Рішення

від 08.06.2010 по справі 2-3415-10

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

2-3415/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

08 червня  2010 року                                                                  місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді – Ковтуненко О.В.,

при секретарі          – Поповецькій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Маріуполя Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському  районі м. Маріуполя Донецької області про  поновлення пропущеного строку звернення із позовом, визнання дій неправомірними,   зобов’язання зробити нарахування та виплати доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2007 року , -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась  до суду з позовом до УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області про поновлення строку звернення із позовом до суду,  зобов’язання зробити нарахування та виплатити доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2007 року . В обґрунтування заявлених вимог вказувала на те, що вона віднесена до категорії дітей війни, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Натомість, доплати до пенсії нараховувалися і сплачувалися відповідачем з 01 січня 2007  року  у неналежному розмірі, чим були порушені її права та інтереси. Просить зобов’язати відповідача зробити нарахування та виплатити доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2007 року.

Позивачка у судове засідання не з’явилась, просить про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надавши суду заяву про розгляд справи у його відсутності, зазначивши, що проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, обговоривши доводи позову, встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно Закону України „Про соціальний захист дітей війни” до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,  віднесена до категорії дітей війни, знаходиться на обліку в УПФУ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області, що підтверджується копією пенсійного посвідчення.

Відповідно ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. Ст. 7 цього закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, на 2007 рік зупинено, зокрема, дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007,  відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року.

Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

Відповідно до положень ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України „Про прожитковий мінімум” від 15 липня 1999 року, а також Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5 жовтня 2000 року, згідно ст. 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 ст. 4 даного Закону (в редакції Закону від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” було внесено зміни до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, відповідно якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветерани війни мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсій, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” зазначене підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів Згідно   України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 р. учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього СРСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, і положення підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Отже з 22.05.2008 р. відновлена дія ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції до 01.01.2008 р., відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Ст. 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року, що набрав чинності з 1 січня 2007 року, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня – 380 грн., з 1 квітня – 387 грн., з 1 жовтня – 395 грн.

Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня – 380 грн., з 1 квітня – 406 грн., з 1 жовтня – 411 грн. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1%, що складає відповідно 410,06 грн. та 415,11 грн. Ст. 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року, що набрав чинності з 1 січня 2008 р. був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.

Суд вважає за необхідне зазначити, що загальносуспільні потреби – це потреби, направлені на задоволення всього суспільства, а у цьому випадку спірні виплати направлені на задоволення потреб обмеженого кола споживачів, зокрема визначених законом „Про соціальний захист дітей війни”.

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що, зокрема, зазначено у рішенні №8-рп/2005 від 11 жовтня  2005 року по справі №1-21/2005), пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається.

Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно, її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із законом «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм закону «Про соціальний захист дітей війни».  

Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені ст. 1, 3, ч. 2 ст. 6, ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст. 22, 23, ч. 1 ст. 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого ст. 8 Конституції України.

Розглядаючи питання щодо строків нарахування та виплат спірних сум суд виходить із наступного.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, а саме строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно до ч. 1 ст.257 ЦК України пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Наведені у змісті позову доводи позивача щодо поважності причини пропуску строку звернення за судовим захистом суд не вважає переконливими, оскільки Цивільне судочинство України, що, зокрема, регламентує строки звернення до суду, доведений до відома населення в порядку, встановленому законом. І судовим розглядом не здобуто доказів щодо наявності у позивача, який звернувся із позовом до суду 12 травня 2010 р., поважних причин пропуску звернення за судовим захистом як підстав для поновлення пропущеного строку.

Таким чином, позовні вимоги щодо зобов'язання призвести нарахування і виплати щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за періоди з 01 січня 2007 р. по 09 липня 2007р. є обґрунтованими, але такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, беручи до уваги положення ч.1 ст.257 ЦК України.

Підсумовуючи викладене, суд доходить до висновку, що пред'явлений позов підлягає задоволенню частково, а саме, з урахуванням положень ч.1 ст.257 ЦК України, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року .

З метою відновлення порушеного права позивача, суд, частково задовольняючи позовні вимоги, визнає неправомірними дії УПФУ в Орджонікідзевському районі, що полягає у не нарахуванні і виплаті щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за період з  09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року,  і зобов'язує Управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі міста  Маріуполя Донецької області вчинити нарахування і виплату щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року .

В задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє з вищевикладеного вмотивування.    

На підставі викладеного, ч. 1 ст. 15, ст. 257 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 10, 15, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання зробити нарахування та виплатити доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2007 року  – задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя щодо не нарахування ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року , виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

          Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя провести ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року , виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, враховуючи фактично проведені виплати.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області у місті Маріуполі через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або  в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя