Ухвала

від 22.12.2022 по справі 4/147-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

22 грудня 2022 року Справа № 4/147-38 Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Грачука В.С.

за участю представників:

від заявника (боржника): Ходачинська Ю.Ю.- адвокат,

від стягувача: н/з,

від Першого відділу ДВС у м. Луцьку ЗМУМІО (м. Львів): Кобзар К.Е.,

розглянувши скаргу ОСОБА_1

на бездіяльність в.о. начальника Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Грущук М.В.

у справі № 4/147-38

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ітаан"

до Приватного підприємця Сільчук Вікторії Віталіївни

про стягнення 7154,06 грн.

в с т а н о в и в:

12.12.2022 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність в.о. начальника Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Грущук М.В. у справі № 4/147-38, в якій заявник просить:

- визнати бездіяльність в.о. начальника Першого відділу державної служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Грущук М.В. щодо невчинення дій по зняттю арешту з майна боржника ОСОБА_1 , накладеного постановою про відкриття виконавчого провадження ВП№34836142 від 09.03.2010 неправомірною;

- зобов`язати в.о. начальника Першого відділу державної служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Грущук М.В. скасувати арешт та заборону відчуження майна ОСОБА_1 , накладений постановою про відкриття виконавчого провадження №18303697 від 09.03.2010 (реєстраційний номер обтяження №9672498, зареєстроване 29.03.2010 Волинською філією ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України) шляхом вилучення запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

На обгронтування скарги ОСОБА_1 посилається на те, що 01 лютого 2010 року на виконання рішення Господарського суду Волинської області було видано наказ № 4/147-1, який перебував на примусовому виконанні Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, правонаступником якого є Перший відділ Державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів).

Постановою заступника начальника Першого відділу Державної виконавчої служби Луцького МУЮ Смольською О.П. від 09.03.2010 року у ВП №18303697 про відкриття виконавчого провадження було накладено арешт на майно боржника.

24.12.2010 року заступником начальника ДВС Мирончук О.П. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Станом на час звернення із скаргою (грудень 2022 року) в органу Державної виконавчої служби відсутній виконавчий документ для примусового виконання рішення суду від 19.01.2010 у справі №4/147-38, але запис про арешт нерухомого майна боржника ОСОБА_1 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна продовжує існувати: реєстраційний номер обтяження №9672498, зареєстроване 29.03.2010 року Волинською філією ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, підстава обтяження: постанова про відкриття виконавчого провадження №18303697 від 09.03.2010 року. Перший відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) вважає, що правові підстави для зняття арешту відсутні.

Ухвалою від 13.12.2022 скаргу прийнято до розгляду та призначено в судове засідання на 22.12.2022; зобов`язано Першому відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) подати письмові пояснення на скаргу та докази на їх підтвердження.

21.12.2022 представник Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) надіслав на електронну адресу суду відзив, у якому просить не стягувати з Першого відділу ДВС у місті Луцьку судовий збір за розгляд справи №4/147-38, щодо суті скарги покладається на розсуд суду.

Представник заявника в судовому засіданні 22.12.2022 вимоги за скаргою уточнила: просила, в тому числі, зняти арешт з майна боржника.

В судове засідання не з`явився представник стягувача - ТзОВ «Ітаан». Ухвалу суду ТзОВ «Ітаан» було направлено на юридичну адресу товариства.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

В процесі розгляду скарги встановлено, що рішенням Господарського суду Волинської області від 19.01.2010 було задоволено позов: стягнуто з фізичної особи-підприємця Сільчук В.В. на користь ТОВ «Ітаан» 4246 грн. основного боргу, 248,84 грн. пені, 36,42 грн. процентів річних, 102 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

01 лютого 2010 року на виконання вказаного рішення Господарським судом Волинської області було видано наказ № 4/147-1.

На примусовому виконанні Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, правонаступником якого є Перший відділ Державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів), з 09.03.2010 року перебувало виконавче провадження №18303697 з примусового виконання наказу суду № 4/147-1 від 01.02.2010 року, виданого Господарським судом Волинської області про стягнення з підприємця Сільчук В.В. на користь ТОВ «Ітаан» 4246 грн. основного боргу, 248,84 грн. пені, 36,42 грн. процентів річних, 102 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою заступника начальника Першого відділу Державної виконавчої служби Луцького МУЮ Смольською О.П. від 09.03.2010 року у ВП №18303697 про відкриття виконавчого провадження було накладено арешт на майно боржника.

24.12.2010 року заступником начальника ДВС Мирончук О.П. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження".

05.07.2022 представник заявника адвокат Кінах Я.В. звернулась з адвокатським запитом до Першого відділу ДВС у м. Луцьку про надання інформації щодо стану виконавчих проваджень, які перебували на виконанні Першого відділу ДВС у м. Луцьку щодо боржника Сільчук В.В.

11.07.2022 року на вказаний адвокатський запит було отримано відповідь від 08.08.2022 року №28634, в якій повідомляється, що на примусовому виконанні в Першому відділі державної виконавчої служби м. Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області перебували виконавчі провадження щодо Сільчук В.В., й зокрема, виконавче провадження №18303697.

24.12.2010 року заступник начальника ДВС Мирончук О.П. на підставі п.2. ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" винесла постанову про повернення виконавчого документа стягувачу та припинення чинності арешту майна боржника та інших заходів примусового виконання рішення.

Водночас, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта Сільчук В.В. запис про обтяження - арешт, накладений постановою про відкриття виконавчого провадження ВГІ №18303697, реєстраційний номер обтяження 9672498 від 29.03.2010, залишається.

Адвокат Кінах Я.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , 18.11.2022 повторно подала до Першого відділу державної служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) заяву про зняття арешту з нерухомого майна (невизначене майно, все нерухоме майно), реєстраційний номер обтяження 9672498, зареєстровано 29.03.2010 реєстратор: Волинська філія державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України), посилаючись на те, що виконавче провадження щодо боржника Сільчук В.В. було закінчено, про що винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, припинення чинності арешту майна боржника та інших заходів примусового виконання рішення.

У заяві зазначено, що адвокатом Кінах Я.В., як представником ОСОБА_1 , надіслано на адресу ТОВ «Ітаан» (стягувача) звернення з метою підтвердження ним відсутності претензій майнового характеру щодо боржника ОСОБА_1 . Проте, лист не вручено одержувачу та повернено відправнику.

На заяву від 18.11.2022 Перший відділ державної служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) надіслав відповідь, яку було отримано 01.12.2022 року, про відмову у знятті арешту у виконавчому провадженні №18303697 у зв`язку з тим, що боржником не доведено настання жодної з обставин, вказаних у ст.59 Закону України Про виконавче провадження.

Чинна на дату винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу редакція Закону України «Про виконавче провадження» (частина четверта статті 50) передбачала, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.

Відповідно до положень частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду із скаргою, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

З матеріалів скарги вбачається, що Перший відділ державної служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) за підписом виконуючої обов`язки Грущук Марії надіслав відповідь №63612 від 23.11.2022 про відсутність правових підстав для зняття арешту, й зокрема, у виконавчому провадженні №18303697, посилаючись на те, що боржник не довела настання жодної з обставин, вказаних у ст.59 Закону України Про виконавче провадження.

Застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Проте, наказ суду №4/147-1 від 01.02.2010 було повернуто органом Державної виконавчої служби ще 24.12.2010, а виконавче провадження №18303697 - знищено. З часу повернення наказу суду стягувачу доказів повторного звернення наказу суду до виконання матеріали скарги не містять.

Отже, станом на час розгляду скарги на виконанні в органу Державної виконавчої служби відсутній виконавчий документ для примусового виконання рішення суду від 19.01.2010 у справі №4/147-38, але запис про арешт нерухомого майна боржника Сільчук В.В. в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна продовжує існувати: реєстраційний номер обтяження №9672498 зареєстроване 29.03.2010 року Волинською філією ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, підстава обтяження: постанова про відкриття виконавчого провадження №18303697 від 09.03.2010 року.

За встановлених обставин відсутня необхідність у подальшому застосуванні арешту.

Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Вказані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ГПК України) а саме: справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Наявність впродовж тривалого часу (12 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей щодо рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

За таких обставин, коли встановлено відсутність виконавчого провадження (його знищення у зв`язку із закінченням строку зберігання) та майнових претензій з боку стягувача, відсутність будь-яких відомостей щодо рішення державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору, наявність впродовж тривалого часу (12 років) нескасованого арешту на майно боржника є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/11, зауваживши, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, незняття органом Державної виконавчої служби арешту з майна боржника у виконавчому провадженні є неправомірною та порушує право власності боржника ОСОБА_1 , гарантоване ст. 41 Конституцїї України, ст.ст. 319, 321 ЦК України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому порушене право заявника підлягає захисту шляхом зобов`язання зняти арешт з майна боржника.

Відповідно до ст.343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись ст. ст. 232, 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

у х в а л и в:

1. Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати бездіяльність в.о. начальника Першого відділу державної служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Грущук В.В. щодо невчинення дій із зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ), накладеного постановою про відкриття виконавчого провадження №18303697 від 09.03.2010, неправомірною.

3. Зобов`язати в.о. начальника Першого відділу державної служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Грущук В.В. зняти арешт та заборону відчуження майна ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ), накладений постановою про відкриття виконавчого провадження №18303697 від 09.03.2010 року (реєстраційний номер обтяження №9672498, зареєстроване 29.03.2010 року Волинською філією ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України) шляхом вилучення відповідного запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали виготовлено та ухвалу підписано 27.12.2022.

Суддя І. О. Якушева