/03/17 від 10.03.2017, платіжне доручення № 3537 від 27.04.2017) за виконані роботи по ремонту покрівлі ферми заборгованість між сторонами відсутня. Акт підписаний представниками сторін і скріплений печатками підприємств.

Отже, позивач оплатив відповідачу 100000,00 грн. платіжним дорученням № 3537 від 27.04.2017 за ремонт покрівлі згідно з договором субпідрядних робіт № 1 від 01.03.2017.

Посилання апелянта на те, що головним бухгалтером позивача допущено помилку у графі «Призначення платежу» платіжним дорученням №3537 від 27.04.2017 та помилково зазначено у даному платіжному доручені про договір субпідрядних робіт № 1 від 01.03.2017, не приймається колегією суддів до уваги, тому як, даний факт не підтверджено належними і допустимими доказами у відповідності до вимог ст.ст. 76-78 ГПК України.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Колегія суддів, аналізуючи всі докази у сукупності, відповідно до ст. 79 ГПК України, дійшла до висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які можуть бути підставою для задоволення позовних вимог, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Апелянт в апеляційній скарзі посилається на те, що місцевий господарський суд порушив право позивача на надання відповіді на заперечення відповідача, оскільки, на час розгляду справи в суді першої інстанції 07.02.2022 та ухвалення оскаржуваного рішення, представник позивача не знав про існування заперечень відповідача.

Колегія суддів, розглянувши зазначений довід апелянта, встановила наступне.

Відповідно до ст. 42 ГПК України, зокрема, учасники справи мають право надавати пояснення суду.

01.02.2022 відповідачем подано до суду першої інстанції письмові пояснення (вх. № 2500 від 02.02.2022), до яких додано докази направлення на адресу позивача (опис вкладення у цінний лист №61118035737255).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.01.2022 у даній справі судове засідання відкладене на 07.02.2022.

Апелянт у своїй апеляційній скарзі зазначає, що отримав письмові пояснення 04.02.2022.

За таких обставин, позивач отримавши письмові пояснення, за три дні до судового засідання мав час ознайомитись з ними та повідомити про це свого представника. Таким чином, судом першої інстанції не порушено прав позивача.

Крім того, зазначений вище довід апелянта, відповідно до ст. 277 ГПК України, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

З огляду на викладене вище, враховуючи, що місцевий господарський суд дослідив та надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 07.02.2022 у справі № 922/4835/21 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, ст.ст. 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортремсервіс" на рішення господарського суду Харківської області від 07.02.2022 у справі №922/4835/21 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 07.02.2022 у справі №922/4835/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок та строки оскарження постанови передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.Д. Геза

Суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий