Рішення

від 27.12.2022 по справі 904/2758/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.2022м. ДніпроСправа № 904/2758/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ "МАГНАТ", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІ-МАКС", м. Дніпро

про стягнення заборгованості

Суддя Ярошенко В.І.

Без участі (виклику) представників сторін

ПРОЦЕДУРА

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ "МАГНАТ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІ-МАКС" про стягнення заборгованості за Договором на перевезення вантажів № 1301-1 від 13 січня 2022 року у розмірі 310 829, 42 грн, яка складається з 133 672 грн - основна заборгованість, 3% річних - 2 562, 73 грн, пеня - 22 114, 19 грн, інфляційні втрати - 28 350, 46 грн, збитки - 124 130, 04 грн.

Ухвалою суду від 06.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/2758/22. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання до суду відзиву на позовну заяву.

Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку з неможливістю поштового відправлення через відсутність фінансування у Господарському суді Дніпропетровської області, ухвалу суду від 06.09.2022 фактично було направлено відповідачу 23.11.2022.

Оскільки на дату спливу встановленого законом шістдесятиденного строку для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження у суду були відсутніми відомості стосовно належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи та можливість подання до суду заяв по суті справи, судом застосовано принцип розумного строку тривалості провадження для надання можливості обом учасникам справи скористатись своїми процесуальними правами, що є необхідним заходом дотримання таких засад господарського судочинства як змагальність сторін та рівність учасників процесу під час розгляду даної справи. Наведене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини, які згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами при розгляді справ як джерело права.

Суд наголошує на тому, що зі своєї сторони ним здійснені всі необхідні заходи щодо належного повідомлення учасників справи про розгляд цієї справи.

Згідно із частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального суду України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою; виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" встановлено, що в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) містяться відомості про юридичну особу, зокрема, щодо її місцезнаходження. Ухвала суду від 06.09.2022 була надіслана відповідачу на його адресу, вказану в ЄДР, а саме: 49100, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 112Д, прим. 431.

Відповідно до положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального суду України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, частина 7 статті 120 Господарського процесуального суду України зобов`язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

09.12.2022 на адресу суду повернувся направлений відповідачу конверт із копією ухвали суду від 06.09.2022, до якого відділенням поштового зв`язку додано довідку про причину невручення поштового відправлення - "адресат відсутній за вказаною адресою".

Вказаний факт свідчить про належне повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та можливість подання до суду заяв по суті справи.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із частиною 2 статті 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача, викладена у позовній заяві

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором № 1301-1 перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполучені від 13.01.2022 в частині оплати заборгованості за надані послуги.

Позиція відповідача

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

13.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ "МАГНАТ" (далі позивач, перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОЛІ-МАКС" (далі відповідач, замовник) було укладено Договір перевезення вантажів № 1301-1 (далі договір).

Предметом цього договору є порядок взаємовідносин, що виникають між замовником та перевізником при плануванні, здійсненні та оплаті послуг з перевезення вантажів у міжнародному автомобільному сполученні (пункт 1.1 договору).

Відповідно до пункту 1.2 договору, перевізник зобов`язується на підставі транспортного замовлення або іншого подібного документу (доручення, заявки, листа, додаткової угоди та таке інше), такі документи в тексті цього договору для зручності вживатимуться під словом Заявка, оформленого замовником на підставі цього договору та який вказує на прохання/доручення замовника перевізникові здійснити перевезення ввіреного йому вантаж до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а замовник зобов`язується прийняти належним чином надані послуги та сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з пунктом 2.2 договору взаємовідносини замовника і перевізника ґрунтуються на положеннях Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ), Митної Конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП), Європейської угоди про перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ), інших міжнародних актів (Угод, Конвенцій і ін.), що відносяться до міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом, нормах чинного законодавства України та умов цього Договору.

На кожне окреме перевезення оформляється Заявка, яка в разі її підтвердження обома сторонами визнається невід`ємною частиною цього Договору. Підтвердженням факту надання послуги є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразка (СМR) з відмітками вантажовідправника, перевізника (експедитора), вантажоодержувача і митних органів, а також Акт виконаних робіт (пункти 2.3 2.4 договору).

Відповідно до пункту 5.1 договору розрахунки за цим договором здійснюються між сторонами виключно в національній валюті України шляхом безготівкового переказу коштів. У разі визначення зобов`язання сторонами в цьому договорі в грошовому еквіваленті в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривні, визначається за офіційним курсом відповідної валюти, встановленому Національним банком України на день платежу.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що рахунки виставляються протягом 3-х робочих днів після надання послуги (здійсненого перевезення) відповідно до узгоджених ставками у валюті України гривні (UАН) за курсом Національного банку України на дату виставлення рахунку.

Згідно з пунктом 5.3 договору, вартість послуг перевізника узгоджується заявці і включає в себе плату за перевезення та всі понесені перевізником витрати по виконанню своїх зобов`язань відповідно до цього договору.

Відповідно до пункту 5.4 договору, документом, що підтверджує факт надання перевізником послуг замовнику є Акт виконаних робіт, який складається і підписується уповноваженими представниками сторін. Підставою для оплати замовником послуг перевізника є Акт виконаних робіт підписаний сторонами, оригінал рахунку-фактури перевізника (в одному примірнику), виставленої відповідно до чинного законодавства України, та оригінал СМR - накладної з відміткою вантажоодержувача про приймання вантажу (в одному примірнику).

Пунктом 5.5 договору передбачено, що замовник зобов`язаний оплатити послуги перевізника в строк не перевищує 14 календарних днів з моменту отримання замовником документів, зазначених у п. 5.4 цього договору, якщо інше не погоджено сторонами.

У разі прострочення в оплаті належним чином наданих послуг перевізник має право вимагати сплати замовником неустойки у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на час прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 5% від суми такого платежу (пункт 6.8 договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до « 31» грудня 2022 року включно. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не виявить (письмово) бажання його розірвати, то договір вважається продовженим на кожен наступний період і на тих же умовах (пункт 9.1 договору).

Після чого, сторонами на виконання умов договору складено наступні договори-заявки на міжнародне перевезення вантажу від 13.01.2022 № 5, від 21.01.2022 № 6, від 28.01.2022 № 8, від 11.02.2022 № 10, якими погоджено істотні умови окремо щодо конкретного перевезення, а саме узгоджено маршрути перевезення, дату/час/адресу завантаження, найменування та параметри вантажу, необхідні документи, кількість/тип/об`єм вантажу, дані водія, митне оформлення, дані вантажоодержувача, термін доставки, суму фрахту, умови оплати.

У відповідності до умов, погоджених сторонами у наведених договорах-заявках, позивачем організовано на замовлення відповідача наступні міжнародні перевезення вантажів:

1) за маршрутом м. Дніпро, Україна - м/п Ягодин, Україна - Coppingen, Німеччина автотранспортним засобом DAF з причепом із державними реєстраційними номерами ( НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ) - заявка № 5 (рахунок № 302/1); вантаж - стержні металеві, вага 20 386 кг; загальний кілометраж-рейсу 2 476 км (1075 км по UА /1401 км по EU) Витрати палива - 41, 01 л/100 км; вартість пального на момент надання послуги: 24, 50 грн/л на території України та 40, 87 грн/л на території Польщі.

2) за маршрутом м. Дніпро, Україна - м/п Ягодин, Україна - Swiecko, Польща - Giessen. Німеччина автотранспортним засобом DAF з причепом із державними реєстраційними номерами ( НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ) - заявка № 6 (рахунок № 502/1); вантаж - стержні металеві вага 21 263 кг; загальний кілометраж рейсу 2 342 км (1 002 км UA / 1340 км EU); витрати палива 40, 84 л/100 км; вартість палива на момент надання послуги: 24, 5 грн/л на території України та 40, 87 грн/л на території Польщі.

3) за маршрутом м. Дніпро, Україна - м/п Ягодин, Україна - Neuss, Німеччина автотранспортним засобом DAF з причепом із державними реєстраційними номерами (АЕ5400НE, AE9469XP) - заявка № 8 (рахунок № 503/1); вантаж - стержні металеві вага 22 506 кг; загальний кілометраж рейсу 2 475 км (1070UA/1405EU); витрати палива 40, 71 л/100 км; вартість палива на момент надання послуги: 31, 5 грн/л на території України та 38, 25 грн/л на території Польщі.

4) за маршрутом м. Дніпро, Україна - м/п Ягодин, Україна - Wetter, Німеччина автотранспортним засобом DAF з причепом із державними реєстраційними номерами ( НОМЕР_5 , НОМЕР_6 ) - заявка № 10 (рахунок № 203/1); вантаж - стержні металеві вага 22 014 кг; загальний кілометражрейсу 2 520 км (1104UA/1416EU); витрати палива - 41, 47л/100 км; вартість палива на момент надання послуги: 28, 00 грн/л на території України та 38, 25 грн/1 л на території Польщі.

Позивачем були надані відповідачу послуги з узгодженого перевезення, що підтверджується наявними в матеріалах справи міжнародними товарно - транспортними накладними (СMR) А № 417555, А № 418287, А № 418290, А № 418292.

Отже, позивачем були надані, а відповідачем отримані послуги перевезення вантажу міжнародному сполученні загальною вартістю 275 418 грн.

На оплату наданих послуг позивачем були виставлені до оплати рахунки:

- № 302/1 від 02.02.2022 на суму 71 746 грн;

- № 502/1 від 02.02.2022 на суму 66 963 грн,

- № 503/1 від 21.02.2022 на суму 67 611 грн;

- № 203/1 від 22.02.2022 на суму 69 098 грн.

11.02.2022 позивачем направлено відповідачу рахунки, акти здачі - приймання робіт (надання послуг) та оригінали СМК за заявками від 13.01.2022 та від 21.01.2022. В підтвердження даного факту позивачем надано експрес-накладну №59000793561908 від 11.02.2022 року, складеною компанією з доставки ТОВ «НОВА ПОШТА».

Зазначені документи отримані відповідачем 16.02.2022, що підтверджується витягами з-офіційного веб-сайту компанії з доставки ТОВ «НОВА ПОШТА», а рахунки, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та оригінали СМК за заявками від 28.01.2022 та від 11.02.2022 вручені 05.04.2022.

Проте відповідачем Акти виконаних робіт не було підписано та не повернуто на адресу позивача, а вартість перевезення була оплачена частково у розмірі 141 746 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 6222 від 18.03.2022 на суму 30 000 грн, № 6446 від 02.06.2022 на суму 71 746 грн, № 6222 від 08.07.2022 на суму 20 000 грн, № 6638 від 21.07.2022 на суму 20 000 грн.

Так, відповідач порушив свої зобов`язання за договором та не здійснив оплату в повному обсязі, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 133 672 грн.

Зазначені обставини і стали причиною звернення позивача до суду з даними позовом, в якому крім суми основного боргу в розмірі 133 672 грн просить суд стягнути 3% річних у розмірі 2 562, 73 грн, пеню у розмірі 22 114, 19 грн, інфляційні втрати у розмірі 28 350, 46 грн та збитки у розмірі 124 130, 04 грн.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо суми основного боргу

Приписами статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу, а відповідно до статті 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, до якої Україна приєдналась відповідно до Закону України № 57-V від 01.08.2006, передбачено, що ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Статтею 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів передбачено, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

З міжнародних товарно-транспортних накладних (СМR) А № 417555 від 20.01.2022, А № 418287 від 25.01.2022, А № 418290 від 09.02.2022, А № 418292 від 16.02.2022 вбачається, що позивачем, як перевізником, здійснено перевезення вантажу за узгодженим сторонами міжнародним сполученням.

З огляду на викладене та враховуючи відсутність з боку відповідача письмових зауважень або претензій до наданих позивачем послуг з перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що послуги позивачем надані належним чином і прийняті відповідачем без зауважень.

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що послуга з перевезення - це безпосередньо сама доставка вантажу, який довірений перевізнику іншою особою (відправником) до певного визначеного пункту призначення і за надання такої послуги, яка вважається виконаною після доставки вантажу в пункт призначення, встановлюється провізна плата.

Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.5 договору передбачено, що замовник зобов`язаний оплатити послуги перевізника в строк не перевищує 14 календарних днів з моменту отримання замовником документів, зазначених у п. 5.4 цього договору, якщо інше не погоджено сторонами.

Відповідно до пункту 5.4 договору, документом, що підтверджує факт надання перевізником послуг замовнику є Акт виконаних робіт, який складається і підписується уповноваженими представниками сторін. Підставою для оплати замовником послуг перевізника є Акт виконаних робіт підписаний сторонами, оригінал рахунку-фактури перевізника (в одному примірнику), виставленої відповідно до чинного законодавства України, та оригінал СМR - накладної з відміткою вантажоодержувача про приймання вантажу (в одному примірнику).

Як вбачається із матеріалів справи, рахунки на оплату наданих послуг за заявками від 13.01.2022 № 5, від 21.01.2022 № 6, від 28.01.2022 № 8, від 11.02.2022 № 10 були направлені на адресу відповідача та отримані ним 16.02.2022 та 05.04.2022.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, пункту 5.5 договору та умов заявок, строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг з перевезення вантажу на момент розгляду справи настав:

- за заявками від 13.01.2022 та 21.01.2022 01.03.2022;

- за заявками від 28.01.2022 та 11.02.2022- 19.04.2022.

Втім, відповідач оплату отриманих послуг в повному обсязі не здійснив.

Тоді як, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем послуг з перевезення та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг, підтверджені матеріалами справи і не спростовані відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення боргу в розмірі 133 672 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, як і не скористався своїм правом на подання відзиву.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ "МАГНАТ" про стягнення 133 672 грн є доведеними належними доказами, дослідженими судом, а тому підлягають задоволенню.

Щодо суми пені

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У разі прострочення в оплаті належним чином наданих послуг перевізник має право вимагати сплати замовником неустойки у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на час прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 5% від суми такого платежу (пункт 6.8 договору).

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати за надані послуги, позивачем останньому нараховано пеню у розмірі 22 114, 19 грн за загальний період з 28.02.2022 по 28.07.2022.

Перевіривши розрахунок позивача, встановив, що позивачем невірно визначено період прострочення, а саме, так як відповідно до пунктом 5.5 договору замовник зобов`язаний оплатити послуги перевізника в строк не перевищує 14 календарних днів з моменту отримання замовником документів, зазначених у п. 5.4 цього договору, то нарахування пені за прострочення платежу розпочинається за заявками від 13.01.2022 та 21.01.2022 - 02.03.2022, за заявками від 28.01.2022 та 11.02.2022 - 20.04.2022.

У зв`язку з викладеним, судом було здійснено власний розрахунок суми пені за період з 02.03.2022 по 20.07.2022, за яким сума нарахованої відповідачу пені складає 7 837, 62 грн (з урахуванням часткових оплат) та пені за період з 20.04.2022 по 28.07.2022, за яким сума нарахованої відповідачу пені складає 13 749, 98 грн (з урахуванням часткових оплат). Загальна сума пені становить 21 587, 60 грн.

Проте, суд зазначає, що пунктом 6.8 договору встановлено, що сума пені має становити не більше 5% від суми такого платежу (від загальної суми заборгованості, що була на перший день прострочення платежу).

Тому здійснивши перерахунок, враховуючи положення пункту 6.8 договору, за заявками від 13.01.2022 та 21.01.2022 станом на 02.03.2022 загальна сума заборгованості була 138 709 грн, тому пеня становить 6 935, 45 грн (5/100*138 709 = 6 935, 45 грн); за заявками від 28.01.2022 та 11.02.2022 станом на 20.04.2022 загальна сума заборгованості була 136 709 грн, тому пеня становить 6 835, 45 грн (5/100*136 709 грн = 6 835, 45 грн).

На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частковому задоволення у розмірі 13 770, 90 грн. В задоволенні пені у розмірі 8 343, 29 грн слід відмовити.

Щодо суми 3% річних та інфляційних втрат

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2 562, 73 грн за загальний період з 01.03.2022 по 31.08.2022 та інфляційних втрат у розмірі 28 350, 46 грн за загальний період період з березня по липень 2022 року.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування, суд встановив, що розрахунок 3% річних є невірним. При нарахуванні 3 % річних позивачем допущені ідентичні помилки, як і при нарахуванні пені.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині позову підлягають частковому задоволенню в розмірі 2 484, 14 грн. У позовних вимогах про стягнення 3 % річних у розмірі 78, 59 грн слід відмовити.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Щодо індексу інфляції слід також зазначити, що показники індексу споживчих цін (індексу інфляції за окремі місяці та сукупного індексу інфляції за певний період часу) обчислюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та публікується в офіційних періодичних виданнях десятковим дробом, з одним числовим знаком після коми (тобто округленими до десятих). Отже, застосування у розрахунку індексу інфляції (сукупного індексу інфляції) з округленням до сотих є неправомірним.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у розмірі 28 350 грн, суд встановив, що заявлена до стягнення сума вказаних нарахувань є невірною.

Суд, зазначає, що розрахунок інфляційних втрат здійснюється за кожним актом окремо, адже за кожним актом та заявкою свій період настання зобов`язання:

1) за заявками від 13.01.2022 та 21.01.2022 01.03.2022, отже нарахування інфляційних втрат відбувається наступним чином:

- березень 2022 року на суму 138 709 грн становить 6 2 41, 90 грн;

- квітень на травень 2022 року на суму 108 709 грн (із врахуванням часткової оплати у розмірі 30 000 грн) становить 6 396, 11 грн.

- червень 2022 року на суму 36 963 грн (із врахуванням часткової оплати у розмірі 71 746 грн) становить 1 145, 85 грн.

- липень 2022 року на суму 16 963 грн (із врахуванням часткової оплати у розмірі 20 000 грн) становить 118, 74 грн.

Загальна сума інфляційних втрат становить 13 902, 60 грн.

2) за заявками від 28.01.2022 та 11.02.2022- 19.04.2022, нарахування інфляційних втрат відбувається наступним чином:

- травень липень 2022 року на суму 136 709 грн становить 9 056, 82 грн.

За результатом здійсненого судом перерахунку та в межах позовних вимог інфляційні втрати підлягають зменшенню та стягненню у розмірі 22 959, 42 грн. У розмірі 5 391, 04 грн інфляційних втрат слід відмовити.

Щодо суми збитків

Внаслідок несвоєчасної оплати за послуги перевезення вантажу і непередбачуваного та значного зростання ціни на паливно-мастильні матеріали, як зазначає ТОВ «ТК «МАГНАТ» завдано збитки у сумі 124 130, 04 грн.

Сума збитків обґрунтована тим, що ТОВ «ТК «МАГНАТ» забезпечувало рейси паливом, придбаним за власні кошти. На момент звернення до суду ціна на паливо піднялась майже вдвічі, різниця у витрачених коштах на купівлю ПММ за ціною, що діяла на момент здійснення рейсів з сумою, яку фактично необхідно понести позивачу для придбання цієї ж кількості ПММ сьогодні - складає 124 130, 04 грн.

Тобто, на сьогоднішній день, для відшкодування літражу палива, використаного на забезпечення рейсів відповідача, потребується значно більша сума витрат.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Стаття 22 Цивільного кодексу України дає загальне для цивільного законодавства (як договірного так і деліктного зобов`язання) визначення збитків. Так, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Визначення поняття збитків наводиться також у частині 2 статті 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 225 Господарського кодексу України конкретизує, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відтак, збитки це - об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

За вищенаведеними нормами права для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідна наявність усіх елементів, що складають цивільне правопорушення, а саме: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, вина. Відсутність хоча б одного елементу робить неможливим застосування відповідальності у вигляді збитків.

При цьому слід зазначити, що у договірних відносинах протиправна поведінка проявляється у невідповідності поведінки умовам договору та конкретним правовим нормам, що регулюють цей договір.

Під збитками слід розуміти знешкодження або пошкодження майна потерпілого, додаткові витрати, що спричинило для останнього певні невигідні матеріальні наслідки. При цьому збитки розглядаються не тільки як обов`язковий елемент цивільного правопорушення, але і як міра відповідальності.

Відшкодуванню підлягають тільки збитки, які є об`єктивним наслідком протиправної поведінки, тобто між протиправною поведінкою і шкодою повинен бути причинний зв`язок, який полягає в тому, що протиправна поведінка за часом передує шкоді і породжує шкоду.

Обов`язковою умовою відповідальності є також вина, яка полягає у суб`єктивному ставленні особи до наслідків своїх неправомірних дій. Вина може бути у формі умислу (прямий, похідний) або необережності (грубої або простої).

Відтак, позивач повинен довести факт завдання йому збитків, розмір зазначених збитків, докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань і завданими збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань.

Враховуючи положення статті 74 Господарського процесуального кодексу України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Позивач розраховує вартість заявлених до стягнення збитків як різницю між вартістю пального на момент здійснення перевезення вантажів, та вартістю такого товару станом на момент звернення позивача до суду.

На підтвердження розміру збитків позивач надав таблицю коливання цін пального за період з 21.01.2022 по 22.02.2022, де різниця витрачених коштів на купівлю пального становить 124 130, 04 грн.

Відповідно до пункту 5.3 договору, вартість послуг перевізника узгоджується у Заявці і включає в себе плату за перевезення та всі понесені перевізником витрати по виконанню своїх зобов`язань відповідно до цього договору.

Отже, пунктом 5.3 договору встановлено, що всі понесені перевізником витрати узгоджуються на момент виконання зобов`язань, зокрема, і витрати на пальне, тому твердження про збільшення вартості на пальне на момент звернення до суду та відшкодування різниці витрачених коштах на купівлю ПММ за ціною, що діяла на момент здійснення рейсів з сумою є необґрунтованим.

Крім того, позивачем не зазначено в чому полягає причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язання відповідачем та підвищенням вартості пального.

Відтак, позивачем не доведено суду існування всіх елементів цивільного правопорушення, за наявності яких приписи чинного законодавства України пов`язують можливість стягнення з відповідача завданих збитків, тому позов в цій частині не підлягає задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 2 601, 46 грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 178, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «ПОЛІ-МАКС» (49100, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 112Д, прим. 431; ідентифікаційний код 38530533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Магнат» (49000, м. Дніпро, пр-т Героїв, буд. 45, кв. 228; ідентифікаційний код 38997731) основний борг у розмірі 133 672 грн, пеню у розмірі 13 770, 90 грн, інфляційні втрати 22 959, 42 грн, 3 % річних у розмірі 2 484, 14 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 601, 46 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.І. Ярошенко